Заробітна плата

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ЗАРОБІТНА  ПЛАТА ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ  РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1. Теоретичні засади заробітної плати в умовах ринкової економіки…………………………………………………………………………..5
2. Сучасні види стимулювання працівників…………………………...……9
3. Державне регулювання заробітної плати……………………………......12

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ РІВНЯ  ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УКРАЇНІ ТА ЗАКОРДОНОМ

2.1. Аналіз основних показників рівня заробітної плати в Україні…………..15

2.2. Аналіз основних показників рівня заробітної плати закордоном……..…18

РОЗДІЛ 3. РЕФОРМУВАННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ…………………………………….…….……………..21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….30

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  обраної теми. Робоча сила – це товар, який має свою вартість. Одним із компонентів вартості робочої сили є заробітна плата. Людина працює і за свою працю отримує нагороду, який приносить їй дохід. Праця – усвідомлена, цілеспрямована, корисна діяльність людини із виробництва матеріальних і духовних благ з метою задоволення людських потреб. У наш час тема заробітної плати є досить актуальною, тому що кожен хоче, щоб у нього був якийсь дохід, бо без нього у ринкових умовах прожити неможливо. Отже, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Законодавством визначено мінімальний прожитковий мінімум, мінімальну зарплату, норму праці.

Мета  індивідуальної роботи полягає в тому, щоб розкрити зміст поняття «заробітна плата» як соціально-економічної категорії та дослідити її розвиток у ринкових умовах, визначити, які є системи стимулювання праці, як відбувається державне регулювання заробітної плати, проаналізувати статистичний матеріал.

Об'єктом роботи є заробітна плата, її стан в Україні та за кордоном, предметом роботи – заробітна плата є соціально-економічною категорією ринкової економіки.

Основними завданнями індивідуальної роботи є :

1. Розкрити теоретичні засади заробітної плати (суть, функції, системи, види, форми), сучасні види стимулювання працівників.
2. Визначити який вплив має держава на оплату праці працівникам.
3. Визначити, який вплив має заробітна плата на життя людей.
4. Охарактеризувати динаміку рівня заробітної плати в Україні та за кордоном.
5. Визначити шляхи реформування та удосконалення системи заробітної плати.

РОЗДІЛ 1. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1. Теоретичні засади заробітної плати в умовах ринкової економіки

Ефективність праці певною мірою  визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

 Заробітна плата як елемент  ринку праці є ціною робочої  сили, а також статтею витрат  на виробництво, що включається  до собівартості продукції, робіт  (послуг) на окремому підприємстві.

 Заробітна плата є найбільш  дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обгрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.

 Згідно з ст. 1 «Закону України  про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [1].

Функції заробітної плати такі:

• відтворювальна функція полягає в тому, що вона є джерелом відтворення робочої сили і засобом залучення людей до праці;
• регулююча функція проявляється в тому, що заробітна плата є мобілізуючим засобом розподілу і перерозподілу працездатних кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон'юнктури;
• стимулююча функція відіграє вирішальну роль при встановленні залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;
• соціальна функція заробітної плати відтворює її призначення щодо забезпечення соціальної справедливості, соціальних пільг та гарантій, а також належної винагороди за виконувану працю.

Також розрізняють  номінальну, реальну заробітну плату і реальні доходи трудівників. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, отриманих за годину, день, тиждень тощо. Реальна заробітна плата — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата — це купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги. Якщо ціни на товари зростають швидше ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується. Така ситуація має місце сьогодні в Україні [2, c.288].

Основні форми заробітної плати в ринковій економіці : погодинна та відрядна, або поштучна – мають різні комбінації та модифікації.

Погодинна форма заробітної плати встановлює розмір винагороди залежно від відпрацьованого часу.

Погодинна форма  заробітної плати буває :

1. проста погодинна;
2. погодинно-преміальна.

При простій  погодинній системі оплати праці  загальний заробіток працівника обчислюється шляхом множення годинних тарифних ставок, які відповідають тарифному розряду працівника, на кількість фактично відпрацьованого часу. За способом нарахування заробітної плати погодинна оплата буває годинна, денна, місячна.

При погодинно-преміальній системі оплати праці, крім заробітку, обчисленого за тарифними погодинними ставками за фактично відпрацьований час, працівникові додатково нараховується премія за досягнення певних кількісних і якісних показників.

При погодинно-преміальній системі із нормованими завданнями робітники преміюються за виконання установлених їм нормованих завдань.

Для оплати праці  професіоналів, фахівців, технічних  службовців застосовується погодинна  форма заробітної плати.

У ринкових умовах удосконалення системи заробітної плати  полягає в подальшому підвищенні ролі погодинної оплати праці, в поширенні стимулюючих і гнучких систем оплати праці, систем винагороди за кваліфікацію і особисті заслуги, за працею і власністю, що враховують кінцеві фінансові результати діяльності підприємств.

