Формування і регулювання фінансових інвестицій

Вихідні дані: таблиці 1;9;10;13;14.

Показники рівня інтенсивності та ефективності інтенсифікації в 2012 році значно віщі, ніж в 2010 році. Проте рівень рентабельності товарної продукції в 2012 році складає 10,9 %, що на 1,2 % менше, ніж в 2010 році.

 

Економічний тип розвитку – це поняття, яке відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансованого капіталу і обсягу виробництва валової продукції.

Залежно від ступеня впливу кожного з названих чинників на приріст валової продукції розрізняють такі економічні типи розвитку підприємств:

- інтенсивний  – приріст продукції підприємство отримує лише завдяки підвищенню ефективності використання авансованого капіталу;

- екстенсивний  – підприємство отримує приріст продукції лише за рахунок приросту ресурсів;

- урівноважений  – приріст продукції досягається в однаковій мірі за рахунок приросту авансованого капіталу і підвищення ефективності його використання;

- переважно-інтенсивна (інтенсивно-екстенсивний) - питома вага приросту продукції за рахунок поліпшення ефективності використання авансованого капіталу перевищує питому вагу її приросту, отриманого завдяки зростанню використаних ресурсів;

- переважно-екстенсивна (екстенсивно-інтенсивний) - питома вага приросту продукції за рахунок збільшення розміру авансованого капіталу перевищує питому вагу її приросту, отриманого завдяки поліпшенню ефективності його використання.

 

 

 

 

 

Таблиця 19

Визначення частки приросту продукції за рахунок

інтенсифікації виробництва

 

Умовне позначення	Показники	Роки
		2010	2011
Вп	1. Обсяг виробництва товарної продукції в поточних цінах, тис. грн.
∆ВП	2. Приріст обсягу виробленої продукції, %   (ВПзад.-ВПбазов.)/ВПбазов*100
АК	3. Авансований капітал, задіяний  у виробництві, тис. грн.
∆АК	4. Приріст авансованого капіталу, % (АКзад.-АКбазов.)/АКбаз * 100
∆Екс	5. Частина приросту продукції  за рахунок екстенсивного чинника % ∆Екс = (∆АК/∆ВП)*100
∆Інт	6. Частина приросту продукції  за рахунок інтенсифікації виробництва, % ∆Інт = [1-(∆АК/∆ВП)]*100

 

Умовне позначення	Показники	Роки
		2011	2012
Вп	1. Обсяг виробництва товарної продукції в поточних цінах, тис. грн.
∆ВП	2. Приріст обсягу виробленої продукції, %   (ВПзад.-ВПбазов.)/ВПбазов*100
АК	3. Авансований капітал, задіяний  у виробництві, тис. грн.
∆АК	4. Приріст авансованого капіталу, % (АКзад.-АКбазов.)/АКбаз * 100
∆Екс	5. Частина приросту продукції  за рахунок екстенсивного чинника % ∆Екс = (∆АК/∆ВП)*100
∆Інт	6. Частина приросту продукції  за рахунок інтенсифікації виробництва, % ∆Інт = [1-(∆АК/∆ВП)]*100

Вихідні дані: таблиці 8; 14.

 

Питання 10: АВАНСОВАНИЙ І ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

 АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Завдання для виконання:

• дати визначення авансованого і власного капіталу;
• перерахувати складові власного і позикового капіталу;
• аргументувати можливості залучення авансованого капіталу на підставі розрахунків в таблиці 20;
• розрахувати показники ефективності використання авансованого капіталу.

Залежно від економічного сенсу і цільового призначення всі показники ефективності використання окремих виробничих ресурсів при об'єктивному вимірюванні її рівня доцільно об'єднати в чотири групи:

1. Показники абсолютної ефективності виробництва. Вони характеризують ефективність використання головного ресурсу підприємства – землі і визначаються діленням валової продукції, чистої продукції, товарної продукції і прибутку на фізичну площу сільськогосподарських угідь.

2. Відносні показники ефективності використання ресурсів. До них відносять:

- фондовіддачу основних  виробничих фондів – відношення вартості валової продукції до вартості основних виробничих фондів;

- фондовіддачу оборотного  капіталу – відношення вартості валової продукції до вартості оборотного капіталу;

- річну продуктивність  праці – відношення вартості валової продукції до середньорічної чисельності працівників;

- землевіддача – відношення вартості валової продукції до вартості землі, на якій вироблена дана продукція.

3. Показники ефективності використання спожитих виробничих ресурсів. Серед них найважливіше значення мають такі показники, як:

- зарплатовіддача – відношення валової продукції до фактичного фонду оплати праці;

- амортовіддача – відношення валової продукції до нарахованої амортизації;

- материаловіддача – відношення валової продукції до матеріальних витрат, сформованих за рахунок спожитих оборотних фондів;

- коефіцієнт прибутковості – відношення операційної прибутку до суми всіх поточних витрат, віднесених на реалізовану продукцію.

4. Показники ефективності додаткових вкладень у виробничі ресурси.

- коефіцієнт ефективності додаткових вкладень в авансований капітал – ділення приросту валової продукції на приріст авансованого капіталу;

- коефіцієнт ефективності додаткових поточних виробничих витрат – розраховується відношенням приросту валової продукції до приросту поточних витрат в сільськогосподарському виробництві;

- коефіцієнт окупності прибутком додаткових поточних витрат – відношення приросту операційною прибутку до приросту витрат на реалізовану продукцію;

- норма прибутку на авансований капітал – визначається діленням чистого прибутку на авансований капітал виражена у відсотках;

- норма прибутку на власний капітал визначається по формулі:

де НПвк – норма прибутку на власний капітал;

    НПак – норма прибутку на авансований капітал;

       ПК – позиковий капітал, тис. грн.

