Вплив глобалізації на циклічність економічного розвитку

Циклічне безробіття з’являється на стадії економічного спаду і застою, і пов’язане, таким чином, із циклічністю розвитку ринкової економіки. Технологічне безробіття виникає внаслідок ліквідації частини робочих місць у зв’язку із механізацією і автоматизацією виробництва, впровадження “безлюдних” технологій. Сезонне безробіття характерне для галузей економіки із сезонним характером виробництва: сільського господарства, океанського риболовства, туристичного обслуговування, готельного господарства та деяких інших.

Ці три форми утворюють надлишкове безробіття і визначають ситуацію неповної зайнятості, за якої кількість тих, хто шукає роботу, значно перевищує число тих, хто її знаходить. Саме надлишкове безробіття є небажаним і вкрай шкідливим. Природне і надлишкове безробіття визначають загальний рівень зайнятості (рівень безробіття).

Окрім згаданих форм, існує  й приховане безробіття, воно з’являється тоді, коли працівники змушені працювати неповний робочий день, тиждень, місяць, рік, відповідно, із зниженням заробітної плати.

Приховане безробіття особливо поширюється у перехідній економіці, коли працівники більшості підприємств знаходяться у вимушеній відпустці 3-4 і більше місяців на рік. Це властиве і для нинішньої економіки України.

В питанні про форми  безробіття було з’ясовано основні  його причини. Але важливим за соціальними та економічними наслідками є рівень безробіття.

 Рівень (норма) безробіття – це показник, який характеризує співвідношення між кількістю безробітних і загальною кількістю працівників, які здатні до роботи та хочуть мати роботу.

(2)

 

Показник кількості безробітних  відображає лише тих людей, хто не має роботи (у США – тиждень, в Україні – місяць), шукає роботу і зареєструвався як безробітний. Показник кількості робочої сили відображає сукупність працівників, які мають роботу і які не мають роботи, але шукають можливість її отримати.

В загальному рівні безробіття необхідно виділити рівень природного і надлишкового безробіття.

 

Надлишкове безробіття окремо не підраховується. Визначається загальний рівень безробіття, рівень природного безробіття, а потім від першого показника віднімається другий і тоді отримується показник рівня надлишкового безробіття.

Рівень безробіття – важливий показник, який характеризує стан зайнятості, показує, яка частка працівників хоче, але не може влаштуватись на роботу. Розмежування цього показника на рівень природного і рівень надлишкового безробіття дозволяє з’ясувати, яка частка безробітних існує, але не являє собою будь-якої загрози для суспільства. Подолання цього виду безробіття здійснюється, в одному випадку, внаслідок влаштування на іншу роботу, переїздом в інше місто; в іншому – внаслідок перепідготовки працівників [3].

В другій половині ХХ століття відбуваються певні зміни в основних формах міжнародних економічних відносин між країнами світу, які обслуговує світова валютна система [12]:

• Постійне зростання міжнародного товарообміну; обсяг світового експорту щорічно збільшується на 5-6%; розвиток міжнародної торгівлі супроводжується нарощуванням світового багатства;
• Відбувається посилення міграції робочої сили ; наприкінці XX ст. значно підвищився рівень легальної та підпільної міграції робочої сили, особливо між розвинутими країнами, з одного боку, та країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою – з іншого; міграція населення супроводжується міжнародним рухом грошових коштів; у 1980 –90-х роках спостерігається щорічне збільшення переказів грошових коштів робітниками пересічно на 27%;
• З кінця 1960-х – на початку 70-х років внаслідок поступового пом’якшення валютного контролю полегшується доступ на національні фінансові ринки для іноземних інвесторів та емітентів з промислово розвинутих країн; розмір фінансових потоків між країнами, основну частину яких становлять портфельні інвестиції, наприкінці 90-х років сягнув понад 1 трлн. дол. США.

Все це сприяє розвитку системи  фінансових послуг у світовому масштабі. Зміна напрямків і обсягів  світових валютно-фінансових потоків  відбувалася на підґрунті загальносвітової тенденції глобалізації економічного розвитку, у тому числі глобалізації міжнародних валютно-фінансових відносин.

Глобалізація перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили, суб’єкти якого взаємопов’язані єдиною системою фінансово-економічних відносин.

 

2.Значення глобалізацій  для циклічності економічного  розвитку в Україні. 