Відрядна, або поштучна заробітна плата формується залежно від обсягу випущеної продукції й розраховується за поштучними розцінками.

Виділяють такі системи відрядної заробітної плати:

• пряма відрядна заробітна плата. Вона передбачає прямо пропорційну залежність між зростанням обсягу виробки і збільшенням заробітної плати;
• відрядно-прогресивна заробітна плата. Суть її полягає в тому, що виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а продукція понад норму — за розцінками вищими й зростаючими;
• відрядно-регресивна заробітна плата. При ній кожному відсотку збільшення виробітку понад норму відповідає приріст заробітку менше одного відсотку. Вона робить невигідним перевиконання норми виробітку.
• відрядно-преміальна заробітна плата. При цій системі виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а за продукцію, виготовлену понад норму, за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу передбачена премія;
• акордна заробітна плата. У цьому випадку заробітна плата встановлюється не за кожний виріб або операцію, а за весь обсяг робіт за акордними розцінками;
• колективна відрядна заробітна плата. При цьому заробітна плата робітника знаходиться в залежності від виробітку бригади, лінії, зміни[3,c. 43].

Гнучка система  оплати праці – це система, за якої певна частина заробітку ставиться в залежність від особистих заслуг і загальної ефективності роботи підприємства. Під час визначення розміру оплати праці ураховується не тільки стаж, кваліфікація, професійна майстерність, а і значущість працівника, його здатність досягнути певних цілей щодо розвитку організації.

Безтарифна  система оплати праці – це організація оплати праці, що ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями (коефіцієнтами ) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо).

В умовах становлення  ринкової економіки поширення набуває контрактна система оплати праці. У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати і організації праці, підстави для розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, організації чи роботодавця.

Оплата  праці в бригадах. В умовах становлення ринкових відносин застосування колективних систем оплати праці найдоцільніше у тих випадках, коли бригадна форма організації праці зумовлена технологічною необхідністю і кінцеві результаті виробничого процесу є безпосереднім результатом праці трудового колективу бригади. Преміювання. В системі заробітної плати премії виконують функції забезпечення заінтересованості працівників у результатах праці[4,c. 153 ].

Як визначено  ст.2 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата за своєю структурою складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до визначених норм праці (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових, окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість, а також за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші  заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми [1].

2. Сучасні види стимулювання працівників

Стимулювання  праці - один із загальних способів соціального керування, впливу на поводження, діяльність індивідів, соціальних груп, трудових колективів. Стимулювання праці ефективно тільки в тому випадку, коли органи керування вміють домагатися й підтримувати той рівень роботи, за який платять. Ціль стимулювання не взагалі спонукати людину працювати, а спонукати її робити краще (більше) того, що обумовлено трудовими відносинами.

Табл.1 Класифікація видів стимулювання

 Найважливішим  видом стимулювання є матеріальне,  покликане відігравати провідну  роль у підвищенні трудової  активності працівників. Цей вид  складається з матеріально-грошового  й матеріально-не грошового стимулювання. До не грошових стимулів відносять умови побутового обслуговування на підприємстві, надання житла, путівок на відпочинок і лікування, прав на придбання дефіцитних благ, а також забезпечення дитячими установами. До не грошових стимулів відносять також рівень організації праці й санітарно-гігієнічних умов на підприємствах, які впливають на вибір місця роботи[6, c.264] .

Матеріально-грошове  стимулювання - це заохочення працівників  грошовими виплатами за результатами трудової діяльності.

Застосування  матеріально-грошових стимулів дозволяє регулювати поводження об'єктів керування на основі використання різних грошових виплат і санкцій.

До грошового  стимулювання звичайно відносять заробітну  плату, різні премії, доплати й  надбавки. Оцінюючи ефективність застосування цього виду стимулювання в сфері праці, слід зазначити загальновизнаний висновок про те, що заробітна плата в нашій країні навряд чи відповідає кількості і якості виконуваної роботи. Все це не могло не позначитися на задоволеності заробітною платою. Заробітна плата підвищувалася в межах, які не змогли стримати наростаючу незадоволеність її розміром.

Надбавка до заробітної плати - грошові виплати  понад зарплату, які стимулюють працівника до підвищення кваліфікації, професійної  майстерності й тривалому виконанню сполучення трудових обов'язків.

Найважливішим напрямком матеріально грошового  стимулювання є преміювання. Ціль преміювання - поліпшення насамперед кінцевих результатів  діяльності, виражених у певних показниках.

Джерелом виплати  премії служить фонд матеріального заохочення, що утворюється за рахунок прибутку підприємства в розмірі чотирьох відсотків від фонду заробітної плати.