Ринок цінних паперів

     ВСТУП 

     Актуальність  теми. Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності  населення до ринкових відносин. Ефективне функціонування ринку цінних паперів пов'язане з наявністю цілісної інфраструктури та професійних учасників фондового ринку. В українському законодавстві професійна діяльність на ринку цінних паперів визначається як підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, єдиним або переважним видом діяльності. Таким чином питання діяльності суб’єктів господарювання на ринку цінних паперів є досить актуальним.

     Теоретичне  і практичне значення теми. Тема дослідження «Діяльність суб’єктів  господарювання на ринку цінних паперів» має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Теоретичного дослідження потребують сутність та структура ринку цінних паперів, зміст поняття “учасники на ринку цінних паперів”, класифікація суб’єктів господарювання. Незважаючи на наявність нормативних актів, що регламентують фінансову діяльність суб’єктів господарювання на ринку цінних паперів і надають значний обсяг повноважень державним контролюючим органам, про ефективність діяльності та організації державного контролю на ринку цінних паперів говорити поки що передчасно. Адже і досі гостро постають проблеми забезпечення прозорості ринку цінних паперів, доступу інвесторів до достовірної інформації, необхідної і достатньої для прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень, захисту прав інвесторів, запобігання та протидії нечесній практиці, зокрема, використанню інсайдерської інформації, запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

     Мета  і завдання роботи. Метою курсової роботи є формування теоретичних  положень, спрямованих на діяльність учасників ринку цінних паперів та міжнародної співпраці з країнами Європи. Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувалися такі завдання:

• Обґрунтувати зміст «ринку цінних паперів» та «суб’єктів господарювання на ринку цінних паперів»;
• Розглянути структуру ринку цінних паперів;
• Проаналізувати діяльність емітентів на ринку цінних паперів;
• Проаналізувати дилерську та інсайдерську діяльність;
• Оцінити діяльність суб’єктів господарювання на ринку цінних паперів;
• Розглянути контроль за діяльністю учасників ринку;
• Вивчити нормативно-правову базу регулювання діяльності суб’єктів господарювання.

     Об’єкт дослідження – процес діяльності суб’єктів господарювання на ринку цінних паперів, їх місце та значення на фінансовому ринку.

     Структура роботи. Курсова робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та практичної частини. Перший розділ присвячено сутності та структурі ринку цінних паперів, класифікації учасників на ринку  цінних паперів та правовому регулюванні. Другий розділ присвячено оцінці фінансової діяльності емітентів та інвесторів та контролю за діяльністю учасників  ринку цінних паперів. Третій розділ присвячено міжнародному співробітництву  Національної комісії з цінних паперів  та фондового ринку з країнами Європи.

     Огляд джерел, що використані в роботі. Теоретичною основою роботи стали  законодавчі акти, навчальні посібники, а також офіційні матеріали Національної комісії з цінних паперів та фондового  ринку в Україні. 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СУБЄКТІВ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ 

1. Сутність, структура та функції ринку цінних паперів

 

     Ринок цінних паперів - це механізм, який дозволяє розміщувати цінні папери і укладати угоди між постачальниками і  покупцями.

     Об’єкти ринку цінних паперів:

     - цінні папери;

     - іноземна валюта;

     - дорогоцінні метали.

     Головним  об’єктом фондового ринку є цінні  папери, специфіка яких вимагає, щоб  угоди з ними укладалися через  посередників, тому що:

     - реквізити цінних паперів можуть  невідомі покупцям і продавцям,  що відкриває широкі можливості  для шахрайства, якщо цінні папери  переходять безпосередньо від  продавця до споживача;

     - торгівля цінними паперами завжди  здійснюється за визначеними  правилами, які можуть бути  невідомі покупцям.

     Суб’єкти  ринку цінних паперів:

     - емітенти - організації, що випускають  цінні папери в обіг;

     - інвестори - юридичні та фізичні  особи, що купують цінні папери;

     - ліцензовані посередники - торговці, що забезпечують зв'язок між  емітентами й інвесторами на  ринку цінних паперів;

     - організації, які обслуговують  ринок цінних паперів - це організації,  що виконують всі інші функції  на ринку цінних паперів, крім  купівлі - продажу: незалежні реєстратори,  депозитарії, розрахункові центри.

     - державні органи регулювання  і контролю.

     В якості посередників, що здійснюють діяльність з випуску і обігу цінних паперів, Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» розглядає:

     - банки;

     - акціонерні товариства, капітал  яких сформований винятково за  рахунок іменних акцій;

     - юридичні особи, для яких операції  з цінними паперами є винятковим  видом діяльності.

     Види  діяльності на ринку цінних паперів:

     1) емісійна - діяльність з випуску  цінних паперів;

     2) комісійна - це купівля - продаж  цінних паперів за рахунок  і на ім’я клієнта;

     3) комерційна - це купівля - продаж  цінних паперів за власний  рахунок і на своє ім’я.

     Для здійснення будь-якого виду діяльності потрібна ліцензія Національна комісії  з цінних паперів і фондового  Ринку.

     Основні функції ринку цінних паперів  такі:

     1) перерозподілу грошових коштів;

      2) перерозподілу ризиків; 

     3) облікова;

     4) контрольна;

     5) збалансування попиту та пропозиції;

     6) стимулююча;

     7) регулююча.

     Функція перерозподілу грошових коштів полягає  в перерозподілі коштів між галузями та сферами діяльності; територіями  та країнами; населенням та підприємствами, тобто коли заощадження громадян набувають виробничої форми; між  державою та іншими юридичними й фізичними  особами. Під час фінансування дефіциту державного й місцевих бюджетів за рахунок випуску облігацій внутрішньої  державної та місцевих позик і  їх реалізації здійснюється перерозподіл вільних фінансових ресурсів підприємств  і населення на користь держави.

