Перехiд до регульованого ринку

На даному етапу розвитку економіки кредит стає явищем звичайним, як, наприклад, стільниковий телефон. Отримати кредит зараз може навіть студент при наявності в нього стабільного доходу. Для банку дуже важливо, щоб клієнт був “відкритим”, тобто міг надати про себе будь-яку інформацію, підтверджену документально, яка необхідна для отримання кредиту. Без цього між обойма сторонами не з'явиться взаємна довіра та смороду не зможуть підійти до будь-якого спільного рішення. Це стає дуже актуальним зараз, коли в Україні вводитися система повного моніторингу клієнта, яка затверджена наказом Президента та відповідним законом України. Окрім цього, ця система регулюється законотворчими актами міністерств та відомств, які мають безпосереднє відношення до фінансового моніторингу клієнтів банків. Тому “відкритість” клієнта дуже важлива для банку з двох причин: по-перше, банк значно краще оцінить власні ризики при проведенні цієї операції, що приведе до скорішого та більш легені укладення договору, по - другу, банк буде здатен підтвердити, що клієнт є законослухняним громадянином та його доходь не мають під собою кримінальної основи. Зараз багато банків намагаються полегшити процедуру отримання кредиту для позичальника (як наприклад, рекламні складини “Кредит за 1 день!”) та не поділяють достатньої уваги перевірці шкірного позичальника, у зв'язку з чим стали частішими випадки шахрайства (отримання кредиту по підробним документах, паспорту, довідці про доходь позичальника). Для того, щоб уникнути цих неприємних моментів у роботі банку, треба дуже ретельно перевіряти шкірного позичальники, особисто поспілкуватися з їм хоча б декілька хвилин, щоб удосконалитися в тому, що операція з боку ризику є стандартною й, скоріш за всі, проблем з поверненням кредиту не буде.

Отже такий відділ як служба безпеки просто необхідний у любій банківській установі.

                                   1.2 Функції кредиту     

Місце й роль кредиту в економічній системі суспільства визначаються також перш за всі виконуваними їм функціями як загального, так і селективного характеру.

Перерозподільна функція

В умовах ринкової економіки ринок позикових капіталів виступає як своєрідний насос, що відкачує тимчасово вільні фінансові ресурси з одних сфер господарської діяльності й направляючого їх в інші, що забезпечують, зокрема, більш високий прибуток. Орієнтуючись на диференційований її рівень у різних галузях або регіонах, кредит виступає в ролі стихійного макрорегулятора економіки, забезпечуючи задоволення  потреб об'єктів додатку капіталу, що динамічно  розвиваються в додаткових фінансових ресурсах. Проте в деяких випадках практична реалізація вказаної функції може сприяти поглибленню диспропорцій у структурі ринку, що найбільш наочно виявилося в Україні на стадії переходу до ринкової економіки, де перелив капіталів з сфери виробництва в сферу обігу прийняв погрожуючий характер, у тому числі за допомогою кредитних організацій. Саме тому одне з найважливіших завдань державного регулювання кредитної системи - раціональне визначення економічних пріоритетів і стимулювання залучення кредитних ресурсів у ті галузі або регіони, прискорений розвиток яких об'єктивно необхідний з позиції національних інтересів, а не виключно поточної вигоди окремих суб'єктів господарювання.

Економія витрат обігу

Практична реалізація цієї функції безпосередньо витікає з економічного єства кредиту, джерелом якого виступають у тому числі фінансові ресурси, тимчасово що звільняються в процесі кругообігу промислового й торговельного капіталів. Часовий розрив між надходженням і витрачанням грошових коштів суб'єктів господарювання може визначити не тільки надлишок, але й недолік фінансових ресурсів. Саме тому таке широке поширення набули позики на заповнення тимчасового недоліку власних оборотних коштів, що використовуються практично всіма категоріями позичальників і забезпечуючи істотне прискорення оборотності капіталу, а отже, і економію загальних витрат обігу.

Прискорення концентрації капіталу

Процес концентрації капіталу є необхідною умовою стабільності розвитку економіки й пріоритетною метою будь-якого суб'єкта господарювання. Реальну допомогу в рішенні цієї задачі надають позикові засоби, що дозволяють істотно розширити масштаб виробництва (або іншої господарської операції) і, таким чином, забезпечити додаткову масу прибутку [6, с. 102]. Навіть з урахуванням необхідності виділення частини її для розрахунку з кредитором залучення кредитних ресурсів більш виправдано, ніж орієнтація винятково на власні засоби. Слідує, проте, відзначити, що на стадії економічного спаду (і тім більше в умовах переходу до ринкової економіки) дорожнеча цих ресурсів не дозволяє активно використовувати їх для вирішення задачі прискорення концентрації капіталу в більшості сфер господарської діяльності. Проте, дана функція навіть у вітчизняних умовах забезпечила певний позитивний ефект, дозволивши істотно прискорити процес забезпечення фінансовими ресурсами відсутніх або украй нерозвинених у період планової економіки сфер діяльності.

