Теорії та наслідки зовнішньоторговельної орієнтації для країн ( на прикладі окремої країни)

Індекс "умови торгівлі" дає важливу інформацію для оцінки змін у зовнішній торгівлі країн, але використовувати його доцільно тільки в сукупності з даними щодо обсягів торгівлі та причин коливання (зменшення або збільшення) експортних та імпортних цін.

Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) - застосовується у  світових зіставленнях і показує, наскільки  широкий спектр товарів експортує  країна. При 239 класифікованих видах  продукції (за методологією ООН), він  має вигляд: Нj - індекс концентрації експорту країни/ (j - індекс країни); 239 - кількість видів продукції за класифікацією ООН; i - індекс товару (від 1 до 239); хі - вартість експортованих  товарів країною.

Коефіцієнт імпортної  залежності країни - відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього  ринку в яких-небудь товарах або  їх групах внаслідок відсутності  в країні необхідних для виробництва  потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або через причини економічного та політичного характеру.

Структурні показники  розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні потоки за такими ознаками, як товарний склад  і регіональна спрямованість.

Індекс диверсифікації експорту - це індекс відхилення товарної структури  експорту країни від структури світового  експорту. Використовується, як правило, для визначення розбіжностей У структурі  зовнішньої торгівлі країн, експорт  яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього використовується формула: Sj - індекс диверсифікації експорту країни; hj - частка товару в загальному експорті країни у'; hij. - частка товару в загальному світовому експорті.

Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури  світового чи регіонального експорту, але на його підставі не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за іншу.

Недоліком даного показника  є його значна залежність від кон'юнктури  світових товарних ринків і насамперед від коливання цін на сировину. Навіть незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експорту країни.

Показники інтенсивності  міжнародної торгівлі. У світовій практиці для виміру зовнішньоторговельної  інтенсивності країн використовується два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту  окремо) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або  зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

Обсяг експорту, імпорту  або зовнішньоторговельного обігу  на душу населення: Де Ед - експорт на душу населення; Ід - імпорт на душу населення; ЗТОд - зовнішньоторговельний обіг на душу населення; Е - вартість національного  експорту за рік; І - вартість національного  імпорту за рік; ЗТО - зовнішньоторговельний  обіг країни за рік (Е + І); Ч - чисельність  населення країни на відповідний  рік.

Як бачимо за допомогою  вище наведених показників, в цілому можна побудувати динаміку та ступінь  розвитку зовнішньої торгівлі.

 

 

 

2. Аналіз  стану  зовнішньої торгівлі Республіки  Білорусь

2.1. Основні торгівельні  партнери республіки Білорусь

Республіка Білорусь є  однією з набільш економічно розвинених держав СНД. У її економіці частка промисловості становить близько третини об'єму національного продукту. Найфбільший розвиток отримали такі галузі промисловості як автомобілебудування, тракторобудування і сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування і виробництво підшипників, електротехнічна промисловість, видобуток і переробка нафти, виробництво синтетичних волокон, мінеральних добрив, фармацевтична промисловість, виробництво будівельних матеріалів, легка і харчова промисловості. Характерною рисою національної індустрії є випуск готової продукції, більша частина якої поставляється на експорт.

Важливу роль для національної економіки відіграє іноземний капітал. Основою для його функціонування в Республіці є Закон "Про іноземні інвестиціїна території Республіки Білорусь".

Іноземні інвестиції на території Республіки Білорусь можуть здійснюватися у формах:

 дольової участі в  підприємствах, створених спільно  з білоруськими юридичними та  фізичними особами; 

¨ створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам; 

¨ придбання підприємств, будівель, споруд, акцій та інших  цінних паперів; 

¨ придбання прав користування землею, іншими природними ресурсами, а також інших майнових прав; 

¨ у будь-яких інших формах господарської та іншої діяльності, що не суперечать законодавству, діючому на території Республіки Білорусь. 

Залучені в республіку зарубіжні інвестиції (кредити), як правило, носять цільовий характер і спрямовуються на структурну перебудову економіки,модернізацію діючих підприємств, розширення випуску споживчих товарів. Так, з січня по квітень 2011 року інвестиції в основний капітал склали 592,6 млрд. дол. Пріоритет у цьому відношенні є такі галузі, як машинобудування, хімічна та легка промисловість, будматеріали, переробка сільськогосподарської продукції, виробництво медичної техніки, а також проекти, пов'язані з енергопостачанням, охороною навколишнього середовища і конверсією оборонних підприємств. 

