Фінансовий ринок України

     Основним товаром на фінансовому ринку виступають готівкові кошти, банківські кредити, цінні папери. Відповідно, існує значна кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок.

    За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяється:

• ї кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненості, строковості, платності і забезпеченості;
• ї ринок цінних паперів на якому об’єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;
• ї валютний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, обслуговують операції з нею;
• ї страховий ринок на якому об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;
• ї ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, платини), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим видом фінансового ринку через відсутність його правового регламентування;
• ї ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними вони можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування. Проте всім їм притаманні риси створення і використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності [21].

     Залежно від того, чи нові фінансові активи пропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на первинний та вторинний ринки. Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Обов’язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів та інвестори.

      На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше фінансові активи. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості фінансових активів і загального обсягу інвестицій в економіку. Важливі риси вторинного ринку –ліквідність, можливість поглинати значні обсяги фінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведення операцій. Основну частину операцій на вторинному ринку становлять операції, пов’язані з перерозподілом сфер впливу на ринку та спекулятивні операції. Як правило. Вторинний ринок визначає ціни на первинному ринку.

  За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:

• ї місцевий фінансовий ринок представлений в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами – місцевими господарюючими суб’єктами і населенням;
• ї регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими не організованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;
• ї національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;
• ї світовий фінансовий ринок, як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою [21].

     Об’єктами фінансового розподілу або інструментами фінансового ринку виступають грошові кошти та цінні папери. Цінні папери – це основний товар фінансового ринку, який виступає предметом купівлі-продажу на цьому ринку. Цінні папери як інструменти фінансового ринку являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов’язання або право власності.

     У відповідності з Законом „Про цінні папери і фондову біржу розрізняють такі типи цінних паперів”:

• ї іменні цінні папери, що передаються шляхом повного індосаменту;
• ї цінні папери на пред’явника, що обертаються вільно [23].

Українським законодавством також визначені  такі види цінних паперів:

· акції;

· облігації  внутрішніх республіканських та місцевих позик;

· облігації  підприємств;

· казначейські зобов’язання підприємств;

· ощадні сертифікати

· векселі;

· приватизаційні цінні папери;

· інвестиційні сертифікати. 

     2.2. Характеристика функцій фінансового ринку 

     Фiнансовi ринки виконують ряд важливих функцiй:

     1. 3абезпечують таку взаємодію покупців та продавців фiнансових активiв, у результатi якої встановлюються ціни та фiнанcoвi активи, що зрiвноважують попит i пропозицію на них, при цьому.

     На  фiнансовому ринку кожен iз iнвecтopiв має певнi мiркування щодо дохiдностi та ризикованності своїх майбутнiх вкладень у фiнанcовi активи. При цъому, звичайно, ним враховується iснуюча на фiнансовому ринку ситуацiя: мiнiмальнi процентнi ставки та piвнi процентних ставок, що вiдповiдають рiзним рiвням ризику. Емiтенти фiнансових активiв, для того щоб бути конкурентоспроможними на фiнансовому ринку, прагнуть забезпечити iнвecтopaм необхiдний рiвень дохiдностi їх фiнансових вкладень. У такий спосiб на ефективно дiючому фiнансовому ринку формується рiвноважна цiна на фiнансовий актив, яка задовольняє й інвесторів i емітентів, i фiнансових посередникiв.

     2. Фiнансовi ринки запроваджують механізм викупу в інвесторів належних їм фiнансових активів i тим самим пiдвищують лiквiднiсть цих aктівів.

     Викуп у інвесторів фiнансових активiв  забезпечують фiнансовi посередники - дилери ринку, якi в будь-який момент, коли це потрiбно інвесторам, готові викупити фiнансовi активи, що їм належать. Чим ефективнiше функцiонує фiнансовий ринок, тим вищу лiквiднiсть він забезпечує фiнансовим активам, що перебувають в обiгу на ньому, оскiльки будь-який інвестор може швидко i практично без втрат у будь-який момент перетворити фiнансовi активи на готівку.

     Фiнансовi посередники завжди готові не тiльки викупити фiнанcовi активи, а й продати їх інвесторам у разi потреби. 3дiйснюючи на постiйнiй основні викуп i продаж фiнансових активiв, фiнанcовi посередники не тiльки забезпечують лiквiднiсть фiнансових активiв, що є в обiгу на ринку, а й стабiлiзують ринок, протидiють значним коливанням цiн, якi не пов'язанi зi змiнами в реальнiй вapтocті фiнансових активiв та змiнами в дiяльностi емітентів цих активiв.

