Військовий етикет та культура спілкування військовослужбовців

Тема1: Мета і  задачі створення і розвитку підприємства

1.1 Ціль функціонування  підприємства

На всіх етапах розвитку економіки основною ланкою було підприємство. Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Під самостійним промисловим підприємством розуміється виробнича одиниця, що має виробничо-технічну єдність, організаційно-адміністративну і господарську самостійність. Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів.

В умовах ринкових відносин ключовою фігурою виступає підприємець. Статус підприємця здобувається за допомогою державної реєстрації підприємства. При цьому суб'єктом підприємницької діяльності може бути як окремий громадянин, так і об'єднання громадян. Таким чином, підприємство — це самостійний суб'єкт, що хазяйнує, створений підприємцем чи об'єднанням підприємців для виробництва продукції, виконання і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

Як уже відзначалося, ціль діяльності підприємства — задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Ще недавно основною метою підприємства називалося задоволення суспільних потреб. Але сьогодні, в умовах переходу до ринкової економіки, відкинути, цю мету і ставити єдиною метою одержання можливого прибутку не можна.

Дійсно, основна мета підприємництва — одержання прибутку, але не за будь-яку ціну. Цивілізовані ринкові відносини вимагають розумного сполучення обох цілей. Звичайно, варто погодитися з тим, що бізнес — це економічна діяльність підприємців, їхня майстерність і здатність приносити великий прибуток, забезпечувати високий рівень рентабельності. Разом з тим, розвиток бізнесу у ринковій економіці сприяє насиченню споживчого ринку товарами і послугами, активізує структурну перебудову економіки, стимулює впровадження науково-технічних досягнень, сприяє всілякому підвищенню ефективності виробництва.

Підприємство — самостійна відособлена виробничо-господарська одиниця (господарюючий суб'єкт) у системі суспільного розподілу праці; основна форма організації виробничо-господарської діяльності в сучасній економіці. Воно створюється для виробництва і реалізації продукції (товару), виконання робіт, надання послуг з метою задовольняння суспільних потреб і одержання прибутку, має права юридичної особи, незалежно від форм власності на засоби виробництва й інше майно, діє на принципах господарського розрахунку і не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів.

Його головна задача — задовольняння суспільних потреб у продукції (роботах, послугах) і реалізація на основі отриманого прибутку економічних і соціальних інтересів трудового колективу і власника майна.

Цільова функція підприємства — максимізація доходу (прибутку), є його довгостроковою метою, за для якої воно може в деяких випадках  на короткий строк прагнути до росту обсягу виробництва, дотримуючи якої-небудь ринкової тактики чи навіть тимчасово скорочувати виробництво.

Підприємство вважається створеним  і здобуває права юридичної особи  з дня його державної реєстрації, здійснюваної як правило, за місцем перебування  у виконавчому комітеті відповідного Ради народних депутатів, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Приступаючи до створення  підприємства, будь-який чи підприємець  чи група підприємців повинні  мати перед собою ясну мету. Ця мета повинна бути підкріплена системою постійного одержання замовлень  на свою продукцію чи послуги. Намічуваний випуск продукції чи надання послуг повинно бути забезпечене всім матеріально необхідним. Нарешті, починаючи нову справу, варто продумати про можливість постійного поповнення свого капіталу. Усе це необхідно досить докладно занотувати в основному документі — підприємницькому бізнес-плані. Важливою рисою будь-якого підприємця сучасного підприємства є здатність гнучко реагувати на зміну ситуації. Для цього треба бути компетентним в обраній сфері діяльності, мати необхідні риси характеру: цілеспрямованість, завзятість, готовність до невдач, здатність вчитися і робити висновки зі своїх помилок; вміти підібрати надійних партнерів. Треба бути готовим до конкурентної боротьби. Необхідно чітко організувати маркетинг, уміти підтримувати неформальні зв'язки, а на більш пізніх етапах — офіційні відносини як з постачальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що комплектують вироби, так і зі споживачами продукції, із замовниками.

