Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства

1. Розробка  санаційної концепції та плану  санації.

2. Проведення  санаційного аудиту.

3. Менеджмент  санації.

      Як  правило, план санації розробляють  за дорученням власників чи керівництва підприємства консалтингові чи аудиторські фірми в тісному взаємозв’язку із внутрішніми службами контролінгу (якщо такі є на підприємстві). У разі, якщо санація здійснюється у ході провадження справи про банкрутство, то розробляти план повинен призначений арбітражним судом керуючий санацією. Санаційний аудит здійснюється аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

      Вирішальне  значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства є організація ефективного менеджменту  санації.

  Поняття «менеджмент» можна розглядати з  трьох сторін: к систему економічного управління, к орган управління (апарат управління), к форму підприємницької діяльності.

      Менеджмент (англ. management — управління) узагальнено  можна визначити к систему  економічного управління виробництвом, що включає сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління [16].

      З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності [40].

      Сутність  менеджменту санації можна розглядати у двох аспектах: інституційному та функціональному.

      З інституційного боку до менеджменту  санації можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто здійснювати фактичне управління підприємством на період його оздоровлення. Зауважимо, що досить часто на межу банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Керівництво підприємства, яке привело його до фінансової кризи, к правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо санації третім особам.

      Загалом до осіб, які можуть бути носіями  менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад департамент банківського нагляду НБУ, страховий нагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчених менеджерів, а також колишнє керівництво підприємства. Вирішення питання з призначенням менеджменту санації належить до числа першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.

      З функціонального бону менеджмент санації  — це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству та фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати к окремі фази управлінського циклу, причому у процесі санації підприємства такі цикли перманентно повторюються при досягненні окремих стратегічних чи тактичних цілей.

      До  функціональних сфер менеджменту санації  слід віднести такі:

а) постановка цілей;

6) формування  та аналіз проблеми (головна проблема — фінансова криза);

в) пошук  альтернатив, прогнозування та оцінювання їх реалізації (добір і оцінювання необхідного каталогу санаційних заходів);

г) прийняття  рішення;

д) реалізація (проведення конкретних санаційних заходів);

е) контроль;

є) аналіз відхилень.

      Санаційний  менеджмент включає:

1. Управління  активами:

а) оборотними;

б) необоротними.

2. Управління  капіталом:

а) формування фінансової структури капіталу;

б) управління формуванням власних фінансових ресурсів;

в) управління залученням позикових фінансових ресурсів.

3. Управління  інвестиціями.

4. Управління  грошовими потоками.

5. Управління  фінансовими ризиками та упередження  банкрутства [17].

     У процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення таких основних завдань:

  1. Забезпечення формування достатнього  обсягу фінансових ресурсів відповідно  до завдань розвитку підприємства  у майбутньому періоді.

   2. Забезпечення найефективнішого використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів, діяльності підприємства.

3. Вдосконалення  управління грошовими потоками.

   4. Забезпечення максимізації прибутку  підприємства з найменшим рівнем  фінансового ризику.

  5. Забезпечення мінімізації рівня  фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку;

   6. Забезпечення беззбиткової діяльності  підприємства [42].

      Важливою  складовою організації дієвого  менеджменту санації є створення  ефективної системи контролінгу, головним завданням кого є визначення стратегічних та тактичних цілей санації та орієнтація процесу управління на досягнення цих цілей. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.

      Зауважимо, що не існує єдиних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

 

РОЗДІЛ 2

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЙНОГО  АУДИТУ

НА ПІДПРИЄМСТВІ

 
 

      2.1. Сутність та основні завдання

 

      У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит» досі приділялося дуже мало уваги, оскільки здебільшого економісти не вбачали  істотної різниці між звичайним  аудитом та аудитом, здійснюваним на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ким передбачена можливість досудової санації, а також санації підприємства і укладання мирової угоди під час провадження справи про банкрутство, питання проведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайної актуальності. Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного суду щодо застосування процедури санації чи мирової угоди істотно залежить від висновків санаційного аудиту досліджуваного підприємства.