     3. Фiнансовi ризики сприяють знаходженню для кожного з кредиторiв (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцiй та iнформацiйнi витрати.

     Фiнансовi посередники, здiйснюючи великi обсяги операцiй з інвестування та залучення коштiв, зменшують для учасникiв ринку витрати i вiдповiднi ризики вiд проведення операцiй iз фiнансовими активами. Як на ринку акцiй та облiгацiй, так i на кредитному ринку саме посередники вiдiграють вирiшальну роль у перемiщеннi капiталiв. Особливо помiтна ця роль при фiнансуваннi посередниками корпорацiй, що мають не найвищий кредитний рейтинг, i кiлькiсть яких є значною в ycix країнах cвiту. Фiнансовi посередники зменшують витрати через здiйснення економiї на масштабi операцiй i вдосконалення процедур оцiнювання цiнних паперiв, емітентів та позичальникiв на кредитному ринку [13]. 
 
 
 

     2.3. Механізм фінансового ринку. 

     Тимчасово вільний капітал, який перебуває  у формі суспільних заощаджень, тобто  грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних  органів, не витрачений на споживання і реальне інвестування, залучається через механізм фінансового ринку окремими його учасниками для наступного ефективного використання в економіці країни. 
Механізм функціонування фінансового ринку забезпечує виявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу в залученні капіталу із зовнішніх джерел [22]. 

     Функція фінансового ринку, що полягає в  організації процесу доведення  фінансових активів до споживача, виявляється  через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній і т.п.). Її завдання полягає в створенні нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, що їх цікавлять.

     Задовольняючи значний обсяг і широке коло інвестиційних  потреб господарюючих суб’єктів, механізм фінансового ринку через систему  ціноутворення на окремі інвестиційні інструменти виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позицій забезпечення високого рівня дохідності капіталу, який використовується із цією метою. 
Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фінансових ресурсів містить у собі як накопичення капіталу, так і взяття його в борг (позика), у найм (селенг). 

     Сутність  функції впливу на грошовий обіг зводиться  до створення фінансовим ринком умов для безупинного переміщення  грошей у процесі здійснення різноманітних  платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку.

     Ринковий  механізм ціноутворення на фінансовому  ринку протилежний державному, хоча і перебуває під певним впливом  державного регулювання. Він дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими активами, яке формує відповідний рівень цін на них; максимальною мірою задовольнити економічні інтереси продавців і покупців фінансових активів.

     Робота з таким специфічним товаром, як фінансовий актив, передбачає наявність каналів, за якими грошові кошти (фінансові активи) переміщуються від власників заощаджень до користувачів коштів. Це переміщення може здійснюватись за двома напрямами: каналами прямого та непрямого інвестування. Можна виділити два види каналів прямого фінансування: дольова участь і фінансування шляхом одержання позик. У першому випадку власник заощаджень шляхом обміну одержує право на дольову участь у власності фірми або на умовах пайовика, або на умовах акціонера. А при позиках фірми одержують грошові кошти у вигляді інвестицій в обмін на зобов’язання виплатити ці гроші у майбутньому з обумовленим відсотком, при цьому правом власності власник грошового внеску не володіє.

     При непрямому фінансуванні заощадження населення, пересуваючись до фірм, проходять через так званих фінансових посередників, до числа яких можна віднести: банки, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, позиково-ощадні асоціації, пенсійні фонди та фонди грошового ринку. У США, наприклад, близько 2/3 щорічного обсягу інвестицій проходить саме каналами непрямого фінансування [24].

     Фінансовий  ринок пов’язаний із здійсненням  кваліфікованого посередництва  між продавцем і покупцем фінансових активів. Такі фінансові посередники добре обізнані зі станом поточної фінансової кон’юнктури, умовами здійснення угод з різними фінансовими інструментами та в найкоротші терміни можуть забезпечити зв’язок продавців і покупців. Фінансове посередництво сприяє прискоренню не тільки фінансових, але і товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних з цим суспільних витрат.

     Наявність фінансового ринку та фінансових інститутів, що забезпечують його функціонування, допомагає мобілізувати великий  обсяг заощаджень, ефективніше їх розмістити та знизити ризики, ніж це можуть зробити окремі вкладники, а також сприяє скороченню оперативних витрат; об’єднанню та диверсифікації ризиків; розвиткові спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризику, перспектив інвестицій, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності та безпечності; задоволенню потреб інвесторів у терміновому вкладенні вільних коштів.

     Фінансовий  ринок виробив власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно систему спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон’юнктури фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців і покупців фінансових активів і реального товару, пов’язаний зі зміною цін на нього. Крім того, в системі фінансового ринку отримала широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг.