Валютна політика

Для вироблення рішень, котрі  справді дозволять пом’якшити вплив  світової кризи на економіку Україні, необхідно проаналізувати, через  які канали найбільш відчутним може бути цей вплив.

Наразі фондовий канал  впливу світової фінансової кризи на Україну не стане насправді найболючішим. Сьогодні він лише створює певний тиск на валютний ринок, оскільки відбувається відплив спекулятивного капіталу. Значного впливу цього каналу на розвиток реального сектора в Україні не буде. По-перше, на організованому фондовому ринку здійснюється незначна частка угод — торік лише 4,66%. А по-друге, слід зазначити, що на частку іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, до яких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5—7% усіх інвестицій.

Щодо інших каналів  впливу, то вони чутливіші для економіки  України.

Перший канал  — зовнішньоторговельний.

Через поширення проблем  на фінансових ринках уже відбувається зменшення світового попиту. Рецесія  у провідних економіках світу супроводжуватиметься насамперед зменшенням інвестиційного попиту, динаміки обсягів будівництва і, відповідно, призведе до зниження цін на продукцію металургії та машинобудування.

Такі тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність української економіки від експорту, частка якого у ВВП становить понад 47%, негативно позначаться на динаміці розвитку експортного виробництва, а далі — на галузях, які безпосередньо й опосередковано залежать від експорту.

Другий канал  — банківська система.

На сьогодні досить високою  є частка присутності іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий сектор України — один із лідерів  у залученні прямих іноземних  інвестицій (19% усього накопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить 37,2% і перевищує порогове значення межі економічної безпеки на рівні 30%, у страховому — наближається до цієї межі і становить 28,1%.

З огляду на велику частку транснаціональних фінансових корпорацій у банківському секторі України, негативний вплив світової фінансової кризи може поширюватись опосередковано — якщо материнські компанії зазнаватимуть збитків та матимуть проблеми з ліквідністю.

У цьому аспекті слід зазначити, що процеси інвестування та розвитку вітчизняних виробництв — більше залежні від кредитування, ніж від фондового ринку. 16% інвестицій в основний капітал фінансується за рахунок кредитів. І найбільш залежними секторами є сільське господарство, будівництво, переробна промисловість, зокрема хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки.

Третій канал  — борговий.

Наприкінці першого  півріччя 2011 року обсяг валового зовнішнього боргу становив 59,9% ВВП, або 100,06 млрд. дол. США. При цьому майже 85% сягає заборгованість приватного сектора економіки. Згідно із дослідженнями, проведеними МВФ, максимально допустимою сумою зовнішнього боргу для країн із низьким та середнім рівнем доходів є сума на рівні 49,7% ВВП; при перевищенні цього рівня ймовірність розгортання фінансових криз становить близько 70%.

Погіршення ліквідності  світових фінансових ринків може істотно  уповільнити кредитування української  економіки. Як наслідок, українські позичальники зазнають труднощів із рефінансуванням  своїх кредитних зобов’язань на зовнішніх ринках.

Слід зазначити, що у  структурі зовнішнього боргу  значною є частка короткострокового  капіталу (28,2% на кінець червня 2011 року). Коефіцієнт покриття резервами короткострокового зовнішнього боргу за перше півріччя зменшився майже на 15% і становив 1,258.

Саме цей капітал  у разі раптового його відпливу може стати одним із чинників дестабілізації курсу національної валюти.

Сьогоднішні умови розвитку вітчизняної економіки істотно  відрізняються від тих, які існували у 1998 році, коли Україна також зазнала впливу потужної світової фінансової кризи. Проте сучасні реалії не покращують, а погіршують характеристики стійкості національної системи до фінансових шоків. Так, якщо у 1997—1998 роках рівень корпоративних боргів був низьким і корпоративний сектор не був настільки залежним від зовнішнього фінансування, то на сьогодні, як уже зазначалося, національна фінансова система стала більш залежною від зовнішніх потоків капіталу.

Якщо станеться найгірше й реалізується вплив усіх зазначених каналів одночасно і в повному обсязі, то наслідки світової фінансової кризи для України будуть досить відчутними:

— істотно зросте дефіцит  зовнішньоторговельного балансу, перевищивши  рівень у 10% ВВП, що є критичним для  економік, які розвиваються;

— скоротиться додатне  сальдо рахунку операцій із капіталом  та фінансових операцій;

— як наслідок, додатне  сальдо платіжного балансу, яке існувало останніми роками, зміниться на від’ємне.

Щоб не допустити значної  девальвації, Національний банк буде змушений продавати валюту з резерву. Але запобігти девальвації буде вкрай важко.

