Зовнішньоекономічні зв'язки України: стан та особливості розвитку

Першим кроком на шляху досягнення представництва у міжнародних економічних організаціях був вступ України до МВФ та Світового банку провідних міжнародних валютно-фінансових установ. Він відбувся майже одночасно — 1992 року, оскільки вступити до Світового банку можуть лише члени МВФ. Це дало змогу Україні користуватися кредитами цих установ для розвитку та реструктуризації економіки, стабілізації національної валюти тощо.

Відносини з ними складаються непросто, бо в Україні ще не створено чіткої системи контролю за цільовим і продуктивним використанням іноземних кредитів, а також унаслідок нав'язування цими організаціями своїх моделей економічної поведінки. Однак, попри проблематичність таких стосунків, слід визнати загалом позитивний їхній вплив на соціально-економічну ситуацію в країні. Він не вичерпується лише фінансово вигідними умовами кредитів (помірна процентна ставка, довгостроковий характер тощо), а й тим, що служить заохоченням для приватних кредиторів та інвесторів.

Найбільший інтерес для України являє можливість інтеграції у ЄС — найпотужніше й географічно наближене угруповання країн. Вступ до ЄС створює для країни додаткові "інтеграційні ефекти": робота на великі ринки збуту та можливості використання ефекту масштабу, відсутність митних бар'єрів на шляху національних товарів, додаткові можливості залучення іноземних інвестицій тощо.

Україна ще не готова вступити до цієї організації і головним чином через недостатню ринкову розвиненість соціально-економічних відносин, суттєве відставання від країн союзу за показниками людського розвитку. Тому перед нею довгий шлях наближення до економічних євростандартів. Але важливо те. що інтеграцію України у ЄС (у 2000 році) визнано стратегічною метою урядової політики. Проміжним етапом на цьому шляху є співпраця з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) [1. с. 96].

 

 

 

Висновки до другого розділу

 

Отже, інтеграція національної економіки у глобальну господарську систем) покладає на державу нові складні обов'язки. Від тою, як вона впорається з ними, значною мірою залежить успіх трансформаційного процесу. Це зумовлюється тим. що зовнішня сфера відіграє дедалі важливішу роль в економічному житті країни. Вона може суттєво впливати на масштаби та динаміку господарських процесів, на зростання національного добробуту.

Одним із першочергових завдань держави у забезпеченні входження країни у світові господарські структури є налагодження співпраці з міжнародними економічними організаціями. Останні регулюють діяльність у головних секторах глобальної економіки, поділивши країни на інсайдерів та аутсайдерів. Для перших, тобто членів — учасників угод, створюються сприятливі, пільгові умови здійснення комерційних трансакцій. Тоді як другі обмежуються та дискримінуються на світових ринках. Тому країнам, які прагнуть інтегруватися у світовий простір і посісти там гідне місце, слід передусім досягти угоди з ними організаціями, стати їх учасниками.

Першим кроком на шляху досягнення представництва у міжнародних економічних організаціях був вступ України до МВФ та Світового банку — провідних міжнародних валютно-фінансових установ. Це дало змогу Україні користуватися кредитами цих установ для розвитку та реструктуризації економіки, стабілізації національної валюти тощо. Відносини з ними складаються непросто, бо в Україні ще не створено чіткої системи контролю за цільовим і продуктивним використанням іноземних кредитів, а також унаслідок нав'язування цими організаціями своїх моделей економічної поведінки.

Однак, попри проблематичність таких стосунків, слід визнати загалом позитивний їхній вплив на соціально-економічну ситуацію в країні. Він не вичерпується лише фінансово вигідними умовами кредитів (помірна процентна ставка, довгостроковий характер тощо), а й тим, що служить заохоченням для приватних кредиторів та інвесторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед рим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР їй бракує достатньої кількості органів, кадрів які, могли б проводити самостійну науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Світові економічні зв'язки необхідні Україні для того щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Наприклад, та країна яка не займається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарські зв'язки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.

Для світового господарства, як єдиної цілісної системи, властиві й свої специфічні закономірності Насамперед - це тенденція до інтернаціоналізації господарського житія, яка протистоїть тенденції до національного відокремлення.

З розвитком світового господарства перша тенденція бере верх над другою: неухильно зростає зовнішньоторговельний оборот усіх країн, збільшуються масштаби міжнародного руху капіталу, швидко зростають обсяги виробництва на закордонних філіях ПІК, все більше переплітається міжнародна діяльність великих банків і т. д.

Важливою закономірністю сучасною світового господарства с нерівномірність розвитку його окремих частин і загострення суперництва між ними на цій основі Гак, сучасне світове господарство чітко поділяється на дві історичні спільноти: "високорозвинутий центр" і "периферія, що розвивається".

