Спілкування

ЗМІСТ

ВСТУП………………..…………………………………………………………..3

1. СПІЛКУВАННЯ – ЯК НЕОБХІДНА ЧАСТИНА ДЛЯ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ…………..4

2. РОЗРОБИТИ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВЗАЄМОДІЇ КУРАТОРА ТА ПСИХОЛОГА ЩОДО СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В УЧНІВСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ»……………………………………………………………………..5.  обити счалього тренінгу до тРЕНІНГУ ДО ІЮ ДЛЯ НАВЧАЛЬНОГО ТРЕНІНГУна я людина?.

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….11

ДОДАТКИ……………………………………………………………….………12

ВСТУП

Термін «виховання» є похідним від слова «ховати», «вирощу­вати». В українській народній педагогіці воно вживалося у зна­ченні «оберігати», ховати від зла, шкідливого впливу. Поняття «виховувати» і «навчати» у сучасних умовах - це два самостійних поняття, хоча і взаємопов'язаних між собою. Навчання - частина виховання.

К.Д.Ушинський підкреслював: «Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними і поодинокими особливостями, — її тіло, душу, розум» [1]. Ототожнювати ці поняття не можна. Ото­тожнення свого часу привело до дублювання понять « освіченість » і « вихованість ».

Призначенням виховання як соціально-особистісного феноме­на є забезпечення взаємодії між поколіннями, сприяння станов­ленню індивідуума суб'єктом конкретно-історичного процесу, що передбачає безболісне входження та адаптацію підростаючих по­колінь до життя в певних соціально-економічних реаліях.

Тому інтенсивні процеси державотворення в умовах соціаль­ної трансформації суспільних відносин неможливі без теоретич­ного обґрунтування і реалізації в освітньо-виховних закладах нової та удосконалення існуючих парадигм виховання.

1.      СПІЛКУВАННЯ – ЯК НЕОБХІДНА ЧАСТИНА ДЛЯ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ

Сценарій  розробки інструментарію взаємодії куратора та психолога щодо створення сприятливого емоційно-психологічного клімату в учнівському колективі, розробляємо у вигляді тренінгу [2].

Спілкування людей дуже складний і тонкий процес. Кожен із нас навчається спілкуванню в процесі життя, набувається досвід, який часто будується на помилках і розчаруваннях.

Ефективним способом впливу адміністрації на формування позитивного клімату в колективі є особистий приклад. Це приклад ставлення до своєї праці, до колег, однокласників, до колективної думки, до самого себе. Приклад завжди конкретний, дає зразок діяльності та поведінки, дозволяє співвіднести реальне та ідеальне [3].

Перш за все вчитель, повинен добре знати особливості учнів, обставини їх життя, а також здібності та навички виконувати ту чи іншу роботу. Буває, що класний керівник, який добре працює в старших класах, не може налагодити роботу у середній ланці. Тому потрібно допомогти або в тактичній формі допомогти цьому вчителю, або використати його знання та досвід в тих класах, в яких йому легше працювати.

В іншому разі у такого вчителя виникнуть нервові зриви, що відіб’ється на його відношеннях з колегами, учнями, їх батьками.

Тактовне відношення адміністрації до учнів повинно об’єднуватися із суворістю. Зауваження писемні та усні (наприклад, у журналах) повинні бути завжди конкретними та справедливими. Не можна допускати, щоб недоліки одного були відмічені, а іншого пропущені. Це стосується як зауважень та заохочень.

2. РОЗРОБИТИ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВЗАЄМОДІЇ КУРАТОРА ТА ПСИХОЛОГА ЩОДО СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В УЧНІВСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ»

Тема заняття «Розробити інструментарій взаємодії куратора та психолога щодо створення сприятливого емоційно-психологічного клімату в учнівському колективі».

Мета заняття. Навчитися створювати сприятливий емоційно-психологічний клімат в учнівському колективі, обирати правильні, методи стратегії в спілкуванні, та вирішенні конфліктів.

Завдання. Необхідно навчити створенню сприятливого емоційно-психологічного клімату, правильному спілкуванню в учнівському колективі. Обирати правильну тактику спілкування.

