Загальні відомості про АГМ Мостиська

 

Як видно з таблиці, необоротні активи товариства складалися лише з основних засобів і незавершеного будівництва. При цьому частка основних засобів у необоротних активах знизилася на 9,7 % і відповідно збільшилася частка незавершеного будівництва, темп зростання якого у звітному році майже у двічі перевищував темп зростання основних засобів.

Наступним нашим кроком буде аналіз динаміки, структури, якісного стану, і рух основних засобів  підприємства у звітному періоді.

Коефіцієнт придатності  основних засобів - характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням до їх первісної вартості на кінець року.

Коефіцієнт зносу - показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів.

Коефіцієнт оновлення – характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей.

Коефіцієнт вибуття - характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду.

Таблиця 1.3.2

Динаміка, структура,якісний  стан, і рух ОЗ «АГМ Мостиська» .

Показник	Формула розрахунку	На початок звітнього періоду		На кінець звітнього періоду
2011р.
Коефіцієнт придатності  основних засобів		0,74		0,55
Коефіцієнт зносу		0,26		0,45
2012р.
Коефіцієнт придатності  основних			0,54	0,34
Коефіцієнт зносу			0,46	0,66

 

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва  в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності частку не перенесеної  на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу основних фондів розраховують на початок та на кінець звітного періоду. Аналіз проводять  на підставі даних першого розділу  активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан, ос­новних фондів (в нашому випадку початок звітного періоду). Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до не конкурентоспроможності продукції підприємства.

 

Фондовіддача (Фо) - Цей коефіцієнт показує, яка сума виконаного обсягу робіт приходиться на 1 грн. вартості основних виробничих фондів.

Фондомісткість – Показник, зворотний фондовіддачі.

Фондоозброєність – це додатковий коефіцієнт, що показує середньорічну вартість основних засобів, які приходяться на 1 одного працюючого.

Рентабельність – коефіцієнт, який показує частку прибутку, отриманого  підприємством на одну гривню вкладених основних фондів:

 

Таблиця 1.3.3

Показники ефективності використання ОЗ «АГМ Мостиська»

Показники	Формула розрахунку	На початок звітнього  періоду	На кінець звітнього періоду
2011
Рентабельність		-19,96	10,52
Фондоозброєність		0,85	0,85
Фондовіддача		36,83	49,67
Фондомісткість	Фм = 1/ Фо	0,027	0,020
2012
Продовження таблиці 1.3.3
Рентабельність		15,48	-37,00
Фондоозброєність		0,58	0,58
Фондовіддача		73,0	78,0
Фондомісткість	Фм = 1/ Фо	0,013	0,012

 

Збільшення фондовіддачі основних виробничих фондів показує на підвищення ефективності їх використання, що є позитивним явищем в економіці підприємств.

Щодо фондоозброєності то  на початок і на  кінець звітного періоду  вона знаходиться на однаковому рівні що свідчить про те що продуктивність праці знаходиться на однаковому рівні. А щодо 2011 року  то продуктивність праці знаходилась на більш високому рівні порівняно з 2012 роком.

Фондомісткість має тенденцію  до зниження, це вважається нормальним але зниження коефіцієнта фондомісткості повинно проходити не за рахунок зниження вартості основних виробничих фондів та зниження вартості виробленої валової продукції, а за рахунок більш низьких темпів росту вартості основних виробничих фондів порівняно з темпами росту вартості валової продукції.

Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних  фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного  споживання сировини, матеріалів, енергії  для виробництва продукції в  різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої  витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої  кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Проаналізуємо склад, динаміку та ефективність використання матеріальних оборотних фондів.

Таблиця 1.3.4

Оборотні кошти «АГМ Мостиська» за 2011-2012 рр.

№ п/п	Показники	Роки				Відхилення
		2011 рік		2012 рік		абсолютне тис. грн.	відносне,   %
		Вартість, тис. грн.	Структура, %	Вартість, тис. грн.	Структура, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1.	Виробничі запаси	60,8	77,7	107,9	92,4	47,1	77,46
2.	Поточні біологічні активи	-	-	-	-	-	--
3.	Готова продукція	-	-	-	-	-	-
4.	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	-	-	-	-	-	-
6.	Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	11,1	14,2	7,8	6,7	-3,3	-29,72
7.	Інша поточна дебіторська  заборгованість	0,8	1,02	0,9	0,8	0,1	12,5
8.	Грошові кошти та їх еквіваленти	5,5	7,03	0,2	0,2	-5,3	-96,36
9.	Інші оборотні активи	-	-	-	--	-	-
10.	Усього за розділом ІІ	78,2	100	116,8	100	38,6	49,36

 

 

Проаналізувавши таблицю, бачимо, що у 2012 році вартість оборотних коштів на кінець року зросла на 49,36 %  і становить 116,8 тис. грн. У їх структурі 92,4 % займають виробничі запаси, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом– 6,7 %, що на 29,72 % менше, ніж у 2011 році, інша поточна дебіторська заборгованість – 0,8 %, що більше на 12,5 %, ніж у 2011 році. Грошові кошти у структурі ОК становлять 0,2 %.

