Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства

 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства  
ЗМІСТ 

 

       ВСТУП 

      Актуальність  теми. У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання пов’язані з санацією  підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з’явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати к власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

      Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим дляя забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

     Мета  і задачі роботи. Метою випускної роботи є проведення аналізу фінансових результатів ЗАТ “Чумак” на основі використання основних методів санаційного аудиту з урахуванням досвіду розвитку вітчизняних і зарубіжних суб’єктів господарської діяльності, а також розробити напрямки стабілізації діяльності підприємства . До основних задач дослідження відносяться:

1. Аналіз виробничої сфери підприємства;
2. Аналіз фінансової сфери підприємства;
3. Аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства;
4. Розробка заходів по збільшенню вхідних грошових потоків;
5. Аналіз можливих напрямків по зменшенню вихідних грошових потоків;
6. Пошук шляхів залучення інвестицій.

     Методи  дослідження. До основних методів аналізу, що використовується в роботі, відносяться внутрішній та зовнішній аналіз, використана розроблена система показників, які відображають фінансовий стан та його динаміку. Проводився структурний та динамічний аналіз показників підприємства.

     Структура роботи. Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає три розділи. Перший розділ присвячений фінансовим засадам проведення санації та стабілізації діяльності підприємства. Другий розділ присвячено організації та порядку проведення санаційного аудиту на підприємстві, аналізу його господарчої та фінансової діяльності. В третьому розділі міститься розроблені під час написання роботи напрямки стабілізації діяльності підприємства по виходу з кризи.

     Характеристика  об’єкту дослідження. ДВАТ “Шахта ім. М.І.Калініна” ДПХ “Донвугілля” була введена в експлуатацію у 1961 році.

      Встановлена видобувна можливість шахти з 1994 року – 600 тис.  тон за рік.  Шахта  розробила пласти  К1/5.  К2/2, Н7, В., НЮ.  У даний час зусилля концентровані на пласті НЮ "Ліванський" Смопніновської світи (потужність пласта 1.2-1.3 м). Усі  роботи ведуться  на двох горизонтах,  які знаходяться від поверхні  на глибині 1070 м и 1225 м.    

      Пласти  Смопніновської світи небезпечні. Тому шахта віднесена до розряду сверхкатегорной. 

      Загальна  довжина горяних виробіток  - 76469 м .

      Схема підготовки пластів - погоризонтна. Система  розробки - без перервна.

     Огляд джерел, використаних в роботі. У роботі використані нормативні документ України, наукові розробки і навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відбивають господарську і фінансову діяльність підприємства.

     В роботі використані наукові розробки таких авторів: Терещенко О.О., Бланка І.А., Савицької Г.В., Баканова М.І., Буряка Л.Д., Поддєрьогіна А.М.

 

РОЗДІЛ 1 

ФІНАНСОВА САНАЦІЯ. ЇЇ СУТНІСТЬ ТА ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ 

1. Фінансова криза на підприємстві. Економічний  зміст та причини     

           виникнення  

      Заходи, спрямовані на оздоровлення фінансової системи України, можуть дати позитивні результати лише за умови санації фінансів базової ланки економіки — підприємств промислової галузі. Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи переважної більшості українських підприємств [40].

      В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати кість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від „ринку продавця”, кий дів за адміністративної системи господарювання, до „ринку покупця”. Керівники багатьох суб'єктів господарювання за браком належної кваліфікації (або зумисне) довели свої підприємства до межі банкрутства.

      Однією  з негативних тенденцій, яка є  наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання  кредиторської і дебіторської заборгованості на підприємствах.

      Зауважимо, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами.

      У ринковій економіці банкрутство  підприємств — нормальне вище.

      Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів  щодо управління кою не дала позитивних результатів [40].

      Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої  діяльності підприємства та обмежених  можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, к правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування.

      Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: 

1. джерелами (факторами) виникнення;
2. видом кризи;
3. стадією її розвитку.

      Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно  діагностувати фінансову неспроможність підприємства та дібрати найефективніший каталог санаційних заходів.

      Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

      Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

      Головними екзогенними факторами фінансової кризи с підприємстві можуть бути:

• спад кон'юнктури в економіці в цілому;
• зменшення купівельної спроможності населення;
• значний рівень інфляції;
• нестабільність господарського та податкового законодавства;
• нестабільність фінансового та валютного ринків;
• посилення конкуренції в галузі;
• криза окремої галузі;
• сезонні коливання;
• посилення монополізму на ринку;
• дискримінація підприємства органами влади та управління;
• політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств — постачальників сировині (споживачів продукції);
• конфлікти між засновниками (власниками).

      Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

      Можна назвати багато ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в перелічені далі блоки.

1. Низька кість менеджменту;
2. Дефіцити в організаційній структурі;
3. Низький рівень кваліфікації персоналу;
4. Недоліки у виробничій сфері;
5. Прорахунки в галузі постачання;
6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
7. Прорахунки в інвестиційній політиці;
8. Брак інновацій та раціоналізаторства;
9. Дефіцити у фінансуванні;
10. Відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

      Загалом усі названі причини кризи  досить тісно взаємопов’язані, становлять складний комплекс причинно-наслідкових  зв’язків. Безперечно, досліджуючи  те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виокремити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але по суті вони зводяться до щойно перелічених.

      Типові  наслідки впливу зазначених причин і  факторів на фінансово-господарський стан підприємства такі:

• втрата клієнтів і покупців готової продукції;
• зменшення кількості замовлень і контрактів із продажу продукції;
• неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
• підвищення собівартості  та різке зниження продуктивності праці;                                       
• збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних: запасів;
• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;
• підвищення тиску на ціни;
• істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації  продукції.