       ВК – власний капітал, тис. грн.;

       Вк – ставка відсотків за кредит

Таблиця 20

Ефективність використання власного і позикового капіталу

 

№ п/п	Показники	Роки
		2010	2011	2012
1	Авансований капітал, тис. грн.
2	Власний капітал, тис. грн.
3	Позиковий капітал, тис. грн.
4	Ставка платежів за кредит, %	25	25
5	Операційний прибуток, тис. грн.
6	Відсотки за кредит, тис. грн.(4*3/100%)
7	Питома вага позикового капіталу в авансованому капіталі % (3/1*100%)
8	Прибуток на позиковий капітал, всього, тис. грн. (7*5)/100
9	Прибуток на позиковий капітал після плати за кредит, тис. грн.(±) (8-6)
10	Прибуток на власний капітал, тис. грн.(5-8)
11	Норма прибутку на: а) авансований капітал % ((5/1)*100%)
	б) власний капітал % ((10+9)/2)*100%)
12	Норма прибутку на позиковий капітал %  ((9/3)*100%)
13	Коефіцієнт фінансового ліверіджу (3/2)
14	Диференціал фінансового ліверіджу (11а- 4)

Вихідні дані: таблиці 9; 14.

Ефективніше власний та позиковий капітал використовується в 2012 році, порівняно з 2010 роком.

Таблиця 21

Ефективність використання авансованого капіталу

 

№ п/п	Показники	2010	2011	2012
I. Показники абсолютної ефективності  виробництва
1.	Отримано на 100 га сільгоспугідь, тис. грн.: - валової продукції
2.	- чистої продукції
3.	- товарної продукції
4.	- прибутку (чистого)
II. Відносні показники ефективності  використання застосовуваних ресурсів
5.	Фондовіддача, грн.: - основного капіталу, грн.
6.	- оборотного капіталу, грн.
7.	Річна продуктивність праці, тис. грн/чол.
8.	Землевіддача, тис. грн./грн.
III. Показники ефективності використання  спожитих виробничих ресурсів
9.	Зарплатовіддача, грн./грн.
10.	Амортовіддача, грн./грн.
11.	Матеріаловіддача, грн./грн.
ІV. Узагальнені показники ефективності використання авансованого капіталу
12.	Норма прибутку на авансований капітал, %
13.	Норма прибутку на власний капітал, %
14.	Рентабельність основного капіталу, %
15.	Рентабельність оборотного капіталу, %
16.	Ефективність використання авансованого капіталу на стадії виробництва, грн./грн.

Вихідні дані: таблиці 1; 8; 9; 10; 12; 13; 14.

В 2012 році підприємство ефективніше використовує авансований капітал, ніж в 2010 році, адже в 2012 році підприємство отримало на 100 га валової продукції-626,3 тис.грн., чистої продукції-642,4 тис.грн., товарної продукції-514,2 тис.грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

 

3.1. Значення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб'єктів господарювання

Необхідність  залучення, види, форми і структура іноземних інвестицій. Розвиток і посилення ефективності господарюван­ня виробничих підприємств України значною (якщо не вирішальною) мірою залежать від загаль­нодержавного інвестиційного потенціалу, який формується за рахунок різних фінансових джерел, у тім числі іноземних інвестицій. За кризового стану більшості вітчиз­няних підприємств та організацій, за браком власних інвестиційних ресурсів та інтенсивною інтернаціоналізацією (інтеграцією) вироб­ничо-господарських систем об'єктивно необхідним стає все ширше залучення іноземних інвестицій. Останні використовуються для фінансової підтримки вітчизняних товаровиробників та інших суб'єктів господарювання, запровадження нових технологій, нарощу­вання експортного потенціалу, структурної перебудови економіки. Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора, його мети та ступеня ризику, на який він готовий. Основними типами прямих іноземних інвестицій заз­вичай бувають:

 

а) створення спільних підприємств (організацій);

 

б) започаткування діяльності дочірніх підприємств (філій);

 

в) ук­ладання ліцензійних угод з вітчизняними фірмами;

 

г) придбання неконтрольних пакетів акцій вітчизняних фірм-емітентів;

 

д) купів­ля контрольних пакетів акцій у підприємств, що їх випускають і реалізують.

 

Спільні підприємства створюються та управляються спільно іноземними інвесторами й місцевими партнерами. У ролі останніх виступають найчастіше приватні фірми, але такими можуть інколи бути й державні підприємства. Кілька іноземних інвесторів з різних країн можуть створити спільне підприємство в третій країні з ме­тою зменшення стартових інвестиційних витрат. Спільні підприє­мства дають змогу зарубіжним інвесторам мати більшу нішу на місцевому ринку з меншим підприємницьким ризиком, ніж за пря­мої купівлі місцевої фірми на аукціоні або створення дочірнього підприємства (філії).

 

Створення власних дочірніх підприємств (філій) як варіант вкла­дання капіталу є найбільш ризикованим і зв'язаним із найбільши­ми зобов'язаннями з боку іноземного інвестора. Такий варіант, як правило, застосовується в країні, на ринках котрої можна досягти найбільшого потенціалу для отримання прибутку (доходу).