Ринок цінних паперів

     Пенсійні  фонди можуть планувати свою інвестиційну діяльність не лише на найближче майбутнє, але й на більш віддалену перспективу. Це дозволяє їм діяти на ринку цінних паперів у ролі довгострокових та постійних інвесторів. Для них важливим є не скільки прибутковість від цінних паперів, скільки надійність та ліквідність. У портфелях цінних паперів пенсійних фондів значне місце посідають державні облігації, облігації, випуск яких здійснюється окремими органами, а також місцеві облігації.

     Законодавство обмежує пенсійні фонди в правах на участь в акціонерних товариствах. По-перше, вони можуть купувати тільки акції, які знаходяться в офіційному котируванні на фондовій біржі. По-друге, їм заборонено купувати контрольні пакети акцій. По-третє, в тих випадках, коли пакети акцій, якими володіють пенсійні фонди, є значними, то законодавство  обмежує їх права на участь в управлінні господарською і фінансовою діяльністю емітента. Головною метою цих інвесторів тут є збереження вкладених грошових коштів та отримання за них доходів, які можна буде спрямувати на виплату  пенсій.

     Інвесторська  функція пенсійних фондів також  має важливе соціальне значення. Згідно з чинним законодавством України  суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників, вносять певні грошові  вклади у зазначені фонди на користь своїх найманих працівників. Вкладаючи готівку в державні цінні папери, пенсійні фонди у певній мірі сприяють вирішенню питань бюджетних платежів; купуючи муніципальні облігації, вони сприяють реалізації місцевих програм та проектів розвитку чи будівництва важливих для даної місцевості об’єктів; сплачуючи вартість акцій, що випускаються промисловими або комерційними інститутами, пенсійні фонди сприяють тим самим виробництву та продажу товарів і наданню послуг, необхідних населенню, і тим самим сприяють збереженню його зайнятості.

     Страхові  компанії – це суб’єкти підприємницької  діяльності, які спеціалізуються  на наданні страхових послуг. Страхові компанії завжди почувають себе невпевнено щодо ймовірності настання страхових  виплат. Але незважаючи на це, страхові компанії, до яких грошові кошти  надходять переважно у вигляді  страхових внесків, мають набагато більшу визначеність щодо обсягів коштів, які вони можуть інвестувати в  цінні папери, а також термінів, на які можуть купувати цінні папери. Страхові компанії віддають перевагу державним та місцевим коротко-, середньо-, довгостроковим облігаціям. У портфелях цінних паперів, що належать страховим компаніям, є місце і для акцій акціонерних товариств. Придбання страховими компаніями цінних паперів, що належать найрізноманітнішим структурам, сприяє поліпшенню господарської і фінансової діяльності емітентів.

     Для динамічного розвитку фондового  ринку надзвичайно важливою є  посередницька діяльність з цінними  паперами з метою отримання прибутку.

     Посередниками на фондовому ринку виступають:

• Підприємства, які спеціалізуються на роботі з цінними паперами, здійсненні посередницької діяльності по випуску та обігу цінних паперів, виконанні операцій на фондовому ринку за дорученням та за рахунок своїх клієнтів, за власний рахунок, за дорученням емітента в процесі первинного розміщення цінних паперів та наданні інших послуг щодо цінних паперів. Ці підприємства повинні мати власний капітал, адекватний обсягу їхніх операцій на фондовому ринку;
• Банківські установи, які поряд з іншими кредитно-фінансовими функціями можуть здійснювати посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів, виконуючи операції на фондовому ринку за власний рахунок, за дорученням і за рахунок своїх клієнтів, виконуючи реєстраційні функції, довірчі операції з цінними паперами та надаючи позики, пов’язані з цінними паперами;
• Інвестиційні установи, які поєднують функції фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституційного інвестора, тобто інвестора, для якого інвестування в цінні папери є основним джерелом доходів та невід’ємною частиною діяльності.

     Для здійснення своєї діяльності посередники  створюють добровільні об’єднання, зокрема, фондові біржі. Посередники фондового ринку здійснюють операції як на біржовому, так і на позабіржовому ринку цінних паперів.

     В Україні до основних інститутів, зареєстрованих як фінансові посередники, належать:

     Інвестиційні  фонди – це юридичні особи, які  створюються у формі закритого  акціонерного товариства і діють  у сфері спільного інвестування.

     Відкритий інвестиційний фонд – це фонд, що здійснює випуск інвестиційних сертифікатів із зобов’язаннями перед учасниками за їх викуп. Закритий інвестиційний  фонд – це фонд, що здійснює випуск інвестиційних сертифікатів без зобов’язань про їх викуп.

     Основна відмінність між відкритим та закритим інвестиційними фондами полягає  в тому, що в першому випадку  інвестиційний фонд здійснює випуск і погашення випущених ним  інвестиційних сертифікатів на постійній  основі. Тобто його власник у будь-який момент може погасити сертифікат шляхом пред’явлення його інвестиційному фонду, і останній зобов’язується викупити даний сертифікат.

     У другому випадку інвестиційні фонди  випускають інвестиційні сертифікати  на разовій основі і не мають постійного їх погашення. Тобто інвестиційні фонди  закритого типу нових випусків інвестиційних  сертифікатів не здійснюють.

     Інвестиційною компанією – є торговець цінними  паперами, який, крім здійснення інших  видів діяльності, може залучати кошти  для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

     Посередницька діяльність з цінними паперами є  комерційною діяльністю, яка здійснюється шляхом обміну приватизаційних паперів  на акції підприємств посередником за дорученням, за рахунок та на ім’я власника приватизаційних паперів.

