Оцінки фінансового стану ПриватБанку

1. відносні величини, які характеризують частку окремих статей у загальному обсязі групи напрямів, що аналізується;

2. показники динаміки (абсолютний приріст, темпи зростання, темпи при-росту);

3. показники, які характеризують вплив зміни суми коштів за кожним на-прямом на загальну зміну обсягу групи напрямів, що аналізуються; як зведену характеристику інтенсивності змін можна використовувати інтегральні показники структурних зрушень, зокрема квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень та індекс відмінності [3, с.102].

Для проведення комплексного аналізу банківської  діяльності використо-вуються такі методи:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об’єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порівняння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:

— зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня вико-нання плану;

— зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу про- контролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

— порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;

— зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

— зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв’язків досліджуваних показників; наприклад, паралельний аналіз динаміки доходів і витрат дає можливість виявити, чи забезпечується перевищення доходів над витратами, що позитивно впливає на прибутковість банку;

— зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору опти-мального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

— зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.

2. Метод приведення  показників до порівнянного вигляду.  Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). Цей метод використовується також у разі порівняння фактичних показників із показниками попередніх періодів. Наприклад, в умовах інфляції складно проаналізувати динаміку показників без приведення їх до порівнянного вигляду. Для цього необхідно фактичне значення якогось вартісного показника розділити на індекс інфляції за даний період, і лише після цього отриманий показник можна порівнювати з показником минулого періоду[2, с. 42].

3. Метод використання  абсолютних і відносних показників. Абсолютні пока-зники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із клю-чових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань  дає змогу через систематизацію  даних балансу розі-братися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і при-бутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, еконо-мічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідно-шень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показ-ників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи («читаючи») баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через по-казники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-паси-вних операцій (через показники прибутковості).

6. Графічний  метод. Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних худо-жніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний мА-теріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного  відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є сис-темою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити ана-літичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше просте-жуються зв’язки між досліджуваними показниками [2, с. 43].

Отже, за допомогою цих методик розрахунку показників фінансового стану комерційного банку, дається оцінка його економічного і фінансового стану (фіна-нсової стабільності, платоспроможності й ліквідності),наводяться суми виявлених резервів і рекомендації щодо мобілізації цих резервів для перспективного роз-витку комерційного стану.

 

1.3. Показники оцінки фінансового стану комерційних банків

 

Результати  проведеного аналізу дотримання банком установлених економі- них нормативів регулювання його діяльності характеризують стан фінансової ста-більності банку, його платоспроможності й ліквідності, але вони не розкривають причин, які впливають на зміни цих нормативів, отже і на фінансові стан банку. Тому наступним етапом аналізу є вивчення причин відхилень фактичних рівнів економічних нормативів від установлених НБУ. При цьому слід мати на увазі, що платоспроможність і ліквідність комерційного банку залежать від численних фа-кторів, наведених на рис. 1.1.

                              

стан фін ринку або ринку  ЦП		Політ.ситуація в країні або регіоні		Економічна ситуація в країні або  регіоні
Надійність банків-партнерів		Досконалість законодавства		Надійність клієнтів банку
Внутрішня політика банку: створення  філіалів, децентралізація повноважень  і цілей		Платоспроможність банку		Зовнішня політика банку: спеціалізація  та різноманітність банківських послуг
		Ліквідність банку
Рівень кваліфікації банківських  банків		Рівень менеджменту		Забезпеченість власним капіталом

 

Рис. 1.1. Фактори, що впливають на платоспроможність і ліквідність банку

Джерело: Ковбасюк М.П. Економічний аналіз комерційних банків: навчальний посібник / М.П. Ковбасюк.— К.: Видавничий дім «Скапби», 2006. — С. 123.

 

Вивчення причин відхилень фактичних величин показників, що характе-ризують платоспроможність і ліквідність банку, можна здійснити шляхом струк- турного аналізу балансу комерційного банку. При цьому вивчають не тільки стру-ктуру активів і пасивів, а і їх динаміку. Основа аналізу балансу банку і лягає в до-сягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій із  метою макси-мізації прибутку при стабільній ліквідності. Результати структурного аналізу ба-лансу характеризують структурні зрушення як у джерелах фінансових ресурсів банку (пасив), так і в їх розміщенні (актив), а також тем їх зростання. Вони дозво-ляють констатувати, чи дотримується банк основних вимог по забезпеченню оптимального співвідношення зобов'язань (пасив) і активів [9, с. 123].

Основним інформаційним  джерелом для здійснення аналізу є баланс комерційного банку. Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.

Балансовий звіт складається  з двох частин. В лівій частині  відображаються активи, а в правій - обов'язки і власний капітал  банку. Статті активу та пасиву подаються  у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності.

Аналіз активу банку. Активи - це ресурси, що контролюються установою, які набуто в результаті попередніх операцій і які повинні принести дохід чи іншу еко-номічну вигоду в майбутньому. Інакше кажучи, це економічні ресурси, що пе-ребувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому дохід.

У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній  валюті в касі банку, заборгованості за пози-чками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та інші [15, с.56].

Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методик верти-кального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників:

— процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

— абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (бази-сними);

— темпи зростання або приросту показників в аналітичному періоді.

У процесі вертикального, або структурного аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем дохідності, а також склад та структура кожного виду активів: кредитного порт-феля, портфеля цінних паперів, високоліквідних та інших активів. Вертикальний аналіз структури балансу дає змогу робити висновки про перерозподіл вкладень у різні види активів і про зміни джерел фінансування підприємства. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації. Вони, як правило, оформляються в таблиці та графічно у формі секторних або стовпчикових діаграм.

Горизонтальний, або трендовий, аналіз дає змогу вивчити динаміку активів у цілому й окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренду. Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренду. Вертикальний та горизонтальний аналіз під час загального вивчення активів зазвичай здійснюється одночасно [ 2, с. 79].

Аналіз динаміки, складу та структури активів банку та їх оцінка наведені в табл. 2.2.

Аналіз пасивів банку. Пасиви - це джерела фінансових ресурсів банку, які складаються із капіталу банку і зобов'язань. Капітал банку формується з внесків коштів його засновників (акціонерів, учасників) і прибутку. Зобов'язання банку виникають у процесі реалізації ним послуг (продукту) щодо збереження коштів бюджету, бюджетних установ, НБУ, інших банків, клієнтів - суб'єктів підпри-ємництва і вкладення коштів своєї заборгованості в цінні папери. Ці зобов'язання обумовлюються кредитними відносинами, коли банк отримує кредити від НБУ, інших банків, депозитними послугами, розрахунково-касовими і безготівковими рорахунковими послугами, зберіганням вільних коштів клієнтів на їх поточних та інших рахунках.

Дії банку по відображенню пасивів у бухгалтерському обліку називаються пасивними операціями. Основні завдання аналізу пасивів такі:

— оцінка динаміки і структури пасивів (фінансових ресурсів) банку;

— аналіз капіталу банку, визначення його достатності;

— оцінка складу і структури зобов'язань банку;

— оцінка раціональності формування фінансових ресурсів банку [9, с.139].

Аналіз динаміки, складу та структури пасивів банку та їх оцінка наведені в табл. 2.3.

Основні показники оцінки фінансового стану комерційного банку.

При аналізі  ліквідності банку, передусім, дається оцінка дотримання еконо-мічних нормативів, установлених НБУ. Ці нормативи визначаються як спів-відношення активів, які можуть бути джерелом для погашення зобов'язань банку. Комерційні банки повинні дотримуватися показників миттєвої (Н5) і загальної (Н6) ліквідності, а також нормативу співвідношення високоліквідних активів і робочих активів (Н7).

Миттєва ліквідність  сигналізує про здатність установи банку  покрити кош-тами в касі та на коррахунку частину залучених коштів в національній валюті. Норматив миттєвої ліквідності розраховується як співвідношення суми коштів на коррахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних (Пр) зобов’язань:

                      Н5 = ( Ккр+К ) / ( Рп+Пр ) *100%    (1.1)