Формування і регулювання фінансових інвестицій

— місце й дату випуску, а також серію і номер облігації;

— підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи;

— печатку емітента.

Облігації всіх видів здобувають громадяни за рахунок їхніх особистих коштів. Підприємства можуть придбати облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їхнє розпорядження після сплати податків і відсотків за банківський кредит.

Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їхнього випуску. Доход по облігаціях цільових позик (безвідсоткових облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право придбати відповідні товари або послуги, під якими випущені позики. Якщо ціна товару до моменту його одержання буде перевищувати вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною на облігації, а при одержанні більш дешевого товару одержує різницю між вартістю облігації і ціною товару.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту й відсотків по ньому.

Класифікація ощадних сертифікатів така:

1. За умовами  розміщення коштів:

- термінові;

-  до запитання.

2. За термінами  дії:

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові.

3. За особливостями  реєстрації й обігу:

- іменні;

- на пред'явника.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити:

— найменування цінного папера — "ощадний сертифікат";

—  найменування банку, який випустив сертифікат, його місцезнаходження;

—  порядковий номер сертифіката, дату випуску; 

— суму депозиту;

—  строк вилучення внеску (для термінового сертифіката);

—  найменування або ім'я власника сертифіката (для іменного сертифіката);

—  підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи;

—  печатка банку.

Доход по ощадних сертифікатах виплачують при пред'явленні їх для оплати в банк, який випустив ці сертифікати. У випадку, коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по терміновому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, що випускається винятково інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і який дає право її власникові на одержання доходу у вигляді дивідендів.

Класифікація інвестиційних сертифікатів:

1. За особливостями  реєстрації і обігу:

— іменні;

— на пред'явника.

2. За видами  емітентів:

— інвестиційні сертифікати відкритих інвестиційних фондів (відкриті інвестиційні фонди створюються на невизначений період і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, установлені інвестиційною декларацією фонду);

— інвестиційні сертифікати закритих інвестиційних фондів (закриті інвестиційні фонди створюються на певний період і здійснюють розрахунки за інвестиційними сертифікатами після закінчення періоду діяльності фонду);

— інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній (інвестиційні компанії створюється як торговець цінними паперами, що, крім інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії і розміщення цінних паперів).

Вексель — це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити після настання строку певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів:

— простий;

— переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

— найменування — "вексель";

— проста й нічим не обумовлена обіцянка оплатити певну суму;

— вказівка строку платежу;

— вказівка місця, в якому повинен здійснитися платіж;

—найменування того, кому повинен бути здійснений платіж;

—дату й місце складання векселя;

— підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити, крім реквізитів простого векселя, також просту й нічим не обумовлену пропозицію оплатити певну суму і найменування того, хто повинен платити (платника).

Похідні цінні папери (деривативи) – особлива група цінних паперів. Вони мають встановлені законодавством реквізити й засвідчують зобов’язання,  внаслідок яких відбувається перехід права власності на базовий актив та/або проводяться розрахунки на підставі ціни базового активу.

Ринок цінних паперів – це складний механізм, за допомогою якого встановлюються відповідні правові й економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку, і організаціями та громадянами, які їх можуть позичити (надати) на певних умовах.

Важливим для аналізу ринку цінних паперів є поділ ринку на первинний і вторинний.

Первинний ринок – економічний простір, який цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця.

Вторинний ринок – це сфера обігу цінних паперів, куди вони потрапляють після того, як їх продасть перший власник, який купив ці папери у емітента. Цей ринок може бути неорганізованим, або позабіржовим, і організованим, або біржовим.

Дериват – будь-який фінансовий актив, вартість якого формується і визначається залежно від вартості якогось іншого основного активу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1999 р. № 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів» визначено, що дериватив – це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати базовий актив (цінні папери) на визначених ним умовах у майбутньому. Існують такі форми деривативів:

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на момент укладання зобов’язань сторонами контракту.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на момент укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Варант – різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом з власними привілейованими акціями чи облігаціями і надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною.

Депозитарна розписка (свідоцтво) – це похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на визначену кількість цінних паперів іноземного емітента.  Загальний обсяг емісії цих цінних паперів обліковується в іноземній депозитарній установі. Емітентом можуть бути юридичні особи – резиденти, які є учасниками Національної депозитарної системи, за умови встановлення кореспондентських відносин між депозитарієм, в якому зберігається глобальний сертифікат на загальний обсяг емісії депозитарних розписок, та іноземною депозитарною установою, яка веде облік права власності за цінними паперами, що лежать в основі депозитарних розписок.

