Фінансовий контроль

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

1.1 Поняття фінансового контролю, його принципи, види, форми методи.

1.2 Об’єкти та суб’єкти державного фінансового контролю в Україні.

1.3 Роль фінансового контролю у забезпеченні фінансової дисципліни в   Україні.

РОЗДІЛ     2. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

2.1.  Державний   фінансовий контроль в  Україні

2.2. Сучасний  стан, проблематика, напрямки реформування  фінансового контролю в Україні

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

3.1. Удосконалення  і розвиток Державного фінансового  контролю

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ 
ВСТУП

 

          Актуальність теми. Характеристика державних органів, що здійснюють фінансовий контроль, є важливим питанням як у науці, так і на практиці. Актуальність теми складає ефективність ведення державою фінансового контролю. Це характерно наступним: фінансовий контроль є провідною функцією держави у веденні бюджетної політики. Дана характеристика діяльності є цілком виправданою, оскільки повнота здійснення фінансового контролю за діяльністю юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців прямо впливає на наповнення державного бюджету, а без правильно налагодженої та вчасно невдосконаленої системи фінансового контролю ефективність фінансово-господарського контролю ставиться під сумнів, оскільки наслідками можуть бути неповні надходження до бюджетів та несвоєчасне виявлення порушень законодавства, що в свою чергу не  оправдовує очікуваних результатів фінанси вого контролю .Постановка проблеми і її зв'язок із найважливішими науковими та практичними завданнями. У контексті наростання кризових явищ у практично всіх сферах економіки України проблема дотримання економічної безпеки постає досить гостро.  Оскільки процес економічної діяльності неможливий без забезпечення його достатнім рівнем фінансових ресурсів, окремого розгляду потребує фінансова безпека держави. 

Метою даної  курсової роботи є визначення ролі та кола завдань фінансового контролю,  спрямованих на забезпечення фінансової безпеки України; загроз фінансовій безпеці,  пов’язаних із недосконалою системою фінансового контролю,  та шляхів приведення національної системи державного фінансового контролю у відповідність до міжнародних стандартів з метою максимальної ефективності її функціонування. Державний фінансовий контроль є важливою функцією держави, за допомогою якої забезпечуються нормальні умови для функціонування фінансової системи. Складні економічні процеси й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики,  а зокрема фінансового контролю.  Його недооцінка призвела до зловживань та порушень у сфері фінансових відносин.  На сьогодні визнано, що існує необхідність розвитку системи державного фінансового контролю з огляду на об'єктивну потребу створення відповідної противаги існуючим загрозам у фінансовій системі, зокрема щодо зменшення обсягів та кількості бюджетно-фінансових зловживань та злочинів; покращення рівня фінансової дисципліни у використанні бюджетних коштів; забезпечення надходжень до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів; посилення відповідальності учасників бюджетного процесу та ін. Національний лісотехнічний університет України 264 Збірник науково-технічних праць Вдосконалення системи фінансового контролю в Україні може стати запорукою ефективного функціонування державних фінансів, зокрема отримання таких результатів як:  дотримання економічної безпеки держави, збалансування державного та місцевих бюджетів,  досягнення фінансової самодостатності регіонів,  секторів і галузей економіки, збільшення захищеності фінансово-економічних інтересів громадян і суспільства і як результат – процвітання держави, посилення престижу перед світовою спільнотою.  

РОЗДІЛ 1                                                                                                            ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

 

1. Поняття фінансового контролю, його принципи, види, форми методи.

        

  Фінансовий контроль як одна із функцій управління фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування й використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу та споживання валового внутрішнього продукту з метою оцінювання обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.

