Формування і регулювання фінансових інвестицій

Усі витрати віднімаються з доходів і впливають на суму чистого прибутку, але не при усіх витратах потрібно реальне перерахування грошей. Такі витрати не впливають на потік реальних грошей.

З іншого боку, не всі грошові виплати (що впливають на потік реальних грошей) фіксуються як витрати. Наприклад, покупка товарно-матеріальних цінностей пов´язана з відтоком реальних грошей, але це не є витратою.

Для переходу до викладення порядку розрахунку фінансових потоків та їх показників введемо умовні позначення:

Р - обсяг грошових надходжень від економічної діяльності об´єкта інвестицій після введення його в експлуатацію;

Ві - обсяг інвестицій, що потрібні для введення об´єкта в експлуатацію (інвестиційні витрати);

Ве - обсяг поточних витрат діючого об´єкта, необхідних для виробництва товарів чи послуг, що виробляє створений об´єкт (витрати експлуатаційні);

Аt - величина нарахованої за рік амортизації основних фондів, створених за рахунок інвестицій;

Т - кількість років життя проекту (експлуатація об´єкта та отримання доходів від інвестицій);

t - індекс (порядковий  номер) кожного року експлуатації  об´єкта,

t = 1,2,...,Т.

Чиста приведена вартість (NPV) розраховується як сума щорічних обсягів доходів без витрат. Чиста приведена вартість NPV обчислюється при заданій нормі дисконтування (приведення) за формулою:

                        (1.2.4)

 

Економічний зміст ставки дисконтування наступний: її величина відповідає мінімально прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал (як правило, це ставка залучення депозитів у комерційних банках).

Для прийняття проекту NPV має перевищувати 0. Якщо NPV інвестиційного проекту позитивний, проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися питання щодо його прийняття. Чим більше NPV, тим ефективніший проект. Якщо інвестиційний проект буде здійснений при негативному NPV, інвестор понесе збитки, тобто проект неефективний.

Термін окупності проекту (Тk) визначає кількість років, за які загальний приведений прибуток дорівнюватиме обсягу інвестицій. Він дорівнює такому значенню t(Tk=l), при якому:

                                 (11.6)

 

Термін окупності має бути меншим від загального терміну життя проекту: Tk<Т. Тут Тk - кількість років, потрібних для того, щоб обсяг прибутку від інвестицій зрівнявся з обсягом Bі ; r - річна ставка дисконту, яка має використовуватися для приведення грошових надходжень майбутніх періодів до умов поточного року; К - коефіцієнт приведення:

 

  

 

Результати і витрати, пов´язані зі здійсненням проекту, можна обчислювати з дисконтуванням чи без нього. Відповідно, вийде два різних строки окупності. Строк окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування.

 

Коефіцієнт прибутковості проекту (g) розраховується як співвідношення чистої приведеної вартості доходів за період життя проекту та обсягу капіталовкладень.

 

Для реалізації рекомендуються проекти, у яких коефіцієнт прибутковості перевищує одиницю.

 

Коефіцієнт прибутковості розраховується за формулою:

         (11.8)

 

Внутрішня норма прибутковості проекту (R) визначається як рівень ставки дисконтування (r), при якому чиста приведена вартість проекту (за весь період його життєвого циклу) дорівнює нулю, тобто:

(11.9)

 

Внутрішня норма прибутковості є межею, нижче за яку проект дає негативну загальну прибутковість. Розраховане для проекту значення R має порівнюватися з її нормативним рівнем для проектів такого типу. Якщо R>Rn, проект може бути прийнятий, якщо R<Rn, проект відхиляється.

Значення R розраховується методом добору та перевірки послідовних значень виразу r(r >Rn) з використанням комп´ютерних програм або графічним методом побудови функції залежності між NPV тa r (рис. 11.1).

 

Рис. 11.1 Залежність між NPV та r.

Для кожного проекту залежно від критеріїв, якими керуються експерти, рівень Rn може бути різним залежно від макроекономічної ситуації у країні, рівня ризиків у регіоні, галузі, проекту, середньої рентабельності діяльності підприємства-інвестора, вартості його капіталу, співвідношення позиченого та власного капіталу та з інших причин.

Якщо розрахунок NPV інвестиційного проекту дає відповідь на питання, ефективний чи ні проект при деякій заданій нормі дисконту, то R проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з нормою доходу на вкладений капітал.

У випадку, коли NPV дорівнює або більше необхідної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися питання про його прийняття. У протилежному випадку інвестиції в даний проект недоцільні.

Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіантів проекту) по NPV і R призводять до протилежних результатів, перевагу варто віддавати параметру R.

 

Фондовіддача проекту (f) розраховується як відношення середньорічного прибутку за весь період життя проекту до середньорічної залишкової вартості інвестицій за той самий період з урахуванням їх щорічного зношення:

  (11.10)

 

 

Цей показник визначає рівень середньої віддачі (отримання прибутку) від кожної грошової одиниці використаних інвестиційних коштів.

 

По іноземному інвестору розрахунки потоку реальних грошей проводяться тільки у валюті відповідної держави, з перерахуванням у долари США чи євро. Для додаткового підтвердження економічної ефективності проекту з іноземною участю рекомендується порівняти його з аналогічним проектом, що передбачає тільки українських учасників. Порівняння різних варіантів інвестиційного проекту, обгрунтування розмірів і форм іноземної участі в реалізації проекту виробляється за критерієм максимального економічного ефекту для економіки України.