Міжнародна економічна інтеграція стає можливою і необхідною завдяки таким сприятливим факторам розвитку, як: поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розвиток виробничих, сил під впливом науково-технічного прогресу, розвиток міжнародної торгівлі, бурхливий розвиток транспортних та комунікаційних можливостей, тісне переплетення національних економік на мікрорівні, тенденція розвитку процесів глобалізації у світовій економіці, створення та діяльність міжнародних організацій в усіх сферах людського життя. Слід визначити і фактори, що не сприяють або унеможливлюють інтеграційні процеси. До них можна віднести ідеологічні розбіжності, традиційні конфлікти між країнами, світові релігії.

Україна не стоїть осторонь інтеграційних процесів, намагаючись відстоювати свої національні економічні інтереси, а також регіональні і локальні, пов'язані з потребами внутрішнього розвитку. Україна співпрацює з багатьма країнами шляхом розвитку двосторонніх міждержавних відносин прикордонними країнами, Росією, країнами Східної Європи, країнами ЄС, США, Японією, Китаєм, країнами, що розвиваються, країнами ОПНК, ПІК, Індією, країнами Латинської Америки і Африки.

Об'єктивно причиною, що заважає нині входженню України як 
повноправного партнера у світове господарство, є

низька конкурентоспроможність її продукції на світових ринках. Із промислових товарів на ринках дальнього зарубіжжя може конкурувати не більше 1% товарів. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам. Так, майже весь чавун не має світових сертифікатів, з низьким обсягом номенклатури відливок, що призводить до великої металомісткості продукції, відходів металу майже 25%. Крім того, брак кадрів та їх недостатній професійний рівень робить недосконалою систему управління зовнішньоекономічною діяльністю. В останні роки ситуація у цій сфері значно погіршується.

Проблем інтеграції України у світову систему господарських зв'язків достатньо і завдання нового покоління економістів дуже складні. Для їх вирішення Україні вкрай необхідна надійна правова база, бо вона сьогодні є найнеобхіднішою умовою економічного піднесення нашої країни.

 

Список використаних джерел

 

1.Баштанник В. Політико-трансформаційна  складова зовнішньої політики національної держави в системі євроатлантичної інтеграції/ В. Баштанник //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України.

- 2007. - № 2. - С. 224-236.

2. Глинкина С.П. Центрально-восточная Европа на пуги в Евросоюз //Новая и новейшая история. - 2009. - № 3. - С. 46-65
3. Гончар М. Енергетична інтеграція України в ЄС: перспективи, проблеми, шляхи подолання // Євроатлантикінформ. - 2010. - № 5. - С. 52-54
4. Дахно, І.І. Міжнародна економіка: навч. посібник [Текст] / І.І. Дахно. – Київ: МАУП, 2006. – 478 с.
5.  Друзенко Г. Європейська інтеграція України: оцінка в 
   загальноєвропейському контексті //Парламент. - 2011. - № 8. - С. 2-11

                   6. Євроатлантична інтеграція України [Текст]. – Київ: Логос, 2009. – 407 с.

7. Касич А. О.

8. Інтеграційні завдання України в умовах трансформації моделі розвитку глобальної економіки/ А. О. Касич //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 7.

- С. 78 - 86.

9.   Курс європейської інтеграції обрали самі українці //Політика і час. - 2007.-№ 7. - С. 6-7

10. Ликтян, Д.Т. Економічна інтеграція та глобалізація. Проблеми сучасності [Текст] / Д.Т. Ликтян. –    Київ:   КНЕУ, 2008. – 420 с.

11. Лондар С. Входження України у світовий економічний простір та трансформація фінансових визначень / Фінанси України. - 2009. - № 5. - С.39-49.

12. Мокій А. І., Проблеми адаптації світового досвіду зовнішньоекономічної інтеграції //Фінанси України, 2010, № 2, с.15

13. Невідома Н. Економічні аспекти євроатлантичної інтеграції України/ Ніна Невідома //Євроатлантикінформ. - 2008. - № 1. - С. 2

        14. Нижник Н. Свроінтеграція України в умовах ймовірного розвитку системи колективної безпеки //Україна-НАТО. - 2009. - № 4. - С. 19-28

        15.Радецький В. Європейська та євроатлантична інтеграція України як важливий фактор національної безпеки держави //Євроатлантикінформ. - 2007. -№ 5. - С. 42-44

                 16.Рябінін Є. Процеси інтеграції V XX столітті: основні концепцій* їх вивчення //Політичний менеджмент. - 2008. - № 5. - С. 122-130

17. Стан    і   перспективи   європейської   інтеграції   України:   позиції представників влади //Національна безпека і оборона. - 2007. - № 2. - С. 13-29

18. Шкурат І. Євроатлантична інтеграція: зовнішньополітичні аспекти/ Іван Шкурат //Україна-НАТО. - 2011. - № 3 . - С. 78-84
19. Шреплер Х.-А. Международные экономические организации. Справочник. — М.: Международные отношения.2007. — 456 с.
20. Щербанш Ю. Л.. Рожков К. Л.. Рыбалкин В. К, Фишер Г. Международные экономические отношения. Интеграция. — М.: ЮНИТИ, 1997. —128 с.