З визначенням сутності фінансового  контролю випливає, що його об’єктом є  процеси формування і використання фондів фінансових ресурсів. Суб’єкт  контролю це носій контрольних функцій  щодо об’єкта контролю. Він як правило  визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб’єктів  фінансової діяльності.  Тобто іншими словами фінансовий контроль це перевірка  спеціально уповноваженими органами дотримання учасниками фінансових, грошових, кредитних, валютних операцій умов законодавства, норм та правил, які встановлено  законодавством  та власниками. Все  це прийнято вважати як систему фінансового  контролю. Види,форми,методи,принципи фінансового контролю представлені на Рис.1

 

                                                                                                               Рис.1

Види 

Форми

Методи

Принципи 

Залежно від взаємо-

відносин суб’єкта й

об’єкта контролю

• зовнішній;
• внутрішній

 

• попередній(превентивний);
• поточний;
• наступний(ретроспективний)

 

• ревізії;
• тематична перевірка;
• аналіз;
• обстеження

 

• незалежність;
• гласність;
• превентивність(попереджувальний характер);
• дієвість;
• регулярність;
• об’єктивність;
• всеохоплюючий характер

Залежно від суб’єктів  контролю й характеру контрольної  діяльності

• державний (загальнодержавний та муніципальний);
• відомчий (внутрішньо корпоративний);
• громадський;
• аудиторський (незалежний);

За ступенем охоплення  підконтрольного об’єкта 

• комплексний;
• тематичний;
• повний;
• частковий;
• суцільний;
• вибірковий

За джерелом інформації

• документальний;
• фактичний

За цільовою спрямованістю  контрольних дій

• стратегічний;
• тактичний

За місцем здійснення контролю

• безпосередньо на місці;
• дистанційний.
• Види,форми,методи,принципи фінансового контролю  
  

При формуванні системи фінансового  контролю виконуються деякі принципи, які вироблені світовою практикою, і без дотримання яких результативна  діяльність фінансового контролю неможлива. До таких принципів відносяться:

• незалежність;
• превентність (носить попереджувальний характер);
• дієвість;
• регулярність;
• об’єктивність;
• законність;
• розмежування функцій та повноважень між різноманітними органами фінансового контролю;
• підзвітність органів фінансового контролю створюючим їх органам влади чи власникам;
• гласність;
• всеохоплюючий характер;

Незалежність  фінансового контролю гарантується конституцією та відповідними законами. В межах їх компетенції органам  фінансового контролю повинні бути підконтрольними усі органи влади, починаючи з парламенту, уряду  та адміністрації президента. Незалежність забезпечується також тим, що контрольний  орган комплектується на досить тривалий термін таким чином, що підконтрольні  об’єкти  не можуть впливати на його склад, а ті хто доручили проведення перевірки  - на її можливі результати. Контрольний орган отримує із державного бюджету  необхідні та достатні для виконання покладених на нього задач, та самостійно використовує виділені йому кошти. Превентність фінансового контролю виражається в тому, що він носить попереджувальний характер стосовно можливого майбутнього фінансового злочину або зловживання фінансовими ресурсами як підприємства так і держави в цілому. Законодавчо встановлених норм та правил не достатньо для запобігання фінансових злочинів, а отже виконавчу частину вищевказаного виконує фінансовий контроль, керуючись цими же законами. Що стосується об’єктивності, то її принцип припускає, що фінансовий контроль  будується строго на фактичній та документальній основі, має справу зі звітними даними  про фінансову діяльність об’єкту контролю, які складені та затверджені  у встановленому порядку, оцінює їх всесторонньо та безпристрасно. Важливою умовою об’єктивності  виступає принцип двох підписів під документом про результати перевірки  - перевіряючої та перевіряємої сторони. Законність, як принцип фінансового контролю означає, що склад контролю визначається на основі конституції країни, законодавчих та інших документів, на основі яких здійснюється правове регулювання фінансових, грошових, валютних, кредитних відносин, банківської діяльності. В свою чергу, повноваження контрольних органів також встановлюються законодавством. Ці органи не можуть самостійно перевищувати чи обмежувати свої повноваження. Оскільки функції фінансового контролю виконують зазвичай декілька органів, важливо, щоб вони в своїй діяльності не дублювали одне одного  та не загружали перевірками одні і тіж самі об’єкти. Для цього органи  фінансового контролю координують свої дії у встановленому порядку чи по взаємній згоді. Говорячи про підзвітність, потрібно мати на увазі, що державна влада, як правило, поділяється на законодавчу та виконавчу. Таким чином в кожній із гілок влади можуть бути створені свої органи фінансового контролю, чим і визначається їхня підзвітність. Ті, хто обслуговує інтереси власників, звітують перед власниками. Принцип гласності передбачає, що результати фінансового контролю, особливо в частині використання державних коштів, повинні бути загальнодоступними, публікуватись у відкритому друці. У відношенні приватних коштів, які охороняються комерційною таємницею, застосовується публічне підтвердження законності  їх виникнення та використання, якщо таке підтвердження отримане перевіркою, а також яке публікується в засобах масової інформації. Що стосується видів фінансового контролю то на практиці та в теорії  розрізняють зовнішній та внутрішній контроль залежно від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта контролю. Зовнішнім  називають контроль, який здійснюють спеціальні, вищестоящі  по відношенню до перевіряючого об’єкта чи незалежні від нього органи фінансового контролю. Під внутрішнім контролем розуміють контроль в межах однієї організації чи галузі, відомства силами їх структурних підрозділів та штатних співробітників. Залежно від суб’єктів, які здійснюють контроль, і характеру контрольної діяльності  розрізняють такі види фінансового контролю:

• державний (загальнодержавний, муніципальний);
• відомчий (внутрішньо корпоративний);
• внутрішньогосподарський;
• громадський;
• аудиторський(незалежний).

Державний фінансовий контроль організовується в масштабі  та на рівні усієї держави та в кожному суб’єкті цієї держави. Для цього створюються органи  державного фінансового контролю чи окремі органи влади наділяються функціями фінансового контролю. Фінансовий контроль організують і органи місцевого самоврядування. Тобто основна особливість загальнодержавного контролю полягає в тому, що він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб’єкта незалежно від його відомчої незалежності і підпорядкування. Державний фінансовий контроль здійснюється для того, щоб забезпечити проведення в країні єдиної фінансової, кредитної та грошової політики, захист фінансових інтересів держави та її громадян.

Він представляє собою контроль:

• за виникненням  та використанням усіх державних коштів, незалежно від того, в якій формі вони існують  - бюджетній чи іншій;
• за діяльністю органів виконавчої влади, на які покладено практичне проведення фінансової, бюджетної, кредитної, грошової, податкової  та валютної політики;
• законності залучення  та використання засобів юридичних та фізичних осіб кредитними установами та іншими організаціями, котрим законодавчо таке право надано.

В цих цілях перевіряються своєчасність  та повнота  виникнення  державних  коштів, їх схоронність,  ефективність та цільове використання, фінансові  результати використання  державного майна, правильність та ефективність використання кредитних ресурсів, які представлені державою  чи під гарантії держави. Контроль також здійснюється за організацією грошового обігу  та ринку цінних паперів, проходженням державних коштів  в цій сфері, законністю надання  від імені держави  фінансових пільг та переваг та їх використанням, обґрунтованістю та  правомірністю  дій кредитних установ по залученню  та використанню коштів юридичних та фізичних осіб. Сюди ж відносяться  перевірка  виконання міжнародних  фінансових зобов’язань  та стану  державного внутрішнього та зовнішнього  боргу, проведення фінансових експертиз  проектів  законодавчих та інших  нормативних правових актів, які  впливають на формування та використання державних засобів, чи які передбачають видатки, що покриваються за рахунок  таких засобів. За результатами державного фінансового контролю приймаються заходи щодо забезпечення повернення  незаконно використаних коштів та надходженню доходів від їх використання у відповідні бюджети. Таким чином контролюються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, страхові компанії, банки та інші кредитні організації та їх союзи, асоціації та інші об’єднання  незалежно від форм власності, органи військового управління  та військові формування, громадяни держави та іноземні громадяни, а також особи без громадянства. На діяльність громадських об’єднань, недержавних фондів та інших недержавних некомерційних організацій дія державного фінансового контролю розповсюджується в частині, яка пов’язана з отриманням, перерахуванням чи  використанням державних коштів чи управлінням ними, а також в частині наданих їм законодавством  чи органами державної влади податкових, митних чи інших пільг  та переваг. Як приклад  вищесказаного наведемо модель лінійного зв’язку між органами державного фінансового контролю.