Обслуговування товарообігу

У процесі реалізації цієї функції кредит активно впливає на прискорення не тільки товарного, але й копійчаного обігу, витісняючи з нього, зокрема, готівку. Вводячи в сферу копійчаного обігу такі інструменти, як векселі, чеки, кредитні картки й так далі (т.д.), він забезпечує заміну готівкових розрахунків безготівковими операціями, що спрощує й прискорює механізм економічних відносин на внутрішньому й міжнародному ринках. Найактивнішу  роль у рішенні цієї задачі грають комерційний кредит як необхідний елемент сучасних відносин товарообміну.

Прискорення науково-технічного прогресу

У післявоєнні роки науково-технічний прогрес ставши визначальним чинником економічного розвитку будь-якої держави й окремого суб'єкта господарювання. Найбільш наочно роль кредиту в його прискоренні може бути відстежена на прикладі процесу фінансування діяльності науково-технічних організацій, специфікою яких завжди був більший, ніж в інших галузях, часовий розрив між первинним вкладенням капіталу й реалізацією готової продукції. Саме тому нормальне функціонування більшості наукових центрів (за винятком тихнув, що знаходяться на бюджетному фінансуванні) немислиме без використовування кредитних ресурсів. Такий же необхідний кредит і для здійснення інноваційних процесів у формі безпосереднього упровадження у виробництво наукових розробок і технологій, витрати на які спочатку фінансуються підприємствами, у тому числі й за рахунок цільових середньострокових і довгострокових позик банку.

Отже, кредит -  це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу вартості, зраджуваної в тимчасове користування       [7, с. 471].

В умовах ринкової економіки кредит виконує наступні функції: акумуляція тимчасово вільних грошових коштів;  перерозподіл грошових коштів на умовах їх подальшого повернення; створення кредитних знарядь обігу (банкнот і казначейських квитків) і кредитних операцій; регулювання об'єму сукупного копійчаного обороту.

                     1.3. Принципи кредитування.

Основними принципами кредиту є  платність, терміновість і поворотність.

Зважаючи на ту роль, якові грає кредит, він використовується державою як засіб регулювання економіки. Держава втручається в механізм кредитування. На користь окремих галузей регулюється доступ позичальників на ринок позикових капіталів, полегшується або утрудняє отримання позик. За допомогою урядових гарантій і пільг по процентній ставці забезпечується переважне кредитування галузей і підприємств, діяльність яких відповідає національним економічним програмам. Циклічний характер виробництва визначає й рух кредиту і його розподіл по галузях. За допомогою кредитного регулювання держава ослабляє економічні кризи, стримує інфляцію. З метою пожвавлення попиту держава стимулює  капіталовкладення, житлове будівництво, продажів товарів тривалого користування в розстрочку й експорт продукції. Під час економічного підйому застосовується кредитна рестрикція (обмеження кредиту) для утримання економіки від «перегріву». І, навпаки, при економічному спаді проводитися кредитна експансія (розширення кредиту) для підняття попиту й підняття економіки. Проте кредитна експансія усилює інфляційні процеси, а кредитні обмеження стримують економічне зростання. Тому проведення тієї або іншої політики спричиняє за собою крупні макроекономічні наслідки й вимагає від держави економічної мудрості.

Кредитні відносини в економіці базуються на певній методологічній основі, одним з елементів якої виступають принципи, строго дотримувані при практичній організації будь-якої операції на ринку позикових капіталів. Ці принципи стихійно складалися ще на першому етапі розвитку кредиту, а надалі знайшли пряме віддзеркалення в загальнодержавному й міжнародному кредитному законодавствах:

Поворотність кредиту

Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення одержаних від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використовування позичальником [22, с. 144]. Він знаходить свій практичний вираз у погашенні конкретної позики шляхом переліку відповідної суми грошових коштів на рахунок кредитної організації (або іншого кредитора), що забезпечує поновлення кредитних ресурсів банку як необхідної умови продовження його статутної діяльності. У вітчизняній практиці кредитування в умовах централізованої планової економіки існувало неофіційне поняття «безповоротна позика». Ця форма кредитування мала достатньо широке розповсюдження, особливо в аграрному секторі, і виражалася в наданні державними кредитними установами позик, повернення яких спочатку не планувалося через кризовий фінансовий стан позичальника. По своєму економічному єству безповоротні позики були швидше додатковою формою бюджетних субсидій, здійснюваних через посередництво державного банку, що традиційно ускладнювало кредитне планування й вело до постійної фальсифікації витратної частини бюджету. В умовах ринкової економіки поняття безповоротної позики так саме неприпустимо, як, наприклад, поняття "планово-збиткове приватне підприємство".

