Пенсионная система Украины

У структурі поточних доходів у 2004 році та І кварталі 2005 року частка власних надходжень становила, відповідно, 83,5% та 70,2%; коштів державного бюджету – 16,0% та 29,4%; коштів цільових фондів – 0,5% та 0,4% (рис. 2.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3. Структура доходної частини бюджету Пенсійного фонду у 2004-2005 роках [18]

 

Тенденції збільшення частки коштів державного бюджету у складі доходів бюджету Пенсійного фонду пов'язані із спрямуванням з державного бюджету значних обсягів коштів на виплату щомісячної державної адресної допомоги (дотації) до пенсій та покриття його дефіциту.

У 2005 році було заплановано  здійснити видатки з усіх джерел в обсязі 61107,1 млн. грн., з них: за рахунок  власних коштів – 55482,8 млн. грн., за рахунок  коштів державного бюджету на покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду  – 11949,7 млн. гривень.

Із загальної суми видатків, здійснених у 2004 році та І кварталі 2005 року, відповідно, 97,7% та 98,1% спрямовано на виплату пенсій за усіма пенсійними програмами. Зазначені видатки у 2004 році становили 11,1% номінального ВВП, а, за прогнозом, у 2005 році цей показник відповідатиме 13,7% номінального ВВП, що, за даними Мінпраці, є одним з найвищих серед країн – сусідів України.

У розрізі джерел надходжень у 2004 році та І кварталі 2005 року, відповідно: 15,3% та 27,8% видатків здійснено за рахунок коштів державного бюджету; 0,6% та 0,4% – з коштів цільових страхових фондів; 84,1% та 71,8% – з власних коштів Пенсійного фонду (рис. 2.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.4. Структура видатків бюджету Пенсійного фонду у 2004-2005 роках [18]

 

Підводячи підсумок, слід сказати, що реформування системи пенсійного забезпечення в Україні проводиться в умовах істотного пенсійного навантаження на роботодавців, низького рівня задекларованої заробітної плати та тіньової зайнятості значної частини працездатного населення, що уповільнює удосконалення солідарної системи і ускладнює формування бюджету Пенсійного фонду. Відсутність системності у проведенні пенсійної реформи, випереджаюче підвищення розмірів пенсій, порівняно із збільшенням фонду оплати праці, на фоні розтягнутого в часі до десяти років розширення джерел доходів Пенсійного фонду та поетапного звільнення його від невластивих витрат розбалансовують бюджет Пенсійного фонду.

Управління пенсійними коштами здійснювалося неефективно. Значні їх обсяги відволікалися на фінансування невластивих Пенсійному фонду видатків. Основною причиною зазначеного є встановлення у законах про державний бюджет на відповідний рік за більшістю бюджетних програм з виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, а також нормативно-правовими актами видатків не на поточне фінансування виплати пенсій, а на відшкодування уже здійснених Пенсійним фондом виплат, що створює сприятливі умови для відстрочення виконання зобов'язань державного бюджету та цільових фондів перед Пенсійним фондом.

2.3. Проблеми та недоліки солідарної системи пенсійного страхування

 

Пенсійне забезпечення громадян є непростою проблемою  навіть для високорозвинених країн. Його збалансованість залежить від  багатьох, передусім економічних, чинників. Адже пенсійна система може бути як непомірним тягарем для економіки країни, так і надійним джерелом для інвестування і розвитку.

Реформування пенсійної  системи в Україні на сьогоднішній день принесло певні позитивні результати. Як було проаналізовано вище, із часу прийняття пенсійної реформи спостерігається зростання розмірів пенсій. Проте значних успіхів у пенсійному забезпеченні досягнуто надто великою ціною. Сьогодні Пенсійний фонд за рахунок власних надходжень не забезпечує фінансування пенсій. Із 61,1 млрд. грн. витрат бюджету Пенсійного фонду у 2005 році передбачено асигнувати за рахунок держави 18,6 млрд. грн., або майже третину пенсійних виплат перекладено на державний бюджет. Витрати на пенсійне забезпечення, як частка валового внутрішнього продукту, зросли з 8,4% у 2000 році до 14% у 2005 році (рис. 2.5).

