Пенсионная система Украины

Солідарна пенсійна система, що діяла в Україні до 1 січня 2004 року, давно вже віджила своє: вона була не здатна забезпечити потреби ні тих, хто перебуває на пенсії, ні тих, хто ще працює, але вже думає про забезпечену старість. Головний недолік старої пенсійної системи – занадто високі пенсійні внески в солідарну систему при занадто низьких розмірах пенсій.

Навіть після чергового  підвищення розміру трудових пенсій система пенсійного забезпечення не відповідала потребам громадян. Через 12 років після прийняття закону пенсія за віком українських громадян не перевищує 150 грн. – а це вдвічі менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, і насправді мають вони не 75, а 34% заміщення середньої зарплати. А це свідчить лише про те, що закон 1991 року не відповідав реаліям нашого життя. І через це його соціальні норми не спрацьовували.

Тому проведення пенсійної  реформи, прийняття двох базових  законопроектів „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та „Про недержавне пенсійне забезпечення” були необхідним кроком до розв'язання нагальних проблем і запобігання погіршенню ситуації в майбутньому. Закон „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” був внесений до розгляду у Верховну Раду ще в 1997 році, а перше читання відбулося лише в 2001 p., друге – у 2003 році.

9 липня 2003 року Верховна  Рада України нарешті прийняла  ці два законопроекти. Це стало  великим кроком на шляху до  того, щоб значно покращити рівень  пенсійного забезпечення українських  громадян [11, с. 65].

Основною метою реформування пенсійної системи с створення надійної фінансової системи забезпечення гідного рівня життя особам похилого віку, ґрунтуючись на принципах відновлення соціальної справедливості для нинішніх пенсіонерів, запровадження стимулюючих механізмів до створення пенсійних заощаджень для майбутніх пенсіонерів та створення додаткових умов для розвитку економіки країни [15, с. 21].

Зважаючи на світову  практику, в Україні запроваджено трирівневу пенсійну система:

• Перший рівень – реформована солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вона базується на двох основних принципах:

1. „солідарності поколінь” — принципі, коли сучасне покоління дітей утримує сучасне покоління батьків без попереднього нагромадження коштів;
2. „соціального страхування” — новій реформованій солідарній системі, коли отримувати пенсію та соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду України будуть лише застраховані особи, які не тільки матимуть обумовлений законодавством трудовий стаж, але і сплачуватимуть протягом нього необхідний розмір страхових внесків.

• Другий рівень – накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.

• Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення [5, с. 160].

Перший та другий рівні  системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні  системи пенсійного забезпечення в  Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.

Питання участі іноземців  і осіб без громадянства в системі  пенсійного забезпечення в Україні  та участі громадян України в іноземних  пенсійних системах регулюються  відповідно Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [5, с. 161].

Впровадження пенсійної  реформи в Україні вже спричинило певні позитивні зміни. Позитивом, безперечно, треба вважати значне зростання розмірів пенсій. Якщо на початку 2004 року середній розмір пенсійних виплат за всіма пенсійними програмами становив 182,24 грн., то на початок 2005 року — 316, 23 грн., а на 1 квітня 2005 року — 375 гривень. Як бачимо, розмір пенсійних виплат зріс за згаданий період більш як удвічі. Пенсію, вищу за величину прожиткового мінімуму, тепер отримує понад 10,7 млн. пенсіонерів, або 80% від усієї чисельності пенсіонерів, тоді як торік їх налічувалося лише 9%. Від 75% до 100% прожиткового мінімуму включно тепер отримує близько 18% пенсіонерів, решта — близько 2% від чисельності пенсіонерів — менше 75% прожиткового мінімуму. До останньої категорії належать особи, які мають дуже малий стаж роботи, що вплинуло на розмір їхньої пенсії (рис. 2.1. і табл. 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл чисельності  пенсіонерів за розмірами пенсій залежно від прожиткового мінімуму станом на 01.04.2005 р. [14, с. 63]

Таблиця 2.1

Розподіл чисельності  пенсіонерів за розмірами призначених  місячних пенсій [14, с. 63]

Підсумовуючи даний  підрозділ, можна сказати, що необхідність реформування пенсійного забезпечення викликано низкою об'єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Але розв'язувати її потрібно ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, та і її громадян. При цьому необхідно враховувати національні традиції та менталітет людей.

