Операции с ценными бумагами

ЗМІСТ

 

І. Теоретичні питання …………………………………………………………….. стор.3

  1. Операції з цінними паперами  ………………………………………………… стор.3

  2. Державні цільові фонди  ………………………………………………………. стор.8

ІІ. Практичні завдання …………………………………………………………… стор.15

  Задача 1 ………………………………………………………………………….. стор.15

  Задача 2 ………………………………………………………………………….. стор.16

 

І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

 

1. Операції з цінними  паперами.

В умовах ринкових відносин особливого значення набуває такий особливий вид майна, як цінні папери.

Застосування цінного папера як особливого документа і засвідчення ним майна, наділення його спеціальним правовим режимом відноситься до епохи раннього середньовіччя. Зокрема, батьківщиною векселя є Італія, поява його датується ХІП ст. Прообразом векселя був супровідний лист одного банкіра-міняйли іншому з проханням виплатити подавцю листа замість сплачених ним грошей відповідну суму в місцевій валюті. Незручності, пов'язані з переміщенням товарів та грошей, усувались, як тільки замість них подавали аркуш папера, оформлений належним чином та з відповідним змістом.

У сучасному економічному механізмі цінні папери виконують різні функції: вони є регулятором суспільного відтворення, забезпечуючи прилив капіталу в одні галузі та відтік капіталу до інших. Цінні папери є знаряддям мобілізації коштів інвесторів. У розвинутих країнах значна частина вільного капіталу вкладається безпосередньо в купівлю цінних паперів, які виражають інформаційну функцію та свідчать про стан економіки. Падіння курсу цінних паперів свідчить про погіршення економічної кон'юнктури, а стабілізація курсу або підвищення - про нормальний економічний стан країн. Крім того, за допомогою цінних паперів здійснюється контроль над економікою і економічними процесами в рамках як макро-, так і мікроекономіки. Економічна ситуація в країні впливає на курси цінних паперів, а ті у свою чергу - на функціонування економіки.

У діловому світі виділяють деякі поняття й терміни, пов’язані з ринком цінних паперів.

Згідно до ст. 3 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" визначено, що цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові та інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), та власника й передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно з п. 1 ст. 163 ГК України суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законом порядку, можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також цінні папери, придбані іншими суб'єктами господарювання.

Емітент - це юридична особа (орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, установа, організація, банк, підприємство), яка на певних умовах випускає в звернення гроші і (чи) цінні папери, кредитові, (пластикові) картки дорожні чеки.

Андерайтер – це юридична особа, що виконує операції з розміщення цінних паперів на основі угоди з емітентом. Андерайтером може бути тільки професійний учасник фондового ринку, який має ліцензію на проведення брокерської та дилерської діяльності.

 
Інвестор — фізична та юридична особа, пенсійні й поштові фонди, страхові компанії, торгові та фінансові будинки, трастові компанії, інвестиційні фонди тощо, які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери з метою одержання доходу або приросту ринкової вартості цінних паперів.

 
Посередник — юридична особа — підприємства, банківські, фінансово-кредитні установи, інвестиційні компанії, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів.

Лістинг – це внесення фінансового інструменту до реєстру  цінних паперів, що здійснюють обіг на фондовій біржі або в межах торговельно-інформаційної системи.

Котирування – це визначення та фіксація ринкової ціни цінного папера.

 

 

Виділяють наступні  ознаки цінного папера:

1. Цінний папір має документальний  характер, тобто є документом  офіційного характеру, виконаний  за встановленою формою, що містить  необхідний мінімум відомостей певного характеру (реквізити), за істинність яких особа - укладач документа несе встановлену законом відповідальність. Додержання встановленої форми засвідчення прав, пов'язаних з цінними паперами, передбачає дотримання всіма учасниками фондового ринку приписаних норм і правил. Якщо необхідно, мас бути здійснено державну реєстрацію і ліцензування.

2. Цінний папір засвідчує грошове  або інше майнове право.

3. Реалізація втіленого в цінному  папері права можлива тільки  у разі пред'явлення оригіналу  документа, що означає зв'язок вираженого в папері права з самим документом.

4. Передача втіленого в папері  майнового права допускається  тільки за умови його передачі.

5. Відмова від виконання зобов'язання, вираженого цінним папером, можлива, якщо доведено недобросовісність держателя або у разі виявлення підроблення цінного папера.

Цінні папери за формою випуску можуть бути іменними, ордерними або на пред'явника. Іменним цінним папером визнається документ, в якому для засвідчення прав власника вказується його ім'я, тобто власник такого цінного папера отримує всі виражені в ньому права за умови, що його ім'я вказано в самому папері. Для іменних акцій необхідно ще внесення імені власника в книгу реєстрації акцій, що ведеться товариством. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом певного індосаменту (передавальним надписом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Ордерні цінні папери (векселі) - це документи, власник яких виступає пред'явником самого папера, або здійснюється низка передавальних надписів (індосамент).

Слід зазначити, що професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька з випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними та фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).

З цінними паперами проводять різні операції. Метою їх здійснення є забезпечення випуску, обігу, використання цінних паперів як застави, виплати доходів на них, установлення контролю за діяльністю емітента та ін. До основних операцій з цінними пал ерами належать:

– випуск;

– емісія;

– розміщення;

– конвертація;

– нарахування і виплата доходів;

– погашення.

Випуск цінних паперів – це сукупність певного виду цінних паперів одного емітента, що пропонується інвесторам з метою вирішення поставлених задач. Як правило, цінні папери, що належать до одного випуску, мають одну номінальну вартість та забезпечують їх власникам однакові права. Так, випуск акцій проводиться з метою формування статутного капіталу акціонерного товариства або зміни його величини. Всі акції, що відносять до такого випуску, повинні мати однакову номінальну вартість. Кожна акція надає її власнику права, що передбачені установчими документами. Емітентом облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) є Кабінет Міністрів України. Метою їх випуску є залучення коштів до Державного бюджету. Облігації одного випуску мають бути однакової номінальної вартості та терміну погашення. Власники ОВДП мають право на їх перепродаж, одержання доходів (на процентні облігації) та коштів у разі їх погашення.

Емісія цінних паперів – комплекс дій емітента щодо випуску та розміщення цінних паперів.

До таких зараховують:

– визначення обсягів, виду та форми випуску цінних паперів;

– прийняття рішення про розміщення цінних паперів;

– реєстрацію випуску цінних паперів;

– підготовку проекту емісії фінансових інструментів (у разі публічного їх розміщення);

– вирішення питань, пов'язаних з веденням реєстру власників цінних паперів;

– виготовлення сертифікатів цінних паперів (у разі випуску у документарній формі);

– розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

– організація розміщення цінних паперів;

– реєстрація звіту про підсумки публічного розміщення цінних паперів.

Якщо емітент здійснює повторні емісії цінних паперів, до його дій додаються:

– задоволення потреб акціонерів щодо використання свого першочергового права на придбання акцій;

– організація викупу акцій у акціонерів, які голосували проти проведення додаткової емісії на їх вимогу.

Розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів шляхом укладання цивільно-правових договорів з інвесторами. Розміщення цінних паперів може проводитися безпосередньо емітентом або андерайтером. За формами розміщення буває закрите (приватне) та відкрите (публічне).

Закрите (приватне) розміщення цінних паперів передбачає розміщення цінних паперів між заздалегідь визначеним колом осіб. Прикладом може бути розміщення акцій акціонерного товариства серед засновників. У закритому акціонерному товаристві розміщення акцій проводиться тільки серед визначеного кола осіб. А основним документом, в якому відображаються результати такого розміщення є установчий договір. У відкритому акціонерному товаристві за установчим договором, згідно із законодавством України, потрібно розмістити не менше 25% від випуску акцій. У випадках, коли проводяться повторні емісії коло учасників приватного розміщення зростає. Адже кожний акціонер має право на придбання частки акцій нового випуску у такому обсязі, який йому належав до повторної емісії.

Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів – це розміщення, за якого коло осіб, у якому розміщують такі папери, є заздалегідь невизначеним. Таке розміщення проводиться після завершення закритого продажу акцій. Воно може здійснюватися як безпосередньо емітентом, так і андерайтером. Публічне розміщення акцій можливе тільки для відкритих акціонерних товариств. Воно проводиться у формі підписки або продажу на фондовому ринку (біржовому або позабіржовому). Андерайдерами, як правило, виступають комерційні банки і торговці цінними паперами. Проведення публічного розміщення акцій передбачає підготовку та оприлюднення інформації про його умови в проспекті емісії акцій.

Обіг цінних паперів охоплює операції, пов'язані з переходом права власності на цінні папери від одного суб'єкта до іншого. Такі операції проводять укладаючи та виконуючи цивільно-правові угоди між суб'єктами. Обіг цінних паперів може здійснюватися на організованому та неорганізованому фондових ринках. До організованого ринку належать операції на фондових біржах та в торговельно-інформаційних системах, що обслуговують позабіржовий ринок цінних паперів. Договори щодо цінних паперів на організованому фондовому ринку укладаються виключно брокерами або дилерами.

На неорганізованому ринку операції з обігу цінних паперів можуть проводити емітенти і торговці цінними паперами. У процесі обігу на організованому ринку цінні папери підлягають лістингу і котируванню.

Конвертація цінних паперів – це система дій, правил, за якою емітент один вид цінного папера або форму його випуску переводить в інший вид чи форму. Конвертація проводиться з метою зміни умов фінансування активів емітента. Прикладом може бути обмін корпоративних облігацій на акції акціонерного товариства. Мета такої конвертації – переведення зобов'язань підприємства до складу власного капіталу. Такий обмін здійснюється згідно з прийнятим коефіцієнтом конверсії та за вартістю, що відповідає ціні конверсії. Конверсію можуть проводити і для переведення довгострокових зобов'язань у поточні, привілейованих акцій у звичайні та ін. Знерухомлення цінних паперів також є особливою формою їх конверсії.

Нарахування і виплату доходів на цінні папери виконують згідно з умовами їх емісії. Так, дивіденди на звичайні акції виплачують тільки у тому разі, коли загальними зборами акціонерів прийнято рішення про таку виплату. Нарахування і виплата процентних платежів за облігаціями проводяться у строки та в обсягах, передбачених умовами емісії облігацій. Дивіденди на привілейовані акції виплачують у розмірі, встановленому умовами емісії, та за наявності джерел для їх виплати. Виплати дивідендів на привілейовані акції здійснюють в першу чергу, у порівнянні зі звичайними акціями.

За погашення цінних паперів інвесторам виплачують вартість фінансового інструменту в разі вилучення його з обігу. Зокрема, погашення такого боргового цінного папера, як облігація, проводиться в період закінчення строку її обігу. Сума, що виплачується її власнику, відповідає величині номінальної вартості облігації. Акції підлягають погашенню або за закінченням терміну діяльності товариства (в разі заснування його на визначений строк), або за умов його непередбаченої ліквідації. Величину погашення визначають як суму, що припадає на одну акцію після проведення ліквідації підприємства та повної виплати заборгованості за позиками перед державним бюджетом, із заробітної плати працівникам та ін.

Із цінними паперами виконують також багато інших операцій. До них, зокрема, належать передавання цінних паперів у спадщину, дарування, внесення їх як майнового вкладу до статутних капіталів господарських товариств, передавання у заставу, залучення в довірче управління, проведення розрахунків між суб'єктами, хеджування фінансового ризику та ін. Особливі операції здійснюються у випадках придбання, реалізації та анулювання акціонерними товариствами власних акцій.

Проведення різноманітних операцій із цінними паперами значно розширює поле діяльності суб'єктів фінансового ринку. Емітенти мають можливість проводити їх у різноманітних варіантах та із залученням різних категорій інвесторів. Збільшення кількості операцій з цінними паперами надає ширших перспектив для нарощування інвестиційної діяльності. Зміцнюються функції посередників проведення операцій з цінними паперами: торговців цінними паперами, реєстраторів, зберігачів, депозитаріїв та ін. За умов раціонального регулювання діяльності з використанням цінних паперів такі операції сприяють економічному зростанню та поступальному розвитку держави.