Методичні засади управління державним боргом

 

 

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні засади та економічна природа державного боргу.

1.1 Економічна  сутність державного боргу.

1.2 Класифікація  державного боргу.

 

2. Фінансово-правові засади управління державним боргом.

2.1 Сутність  та концептуальні підходи до  управління державним боргом.

2.2 Завдання  та принципи управління державним  боргом.

2.3 Правове  та інституційне забезпечення  управління державним боргом.

 

3. Методичні засади управління державним боргом.

           3.1 Боргова безпека держави та основні боргові індикатори.

3.2 Методи  управління державним боргом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні.

Великі розміри внутрішнього і зовнішнього державного боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління.

В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми. Державний борг прямо пов'язаний з проблемою економічної безпеки країни.

Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави.

Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України.

Погляди представників різних наукових шкіл щодо впливу державного боргу на економіку держави й добробут населення мають плюралістичний характер. Так, А. Сміт у своїй праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" наголошував, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Д. Рікардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження. Досить категорично про державні запозичення висловлювалися такі відомі вчені, як Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Р. Масгрейв, Е. Меаде, Ф. Модільяні та інші.

Метою дослідження є :

•  наукове обґрунтування економічної природи державного боргу, розкриття поняття державний борг;

•  виявлення основних тенденцій і специфічних особливостей формування державного боргу в Україні;

•  обґрунтування концептуальних засад щодо управління державним боргом та його обслуговування в умовах перехідної економіки України;

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити ряд завдань, головними з яких є:

• обґрунтування економічної сутності державного боргу як складової державних фінансів;

• виявлення основних тенденцій формування державного боргу України;

• визначення основних етапів формування державного внутрішнього боргу;

• оцінка розміру зовнішньої заборгованості України;

• узагальнення зарубіжного досвіду обслуговування державного зовнішнього боргу з метою його можливого використання в Україні;

• визначення методологічних засад управління державним боргом;

• мотивація фінансово-правових засад управління державним боргом;

• обґрунтування концептуальних засад та цілей стратегічного управління зовнішнім державним боргом.

Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин, що виникають між державою та її кредиторами у процесі формування, використання, погашення й обслуговування зовнішнього державного боргу.

Предметом дослідження є інститут зовнішнього державного боргу як складова фінансової системи України.

 

 

 

1РОЗДІЛ. Теоретичні засади та економічна природа державного боргу

 

1. Економічна сутність державного боргу

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Величина боргу характеризує становище економіки та фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто податки, то можна стверджувати, що величина боргу — це взяті авансом у населення податки. Проте такий висновок не зовсім переконливий.

Сама система боргів держави зародилася ще у середні віки і нині значно поширилася. Відповідно сама проблема державної заборгованості привертала увагу як науковців, так і представників урядових структур.

Отримуючи кредити, держава має змогу використовувати додаткові можливості для свого економічного й соціального розвитку, але в більшості наукових праць XVIII і XIX століть державний борг розглядався як явище негативне. Так, А. Сміт наголошував у своїх працях, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Його висновки грунтувалися на тому, що державне споживання не є продуктивним і не створює нових цінностей, а тому залучені державою кошти є витратами для економіки

Досить категорично щодо державних запозичень висловлювався інший відомий вчений Мальтус. Він зазначав, що великий державний борг — це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут. Цієї ж думки дотримувався відомий вчений Ж.-Б. Сей, який порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише в крайньому разі.

Ці висловлювання вчених мали значний вплив на діяльність урядів багатьох європейських країн у питаннях щодо визначення обсягів державних запозичень і їхнього використання. Водночас досвід розвитку світової економіки підтвердив, що розміри державних запозичень не завжди призводять до банкрутства держави або до її зубожіння. Проте були непоодинокі випадки, коли державні запозичення сприяли економічному розвиткові держав.

Насамперед наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального фінансового становища держави. Державний борг — це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку — розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.

Нинішні західні вчені переконані, що покриття дефіциту за рахунок державних запозичень не є виправданим. Водночас більшість дотримується думки, що розмір державного боргу не можна обмежувати, тому що на відміну від приватних господарств і корпорацій, які можуть збанкрутувати, уряд не може стати банкрутом. Одностайною є думка, що в кожній державі розмір державного боргу необхідно пов'язувати з обсягами ВВП, створеного економікою.

На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

Державний борг — це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам.

Економічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції:

а) фіскальна – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

б) регулятивна – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.Ретроспективний аналіз засад формування і обслуговування державного боргу України, а також управління ним дозволяє виділити кілька етапів цього процесу.

Перший з них (1991 р.- І половина 1994 р.) характеризується безсистемним утворенням і нагромадженням боргу.

На другому етапі (ІІ половина 1994 р. – І половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

Необхідність виконання Україною своїх боргових зобов’язаннь, у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили ситуацію. з ІІ половини 1997  — 2000 рік.

Зростання зовнішньої заборгованості. Державний борг України досягає у 2000 році 48% від ВВП країни. З ІІ половини 2001–2007 роки період економічного зростання. Прямий державний та гарантований державою борг поступово зменшується до 12,2% від валового внутрішнього продукту України. ІІ половина. 2007 – 2011 р. Глобальна фінансова криза ліквідності. Падіння  експортної виручки, відновлення співпраці з МВФ, зростання прямого державного боргу до 29,8% від ВВП.

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).

Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

• позик на підтримку національної валюти;

• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, визначається граничний розмір дефіциту бюджету та джерела його покриття    за

рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування, а також встановлюється граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього боргу України на 1 січня наступного за бюджетним роком з визначенням напрямів використання фінансових ресурсів.

Загальний державний борг України щорічно зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами, незбалансованістю державного споживання і фінансових можливостей.

Станом на 31 грудня 2012 року державний та гарантований державою борг України становив 515.510.561,42 тис.грн. або 64.495.253,51 тис.дол. США, в тому числі : державний та гарантований державою зовнішній борг – 308.999.847,82 тис.грн  (59,94% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 38. 658.807,42 тис.дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 206.510.713,60 тис.грн. (40,06%) або 25.836.449.09 тис.дол. США.

Державний борг України становив 399.218.234,12 тис.грн. (77,44% від загальної суми державного та гарантованого державою  боргу) або 49.945.981,99 тис.дол. США. Державний зовнішній борг становив 208.918.936,42 тис.грн (40.53% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 26.137.737,56 тис.дол.США. Державний внутрішній борг становив 190.299.297,70 тис.грн. (36,91% від загальної  державного та гарантованого державою боргу) або 23.808.244,43 тис.дол.США.

Гарантований державою борг України становив 116.292.327,30 тис.грн. (22,56%) або 14.549.271,52 тис.дол.США, в тому числі гарантований зовнішній борг – 100.080.911,40 тис.грн. (19,41%) або 12.521.069,86 тис.дол.США; гарантований внутрішній борг – 16.211.415,90 тис.грн. (3,14%) або 2.028.201,66 тис.дол.США[14].