Глобалізація — не благодійницька діяльність. Вона автоматично не спрямована на рівномірний розподіл у світі економічних вигод від свого поширення і поглиблення. Вигоди передусім концентруються у країнах, де проживає "золотий мільярд" населення. Це економічно розвинені країни Європи, Північної Америки, Японія, Ізраїль, Австралія та Нова Зеландія. На держави "золотого мільярда" припадає близько п'ятої частини населення планети, понад 70 % глобальної торгівлі, більш як половина іноземних інвестицій. 

 Глобалізацію не можна  відділити від конкурентоспроможності. Хто є конкурентоспроможнішим, той і є глобальнішим. Хто неконкурентоспроможний, тому на глобальному рівні нема чого роботи.

Вихід на міжнародні ринки пов'язаний з жорсткою конкуренцією. На світових ринках вона завжди була, є і буде, тому й Україна повинна навчитися діяти у глобальному конкурентному середовищі.

Велике значення для України  має забезпечення міжнародної конкурентоспроможності її сільського господарства. Це потрібно досягти поряд із скороченням обсягів прямої державної підтримки вітчизняного аграрно-промислового комплексy. 
          Практично всі вітчизняні товари, навіть ті, що мають високу якість, не відповідають міжнародним стандартам.

 Україна торгує із  зовнішнім світом переважно сировиною та напівфабрикатами, а не кінцевою високотехнологічною продукцією. Глобалізація вказує на необхідність здійснення Україною економічних реформ, зокрема зміни структури виробництва.

  Машинобудування України не здатне повністю задовольнити вимоги міжнародного ринку з огляду на високу металомісткість продукції, відставання показників якості.

 П'ята частина експорту України припадає на товарні групи з несприятливою кон'юнктурою товарних ринків.

  Досвід ряду країн довів доречність тактики "експортного прориву". Вона означає інтенсивне нарощування експорту порівняно обмеженої групи товарів, для виготовлення яких існують найсприятливіші умови. 

 Майбутнє України — за інноваційною економічною політикою. Слід налагоджувати експортоспроможні високо технологічні виробництва, ширше запроваджувати принципи вільної міжнародної торгівлі. Якщо Україна братиме участь у більшій кількості зон вільної торгівлі, то процес економічної глобалізації буде для неї легшим і швидшим. Потрібно враховувати зони вільної торгівлі Європейського Союзу і Співдружності Незалежних держав. 
             Здавна відомо, що ліпше бути здоровим і багатим. Сильна економіка не завадить відносинам України ні зі Сходом, ні із Заходом. 
            Вступати у глобалізацію необачно, а то й небезпечно без наявності освічених вітчизняних кадрів. Зокрема, конче потрібно знати процедуру антидемпінгових, субсидіарних та компенсаційних розслідувань, що проводяться за кордоном. В Україні дотепер відчувається гостра нестача високопрофесійних кадрів, які можуть працювати на зовнішніх ринках.  

 Щоб успішно влитися у процес глобалізації, необхідно вміти мобілізовувати внутрішні ресурси.

 Фінансовий ресурс став важливим чинником успіхів у глобальній конкурентній боротьбі. Україна має багато зробити для нарощування обсягів інвестування і кредитування реального сектору економіки, зокрема й для залучення іноземних інвестицій.

 Процеси глобалізації висувають перед Україною завдання підвищити стійкість її банківської системи до кризових явищ. 
Глобалізація економічної діяльності створює сприятливі умови не лише для легального, а й для нелегального бізнесу, що потребує узгоджених з міжнародною спільнотою заходів боротьби. 

Економічні цикли пронизують усі сторони суспільного життя. Проте, варто відзначити, що економічний цикл різними шляхами і різною мірою впливає на окремих індивідів і на окремі сектори економіки. Більше за все він впливає на ті галузі промисловості, які випускають засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування. Особливо вразлива будівельна промисловість.

Виробництво і зайнятість у галузях промисловості, що випускають споживчі товари щоденного вжитку, звичайно менше реагують на цикли. Галузі промисловості і робітники, пов'язані з будівництвом житлових будинків і промислових споруд, з важким машинобудуванням, виробництвом сільськогосподарських знарядь, автомобілів, холодильників, газової апаратури тощо, зазнають важкого удару. І навпаки, галузі промисловості, які виготовляють товари тривалого користування, у фазі піднесення отримують максимальні стимули для розвитку.