Сучасне підприємство —  складна організаційна структура. В умовах ринкової економіки зростає значення трьох основних напрямків організації промислового підприємства:

• наукової організації виробництва;
• наукової організації праці;
• наукової організації керування.

Наукова організація  виробництва має на меті створення оптимальної техніко-технологічної системи на підприємстві. Це надійно й ефективно функціонуюче виробниче устаткування і технологія, упорядковані техніко-організаційні взаємозв'язки працівників.

Задача наукової організації праці (НОП) — побудова здорових нормальних відносин у колективі. Вона включає систему заходів для створення умов для високопродуктивної, ефективної творчої праці. Але можливості НОП обмежені техніко-технологічним станом підприємства, його фінансовими й економічними активами.

Наукова організація  керування — це система технічних, економічних і гуманітарних заходів, що забезпечують цілеспрямований вплив на матеріальну і людську підсистеми підприємства. Вона сприяє їхній взаємодії з метою досягнення найкращого морально-технологічного й економічного ефекту.

Будь-яка підприємницька акція — це організація взаємозв'язків між людьми. І чим більш ґрунтовно вона відтворена і вміло регулюється, тим більше надій на одержання економічної вигоди, на прибуткове відшкодування понесених витрат.

1.2. Економічні, соціальні і правові  умови, необхідні для підприємницької діяльності підприємства

Для формування підприємництва необхідні певні умови: економічні, соціальні, правові й інші.

Економічні  умови — це в першу чергу пропозиції товарів і попит на них; види товарів, що можуть придбати покупці; обсяги коштів, що вони можуть витратити на ці покупки; надлишок чи недостатність робочих місць, робочої сили, що впливають на рівень заробітної плати працівників, тобто на їхню можливість придбання товарів.

На економічну обстановку істотно впливають наявність і приступність грошових ресурсів, рівень доходів на інвестований капітал, а також величина позикових засобів, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій і які готові надати їм кредитні установи.

Усім цим займається безліч різноманітних організацій, що складають інфраструктуру ринку, за допомогою якої підприємці можуть установлювати ділові взаємини і вести комерційні операції. Це –

• банки — надання фінансових послуг;
• постачальники — постачання сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, що комплектують виробами, енергією, машинами й устаткуванням, інструментами й ін.;
• оптові і роздрібні продавці — надання послуг по доведенню товарів до споживача;
• спеціалізовані фірми й установи — надання професійних юридичних, бухгалтерських, посередницьких послуг;
• агентства по працевлаштуванню — надання допомоги в підборі робочої сили;
• навчальні заклади — навчання робітників і фахівців-службовців;
• інші агентства — рекламні, транспортні, страхові й ін.;
• засобу зв'язку і передачі інформації.

Впритул до економічних  примикають соціальні умови формування підприємництва. Насамперед, це прагнення покупців здобувати товари, що відповідають визначеним смакам і моді. На різних етапах ці потреби можуть мінятися. Істотну роль грають моральні і релігійні норми, що залежать від соціально-культурного середовища. Ці норми впливають на спосіб життя споживачів і за допомогою цього — на його попит на товари. Соціальні умови впливають на відношення окремого індивідуума до роботи, що у свою чергу впливає на його відношення до величини заробітної плати, до умовах праці, пропонованим бізнесом.

Від підприємницької  діяльності підприємець повинний одержувати задоволення. Він бере участь у рішенні  соціальних питань трудової діяльності своїх співробітників: охорони їхнього здоров'я, збереження робочих місць і ін.

Важливу роль у формуванні підприємництва грає підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів підприємців:

• організація  навчання  сучасним методам ведення підприємницької діяльності;
• навчання і перенавчання кадрів, їхнє стажування, у розвитих країнах; організація   підготовки  і   перепідготовки   викладацьких кадрів для навчання підприємців;
• створення мережі консультативних центрів, що проводять професійний добір і орієнтацію кадрів підприємницького сектора й ін.