2.2. Джерела надходження  коштів до бюджету Пенсійного  фонду на напрямки використання

Формування і виконання бюджетів Пенсійного фонду на 2004 та 2005 роки здійснювалося в умовах реформування системи пенсійного забезпечення, яке розпочалося з прийняттям Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон), що набрав чинності з 1 січня 2004 року. При цьому Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні Кабінетом Міністрів України були визначені ще у 1998 році та схвалені Указом Президента України від 13.04.98 № 291/98.

Джерелами формування доходів бюджету  Пенсійного фонду згідно з статтею 72 Закону у 2004-2005 роках були страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; кошти державного бюджету та цільових фондів; суми від фінансових санкцій та адміністративних стягнень, застосованих до страхувальників; інші надходження.

Аналіз бюджету Пенсійного фонду за останні три роки показав, що обсяги його річних доходів і видатків мали стійку тенденцію до зростання (рис. 2.2).

У 2004 році доходи бюджету Пенсійного фонду, порівняно з 2003 роком, зросли майже наполовину, до 39869,1 млн. грн., а у 2005 році, за прогнозними даними, передбачалося їх збільшення до 49157,4 млн. грн. або на 83,5%, що пов'язано з розширенням бази обчислення страхових внесків та подальшим розмежуванням джерел виплати пенсій, встановлених Законом.

Темпи зростання видатків бюджету Пенсійного фонду у 2004 році на 11,7% перевищили темпи зростання його доходів, а у 2005 році, за прогнозними показниками, перевищили у 2,4 рази, що спричинено встановленням без достатнього фінансового забезпечення постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 №1215 щомісячної державної 

Рис. 2.2. Динаміка росту доходів та видатків бюджету пенсійного фонду у 2003-2005 роках [18]

адресної допомоги (дотації) до пенсій та збільшенням згідно з  Законом України від 23.12.2004 №2291-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у 3,6 рази мінімального розміру пенсії за віком.

Темпи зростання видатків Пенсійного фонду, що є видатками  на споживання, за ці роки у 2,2 рази та в 1,8 рази, відповідно, перевищують темпи зростання фонду оплати праці, основну базу обчислення і сплати страхових внесків та більше ніж удвічі – темпи зростання номінального валового внутрішнього продукту.

Бюджет Пенсійного фонду  на 2005 рік за доходами у сумі 49157,4 млн. грн., за видатками – 61107,1 млн. грн., з дефіцитом 11949,7 млн. грн., покриття якого віднесено на кошти державного бюджету, затверджений через п'ять місяців після початку бюджетного року постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2005 №426. Стан виконання бюджету Пенсійного фонду за доходами у 2004 році та І кварталі 2005 року наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Стан виконання бюджету Пенсійного фонду за доходами у 2004 році та І кварталі 2005 року, млн. грн. [18]

Недовиконання у 2004 році затверджених у бюджеті Пенсійного фонду обсягів надходжень від цільових фондів зумовлено незадовільним (лише на 28,6%) виконанням Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань своїх зобов'язань перед Пенсійним фондом з відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності від трудового каліцтва і профзахворювання та втраті годувальника з цих причин.

Перевиконання у 2004 році бюджетних призначень за власними доходами, в основному, викликане зростанням надходжень страхових внесків від  юридичних та фізичних осіб на 15,5%та 11,8%, відповідно, у зв'язку з підвищенням протягом року загального фонду оплати праці на 27,1% та мінімальної заробітної плати з 205 грн. до 237 гривень.