Валютна політика

Підвищення ролі експортних виробництв в економічному зростанні. З початку року спостерігалися поступове прискорення зростання виробництва в експортоорієнтованих галузях економіки і перерозподіл фінансових ресурсів в економіці від решти секторів до сировинного та експортоорієнтованого секторів, зокрема й через банківську систему. Так, за підсумками семи місяців, зростання виробництва у металургії становило 3,5%, хімічній промисловості — 5,2%. В цілому це забезпечило утримання досить високих темпів зростання промисловості — 7,3%.

За цей самий період в умовах збільшення частки прибуткових  підприємств у загальній кількості  підприємств (з 65,1% у січні—липні 2010 року до 66,9% — у січні—липні 2011 року) підприємства отримали прибутків на 71,7% більше, ніж за відповідний період 2010 року. Лідерами зростання прибутковості стали виробництво коксу та продуктів нафтопереробки (у 5,7 разу), добувна промисловість (у 2,2 разу), хімічна та нафтохімічна промисловість (у 2,5 разу).

Найвищими темпами зростали обсяги кредитів у сільське господарство (135,1%), виробництво коксу та продуктів нафтопереробки (132,5%), машинобудування (132,1%), хімічну та нафтохімічну промисловість (130,6%).

Також на початку року економіка України залишалася привабливим  об’єктом капіталовкладення для  іноземних інвесторів. Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіку країни за перше півріччя у 2,7 разу перевищив показник за відповідний період попереднього року. Знову-таки, капітал «заходив» до потенційно найбільш привабливих у цьому році виробництв: сільського господарства (149,7%), фінансової діяльності (142,1%), виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (123%).

В умовах формування додатного  сальдо платіжного балансу і, відповідно, надлишку пропозиції валюти у травні офіційний курс гривні до долара США  ревальвував на 3,96% і на кінець серпня становив 4,85 грн./дол. США. Міжнародні валютні резерви протягом січня—серпня зросли на 5,6 млрд. дол. США — до 38,1 млрд. дол.

На тлі другої хвилі  світової фінансової кризи не залишився  осторонь світових процесів й український фондовий ринок. Індекс Першої фондової торговельної системи (ПФТС) за сім місяців втратив 43,5% своїх позицій. Це пов’язано головним чином із виходом з українського ринку, як і зі світового, частини іноземних інвесторів, так званих спекулянтів, а також із нестабільною політичною ситуацією в Україні.

Зниження вартості цінних паперів демонстрували майже  всі підприємства, які входять  до котирувального списку ПФТС.

Тобто в економіці  України при вільному перетоку капіталу спостерігалися цілком ринкові тенденції пошуку надприбутків, що в умовах посилення сировинної орієнтації на світових ринках, відповідно, посилило на етапі другої хвилі експортну та сировинну складові вітчизняної економіки.

Третю хвилю  світової кризи ми спостерігаємо  тепер.

Наслідками цього етапу світової фінансової кризи стала серія банкрутств провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових ринках та, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економічних систем.

У серпні—вересні ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами  світу впала на 18,3%, ціни на нафту  знизилися на 26,5%.

На економіці України  наслідки третьої хвилі повною мірою  ще не позначилися. Їх тривалість та глибину сьогодні важко оцінити, але певний їхній вплив уже відбувається.

У серпні вперше, починаючи  з жовтня 2002 року, відбулося зменшення  обсягів виробництва промислової  продукції до відповідного місяця попереднього року на 0,5%, зокрема в металургії — на 8,6%, хімічній промисловості — на 9,1, у виробництві коксу, продуктів нафтопереробки — на 4,9%.

Тобто в експортоорієнтованих секторах економіки, внаслідок реалізації стратегій, спрямованих на першочерговий  пошук ніш на зовнішньому ринку, та недооцінки внутрішнього, на сьогодні спостерігається уповільнення зростання під впливом комплексу зовнішніх шоків. У результаті приріст у металургійній та хімічній промисловості за вісім місяців становив лише 2 та 3,5% відповідно. Загалом темпи зростання обсягів промислового виробництва, за підсумками восьми місяців, уже уповільнилися до 6,3%.

Як наслідок, після  поступового «просідання» фондового  ринку протягом семи місяців уже  за два наступні місяці було зафіксоване  аналогічне падіння, й індекс ПФТС втратив  ще 43% своїх позицій. Негативно вплинули на зміну індексу ПФТС новини саме від гірничо-металургійного комплексу.

На цьому тлі зростання  ВВП на рівні 7,1% було забезпечене  високою динамікою інших видів  економічної діяльності, і передусім  сільського господарства. В нинішньому році отримано рекордні обсяги врожаю.