Справа в тому, що купівлю  товарів тривалого користування можна на певний час відкласти. Коли економіка переживає скруту, виробники часто перестають купляти сучасніше устаткування і будувати нові заводи. За такої кон'юнктури просто нема сенсу збільшувати запаси інвестиційних товарів. У всіх випадках підприємство ще може використовувати наявні потужності і споруди. У сприятливі періоди засоби виробництва звично замінюються до їхнього повного зношення.[5]

Та коли настає спад, підприємство ремонтує своє застаріле устаткування і пускає його в діло. Тому інвестиції в засоби виробництва різко скорочуються. Можливо, що деякі підприємства, які мають надлишкові виробничі потужності, навіть не намагаються відновлювати весь капітал, який вони в цей момент споживають. У таких випадках їхні чисті капіталовкладення можуть скорочуватися.

Галузі промисловості, що виробляють засоби виробництва і  товари тривалого користування, здебільшого  відрізняються високою концентрацією, коли на ринку панує порівняно  невелика кількість великих підприємств. Унаслідок цього такі фірми володіють достатньою монопольною владою, щоб протягом певного періоду протидіяти зниженню цін, обмежуючи випуск продукції через падіння попиту. Тому зменшення попиту впливатиме головним чином на виробництво і зайнятість.

Протилежне відбувається у галузях промисловості, що випускають товари короткострокового користування. Ці галузі здебільшого конкурентоспроможні і характеризуються низькою концентрацією. Вони не здатні протидіяти підвищенню цін, і падіння попиту більше відбивається на цінах, ніж на рівні виробництва. Тобто йдеться про різке падіння виробництва і скромне падіння цін у галузях з високою концентрацією, з одного боку, і про значне падіння цін і порівняно невелике зниження обсягу продукції в галузях з низькою концентрацією — з іншого.[11]

 

 

 

 

 

3. Аналіз впливу  глобалізації на циклічність  економічний розвиток.

Світова фінансова криза, що зародилась у США як криза ринку  нерухомості і похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку. Основними її причинами експерти називають надмірно експансивну  грошову політику Федеральної резервної  системи (ФРС) США, наявність величезного  дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній  торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи  управління ризиками в інвестиційних  банках, недосконалість регулювання  фінансових ринків на національному  і між народному рівнях.

Сучасний світовий фінансовий ринок являє собою найпотужніший  інструмент перерозподілу фінансових ресурсів. Його основні функції включають  мобілізацію ресурсів га їх ефективне  розміщення в економіці, а також  хеджування фінансових ризиків. Проте, внаслідок еволюції фінансового  ринку, відбулася певна трансформація  його функцій, оскільки основною метою  суб’єктів ринку є максимізація прибутків і швидкість їх одержання.

Отже, процеси перерозподілу  з допомогою фінансового ринку  організовано, так званим принципом "піраміди", хоча вони і мають неявний характер. Відмінності від класичного варіанта, що визначають її відносну стійкість, полягають у такому:

- участь великої кількості  людей у глобальному масштабі, постійне залучення нових учасників.  Повсякденність і монотонність  ринкової інформації створюють  видимість природності – фінансовий  ринок являється явищем природного порядку;

- наявність зв'язку з  реальною економікою (частина коштів, що залучаються в ході первинних розміщень акцій, вкладається у виробничі фонди);

- існування інститутів регулювання фінансового ринку.

Виходячи з вищенаведеного, необхідно з'ясувати таких два  ключових моменти. Перший – історичний континуум глобалізаційних процесів; другий – їх чинники та детермінанти. Щодо першого моменту, то сучасна  економічна література не має єдиного  погляду на часові рамки глобалізаційних  процесів. Зокрема, це пов'язано з відкритим питанням про те, по-перше, чи глобалізація е перманентним вибором цивілізованих суспільств в їх історичних межах. Отже, відображає процес актуалізації набору фундаментальних елементів розвитку на основі міжнародних зв'язків, що сутнісно визначаються ринковим мотиваційним підґрунтям, внаслідок чого фактори глобальної (міжнародної) інтеграції мають історичні форми прояву, але не мають історичних меж самовідтворення, тобто е надісторичною реальністю.