     Функція перерозподілу ризиків — це використання інструментів ринку цінних паперів для захисту власників будь-яких активів від несприятливої для них зміни цін, вартості або дохідності цих активів. Цю функцію можна назвати захисною, точніше функцією хеджування. Однак одностороннє хеджування неможливе: якщо є той, хто бажає захиститися від ризику, то повинна бути й інша сторона, яка здатна прийняти його на себе. З допомогою ринку цінних паперів можна спробувати перекласти ризик зі свого активу на спекулянта, який бажає ризикнути. Отже, суть хеджування полягає в перерозподілі ризиків. Завдяки їй ринок, з одного боку, істотно збільшив свою стійкість, а з іншого, — свою значущість, оскільки функція перерозподілу ризиків, базуючись на функції перерозподілу грошових коштів, різко прискорює й навіть спрощує переливи вільних фінансових капіталів.

     Облікова  функція полягає в обов’язковому  обліку в спеціальних списках  усіх видів цінних паперів, що обертаються  на ринку, реєстрації учасників ринку  цінних паперів, а також фіксації фондових операцій, оформлених договорами купівлі-продажу, застави, трасту, конвертації тощо.

     Контрольна  функція передбачає проведення контролю за дотриманням норм законодавства  учасниками ринку.

     Функція збалансування попиту та пропозиції означає забезпечення рівноваги  попиту й пропозиції на фінансовому  ринку проведенням операцій із цінними  паперами.

     Стимулююча  функція полягає в мотивації юридичних і фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів. Наприклад, наданням прав на участь в управлінні підприємством, на отримання доходу, можливості накопичення капіталу або права стати власником майна.

     Регулююча функція означає регулювання через конкретні фондові операції різних суспільних інтересів. Наприклад, проведенням операцій із цінними паперами регулюється обсяг грошової маси в обігу. Продаж державою цінних паперів на ринку скорочує обсяг грошової маси, а їхня купівля, навпаки, збільшує його.

    Ринок цінних паперів охоплює частину  кредитного ринку  і  повністю  ринок інструментів власності. Іншими словами, цей  ринок  інтегрує  операції  щодо випуску та обігу  боргових  інструментів,  інструментів  власності,  а  також їхніх похідних. До боргових інструментів  належать облігації, векселі, сертифікати. До інструментів власності – всі види  акцій,  а  до  їх похідних – опціони, ф’ючерси та інші аналогічні  цінні  папери.  Отже,  ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку, є  сферою  відносин, що  стосуються  позикового  капіталу,  в  той  час  як  ринок   інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових  внесків власників у статутних фондах підприємств.

    Розглядаючи  сучасну структуру  ринку цінних паперів, потрібно  виділити чотири категорії учасників  операцій:  комерційні  банки,  інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові  організації,  які  об'єднані під  назвою "інституційні  інвестори".

     Професійна  діяльність  на    ринку    цінних    паперів - підприємницька  діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних  паперів та  організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному  та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є виключним або переважним видом діяльності.

 

Рис. 1.1. Розподіл обов’язків між основними групами учасників 

     Права і обов'язки щодо цінних паперів  виникають з моменту  їх передачі  емітентом  або  його  уповноваженою  особою одержувачу чи його уповноваженій особі.

     Ринок цінних паперів можна  розмежувати  на  первинний  і  вторинній, біржовий та позабіржовий. Первинний ринок  –  це  ринок  перших  і  повторних  емісій цінних  паперів,  на  якому  здійснюється  їх  початкове розміщення серед інвесторів. Тобто рамки  первинного ринку  фактично  обмежуються  найпершим  актом купівлі-продажу  того  чи  іншого  цінного  паперу.  На  цій  стадії  емітент передає  майнові  права  на  свою власність  іншим особам, одержуючи  натомість  грошові кошти для інвестицій.

     Як  правило, більшість цінних паперів  згодом  переходить  від  одного   власника   до   іншого –  відбувається інша їхня купівля-продаж, інші операції, що залежать і, в  свою чергу,  впливають  на  кон’юнктуру  ринку.  Іншими  словами,  цінні   папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів – це прерогатива вторинного ринку.

    Одне  з найважливіших завдань первинного ринку полягає  в  тому,  щоб  звести до мінімуму ризик інвестора. На це  спрямовані  державні  законодавчі  та  нормативні  акти,   що   регулюють   діяльність   ринку,   вимоги   щодо опублікування  інформації  про  емітента, підготовки   проспекту   емісії, реєстрації цінних паперів  та відповідних даних у  фінансових  органах  тощо.

    Головною  метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності  цінних  паперів, тобто  створення умов для найширшої  торгівлі ними. Це, в свою  чергу,  надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший  строк  при незначних варіаціях  курсів та невисоких витратах на реалізацію.

    Фондова біржа – це організований ринок, де власники цінних паперів здійснюють через членів фондової біржі, які виступають як посередники, угоди купівлі-продажу. На ній обертаються вже випущені і раніше розміщені цінні папери, що пройшли лістинг - процедуру включення цінних паперів у котирувальний лист для торгівлі на конкретній фондовій біржі.

    Позабіржовий  ринок являє собою мережу телекомунікацій, яка об’єднує покупців і продавців  цінних паперів, у тому числі при  первинному розміщенні нових випусків акцій. Позабіржовий ринок є частиною вторинного, де продаються нові публічні випуски, включаючи іноді і зареєстровані  на фондовій біржі.