За таких умов динаміка ВВП може уповільнитися до 2,5—3%, індекс споживчих цін в умовах відновлення девальваційних процесів вийде за межі 20%.

Зазначене не є простим  моделюванням за інших однакових умов ситуації за принципом «що буде, коли…». Адже поряд зі зростанням інтегрованості національної економіки до фінансових ринків, за період після фінансової кризи 1998 року відбулися й істотні зміни у структурі та характері розвитку економіки. Сьогодні зростання дедалі більшою мірою визначається внутрішнім потенціалом, а не зовнішніми чинниками. Високими темпами зростає споживчий попит домогосподарств, інвестиції в оновлення основних фондів та впровадження прогресивних технологій. Україна опанувала нові світові ринки.

З урахуванням розвитку світової кризи і уряд, і Національний банк уже вжили низку заходів, які дозволять зменшити ризик  істотного впливу. Це і пакет антиінфляційних  заходів, і заходи з підвищення стійкості  банківської системи, комплекс заходів із мінімізації впливу проявів світової фінансової кризи на економіку України тощо. Так, на початку року Національний банк прийняв рішення про підвищення вимог до розрахунку адекватності регулятивного капіталу банків (довгострокові активні операції, які здійснюються з перевищенням термінів розміщення над термінами залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт ризику 50% тощо), що дало змогу банкам переглянути свої позиції у бік їх поліпшення.

Крім того, певним страховим  полісом для України є Євро-2012. Якщо запланований комплекс робіт буде виконано, то ми гарантовано матимемо значний приплив капіталу каналами прямих іноземних інвестицій, середньо- та довгострокових кредитів. Адже така подія у світовому масштабі розглядається інвесторами як іміджева з невисоким рівнем ризику фінансування.

Однак, як кажуть, сподівайся на краще, але будь готовим до гіршого. Наявні загрози потребують як від  влади, так і від підприємців  певної реакції та прийняття додаткових запобіжних заходів.

З огляду на ризики скорочення експортоорієнтованого виробництва внаслідок падіння світового попиту та ускладнення платежів за експортними операціями, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на розширення внутрішнього попиту на групу експортних товарів і, тим самим, посилення ролі внутрішнього виробництва. Для цього достатньо буде започаткувати нові інфраструктурні та житлові будівельні проекти, що фінансуються з бюджету. Уряд повинен не допустити обвалу цін на зерно нового врожаю через закупівлі Аграрним фондом, аби сільгоспвиробники отримали достатні ресурси для проведення всього комплексу посівних робіт. Це безпосередньо й опосередковано підтримає розвиток металургійної галузі, виробництва коксу, добувної промисловості, хімічної, нафтопереробки, харчової, а також торгівлі та транспорту.

Зважаючи на ризики виникнення фінансової нестабільності, доцільно переглянути проект бюджету на 2009 рік, збільшивши обсяги капітальних  видатків, у тому числі будівельних, не посилюючи при цьому дефіциту. Також важливо передбачити створення Стабілізаційного фонду, кошти якого спрямовуватимуться на забезпечення всіх гарантійних зобов’язань держави, що посилить довіру до намірів уряду проводити виважену та збалансовану бюджетну політику.

В умовах фінансової кризи  стратегічним напрямом діяльності уряду є стимулювання збільшення інвестицій у реальний сектор національної економіки. Для цього, крім активізації реалізації проектів Євро-2012, необхідно розблокувати приватизаційні процеси. Але тут без допомоги Верховної Ради не обійтися, адже нагальним є прийняття Державної програми приватизації. Також необхідно ухвалити низку законопроектів, розроблених урядом і спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості України.

Аби запобігти банківській  кризі, НБУ доцільно прийняти низку рішень, які встановлюють принципи рефінансування комерційних банків з проблемами короткострокової ліквідності під час проявів ознак фінансової кризи. Для запобігання валютній кризі необхідно виробити комплекс заходів, які не дозволять валютним спекулянтам розхитувати курс. При цьому НБУ має й надалі проводити політику збільшення волатильності курсу задля зниження ризиків розбалансування платіжного балансу.

З огляду на обмеженість  внутрішніх фінансових ресурсів в умовах погіршення доступу до зовнішніх  кредитів підприємці мають зробити  нелегкий вибір: або зупинити виробництво  і втратити ринки, тримаючи високі ціни в розрахунку на тимчасові труднощі, або знизити ціни, тим самим відновивши попит на свою продукцію і зберігши споживача. Другий шлях — це шлях тих виробників, які дбають про майбутнє, розширюючи виробництво й заробляючи на «обороті», а перший — шлях спекулянтів, що отримують у короткостроковому періоді надприбутки і виходять з виробництва.