Ефективне використання оборотних  коштів характеризується такими показниками:

Коефіцієнт оборотності, який розраховується шляхом ділення  вартості реалізованої продукції за певний період на середній залишок  оборотних коштів за той самий  період. Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період.

 

 

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається відношенням кількості  днів в періоді та коефіцієнтом оборотності  оборотних коштів.

 

 

Показником, оберненим коефіцієнту  оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки  оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період.

 

 

 

Із розрахунків ефективності використання оборотних коштів спостерігаємо, що за рік вони здійснювали у 2011 році 5,6 оборот, у 2012 році – 2,6 обороти. Тривалість одного обороту у 2011 році становила 64,28 дні, у 2012 році – 138,46 дні. Бачимо, що ОК не є повністю завантаженими, адже коефіцієнт завантаженості у 2011 році дорівнював 0,18, у 2012 – 0,37.

 

4. Управління виробничо-технологічною підсистемою (операційна,  маркетингова, комерційна, збутова діяльність) «АГМ Мостиська»

1.4.1 управління операційною  діяльністю «АГМ Мостиська»

Обсяги та темпи зростання  виробництва продукції, її якість суттєво  впливають на величину витрат та фінансові  результати діяльності підприємства. Обсяги виробництва виражаються  в натуральних, умовно-натуральних  та вартісних (в оптових цінах) вимірниках.

 Основними показниками,  що характеризують обсяги виробництва  продукції, є товарна та валова  продукція.

 

Показник валової продукції  – це вартість всієї виробленої продукції та виконаних робіт (включаючи  незавершене виробництво), який аналізується у порівняльних цінах.

 Товарна продукція  – це валова продукція, зменшена  на залишки незавершеного виробництва  та внутрішньогосподарський оборот, що аналізується у діючих цінах  звітного року.

Собівартість виробництва  і реалізації продукції за аналізуємий період мала тенденцію до значного зростання – в 2012р. вона становила 227,6 тис. грн., що майже в двічі більше ніж 2011р. Це відбулося в основному за рахунок зростання цін на сировину та за рахунок збільшення обсягів виробництва продукції за ці роки.

Аналіз доходу підприємства від і реалізації продукції в динаміці за 2011 – 2012рр. свідчить про його зростання. Так, в 2012р. в порівнянні з 2011р., його обсяг збільшився на 17,3 тис. грн. і становив    273,1 тис. грн. Це відбулося в основному за рахунок зростання цін на реалізацію продукції та частково  за рахунок збільшення обсягів виробництва продукції.

Основним фактором, який визначає величину прибутку, є рівень ціни закупівлі сировини. «АГМ Мостиська» при здійсненні комерційних угод мусить намагатися закупити сировину за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі сировини, використання цінових знижок при узгодженні ціни на сировину, закупівлі партій сировини у період їх сезонного розпродажу.

1.4.2 Цінова політика «АГМ Мостиська» .

Існують наступні загальні підходи до встановлення цін на традиційні послуги або продукти:

1. Витратне ціноутворення представляє собою найпростіший метод ціноутворення, який має назву «витрати плюс» і передбачає додавання стандартної надбавки до витрат з надання послуги. Його використання передбачає урахування сукупних витрат та їх структури, змінних та основних витрат на одиницю продукту, можливість масового виробництва (надання послуг для багатьох споживачів).

2. Ціноутворення за цільовим прибутком. Його сутність полягає в тому, що підприємство спочатку встановлює для себе цільовий розмір прибутку (наприклад на рівні середньогалузевого показника ROI або мінімального рівня рентабельності), а згодом визначає ціну на основі загальної кількості послуг (наприклад, для готелів - число номерів або місць, що надаються протягом року; для ресторанів - число клієнтів, які обслуговуються).

3. Ціноутворення з орієнтацією на вимоги споживача. Зміст цього підходу полягає в тому, що готельне підприємство або ресторанний заклад встановлює ціни на базі сприйнятої цінності послуги потенційним споживачем Основою ціноутворення є вже не витрати, а сприйняття клієнтом послуги, що надається .

4. Ціноутворення, засноване на конкуренції. Цей підхід передбачає, що встановлена готелем чи ресторанним закладом ціна в більшій мірі враховує ціни конкурентів, а не свої витрати і рівень попиту на готельні послуг.

 

Для встановлення цін на нові продукти та послуги можуть використовуватись дещо інші підходи:

1. Стратегія престижних (або високих) цін, сутність якої полягає в тому, що готельні підприємства або ресторанні заклади, які бажають досягти рівня позиціонування на ринку як елітні, встановлюють більш високу ціну ніж у основних конкурентів. При цьому підприємство в межах своєї рекламної політики акцентує увагу на ексклюзивних перевагах готелю чи ресторану, якості обслуговування. А оскільки якість обслуговування у споживачів чітко асоціюється із ціною, то відповідно такий спосіб ціноутворення має певні шанси на успіх.