На валютному ринку  розпочались девальваційні процеси, і вже у вересні міжнародні валютні резерви скоротились  на 0,6 млрд. дол. США. Як один із чинників, що прискорюють інфляцію, у вересні  знову почали посилюватися негативні інфляційні очікування. На готівковому валютному ринку сформувалося значне від’ємне сальдо продажу/купівлі населенням іноземної валюти на рівні 1321 млн. дол. США.

Третя хвиля світової фінансової кризи примусила уряди  провідних країн переглянути свою політику щодо фінансових ринків. Зокрема уряди США, Великобританії, Німеччини, Росії, країн Бенілюксу тощо прийняли рішення про державну підтримку окремих фінансових установ, які переживають фінансові труднощі.

Того ж очікують інвестори  і від уряду України. Але проблеми, які у США та інших розвинених країнах призвели до іпотечної і фінансової криз, та проблеми, які можуть сформувати негативні тенденції в розвитку еконоіки України, істотно різняться.

Для вироблення рішень, котрі  справді дозволять пом’якшити вплив світової кризи на економіку Україні, необхідно проаналізувати, через які канали найбільш відчутним може бути цей вплив.

Наразі фондовий канал  впливу світової фінансової кризи на Україну не стане насправді найболючішим. Сьогодні він лише створює певний тиск на валютний ринок, оскільки відбувається відплив спекулятивного капіталу. Значного впливу цього каналу на розвиток реального сектора в Україні не буде. По-перше, на організованому фондовому ринку здійснюється незначна частка угод — торік лише 4,66%. А по-друге, слід зазначити, що на частку іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, до яких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5—7% усіх інвестицій.

Щодо інших каналів  впливу, то вони чутливіші для економіки  України.

Перший канал — зовнішньоторговельний.

Через поширення проблем  на фінансових ринках уже відбувається зменшення світового попиту. Рецесія  у провідних економіках світу  супроводжуватиметься насамперед зменшенням інвестиційного попиту, динаміки обсягів  будівництва і, відповідно, призведе до зниження цін на продукцію металургії та машинобудування.

Такі тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність української економіки  від експорту, частка якого у ВВП  становить понад 47%, негативно позначаться  на динаміці розвитку експортного виробництва, а далі — на галузях, які безпосередньо й опосередковано залежать від експорту.

Другий канал  — банківська система.

На сьогодні досить високою  є частка присутності іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий сектор України — один із лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій (19% усього накопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить 37,2% і перевищує порогове значення межі економічної безпеки на рівні 30%, у страховому — наближається до цієї межі і становить 28,1%.

З огляду на велику частку транснаціональних фінансових корпорацій у банківському секторі України, негативний вплив світової фінансової кризи може поширюватись опосередковано — якщо материнські компанії зазнаватимуть збитків та матимуть проблеми з ліквідністю.

У цьому аспекті слід зазначити, що процеси інвестування та розвитку вітчизняних виробництв — більше залежні від кредитування, ніж від фондового ринку. 16% інвестицій в основний капітал фінансується за рахунок кредитів. І найбільш залежними секторами є сільське господарство, будівництво, переробна промисловість, зокрема хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки.

Третій канал  — борговий.

Наприкінці першого  півріччя 2011 року обсяг валового зовнішнього боргу становив 59,9% ВВП, або 100,06 млрд. дол. США. При цьому майже 85% сягає заборгованість приватного сектора економіки. Згідно із дослідженнями, проведеними МВФ, максимально допустимою сумою зовнішнього боргу для країн із низьким та середнім рівнем доходів є сума на рівні 49,7% ВВП; при перевищенні цього рівня ймовірність розгортання фінансових криз становить близько 70%.

Погіршення ліквідності  світових фінансових ринків може істотно уповільнити кредитування української економіки. Як наслідок, українські позичальники зазнають труднощів із рефінансуванням своїх кредитних зобов’язань на зовнішніх ринках.

Слід зазначити, що у  структурі зовнішнього боргу  значною є частка короткострокового капіталу (28,2% на кінець червня 2011 року). Коефіцієнт покриття резервами короткострокового зовнішнього боргу за перше півріччя зменшився майже на 15% і становив 1,258.

Саме цей капітал  у разі раптового його відпливу може стати одним із чинників дестабілізації курсу національної валюти.