Уряд у цьому плані  може взяти на себе зобов’язання провести консультації стосовно підписання меморандумів з інвесторами, представниками великого бізнесу про зниження цін на товари та послуги.

Лише спільна робота уряду та Нацбанку, підтримана Верховною Радою, а також безпосередньо бізнесом, дозволить успішно пройти тест на зрілість української економіки в умовах світової фінансової кризи.

 Таким чином, на сьогодні головним завданням валютно-фінансової політики в Україні має стати здійснення масштабної і комплексної лібералізації внутрішнього фінансового середовища, спрямованої на посилення ринкових засад курсоутворення і підвищення прозорості валютного ринку, розробку чітких механізмів і правил втручання НБУ у його функціонування, підтримку розвитку інструментів страхування від валютних ризиків та інфраструктури строкового ринку. Вирішення цих завдань дасть змогу перейти до якісно нових механізмів забезпечення стабільності валютної сфери згідно з принципами ринкового саморегулювання, відкриє нові горизонти для лібералізації міждержавного руху капіталів. Практичні ж аспекти реалізації зазначених завдань та об´рунтування необхідних для цього змін у валютному законодавстві окреслюють тему подальших досліджень.

Перш ніж прогнозувати можливі наслідки для економіки України світової фінансової кризи, спробуємо дати відповідь на запитання: чи вже існує вплив?

Адже національна економічна система, що досить інтегрована у  світове господарство, не могла залишитися осторонь світових процесів. І порушення макростабільності на зовнішніх ринках мало знайти відгук у внутрішніх процесах в Україні.

Світова фінансова криза 2010—2011 років, як і будь-яка інша, проходить кілька хвиль у своєму розвитку. Дві попередні ми пережили досить упевнено, хоча й не без помилок.

Перша хвиля поширилась у 2010 році, коли на світових фондо­вих ринках відбулося перше падін­ня фондових індексів провідних банків та фінансових компаній. За таких обставин спекулятивний капітал, що шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених кра­їн до країн з економіками, що розвиваються, які продовжували демонст­рувати високі темпи зростан­ня та прибутковості. За оцінками фінансових експертів, співвідношення ризику та прибутковості в таких країнах було досить привабливе. Як наслідок, у 2010 році фон­дові ринки таких країн продемонстрували зростання. Китай і Україна стали лідерами такого зростання.

Так само значними були обсяги припливу кредитів. За 2010 рік українська економіка запозичила 24,3 млрд. дол. США середньо- та довгострокових кредитів.

Друга хвиля стартувала на початку 2011 року, коли падіння фондових ринків світу, що трива­ло, зумовило переорієнтацію фінансових потоків з одних активів в інші, зокрема сировинні та енергетичні. Ці активи стали більш привабливими, що одразу стимулювало істотне зростання цін на сировинні ресурси. За підсумками січня—липня, ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу зросла майже на 81%, вартість нафти марки Brent — на 32%. До моменту, коли з’явилися перші позитивні прогнози щодо світового валового збору зернових у 2011/2009 маркетинговому році, за 2010/2011 маркетинговий рік ціни на пшеницю (США, FOB) зросли в середньому на 79%.

Наслідки для  економіки України були такі.

Посилення загального інфляційного фону. Інфляційна спіраль, розкручена у 2010 році, мала продовження і в 2011-му. Нестабільність політична не могла не позначитися на економічній площині. За підсумками восьми місяців, ціни виробників промислової продукції зросли на 36,5%. Лідерами зростання стали такі галузі, як добування корисних копалин (крім паливно-енергетичних) — 70,4%, металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів — 68,1, виробництво коксу — 64,3, хімічне виробництво — 55,9%. Тобто всі галузі, що орієнтовані на зовнішні ринки або, відповідно до особливостей виробничого процесу, обслуговують експортоорієнтовані виробництва.

Фактор конвергенції, на формування якого впливає відкритість  економіки України, в умовах, коли в більшості країн світу у 2011 році зростали і споживчі ціни, також вплинув на прискорення інфляційних процесів на вітчизняному споживчому ринку. Індекс споживчих цін у вересні становив 101,1% (у січні—вересні — 116,1%), але він був істотно нижчим, ніж у 2009-му та 2010-му, коли спостерігалося зростання на 2,0 та 2,2% відповідно. Отже, в цілому у третьому кварталі Україна вийшла на найнижчу за останні чотири роки траєкторію зростання цін — лише 0,5%. Загальне зростання цін було викликане в основному підвищенням цін (тарифів) на послуги.