Анализ ликвидности балансу пидприемства

Сьогодні дуже гостро постала проблема неплатоспроможності багатьох вітчизняних підприємств. Неплатоспроможність одного підприємства позначається на виникненні ризику неплатоспроможності інших, а також на можливості підприємств вчасно видавати заробітну плату. Відтак це впливає і на платоспроможність рядових покупців.

Як негативне явище, що сприяє розвитку ризику неплатоспроможності, можна відмітити постійний зріст загальної суми як дебіторської, так і кредиторської заборгованості між підприємствами та установами України.

Для ефективного управління фінансовими ризиками необхідно чітко визначити джерела їх утворення та розробити дієві заходи для запобігання негативним наслідкам та зниження несприятливого впливу фінансових ризиків.

Основними причинами виникнення вищезгаданого ризику є: відсутність послідовного довгострокового планування, що гальмує виробничо-господарські процеси підприємств; неритмічність і недостатність фінансування державних підприємств та відсутність і важко доступність фінансових ресурсів для приватних організацій, що не дає змоги виконувати заплановані обсяги робіт щодо виробничо-господарської діяльності та розвитку; неліквідність запасів і готової продукції, що зменшує обсяг його обігових коштів; відсутність кваліфікованого персоналу середнього рівня управління; високий рівень корупції; бюрократичність в управлінні; значний рівень дебіторської і кредиторської заборгованості між підприємствами; негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи для економіки країни; висока інфляція; низький рівень інноваційної активності підприємств, тощо.

У результаті зростання неплатежів посилюється спад виробництва. Внутрішній ринок гине через незабезпеченість коштами при тому, що попит залишається незадоволеним, а виробничі потужності підприємств-постачальників не завантаженими.

Банкрутами можуть стати економічно «здорові» підприємства, що потрапили у скрутне фінансове становище через неплатоспроможність своїх покупців. Можливість затримки виконання партнерами поточних договірних зобов'язань призводить до небезпеки втрат, пов'язаних із порушенням платежів і одержанням прибутку підприємством.

У системі методів керування фінансовими ризиками підприємства і ризиком неплатоспроможності підприємства зокрема, основна роль належить внутрішнім механізмам їхньої нейтралізації.

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків - система методів мінімізації їхніх негативних наслідків, що обираються й здійснюваних у рамках самого підприємства.

При виявленні ризику неплатоспроможності підприємства слід звертати увагу саме на управління ліквідністю підприємства, адже управління нею дозволяє уникнути тимчасової, а нерідко й досить тривалої неплатоспроможності. Воно полягає в гнучкому та оперативному плануванні та координації виплат за борговими зобов'язаннями, грошових надходжень на рахунки підприємства.

При розробці політики управління ліквідністю активів підприємства потрібно враховувати особливості необоротних та оборотних активів як об'єкта фінансового управління. Стратегія управління необоротними активами значною мірою залежить від ступеню їх ліквідності. При цьому ліквідними вважаються ті необоротні активи, які можна у разі необхідності продати за ціною не нижчою за ціну придбання за мінусом амортизації.

Управління ліквідністю оборотних активів підприємства повинно обов'язково поєднуватися з управлінням поточними пасивами. При цьому визначається чистий оборотний капітал як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями. Чим більший чистий оборотний капітал, тим більша частина оборотних активів підприємства фінансується на короткостроковій основі, а отже зростає ліквідність активів і зменшується ризик втрати неплатоспроможності.

Для нормального функціонування підприємства необхідно скорочувати час переведення в кошти на поточному рахунку засобів, які іммобілізовані у запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості. Тому при розробці політики раціонального управління ліквідністю оборотних коштів підприємства окремо розробляється комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ліквідності та прискорення оборотності окремих видів поточних активів (товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій).

Щоб уникнути проблеми неплатежів між підприємствами, які призводять до ризиків неплатоспроможності, доцільно вживати такі заходи: відмова від фінансових операцій, рівень ризику за якими надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективної фінансової політики підприємства; зниження питомої ваги позикових фінансових ресурсів у господарському обороті; підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів.

Шляхи покращення управління ризиком неплатоспроможності підприємства ми вбачаємо в провадженні наступних заходів:

– аналіз грошових активів підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є оцінка суми й рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їхнього використання.

– вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. Таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а також з метою зменшення розрахункової максимальної й середньої потреби в залишках грошових активів.

– максимізація чистого грошового потоку.

забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

– побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.

– формування процедури інкасації поточної дебіторської заборгованості.

– забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування поточної дебіторської заборгованості.

– побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною інкасацією поточної дебіторської заборгованості. Такий контроль організується в рамках побудови загальної системи фінансового контролю на підприємстві як самостійний його блок.

Отже, необхідність управління даним ризиком на підприємствах України в сучасних умовах є очевидною і дуже важливим аспектом їх фінансово-господарської діяльності. Нехтування відповідною політикою на підприємстві може призвести до його значних збитків або взагалі до банкрутства і наступної ліквідації.

 

3. ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

3.1 Шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства

 

Першочерговим етапом у покращання стабільного фінансового стану підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу.

Оптимізація ліквідності підприємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації – системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов’язань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов’язання.

Фінансові зобов’язання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат (зокрема витрат на утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями; відстрочення виплат дивідендів та відсотків.