Терміновість кредиту

Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований у кредитному договорі або заміняючому його документі. Порушення вказаної умови є для кредитора достатньою підставою для вживання до позичальника економічних санкцій у формі збільшення стягуваного відсотка, а при подальшому відстроченні (у нашій країні - понад три місяці) - пред'явлення фінансових вимог у судновому порядку. Частковим виключенням з цього правила є так звані онкольні позики, термін погашення яких у кредитному договорі спочатку не визначається. Ці позики, достатньо поширені на  качану XX століття , у сучасних умовах практично не застосовуються, перш за все через створювані ними складнощі в процесі кредитного планування. Крім того, договір про онкольний кредит, не визначаючи фіксований термін його погашення, чітко встановлює час, що є в розпорядженні позичальника з моменту отримання їм повідомлення банку про повернення вилучених раніше коштів, що якоюсь мірою забезпечує дотримання даного принципу.

Платність кредиту. Позиковий відсоток.

Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником одержаних від банку кредитних ресурсів, але й оплати права на їх використовування [13, с. 6]. Економічне єство платні за кредит відображається у фактичному розподілі додатково одержаного за рахунок його використовування прибутку між позичальником і кредитором. Практичний вираз даний принцип знаходить у процесі встановлення величини банківського відсотка, що виконує три основні функції:

0. перерозподіл частини прибутку юридичних і доходу фізичних осіб;
1. регулювання виробництва й обігу шляхом розподілу позикових капіталів на галузевому, міжгалузевому й міжнародному рівнях;
2. на кризових етапах розвитку економіки - антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку.

Ставка (або норма) позикового відсотка, визначена як відношення суми річного доходу, одержаного на позиковий капітал, до суми наданого кредиту виступає як ціна кредитних ресурсів.

Підтверджуючи роль кредиту як одного з пропонованих на спеціалізованому ринку товарів, платність кредиту стимулює позичальника до його найпродуктивнішого використовування. Саме ця стимулююча функція не повною мірою використовувалася в умовах планової економіки, коли значна частина кредитних ресурсів надавалася державними банківськими установами за мінімальну платню (1,5 - 5% річних) або на безпроцентній основі.

Принципово відрізняючись від традиційного механізму ціноутворення на інші види товарів, визначальним елементом якого виступають суспільно необхідні витрати праці на їх виробництво, ціна кредиту відображає загальне співвідношення попиту й пропозиції на ринку позикових капіталів і залежить від цілого ряду чинників, у тому числі чистого кон'юнктурного характеру:

3. циклічності розвитку ринкової економіки (на стадії спаду позиковий відсоток, як правило, збільшується, на стадії швидкого підйому - знижується);
4. темпів інфляційного процесу (які на практиці навіть дещо відстають від темпів підвищення позикового відсотка);
5. ефективності державного кредитного регулювання, здійснюваного через облікову політику центрального банку в процесі кредитування їм комерційних банків;
6. ситуації на міжнародному кредитному ринку;
7. динаміки грошових накопичень фізичних й юридичних осіб (при тенденції до їх скорочення позиковий відсоток, як правило, збільшується);
8. динаміки виробництва й обігу, визначальної споживи в кредитних ресурсах відповідних категорій потенційних позичальників;
9. співвідношення між розмірами кредитів, що надаються державою, і його заборгованістю (позиковий відсоток стабільно зростає при збільшенні внутрішнього державного боргу).

Забезпеченість кредиту

Цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих на собі зобов'язань і знаходить практичний вираз у таких формах кредитування, як позики під заставу або під фінансові гарантії [17, с. 89]. Особливо актуальний у період загальної економічної нестабільності, наприклад, у вітчизняних умовах.

Цільовий характер кредиту

Розповсюджується на більшість видів кредитних операцій, виражаючи необхідність цільового використовування засобів, одержаних від кредитора. Знаходить практичний вираз у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету видаваної позики, а також у процесі банківського контролю за дотриманням цієї умови позичальником. Порушення даного зобов'язання може статі підставою для дострокового відгуку кредиту або введення штрафного (підвищеного) позикового відсотка.

Диференційований характер кредиту

Цей принцип визначає диференційований підхід з боку кредитної організації до різних категорій потенційних позичальників. Практична реалізація його може залежати як від індивідуальних інтересів конкретного банку, так і від централізованої політики підтримки окремих галузей або сфер діяльності, що проводитися державою (наприклад, малого бізнесу й ін.)           [4, с. 397].