 

Внутрішня норма доходності є новим і найскладнішим у розрахунках показником. Вона характеризує рівень доходності конкретного інвестиційного проекту (у процентах) у формі дисконтної ставки в розмірах, за яких майбутній обсяг грошового потоку приводиться до теперішньої вартості вкладених інвестицій. Іншими словами, внутрішню норму доходності можна охарактеризувати як дисконтну ставку, за якої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю.

 

Показник внутрішньої норми доходності використовують в основному для порівняльної оцінки ефективності інвестицій. Шляхом порівняння двох і більше проектів можна добрати варіант, який забезпечує найвищий рівень доходності.

Індикативне планування будівельного виробництва є важливим для своєчасного забезпечення інвестиційного процесу необхідними потужностями виробників матеріально-технічних ресурсів і будівельно-монтажних фірм. Тобто вони передбачають свій розвиток з метою забезпечення освоєння очікуваних інвестицій. Індикативний план будівельно-монтажного виробництва може передбачити такі показники:

• обсяги будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю державних об´єктів, в тому числі ті, що належить ввести в дію в плановому періоді;

• кошторисна вартість робіт, що можуть бути виконані підрядним, господарським або змішаним способами;

• обсяги робіт, що фінансуються недержавними інвесторами, в тому числі можливе введення потужностей на цих об´єктах у плановому періоді;

• введення в дію потужностей загалом, в тому числі за рахунок нового будівництва, реконструкції, технічного переозброєння та розширення виробництва;

• введення в дію об´єктів соціальної сфери в цілому і тих, що фінансуються недержавними інвесторами.

 

Своєчасно опрацьований та оприлюднений Міністерством економіки план інвестування держави дозволить потенційним інвесторам, державним і недержавним підприємствам, що виробляють та постачають матеріально-технічні ресурси для будівництва, проектно-дослідним і будівельним фірмам вивчити ці орієнтовані індикатори, визначитись щодо своїх намірів участі у конкурсах і тендерних торгах, а потім сформувати портфелі замовлень та укласти підрядні договори.

2.ЕКОНОМІЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

2.1.ЗЕМЕЛЬНІ  РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ  ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Завдання для виконання:

• визначити структуру сільськогосподарських угідь і посівних площ;
• проаналізувати рівень інтенсивності використання земельних ресурсів;
• розрахувати показники ефективності використання землі.

Процентне відношення окремих видів сільськогосподарських угідь до їх загальної площі визначає структуру сільськогосподарських угідь.

Землезабезпеченість визначається діленням площі відповідних угідь на наявне населення країни (області, району, підприємства).

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначають за такими показниками:

- ступінь господарського використання землі, який розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу господарства;

- ступінь розораності, який визначається як ділення площі ріллі і багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь;

- ступінь меліорації - як відношення площі меліорованих земель (зрошуваних, осушуваних) до загальної площі сільськогосподарських угідь;

- питома вага інтенсивних культур (цукрового буряка, льону, картоплі, овочів, соняшнику, зернової кукурудзи, конопель) в загальній посівній площі підприємства;

- коефіцієнт повторного використання землі, який визначається відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до посівної площі господарства.

Про економічну ефективність використання землі судять на підставі системи натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників відносять:

- врожайність сільськогосподарських  культур;

- виробництво окремих видів  тваринницької продукції на 100 га  відповідних земельних угідь (продукцію  скотарства і вівчарства розраховують  на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства – на 100 га ріллі, птахівництва – на 100 га площі зернових культур).

До вартісних показників відносять:

- виробництво валової продукції  в порівняних цінах на гектар сільськогосподарських угідь;

- виробництво товарної продукції  в поточних цінах на гектар  сільськогосподарських угідь;

- виробництво чистої продукції  на гектар сільськогосподарських  угідь;

- обсяг чистого прибутку на гектар сільськогосподарських угідь.

Таблиця 1

Структура сільськогосподарських угідь

Показники	Землезабезпеченість			Структура с.-г. угідь						Відхи-лення, %
				площа, га			питома вага %
				2010	2011	2012	2010	2011	2012
	2010	2011	2012
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11=10-8
Всього сільськогосподарських угідь	25	26	24	2350	2450	2490	100	100	100	0
Зокрема: рілля	19.50	21.12	19.58	1833.1	1943.4	1997.5	78.0	79.32	80.22	0.9
сінокоси	1.46	1.31	1.17	137.5	120.2	119.6	5.85	4.91	4.80	-0.11
пасовища	4.04	4.20	3.66	379.4	386.4	372.2	16.14	15.77	14.98	-0.79

Вихідні дані: таблиця 1; таблиця 10.

 

Висновок: Проаналізувавши структуру с.-г. угідь за три роки, можна зробити висновок, що в 2010 році  с.-г. угіддя складають 3359 га, в 2011 році- 3367,8 га, в 2012 році- 3426,1. Структура сільськогосподарських угідь в 2012 році збільшилася на 3,5 %, порівняно з 2010 роком, за рахунок збільшення ріллі на 3,5 % та збільшення сінокосів на 0,3 %. Проте структура пасовищ у 2012 році на 3,9 % менше, ніж в 2010 році.