Оснащення: гра «Вибір тактики». Опитувальник Томаса «Чи вмієте ви спілкуватися?» (Додаток A).

Хід заняття.

Ввідна частина.

Задача – актуалізація знань учнів про здібність людини до спілкування, та створювати сприятливий емоційно-психологічний клімат в учнівському колективі.

1.      Дати визначення поняттю «Спілкування», «Конфлікт», «Компроміс».

Спілкування є однією з центральних проблем, через призму якої вивчаються питання сприймання і розуміння людьми одне одного, лідерство і керівництво, згуртованість і конфліктність, міжособистісні взаємини .

Спілкування допомагає глибше розглянути процес міжособистісної взаємодії та міжособистісних взаємин.

Спілкування - це процес установлення й розвитку контактів між людьми, що виникає як потреба у спільній діяльності та включає:

♦ сприйняття, пізнання і розуміння партнерів по спілкуванню (перцептивна сторона спілкування);

♦ обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування);

♦ вироблення єдиної стратегії взаємодії (інтерактивна сторона спілкування).

Відсутність чи недостатність спілкування може деформувати людську особистість. Спілкування є основою практично всіх наших дій, служить життєво важливій меті встановлення взаємозв'язків і співпраці.

Здібність до спілкування завжди була однією з найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе, ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакти або взагалі уникати їх [1].

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів; крайнє загострення суперечностей, яке призводить до ускладнень або гострої боротьби. В історії соціології природа та сутність конфлікту визначалися по-різному:

• Г. Спенсер розглядав конфлікт як необхідне явище в історії розвитку людства, стимул соціального розвитку;

• М. Вебер позначав його як боротьбу;

Компроміс, виявляється в намаганні не загострювати ситуації в конфлікті, взаємно поступаючись інтересами. Він схожий на співробітництво, але його досягнення відбувається на поверхневому рівні стосунків.

Основна частина.

Задача – навчити учнів обирати необхідну тактику поведінки.

1.      Запропонувати учням прийняти участь в грі «Вибір тактики».

2.      Повідомити про те, що можна вибрати різні тактики поведінки: поступливість, співробітництво, компроміс які будуть сприяти емоційно-психологічному клімату в учнівському колективі. Запропонувати привести інші види, та обґрунтувати їх, (наприклад варто говорити про те, яка велика роль гумору, жартів і взагалі веселого настою при досягненні взаєморозуміння).

Гра «Вибір тактики».

              У спілкуванні можна вибрати різні тактики поведінки: поступливість, співробітництво, компроміс. Зараз вам належить випробувати всі ці тактики в дії. Будь ласка, розбийтесь на пари. А зараз визначте для себе ролі.

У кожній парі один буде начальником, другий підлеглим. Починаємо роботу. Уявіть собі таку ситуацію: у кінці робочого дня начальник підходить до співробітника. Кінець місяця, підрозділ завантажений терміновими справами, і ось між начальником та підлеглим відбувається розмова: «Я прошу вас залишитися після роботи, щоб закінчити термінові справи». Підлеглий : «Не можу, робочий день закінчився». мета кожного з вас: знайти тактику поведінки . подивимось, хто виграє. Отже, як би ви продовжили цю розмову? Почали! (3хв.). А тепер питання до всіх: «Хто за своє суб’єктивною оцінкою знайшов гнучкий хід? Хто в кожній парі виграв: начальник чи підлеглий? Вирішуйте в кожній парі, «хто кого».

Переможець піднімає руку. Якщо перевага не очевидна, можна руку не піднімати. Так, а зараз наступний тур нашого змагання. Виберіть одного з тих, хто переміг у ролі начальника, і другого переможця в ролі підлеглого. Нехай вони зіграють сцену наново для всіх. Якщо можна набрати кілька таких пар, програємо декілька публічних виступів. Почали! Добре. Всім спасибі [2].

Завершальна частина.

Задача – обрати правильну стратегію поведінки для створення сприятливого клімату в учнівському колективі.

1.      Обґрунтувати з учнями, як вони протистоять конфліктам.

2.      Познайомити учнів з деякими методами подолання конфліктів.