Показником, який характеризує інтенсивність використання капіталу, його ділову активність є оборотність як сукупного капіталу, так і його складових частин. Швидкість оборотності капіталу характеризують наступні показники(табл.3.1):

1. Оборотність капіталу у разах (коефіцієнт оборотності капіталу) обчислюють:

– діленням чистої виручки від реалізації на середній розмір капіталу підприємства;

або

– діленням кількості днів у аналізованому періоді на оборотність капіталу у днях:

 

Кок= ,               (3.1)

 

де, ЧД – чистий дохід за звітний період;

– середня вартість капіталу за звітний період;

Кн – вартість капіталу на початок звітного періоду;

Кк – вартість капіталу на кінець звітного періоду;

ПОк – період обороту капіталу;

Д- кількість днів у аналізованому періоді (за рік -360).

2. Оборотність капіталу у днях (період обороту капіталу), її розраховують:

– відношенням середнього розміру капіталу до одноденної чистої виручки від реалізації;

або

– діленням добутку середнього розміру капіталу та кількості днів у аналізованому періоді на загальний розмір чистої виручки підприємства;

або

– діленням кількості днів у аналізованому періоді на оборотність капіталу у разах.

 

ПОк=               (3.2)

 

Розрахунок показників оборотності капіталу ПАТ «Акціонерна  компанія «Південтрансенерго» рекомендовано надати  у таблиці 3.1.

 

 

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+.-) 2011 року від:		Відхилення 2011 року у % від
				2009 рік	2010 рік	2009 рік	2010 рік
1. Середній розмір капіталу, тис. грн., у т ч.	20 647	27 272	20 947	300	(-6 325)	1	(-30)
1.1. Власного  капіталу	2 136	8 731	4 235	2 099	(-4 496)	50	(-106)
1.2. Позикового капіталу	18 511	18 541	16 712	(-1 799)	(-1 829)	(-11)	(-11)
2.Чистий дохід, тис. грн.	39 926	26 647	39 926	0	13 279	0	33
3. Коефіцієнт оборотності, разів, у т.ч.:
3.1 Власного капіталу	18,69	3,05	9,43	(-9,26)	6,37	(-98)	68
3.2. Позикового капіталу	2,15	1,43	2,38	0,23	0,95	10	40
4.Період оборотності, днів, у т. ч.:
4.1. Власного капіталу	19	118	38	19	(-80)	50	(-209)
4.2. Позикового капіталу	167	250	151	(-16)	(-100)	(-11)	(-66)
5.Капіталомісткість, у т.ч.
5.1 Власного капіталу	0,053	0,32	0,10	0,053	(-0,22)	50	(-209)
5.2 Позикового капіталу	0,46	0,69	0,41	(-0,045)	(-0,27)	(-11)	(-66)

Таблиця 3.1 Показники оборотності капіталу ПАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго»

 

       Показники оборотності капіталу показують:

– середній розмір капіталу в 2009 році зменшився на 20 647 тис. грн, в 2010 році збільшився на 27 272 тис. грн. і в 2011 році зменшився на 20 947 тис. грн;

– відхилення (+, -) від 2011 року  від 2009 року збільшився на 300 тис. грн. і в 2010 році зменшився на (-6 325) тис. грн;

– коефіцієнт оборотності, разів власного капіталу в 2009 році збільшився на 18,69%, в 2010 році зменшився на 3,05% і в 2011 році збільшився на 9,43%;

– коефіцієнт оборотності, разів, позикового капіталу в 2009 році збільшився на 2,15%, в 2010 році зменшився на 1,43% і в 2011 році збільшився на 2,38%;

– період оборотності власного капіталу в 2009 році збільшився на 118 днів, в 2010 році зменшився на 38 днів і в 2011 році зменшився на 19 днів;

– період оборотності капіталу позикового капіталу в 2009 році зменшився на 167 днів, в 2010 році збільшився на 250 днів і в 2011 році зменшився на 151 день.

– капіталомісткість власного капіталу у 2009 році збільшився на 0,053%, в 2010 році зменшився на 0,32% і в 2011 році зменшився на 0,10%;

– капіталомісткість позикового капіталу у 2009 році зменшився на 0,46%, в 2010 році збільшився на 0,69% і зменшився на 0,41%.

Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Таблиця 3.2  –  Розрахунок коефіцієнта фінансової рентабельності при різних значеннях коефіцієнта фінансового важеля

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік
1. Власний капітал, тис. грн.	2136	8731	4229
2. Залучений капітал, тис. грн.	18511	18541	16712
Загальний капітал	20647	27272	20941
4. Коефіцієнт фінансового важеля	0,0092	0,0069	0,0090
5. Коефіцієнт валової рентабельності  активів	20	20	20
6. Ставка відсотків за кредит	189	189	189
7. Валовий прибуток без відсотків за кредит, тис. грн.	3702,2	3708,2	3342,4
8. Відсотки за кредит, тис. грн.	-3513,2	-3519,2	-3153,4
9. Прибуток без відсотків за  кредит,  тис. грн.	5%	5%	5%
10. Ставка податку на прибуток	-175,66	-175,96	-157,67
11. Податок на прибуток , тис. грн.	-3337,54	-3343,24	-2995,73
12. Чистий прибуток, тис. грн.	-156,25	-38,29	-70,84
13. Рентабельність власного капіталу, тис. грн.	2136	8731	4229
14. Приріст рентабельності власного  капіталу, тис. грн.	33,30	87,12	31,90