Проблеми конвертованості національної грошової одиниці

- формування  ринкового механізму ціноутворення,  за якого ціни будуть вільно  реагувати на зміни в попиті  і пропозиції;

- лібералізація  зовнішньоекономічних відносин;

- накопичення  достатнього золотовалютного резерву;

- відмова  від широкомасштабного датування  цін на товари та послуги,  створення рівних конкурентних  умов на ринку для всіх економічних  суб'єктів.

Проблема  конвертованості української грошової одиниці нині з теоретичних дискусій переросла у практику її впровадження. Провідними економічними аргументами тут стали: потреба контролювати всю національну територію; формувати з колишнього імперського економічного простору власний народногосподарський комплекс; забезпечити нормальний процес відтворення; здійснити віковічні прагнення народу до добробуту й процвітання; розбудувати свою власну фінансово-кредитну систему, без якої економіка не може формально функціонувати. Є й політичні причини, що вказують на грошову повноцінну одиницю як на ознаку авторитетної держави. Ще й нині діють норми візантійського права, що визначають започаткування держави не з її проголошення, а з утворення власних грошей. За умов, коли ліквідована Бреттонвудська система й скасовано статус золота як засобу міждержавного регулювання, більшість валют світу забезпечена товарами й державними цінними паперами. Тому для забезпечення стабільності української валюти найважливішим є виробництво високоякісних і конкурентоспроможних товарів особистого й виробничого призначення.

Провідними  складовими елементами проблеми впровадження конвертованої гривні є масштаб  зміни курсу по відношенню до іноземних  валют, зміни масштабу цін і вартостей, вибір економічних показників і забезпечення внутрішньої конвертованості. Скажімо, щоб курс гривні був реальним, необхідно встановити його на основі паритету купівельної здатності валют, який визначається комплексом таких факторів, як попит і пропонування даної валюти на ринку, співвідношення національних рівнів цін тощо. Реальність курсу гривні забезпечить достовірність вартісних вимірів і правильність вибору того чи іншого напрямку в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Насамперед у забезпечення конкурентоспроможності національного виробництва. Приміром, реальний курс вартості українського продовольчого кошика середнього громадянина зіставляється з таким же набором кошика іншої країни. Лише на основі цього співвідношення можна встановити реальний курс і підняти заробітну плату до світового рівня.

Звичайно, Україні насамперед слід розпочати  диверсифікацію виробництва. Нав'язана  їй спеціалізація й кооперація в  масштабах Союзу розірвала виробничі  й технологічні взаємозв'язки всередині  країни, нав'язала численні неефективні  поставки сировини, напівфабрикатів й комплектуючих деталей, абсолютну більшість яких здатні виробляти підприємства України. Диверсифікація може різко збільшити виробництво засобів виробництва та товарів народного споживання, акумулювати валютні надходження та встановити взаємовигідні зовнішньоекономічні зв'язки.

В таких  умовах удосконалення виробництва  й підвищення якості продукції за одночасного зниження затрат на її виготовлення порівняно з іншими країнами дасть можливість розраховувати  на виробництво товарів, які або не виготовляються в світі, або ж їх випускається мало. Зовнішні їхні покупці для забезпечення угод будуть купувати українські гроші для розширення своїх зв'язків з Україною.

Розвиватиметься і кредит грошових коштів та інші угоди, що приведуть до вільного обертання українських грошей на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тобто через конвертованість товарів буде досягнута і конвертованість української валюти.

Великої шкоди забезпеченню конвертованості  гривні завдає позабанківська циркуляція в Україні іноземної конвертованої валюти. Поза банками (в тіньовій економіці) обертається значна маса і національних грошей.

Безпідставними  є домисли про дороговизну  друкування національних валют Із світового  досвіду відомо, що невигідно друкувати  самим власні гроші лише тим країнам, в яких чисельність населення становить менше 4 млн. чоловік. Водночас збитково не друкувати власні гроші тим країнам, чисельність населення в яких становить понад 7 млн. чоловік.. Багато інших джерел безкоштовного відпливу національного капіталу можна назвати через те, що не існувало власної банківсько-грошової системи. Отже, Україна - надто велика держава і їй вигідно самій друкувати власні гроші та формувати національну базу друкування цінних паперів. Не обов'язкове нині також золоте забезпечення української грошової одиниці. Конференція країн - членів МВФ відмінила статус золота як засобу міждержавного валютного регулювання. Золото залишилося лише як резерв кредитних ресурсів банків для погашення міждержавних зобов'язань; воно виступає як страховий фонд при проведенні дефляційних заходів і резерв ліквідних грошових ресурсів для часткового забезпечення грошової одиниці. Тому більшість валют світу забезпечені державними паперами (облігаціями, векселями тощо).