К. Томас і Р. Кілмен виділяють наступні п'ять основних стилів поведінки в конфліктній ситуації: пристосування, ухилення, протиборство, співробітництво і компроміс. Відповідно існують такі методи їх вирішення:

Метод ухішренія. Він базується на тому, що людина намагається відійти від конфлікту, уникнути ситуації, що провокує протиріччя та уникнути обговорення питання, що приводить до конфлікту.

Метод примушування. Тут перемагають спроби примусити прийняти свою точку зору будь-якою ціною, небажання цікавитися думкою інших. Особа при цьому поводить себе агресивно та впливає на опонентів силою влади. Цей стиль ефективний, коли вчитель має велику владу над учнями.

Недоліком цього стилю є те, що придушується ініціатива учнів і не враховуються їх думки, фактори, оскільки береться до уваги одна точка зору.

Метод згладжування. Цей стиль характеризується поведінкою, яка продиктована переконанням, що не варто злитися, оскільки це негативно позначається на всіх. І потрібно стимулювати почуття спільності між членами учнівського колективу.

Метод співробітництва означає, що члени учнівського колективу активно беруть участь у пошуку рішення, яке б задовольняло всіх учасників суперечки, не забуваючи свої інтереси», проводиться відкритий обмін думками всіх учасників конфлікту.

Метод компромісу. Він характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але тільки до певної межі. Це дуже цінується в управлінських ситуаціях, оскільки зводить до мінімуму недоброзичливість і дає можливість вирішити конфлікт, щоб задовольнити всі сторони. Але слід пам'ятати, що використання цього методу на ранній стадії розвитку конфлікту може зашкодити справі та її вирішенню.

Вирішення проблем — це визнання розбіжностей у думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб краще зрозуміти причину конфлікту та знайти вихід, прийнятний для всіх сторін.

Для управління конфліктом можна використати дві стратегії: попередження й вирішення, причому стратегія вирішення залежно від ситуації реалізується двома способами — примусом і переконанням, підкріпленим засобами стимулювання.

Стратегія попередження конфлікту - сукупність заходів організаційного і роз'яснювального характеру, а саме: покрашення умов навчання, більш справедливий розподіл обов’язків.

Стратегія вирішення конфлікту спрямована на те, щоб змусити або переконати конфліктуючі сторони припинити ворожі дії і приступити до переговорів, знайти оптимальне рішення, яке б виключало поразку будь-якої сторони і визначило б напрям ефективної діяльності.

Підсумок.

За підсумками уроку необхідно перевірити:

      Чи сформоване в учнів відношення до позитивного спілкування.

      Чи здатні учні обирати такі тактики поведінки, як поступливість, співробітництво, компроміс.

      Чи можна навчитися спілкуванню іншим способом, не використовуючи для цього лише свій реальний досвід?

Домашнє завдання.

Обговорити з членами сім’ї  різні тактики поведінки, які б сприяли доброзичливому спілкуванню.

ВИСНОВКИ

Результатом виховної діяльності куратора має бути достатній рівень вихованості студентів. Під вихованістю в педагогічному розумінні мають на увазі комплексну властивість особистості, яка характеризується наявністю і рівнем сформованості в неї суспіль­не значущих якостей, що відображають мету виховання.

Ефективність виховання - це відношення досягнутих резуль­татів до передбаченої мети (цілей) у процесі формування духовно­го обличчя, суспільне значущих якостей особистості.

В другому розділі курсової роботи у вигляді тренінгу розроблений сценарій  інструментарію взаємодії куратора та психолога щодо створення сприятливого емоційно-психологічного клімату в учнівському колективі.
Список використаних джерел

1        Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. Режим доступу - http://pidruchniki.ws/13680808/pedagogika/pedagogika_vischoyi_shkoli_-_turkot_ti

2        Електронна онлайн бібліотека. Режим доступу-http://ualib.com.ua/br_5837.html

3        Виховна  робота у професійно-технічних навчальних закладах. Методичний веб-журнал. Режим доступу - www.proftekhosvita.org.ua

4        Опитувальник Томаса. Режим доступу - http://betapress.ru/library/recruiting-23.html