 

1.2. Показники ефективності інвестицій

Економічний аналіз ефективності інвестиційного проекту передбачає дослідження показників, що відображають співвідношення витрат і доходів у відповідності з інтересами його учасників. Розрізняються наступні показники ефективності інвестиційного проекту:

• показники фінансової ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

• показники бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;

• показники економічної ефективності, які враховують витрати і результати, пов´язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.

Витрати учасників інвестиційного проекту підрозділяються на первісні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні і ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівництва, функціонування і ліквідації.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням:

• тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об´єкта;

• середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування;

• досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.);

• вимог інвестора.

Обрій розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку. Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності в межах розрахункового періоду можуть бути: місяць, квартал або рік.

Порівняння різних інвестиційних проектів (чи варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується робити з використанням різних показників, до яких відносяться:

• чиста наведена вартість;

• термін окупності;

• коефіцієнт прибутковості проекту;

• внутрішня норма прибутковості;

• фондовіддача проекту.

При використанні показників для порівняння різних інвестиційних проектів (варіантів проекту) вони повинні бути наведені до порівнянного виду.

Поряд з перерахованими вище критеріями у ряді випадків можливе використання і ряду інших: інтегральна ефективність витрат, поріг беззбитковості, проста норма прибутку.

Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для прийняття проекту. Рішення про прийняття проекту повинне прийматися з урахуванням значень усіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту.

Необхідним критерієм прийняття інвестиційного проектує позитивність сальдо накопичених реальних грошей у будь-якому тимчасовому інтервалі, де даний учасник інвестиційного процесу здійснює витрати чи одержує доходи. Негативна величина сальдо накопичених реальних грошей свідчить про необхідність залучення учасником додаткових власних чи позикових засобів і відображення цих засобів у розрахунках ефективності.

Найбільш складним розділом інвестиційного аналізу є розрахунок потоку і сальдо реальних грошей. Вони повинні бути сформовані таким чином, щоб сальдо накопичених реальних грошей завжди приймало позитивні значення.

Важливу роль у вирішенні питання оцінки ефективності інвестиційного проекту відіграє врахування зміни вартості грошей у часі, а також інші фактори. Деякі з цих факторів піддаються тільки змістовному (а не формальному) обліку.

Планування інвестицій, визначення їх доцільності, прибутковості завжди є прогнозуванням майбутніх доходів і витрат, тобто грошових потоків. У розрахунках при оцінці порівняних обсягів коштів, що розділені між собою часом, треба враховувати зміну їх вартості.

У загальному вигляді зміна вартості грошей у часі визначається за формулою:

                                               Ft = Р(1+r)´         (1.2.1)

де Ft, Р - вартість суми грошей відповідно у майбутньому і сьогодні;

(1+r)´ - коефіцієнт  компаундингу;

r - банківська  річна ставка;

t - порядковий  номер року (починаючи з наступного  за поточним), якому відповідає  значення Р.

Такий перехід від оцінювання вартості грошей сьогодні до їх вартості в майбутньому називається компаундуванням.

Зворотний процес отримання сьогоднішнього еквівалента вартості коштів, що мають бути в майбутньому, називається дисконтуванням.

Загальна формула приведення обсягу коштів майбутнього періоду (Ft) до еквівалентного обсягу поточного року (Р) має такий вигляд:

                                       P=Ft /(1+r)t,                (1.2.2)

де r - ставка дисконту;

1/(1+r)t - коефіцієнт  дисконтування.

Якщо рівень r прогнозується змінним для різних років, то формула приведення обсягу грошових надходжень у році і до поточного року матиме вигляд:

 

 

Основним принципом оцінювання ефективності інвестицій є порівняння обсягів доходів та витрат, що їх забезпечили. Обґрунтовуючи економічну ефективність інвестиційних проектів, застосовують комплекс показників, що відображають різні аспекти вже зазначеного принципу і дають змогу оцінити доцільність інвестицій.

 

З позицій експертної оцінки реалізація інвестиційного проекту може бути представлена у вигляді двох взаємозалежних процесів:

• вкладення коштів у інвестиційний проект;

• одержання доходів від вкладених коштів.

При цьому безпосереднім об´єктом фінансового аналізу і визначенням економічної ефективності інвестиційного проекту є прямі фінансові потоки (т.зв. cash flow - потоки готівки). При розрахунку прямих фінансових потоків варто мати на увазі принципову відмінність понять припливів і відтоків реальних грошей від понять доходів і витрат. Існують визначені номінальні-грошові витрати, такі як знецінення активів і амортизація основних засобів, що зменшують чистий дохід, але не впливають на потоки реальних грошей, тому що номінальні грошові витрати не припускають операцій по перерахуванню грошових сум.