      Зазначеним  Законом передбачено, зокрема, що для  з’ясування фінансового стану боржника суддя на підготовчому засіданні  суду чи під час розгляду справи про банкрутство може призначити експертизу фінансового стану та наявного в підприємства плану санації. Окрім цього, якщо боржник звернеться до суду із завою про порушення справи про своє банкрутство, на підготовчому засіданні з’ясовуються ознаки його неплатоспроможності. Арбітражний суд в ухвалі щодо порушення справи про банкрутство може зобов’язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо в боржника немає для цього коштів, арбітражний суд може призначити аудит за рахунок кредитора лише за згодою останнього. У такому разі йдеться, з одного боку, про аудит з метою встановити наявність підстав для порушення справи про банкрутство, а з іншого — про санаційний аудит, що має визначити доцільність санації підприємства.

      Загалом аудит — це перевірка публічної  бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його  повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам [1].

      Аудиторські послуги можуть надаватися у формі  аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з  питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших аспектів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб. Аудит проводиться зовнішніми, незалежними від підприємства органами, найчастіше спеціалізованими аудиторськими фірмами або аудиторами. До основних принципів аудиту належать:

1. цілісність та повнота;
2. об'єктивність;
3. незалежність;
4. конфіденційність;
5. компетентність;
6. документальне оформлення.

      Ці  принципи є основою всіх міжнародних  норм аудиту і повністю стосуються й санаційного аудиту.

      Санаційний  аудит є окремим напрямком  діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості к щодо методів, так і щодо об'єктів і цілей проведення. Характерним для санаційного аудиту є те, що він приводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.

      Необхідність  проведення санаційного аудиту зумовлена  тим, що користувачам потрібна інформація про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реальність санаційної концепції.

      Замовниками  санаційного аудиту підприємства, яке  перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:

• нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства (якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу);
• андеррайтери (якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії);
• позикодавець, наприклад банківський консорціум (якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту);
• саме підприємство (якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди та проведення санації під час провадження справи про банкрутство);
• потенційний санатор (якщо вирішується питання про санацію підприємства реорганізацією);
• державні органи (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки).

      Зовнішнім замовникам аудиту потрібна обґрунтована інформація, яка має підтвердити, що:

1) дані  про фінансово-майновий стан боржника  є достовірними і повними;

2) план  санації є реалістичним;

3) вибрано  найраціональніший із можливих  варіантів розвитку підприємства.

      Вони  доручають аудиторові провести економіко-правову  експертизу наявної  санаційної концепції  та зробити висновки про доцільність  вкладанню коштів в об'єкт санації  Висновок спеціаліста потрібний  і тому, що користувачі не мають доступу до відповідних джерел інформації та спеціальних знань для її оцінювання.

      Санаційний  аудит можна розглядати к один з інструментів зменшення до певного  рівня інформаційного ризику для  інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір узяти участь у фінансовій санації підприємства [40].

      Санаційний  аудит проводять зовнішні аудитори в тісній співпраці з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи, які здійснюють санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та економічному плані аудитор має бути повністю незалежним к від підприємства, котре він перевіряє, так і від замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів). Загалом санаційний аудит складається з таких етапів:

1) ідентифікація  даних;

2) експертиза;

3) висновки;

4) вироблення  рекомендацій.

      Ідентифікація даних — це збір інформації, на підставі якої можна судити про справжнє становище  підприємства. Під експертизою розуміється всебічний аналітичний процес, спрямований на здобуття об'єктивних висновків про поточний і перспективний стан об'єкта аудиту. Дані експертизи, наявні докази та їх комплексний аналіз створюють підґрунтя для висновків про санаційну спроможність підприємства та рекомендацій щодо вдосконалення санаційної концепції.

      Розробка санаційної концепції не є безпосереднім завданням санаційного аудиту. Як уже зазначалося, готують санаційну концепцію або внутрішні аналітичні служби підприємства, або сторонні особи: консалтингові фірми, професійні керуючі санацією т. ін., хоча іноді аудитори беруть активну участь у розробці плану санації.