(мал. 2) Тут можна бачити, що саме фінансовий контроль є складовою державного контролю і виділяється серед інших його видів. Але наряду з тим є одним з основних видів контролю і  є частиною правового функціонування державного контролю, що базується на засадах Конституції країни. Він має свої види контролю, серед яких і державний фінансовий контроль, що являє собою складову виконавчої влади. Ця модель устрою фінансового контролю характерна для України. Вона може набувати різних структурних перетворень в залежності від того про яку господарську одиницю або державу  йде мова. Тобто законодавчо визначено  у кожній країні якою саме має бути структура фінансового контролю і яким чином її складові одиниці повинні бути у зв’язку одне з одним. Утвердження правових засад місцевого самоврядування і розширення сфери  відповідальності територіальних  громад за вирішенням місцевих справ дають підстави виділити  у складі державного фінансового контролю муніципальний контроль. Це контроль органів місцевого самоврядування, який здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих рад через відповідні комісії і місцеві фінансові органи. Забезпечення стабільних фінансових основ  місцевої влади  і фінансової автономії місцевого самоврядування  сприяють подальшому розвитку муніципального фінансового контролю. А з латині термін “муніципальний” означає “беру на себе тягар”.

Різновид  фінансового контролю за якого органи виконавчої влади повинні  контролювати і відповідають за правильність використання виділених їм державних коштів називається відомчим контролем. Він поширюється на підвідомчі підприємства, організації та установи. До функцій відомчого фінансового контролю  належать:

• перевірка законності господарських та фінансових операцій;
• контроль за використанням матеріальних та фінансових ресурсів;
• перевірка збереження грошових коштів і матеріальних цінностей;
• правильність постановлення бухгалтерського обліку, а також достовірність  бухгалтерської звітності;
• проведення перевірок на підвідомчих  підприємствах та організаціях.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль проводиться економічними службами підприємств, організацій, установ (бухгалтерія, фінансовий відділ тощо), а на приватних підприємствах їх власниками. Об’єкт контролю – господарська і фінансова діяльність самого підприємства та його структурних підрозділів. Безпосередньо на головного бухгалтера покладено відповідальність за правильну організацію бухгалтерського обліку, своєчасне складання бухгалтерської звітності, правильне і своєчасне перерахування платежів у бюджет і централізовані цільові державні фонди, за цільове і ефективне  використання бюджетних асигнувань. В акціонерних товариствах внутрішньогосподарський контроль проводять контрольно-ревізійні комісії.

Що стосується громадського фінансового контролю, то його здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). Він може проводитись групами спеціалістів, які створюються , наприклад в Україні, при комітетах Верховної Ради, комісіях Рад народних депутатів, а також безпосередньо на підприємствах. Одним із найголовніших видів фінансового контролю являється аудит. Він являє собою незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах, або іншими словами підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов’язань та вимог економічних суб’єктів, а також по наданню інших аудиторських послуг. Аудиторською діяльністю мають право займатись  фізичні особи – аудитори та юридичні особи – аудиторські організації (фірми) незалежно від форми власності, в тому числі іноземні та створені спільно з іноземними фізичними чи юридичними особами. Єдиним обмеженням є те, що аудиторська фірма  не може бути акціонерним товариством відкритого типу, аудитори та аудиторські фірми не займаються ні якою підприємницькою діяльністю окрім аудиторської та іншої, пов’язаної з нею діяльністю.