Для порівняння зазначимо, що у середньому по 30 країнах Організації  економічного співробітництва і  розвитку (ОЕСР) пенсійні видатки щодо ВВП у 2001 році становили 11,2%.

Різке збільшення виплат негативно вплинуло на споживчий  ринок, внаслідок чого зросли ціни на споживчі товари та деякі види послуг. Навіть прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, подорожчав за один рік майже на 17%.

Передбачалося, що пенсійна реформа завдяки впровадженню обов'язкового накопичувального компонента стане потужним джерелом власних інвестицій та двигуном економічного зростання. А отримали гирю на шию економіки та величезний дефіцит коштів Пенсійного фонду, що 

Рис. 2.5. Видатки на пенсійне забезпечення через систему Пенсійного фонду у 1999-2005 рр. [14, с. 64]

 

гальмує темпи економічного зростання, збуджує інфляційні процеси, а отже, й унеможливлює істотне  підвищення добробуту народу у середньостроковій перспективі. Щоб впровадити систему обов'язкового накопичення коштів, що передбачалося здійснити з 2007 року для молодого та середнього покоління громадян, треба було зарезервувати у бюджеті Пенсійного фонду 10-12 млрд. грн., або приблизно 7% від теперішнього тарифу внесків пенсійного страхування. Саме такі кошти треба буде відбатувати від бюджету Пенсійного фонду, аби направити їх до накопичувального фонду. Проте таку ж суму коштів необхідно компенсувати солідарній системі для забезпечення сталих пенсійних виплат нинішнім пенсіонерам. Тепер впровадження обов'язкового накопичувального компонента у планованому форматі є ілюзорним на найближчі 8-10 років з огляду на брак необхідних резервних коштів. Отже, відбулася переорієнтація пріоритетів пенсійної реформи, оскільки найбільший зиск від реформи отримує не молоде покоління, як передбачалося, а саме нинішні пенсіонери.

Зараз пенсійне забезпечення регламентують уже 28 законів. Майже  кожним із них передбачено свої підходи  та принципи стосовно пенсійного забезпечення, що відповідно впливає на розмір пенсій (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Чисельність пенсіонерів  та середні розміри призначених  пенсій за видами пенсійних програм  станом на 1 січня 2004 та 2005 років [14, с. 66]

№ п/п	Назва закону або іншого нормативного  документа	Чисельність пенсіонерів (осіб)			Середній розмір призначеної пенсії, грн.
		2004	2005	2005/2004, %	2004	2005	2005/2004, %
	Загальна чисельність  пенсіонерів, у т. ч.:	13769423	13489716	98	182,24	316,23	174
1	„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”	12826089	12640290	98	180,6	311,34	172
2	„Про пенсійне забезпечення”	578143	534448	92	113,9	281.17	247
3	„Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”	145165	90267	62	181,53	332,87	183
4	„Про державну службу”	58269	65183	112	594,66	713,50	120
5	„Про прокуратуру”	3974	4136	104	1156,01	1311,22	113
6	„Про статус народного депутата”	604	578	96	1819,37	2831,14	156
7	Положення про  помічника-консультанта народного  депутата	507	555	109	654,44	824,68	126
8	„Про статус судів”	5	6	120	1360,0	1450,0	107
9	„Про судову експертизу”	116	152	131	529,31	663,16	125
10	„Про наукову  і науково-технічну діяльність”	70158	76133	108	482,10	845,21	175
11	„Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”	2654	2865	108	508,36	618,46	122
12	Митний кодекс	54	31	57	724,07	825,81	114
13	„Про службу в органах місцевого самоврядування”	2258	3836	170	483,22	600,99	124
14	„Про Національний банк України”	143	204	143	1068,53	1148,04	107
15	„Про статус та соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”	81284	71032	87	291,08	384,10	132

 

Так, за рік страхового стажу одним нараховують 1 відсоток заробітку, іншим — у чотири-п'ять  разів більше. Інший приклад стосується призначення пенсій у разі втрати годувальника. За Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія на одного непрацездатного члена сім'ї становить 50% від пенсії за віком померлого годувальника, тоді як за Законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність” — 40%, а за Законом України „Про державну службу” — 70%. Ті чи інші пільги — кому менші, кому більші — мають приблизно 4 з 13,5 мільйона пенсіонерів. Найвищий рівень середньомісячної пенсії у народних депутатів України (2831,14 грн.), за ними — судді (1450 грн.), прокурори (1311,22 грн.), працівники Національного банку України (1148,04 грн.), науковці (845,21 грн.), замикають пенсіонери, які отримують соціальні пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення” (281,17 грн.) та пенсіонери за Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (311,34 грн.). Причому кількість „статусних”, тобто з вищими пенсіями осіб, постійно зростає за загальної тенденції до зменшення кількості пенсіонерів. Пенсійну ситуацію, що склалася в Україні, можна охарактеризувати так: „кому ополоник, а кому ложка”. Відтак зараз у нас відбувається регресивний перерозподіл коштів у пенсійній системі: не від багатих до бідних, а навпаки від бідних до багатих [14, с. 65].

Усе це дає підстави стверджувати: сучасну пенсійну систему неможливо назвати „солідарною”, оскільки нерівність між найбільш високооплачуваними та найбіднішими пенсіонерами внаслідок реформування збільшилась, а не скоротилася. Мінімальна та максимальна пенсії за віком різняться в десятки разів, але при цьому 90% пенсіонерів отримують однакові виплати, навіть якщо мали різний трудовий стаж і заробіток перед виходом на пенсію. Водночас у розвинених країнах мінімальна і максимальна пенсія за віком відрізняється щонайбільше у три-чотири рази для осіб, які мають однаковий трудовий стаж, але різні заробітки [17].

Отже, пенсійна політика України по суті не визнає рівності громадян та й узагалі принципу верховенства права, натомість культивує верховенство соціального забезпечення осіб з особливим статусом.

Розділ 3. Перспективи розвитку пенсійного забезпечення в Україні

3.1. Шляхи подальшого розвитку  пенсійного забезпечення в Україні

 

Проведений аналіз особливості  та недоліків пенсійного забезпечення в Україні показав, що на сьогоднішній день існує чимало невирішених, а також нових проблем. Що ж треба зробити у середньостроковій перспективі, аби пенсійна система відновила фінансову рівновагу та набула гуманного й цивілізованого вигляду?

1. З огляду на старіння нації та потребу утримання пенсій на належному рівні ми приречені на підвищення пенсійного віку. Зробити це можна, очевидно, після парламентських виборів, двома раундами — спочатку підняти вік виходу на пенсію жінкам упродовж п'яти років до 60, а потім усім упродовж наступних п'яти років — до 65 років. Хоч підвищення пенсійного віку є політично дискусійним, від цього заходу держава матиме одразу дві вигоди — громадяни, які працюють, залишаються у складі робочої сили і сплачують пенсійні внески упродовж тривалішого терміну, а після виходу на пенсію отримують пенсійні виплати протягом коротшого часу. Цей підхід вигідний, власне, для громадян, які працюють, однак значна частина політичних діячів до таких пропозицій не прихильна. Проте саме такий підхід дає змогу поступово стабілізувати пенсійну систему. За розрахунками спеціалістів, поступове, упродовж десятилітнього періоду, підвищення пенсійного віку в Україні до 65 років сприятиме поступовому скороченню числа пенсіонерів приблизно на 40%, що дало б можливість дещо підвищити розміри пенсії нинішнім пенсіонерам та відновити платоспроможність національної пенсійної системи [14, с. 67]. На користь такої пропозиції свідчить досвід багатьох країн Центральної та Східної Європи (табл. 3.1).