Будь-яка підприємницька діяльність функціонує в рамках відповідної  правового середовища. Тому велике значення має створення необхідних правових умов.

Це, у першу чергу  – 

• наявність законів, що регулюють підприємницьку діяльність, що створюють найбільш сприятливих умов для його розвитку: спрощена і прискорена  процедура відкриття і реєстрації підприємств;
• захист підприємця від державного бюрократизму; удосконалювання податкового законодавства в напрямку мотивації виробничої підприємницької діяльності;
• розвиток спільної діяльності підприємців України з закордонними країнами. Сюди входить і створення  регіональних  центрів підтримки малого підприємництва, удосконалення методів обліку і форм статистичної  звітності. Велике значення також має підготовка законодавчих ініціатив з питань правової гарантії підприємницької діяльності, включаючи в першу чергу право на власність і дотримання договірних зобов'язань.

1.3 Класифікація підприємницької  діяльності

Усе різноманіття підприємницької  діяльності може бути класифіковане по різних ознаках:

• виду діяльності;
• формам власності;
• кількості власників;
• організаційно-правовим і організаційно-економічним формам;
• ступеня використання найманої праці.

По чи виду призначенню підприємницьку діяльність можна підрозділити на

• виробничу;
• комерційну;
• фінансову;
• консультативну.

Усі види можуть функціонувати  чи роздільно разом.

По формах власності майна підприємства може бути

• приватним;
• державним;
• муніципальним;
• знаходитися у власності суспільних об'єднань (організацій).

При цьому держава не може встановлювати в який би те ні було формі чи обмеження переваги в здійсненні прав власності в залежності від перебування майна в приватній, державній, муніципальній чи власності суспільних об'єднань (організацій).

По кількості  власників підприємницька діяльність може бути:

• індивідуальної;
• колективної.

 

Господарське товариство — юридична особа, створена за згодою з юридичними (чи) фізичними особами (громадянами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності.

Це може бути

• акціонерне товариство
• товариство з обмеженою відповідальністю
• товариство з додатковою відповідальністю
• повне товариство
• командитне товариство.

Акціонерне товариство — об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами чи громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, яке має статутний фонд, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і яке несе відповідальність по зобов'язаннях тільки своїм майном.

Акціонерне товариство може бути відкритого чи закритого типу. Створюється і  діє на основі статуту товариства. Акціонерне товариство є відкритим, якщо його акції поширюються шляхом відкритого продажу чи підписки і їхнє вільне ходіння на ринку цінних паперів не обмежено інакше, чим за законом; акціонерне товариство  є закритим, якщо ходіння його акцій на ринку цінних паперів заборонене чи обмежене його статутом (воно може випускати тільки іменні акції). Створення закритого акціонерного товариства  містить у собі висновок договору про спільну діяльність по створенню товариства, твердження статуту, державну реєстрацію товариства й акцій у порядку, встановленому законодавством про цінні папери. Акції закритого акціонерного товариства  при його створенні поширюються серед облич, що підписали договір про спільну діяльність. Відкрите акціонерне товариство  створюється шляхом відкритої підписки на акції чи перетворення закритого акціонерне товариство  або іншого господарського об'єкта чи товариства. До моменту державної реєстрації відкритого товариства його статутний фонд повинний бути цілком внесений. Створення відкритого акціонерного товариства  шляхом відкритої підписки на акції включає висновок договору про спільну діяльність по створенню товариства, здійснення підписки на акції, проведення установчої конференції, державну реєстрацію товариства і його акцій. Учасники закритого акціонерного товариства  вправі вільно реалізувати свої акції його учасникам чи третім обличчям у порядку, обумовленому статутом. Акції відкритого акціонерного товариства  можуть бути вільно реалізовані їх власниками. Голосування на зборах акціонерів здійснюється за принципом: одна акція — один голос.