Сьогоднішні умови розвитку вітчизняної економіки істотно  відрізняються від тих, які існували у 1998 році, коли Україна також зазнала  впливу потужної світової фінансової кризи. Проте сучасні реалії не покращують, а погіршують характеристики стійкості національної системи до фінансових шоків. Так, якщо у 1997—1998 роках рівень корпоративних боргів був низьким і корпоративний сектор не був настільки залежним від зовнішнього фінансування, то на сьогодні, як уже зазначалося, національна фінансова система стала більш залежною від зовнішніх потоків капіталу.

Якщо станеться найгірше й реалізується вплив усіх зазначених каналів одночасно і в повному  обсязі, то наслідки світової фінансової кризи для України будуть досить відчутними:

— істотно зросте дефіцит  зовнішньоторговельного балансу, перевищивши  рівень у 10% ВВП, що є критичним для  економік, які розвиваються;

— скоротиться додатне  сальдо рахунку операцій із капіталом  та фінансових операцій;

— як наслідок, додатне  сальдо платіжного балансу, яке існувало останніми роками, зміниться на від’ємне.

Щоб не допустити значної  девальвації, Національний банк буде змушений продавати валюту з резерву. Але  запобігти девальвації буде вкрай  важко.

За таких умов динаміка ВВП може уповільнитися до 2,5—3%, індекс споживчих цін в умовах відновлення девальваційних процесів вийде за межі 20%.

Зазначене не є простим  моделюванням за інших однакових  умов ситуації за принципом «що буде, коли…». Адже поряд зі зростанням інтегрованості національної економіки до фінансових ринків, за період після фінансової кризи 1998 року відбулися й істотні зміни у структурі та характері розвитку економіки. Сьогодні зростання дедалі більшою мірою визначається внутрішнім потенціалом, а не зовнішніми чинниками. Високими темпами зростає споживчий попит домогосподарств, інвестиції в оновлення основних фондів та впровадження прогресивних технологій. Україна опанувала нові світові ринки.

З урахуванням розвитку світової кризи і уряд, і Національний банк уже вжили низку заходів, які дозволять зменшити ризик істотного впливу. Це і пакет антиінфляційних заходів, і заходи з підвищення стійкості банківської системи, комплекс заходів із мінімізації впливу проявів світової фінансової кризи на економіку України тощо. Так, на початку року Національний банк прийняв рішення про підвищення вимог до розрахунку адекватності регулятивного капіталу банків (довгострокові активні операції, які здійснюються з перевищенням термінів розміщення над термінами залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт ризику 50% тощо), що дало змогу банкам переглянути свої позиції у бік їх поліпшення.

Крім того, певним страховим  полісом для України є Євро-2012. Якщо запланований комплекс робіт буде виконано, то ми гарантовано матимемо значний приплив капіталу каналами прямих іноземних інвестицій, середньо- та довгострокових кредитів. Адже така подія у світовому масштабі розглядається інвесторами як іміджева з невисоким рівнем ризику фінансування.

Однак, як кажуть, сподівайся на краще, але будь готовим до гіршого. Наявні загрози потребують як від влади, так і від підприємців певної реакції та прийняття додаткових запобіжних заходів.

З огляду на ризики скорочення експортоорієнтованого виробництва  внаслідок падіння світового  попиту та ускладнення платежів за експортними операціями, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на розширення внутрішнього попиту на групу експортних товарів і, тим самим, посилення ролі внутрішнього виробництва. Для цього достатньо буде започаткувати нові інфраструктурні та житлові будівельні проекти, що фінансуються з бюджету. Уряд повинен не допустити обвалу цін на зерно нового врожаю через закупівлі Аграрним фондом, аби сільгоспвиробники отримали достатні ресурси для проведення всього комплексу посівних робіт. Це безпосередньо й опосередковано підтримає розвиток металургійної галузі, виробництва коксу, добувної промисловості, хімічної, нафтопереробки, харчової, а також торгівлі та транспорту.

Зважаючи на ризики виникнення фінансової нестабільності, доцільно переглянути проект бюджету на 2009 рік, збільшивши обсяги капітальних видатків, у тому числі будівельних, не посилюючи при цьому дефіциту. Також важливо передбачити створення Стабілізаційного фонду, кошти якого спрямовуватимуться на забезпечення всіх гарантійних зобов’язань держави, що посилить довіру до намірів уряду проводити виважену та збалансовану бюджетну політику.

В умовах фінансової кризи  стратегічним напрямом діяльності уряду  є стимулювання збільшення інвестицій у реальний сектор національної економіки. Для цього, крім активізації реалізації проектів Євро-2012, необхідно розблокувати приватизаційні процеси. Але тут без допомоги Верховної Ради не обійтися, адже нагальним є прийняття Державної програми приватизації. Також необхідно ухвалити низку законопроектів, розроблених урядом і спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості України.