     Крім  цього, під інвестиційними компаніями розуміють фінансові організації, які самостійно управляють власною  інвестиційною діяльністю та в більшості  випадків зобов’язані зберігати  свої кошти в депозитаріях. Інвестиційні компанії не зобов’язані користуватися  послугами компаній – інвестиційних  управляючих. Зазвичай компанії здійснюють свою діяльність на основі засновницьких  документів, а також договору з  депозитарієм. Такі компанії є юридичними особами і випускають інвестиційні сертифікати. Вони мають власний  баланс, самостійно приймають рішення  щодо купівлі-продажу цінних паперів.

     Інститути спільного інвестування – корпоративні інвестиційні фонди або пайові інвестиційні фонди, які провадять діяльність, пов’язану з об’єднанням грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

       Спільна інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів – це діяльність інститутів спільного інвестування з приводу розміщення вільних у їх розпорядженні та залучених ресурсів з метою отримання переваг від управління активами.

     Спільне інвестування вважається надзвичайно  привабливим конкурентним бізнесом, суть якого полягає у наданні  професійних послуг з управління коштами інвесторів. Важливим є питання  про те, що ж примусить інвестора  вкладати гроші в інвестиційний  фонд, адже в нього є ще, щонайменше, дві альтернативи: по-перше, розміщення своїх коштів на депозиті в комерційному банку; по-друге, самостійне інвестування коштів на фондовому ринку.

     Позитивний  ефекти діяльності інститутів спільного  інвестування базується на ряді принципів  їх діяльності. По-перше, вони значно зменшують  інвестиційні ризики за рахунок здійснення диверсифікації вкладень. Втрати на окремих  видах активів компенсуються  прибутками від володіння та операцій з цінними паперами інших емітентів, іншими об’єктами інвестицій.

     По-друге, інститути спільного інвестування надають своїм учасникам послуги  з професійного управління інвестиціями.

     По-третє, інститути спільного інвестування пропонують широкий вибір напрямків  інвестицій, а права інвесторів надійно  захищені спеціальними законами і правилами  для інвестиційних фондів, виконання  яких жорстко контролюється.

     Згідно  із Законом України «Про цінні  папери і фондову біржу» торговцями цінними паперами можуть виступати  юридичні особи, для яких операції з  цими паперами є винятковим видом  господарської діяльності.

     Дозвіл  можуть отримати акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок іменних акцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні  та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами становлять винятковий вид їх діяльності. Торговці цінними паперами мають право  здійснювати такі види діяльності: діяльність щодо випуску цінних паперів; комісійну діяльність з цінними  паперами; комерційну діяльність з  цінними паперами.

     Торговець цінними паперами має право на діяльність щодо випуску та обігу  цінних паперів на всій території  України з моменту отримання  дозволу Національної комісії з  цінних паперів та фондового ринку. Дозвіл чинний до моменту його анулювання.

     Анулювання  може бути здійснено у разі:

• Якщо торговець цінними паперами безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10% статутного фонду, в тому числі безпосередньо – вартістю понад 5% статутного фонду іншого торговця;
• Порушення вимог, встановлених чинним законодавством щодо ліквідності торговців цінними паперами;
• Укладання угод з використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю;
• Порушення порядку випуску цінних паперів;
• Порушення інших вимог, встановлених чинним законодавством, щодо випуску та обігу цінних паперів;
• Здійснення торгівлі цінними паперами іноземних емітентів без індивідуальної ліцензії НБУ;
• Порушення чинного антимонопольного законодавства;
• Порушення вимог чинного законодавства у сфері рекламної діяльності;
• Порушення чинного податкового законодавства України.

     Довірче товариство – товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, що укладений з довірителями майна  щодо реалізації їхніх прав власників. Представницька діяльність з цінними паперами – це обмін приватизаційних паперів на акції підприємств, що приватизуються. Вона здійснюється представниками від імені, за рахунок та на імя власників приватизаційних паперів. Згідно з чинним законодавством у системі реєстру власників цінних паперів повинні бути зареєстровані реальні власники акцій, яких представляє довірче товариство. Довірче товариство або дилер цінних паперів є номінальним утримувачем цінних паперів.

     Номінальний утримувач цінних паперів – юридична особа, що зареєстрована в системі  реєстру власників іменних цінних паперів, якій ці папери передаються  для здійснення операцій з ними за дорученням і в інтересах власника.

     Дилерські послуги – це регулярно здійснювана  підприємницька діяльність, головним змістом якої є купівля-продаж цінних паперів за власний рахунок. Джерелом доходу дилера є різниця між ціною  продажу певного виду цінних паперів  та ціною їх придбання. Дилери діють  на ринку цінних паперів від свого  імені, виражаючи власну волю та власні інтереси. При придбанні цінних паперів  дилером до нього переходить право власності на ці цінні папери, а при продажу – їх дилер поступається й правом власності на них. Дилер відкриває й веде свої власні рахунки в депозитарії і розрахунково-клірингових установах. Брокерські послуги – це регулярна діяльність, головним змістом якої є укладання угод в операціях з цінними паперами за рахунок клієнтів. Джерелом доходу брокера є комісійна оплата його послуг. Брокери завжди діють на ринку цінних паперів як особи, що виражають бажання та інтереси своїх клієнтів. За виконання доручених операцій клієнти сплачують брокерам комісійні. Під час придбання брокером цінних паперів право власності до нього не переходить, воно переходить до клієнта. Це стосується і права власності на грошові кошти, власником яких також залишається клієнт.

     Депозитаріями цінних паперів є юридичні особи, які ведуть суто депозитарну діяльність та можуть здійснювати кліринг і  розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Депозитарна діяльність –  це надання послуг у зберіганні цінних паперів, незалежно від форми  їх випуску, відкриття та ведення  рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним  цінних паперів.