 

Таблиця 3.1

Пенсійний вік у деяких країнах Центральної та Східної Європи [14, с. 68]

	Чинний  закон	Чоловіки	Жінки
Албанія	1993, змінений  у 1995 і 1998	60 років при  35 роках стажу; часткова пенсія при стажі від 20 до 35 років.	55 років при  35 роках стажу; 50 років при  30 роках стажу та шести дітях; часткова пенсія при стажі від 20 до 35 років.
Чехія	1995	60 років при  25 роках стажу за умови, що  застрахована особа досягла цього  віку до 31 грудня 1995 р. Для осіб, які досягли зазначеної вікової  межі у період між 1 січня  1996 р. і 31 грудня 2006 p., пенсійний вік підвищується на два місяці за кожний рік з 31 грудня 1995 р. до 31 грудня 2006 p., коли пенсійним віком будуть 62 роки.	53—57 років  залежно від кількості дітей,  за умови, що застрахована особа  досягла цього віку до 31 грудня 1995 р. Для осіб, які досягли зазначеної вікової межі у період між 1 січня 1996 р. і 31 грудня 2006 p., пенсійний вік підвищується на чотири місяці за кожний рік з 31 грудня 1995 р. до 31 грудня 2006 p., коли пенсійним віком будуть 57—62 роки (залежно від кількості дітей).
Естонія	1993, 1995, 1996	62,5 року. Пенсійний вік  поступово підвищуватиметься і  стане однаковим для чоловіків  і жінок на рівні S3 років. Для чоловіків  цього пенсійного віку буде досягнуто  у 2001 р.	57,5 року. Пенсійний вік  поступово підвищуватиметься і стане однаковим для чоловіків і жінок на рівні 63 років. Для жінок це підвищення пенсійного віку відбуватиметься відповідно із встановленою шкалою до досягнення 63 років у 2016 р.
Угорщина	1997, впро-ваджено у 1998 (недержавні пенсії)	62 роки. Згідно з  пенсійним законом пенсійний  вік для чоловіків підвищується з 60 до 61 року в 1998 р. і буде 62 роки, починаючи  з 2000 р.	57 років. Згідно з  пенсійним законом пенсійний  вік для жінок підвищується на один рік кожного другого року до 2001 р.
Латвія	1995, 1996 і 1998	60 років при  10 роках страхового стажу.	57 років при  10 роках страхового стажу. Пенсійний вік  підвищується на шість місяців кожного  року до досягнення 60 років.
Литва	1956, 1990	61 рік. Пенсійний вік  підвищується на два місяці кожного року і досягне 62,5 року у 2009 р.	57 років. Пенсійний вік  підвищується на чотири місяці кожного  року і досягне 60 років у 2009 р.
Македон-нія		63 роки при  20 роках стажу; 65 років при 15 роках  стажу; у будь-якому  віці при 40 роках стажу.	60 років при 20 роках стажу; 63 роки при 15 роках стажу; у будь-якому віці при 35 роках стажу.
Польща	1998 (впроваджено у 1999)	65 років при  25 роках стажу.	60 років при  20 роках стажу.
Румунія	977, 990, 991, 992, 995	60 років при  30 роках стажу. Знижені вікові вимоги для важкої та небезпечної роботи. За певних умов можливий достроковий вихід на пенсію, починаючи з 55 років.	55 років при  25 роках стажу. Знижені вікові вимоги для важкої та небезпечної  роботи, а також для жінок, які  виховали трьох чи більше дітей. За певних умов можливий достроковий вихід на пенсію, починаючи з 50 років.
Словач-чина	1988, 1990, 1994, 1995	Нормальний  пенсійний вік — 60 років. Достроковий вихід на пенсію у 55— 58 років залежно  від професії.	Нормальний  пенсійний вік — 57 років. Достроковий вихід на пенсію у 53—56 років залежно від кількості вихованих дітей.
Словенія	1992, 1996 і 1998 (зміни)	63 роки для  повної пенсії при 40 роках кваліфікаційного  періоду; мінімальний пенсійний  вік — 58 років.	Підвищення  з 58 до 61 року для повної пенсії при 38 роках кваліфікаційного періоду; мінімальний пенсійний вік — 58 років.