Отже, незалежна  Україна має достатні передумови для формування гарантованої оберненості своєї грошової одиниці, яка буде спиратися на вигідне використання міжнародного поділу праці, на формування таких виробничих відносин, які вигідно використають національні риси українців - бережливість, працьовитість тощо. А це дасть змогу досягти й достатньо забезпеченого рівня життя, бо всі надбання народу залишаться на національній території, стануть основою піднесення рівня життя нинішніх та прийдешніх поколінь.

Висновок 

              Отже, конвертованість валюти, органічно пов'язуючи внутрішній ринок зі світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон'юнктури, що позитивно впливає на економічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поширює свій вплив світовий ринок, відбуваються процеси пристосування і вирівнювання національних умов виробництва зі світовими за всіма параметрами — затратами, цінами, якістю, технічним рівнем продукції і т. ін.

Що стосується повної конвертованості української  грошової одиниці, то ми крок за кроком рухаємося у цьому напрямку. Тут поспішати не слід. Для повної конвертованості необхідні дві передумови: перша — сприятливий інвестиційний клімат, зокрема й для нерезидентів, і друга — надійна політична стабільність.

Сказане свідчить, що проблеми національної валюти повинні бути постійно в полі зору провідних науковців країни, фахівців високого ґатунку з метою забезпечення в країні економічної стабілізації, а надалі економічного зростання, без чого неможливе забезпечення національної, політичної, економічної, фінансової, екологічної безпеки України в світовому товаристві співдружності країн.

Стабільна національна валюта держави –  це ознаки її економічної і політичної стабільності, авторитету у світі  і благополуччя її громадян. Наша держава вже на початку свого існування зіткнулася з труднощами пов'язаними з утриманням стабільності своєї валюти. Ми пережили гіперінфляцію, великі стрибки цін та обезцінення зароблених грошей. Вивчення та аналіз факторів що впливають на стабільність, вживання необхідних заходів повинне вивести національну економіку з кризи та забезпечити економічне зростання держави.

У ході розробки та реалізації стратегій економічної  стабілізації в Україні не було враховано  накопиченого досвіду регулювання  нестабільних економічних систем, відбулося некритичне застосування теоретичної та практичної бази, надбаної розвиненими економіками і непридатної для перехідного періоду. У підготовці заходів щодо виходу економіки із трансформаційної кризи та переходу до економічного зростання необхідна переорієнтація методологічних засад економічної політики на теорії нестабільних економік. Джерелом практичного досвіду (з урахуванням неможливості його прямого некритичного запозичення) повинна виступати практика політики держави у нестабільних економічних системах.

Тимчасова грошова стабілізація, що хибно трактується  в Україні як досягнення макроекономічної стабільності, не містить передумов  для економічного зростання через  надто обмежене тлумачення. Залишаючи  макроекономічну стабілізацію як стратегічну  мету Української держави на нинішньому етапі, необхідно істотно розширити критерії стабілізації, зрозуміти економічне зростання як одну з її невід'ємних складових.

Нерозвиненість  та деформованість структури економічної  стратегії, непослідовність в її проведенні є головними чинниками тривалої трансформаційної кризи, що призвела до різкого погіршення стану економічної безпеки держави. Критично важливими на даному етапі реформ в Україні є чітке визначення стратегічної мети, напрямів, завдань та пріоритетів економічної стратегії держави, досягнення їхньої прозорості та легітимності, забезпечення наступності та науково виваженої послідовності економічної політики держави.

Інституційний вакуум, що утворився в Україні  після розпаду адміністративно-командної  системи, стає на перешкоді встановленню ефективних систем мотивації, узгодженню інтересів різних економічних суб'єктів та їхньому зосередженню на цілях макроекономічної стабілізації та економічного зростання, досягненню оптимальної спрямованості економічної стратегії держави. Першочергового значення набуває розвиток широкої мережі інститутів, мета яких - узгодження приватних економічних стратегій та економічної стратегії держави, що відбиває реальний взаємозв'язок станів їхньої економічної безпеки; встановлення легальних можливостей відкритого впливу економічних суб'єктів на розробку державної стратегії; створення умов для формування ефективної структури власності в економіці України.

Основним  із методів зміцнення української  національної валюти повинна стати  ефективна урядова антиінфляційна політика, яка повинна виразитись в осмисленому і чітко продуманому державному контролю та регулюванню цін, обмінного курсу та реальної ціни національної валюти.

Розв'язання вказаних завдань реально сприятиме  надійній стабілізації національної валюти України, стане запорукою політичної, економічної, фінансової, екологічної безпеки держави. 
 

Список  використаної літератури 

1.  Аніловська  Г. Інтеграція України у світове  господарство // Фінанси України.             

     -2004. -№1.

2.  Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної

    діяльності. –К.: Деміург, 2003.

3.  Кириченко  О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної  діяльності: Навч. посіб. 

     - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002.

4.  Ніколенко  Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. - К.: Либідь,

     1998.

5.  Рибалкін  В. О.,. Хмелевський М. О, Віденко  Т. І., Прохоренко А. Г. та  ін.

    Основи економічної теорії. К.: Видавничий центр «Академія», 2003.

6.  http://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_української_гривні.