З низкою зарубіжних країн Республіка Білорусь підписала угоди про сприяння (заохочення) та взаємний захист інвестицій. Останнім часом одержала розвиток нова форма залучення іноземних інвестицій ¾ вільні економічні зони (ВЕЗ). Основою їх створення і розвитку є "Концепція організації вільних (спеціальних) економічних зон на території Республіки Білорусь" та Указ Президента Республіки Білорусь "Про вільні економічні зони на території Республіки Білорусь". Функціонування ВЕЗ пов'язується з лібералізацією й активізацією зовнішньоекономічної діяльності. Для них характерна наявність сприятливого інвестиційного клімату, що включає в себе митні, фінансові, податкові пільги і переваги в порівнянні із загальним режимом виробничої та господарської діяльності, які існують у Білорусі.

Оскільки Після того, як СРСР припинив своє існування, швидко погіршувався економічне становище більшості держав Співдружності, причому в чималому ступені внаслідок розриву господарських зв'язків, неврегульованості валютно-фінансових відносин, механізму розрахунків і ціноутворення.

У цих умовах не могло  не посилюватися усвідомлення необхідності нормалізації економічних взаємовідносин, прийняття законодавчих заходів, які  дозволили б відтворити колись єдиний економічний простір, але вже на новій, ринковій основі. Для країн СНД дана завдання особливо актуальне у зв'язку з тим, що у світовій економіці Білорусь, Росія та інші пострадянські держави займають досить скромні позиції. Так, сукупна частка СНД у світовому експорті нараховує трохи більше двох відсотків (у тому числі на Росію припадає 1,2-1,3 відсотка). У світовій торгівлі послугами нові держави займають ще більш скромні позиції. На частку РФ припадає приблизно 0,8 відсотка комерційних послуг, що надаються країнами один одному. У переміщенні капіталу бере участь фактично тільки Росія. Щоправда, і в цій сфері її роль зовсім незначна. Наведені цифри свідчать про надзвичайно малому внесок нових країн у формування світової економіки. 

Важливим кроком на шляху відновлення розірваних економічних зв'язків між колишніми республіками Союзу РСР та їх розвитку на новій основі стало укладення у жовтні 1992 р. в Бішкеку угоди "Про єдину грошову систему та узгодженої грошово-кредитної і валютної політики держав, що зберегли рубль в якості законного платіжного кошти ". Підписало цю угоду 8 держав в Москві на засіданні глав держав - учасників СНД були прийняті декларація про поетапне русі до економічного союзу і рішення про підготовку відповідного договору і супутніх йому угод. Документи підписали Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан,Узбекистан, Україну

 

2.2. Динаміка зовнішньоторгівельних  потоків країни.

 

Після розпаду СРСР у 1991 році Білорусь почала створення змішаної (державно-ринкової) економіки. Політика уряду полягала в тому, щоб, базуючись  на існуючій структурі сільського господарства і промисловості, перетворити країну в експортера сільськогосподарської  сировини та обладнання. До кінфця 1990-х років приватизація практично не здійснювалася, як і раніше існує система державних замовлень і розподілу продукції.

Стратегічно важливою метою для  республіки є визначення її зовнішньоторговельного потенціалу, місця в міжнародному поділі праці та забезпечення плавності  входження в світогосподарські  зв'язки.

Зовнішньоторговельний потенціал  являє собою комплексну характеристику, що відображає матеріальні та інтелектуальні можливості участі держави в торгову  співпрацю з іншими країнами.

Республіка Білорусь має досить великою зовнішньоторговельним  потенціалом. Його основу складає промисловість (66% валового суспільного продукту), у тому числі на частку машинобудування, хімію і нафтохімію припадає понад 40% валової продукції. Серед країн СНД республіці належить значна частка у виробництві хімічних волокон і ниток – 40%, фотоапаратів – 30%, тракторів – 20%, мінеральних добрив – 20% і т.д.

У той же час структура економіки  в республіці довгі роки складалася в рамках внутрисоюзного поділу праці  і має яскраво виражений характер високого питомого споживання енергоресурсів, металу, комплектуючих та інших завезених  товарів. На частку колишніх союзних республік припадає близько 90% вивозиться з Білорусі продукції і 77% ввозиться. Білорусь отримує з колишніх союзних республік приблизно 95% необхідних їй чорних металів, 97% – кольорових металів, 81% – продукції хімічних галузей, 91% – будівельних матеріалів. З республіки в колишній Союз направляється близько 89% – продукції машинобудування та металообробки, 97% – продукції легкої промисловості і т.д.

У найбільш жорсткої залежності економіка  Білорусі знаходиться від Російської Федерації. Росія забезпечує потреби виробничого потенціалу Білорусі в сировині, матеріалах і напівфабрикатах більш ніж на 60%, споживаючи більше 70% промислового виробництва республіки.

Включенню республіки в систему  міжнародного поділу праці сприяє сприятливе геополітичне положення. За її території проходять комунікації, що зв'язують Росію з європейськими країнами, Україна з державами Балтії, країни Азії з Європою.

Зовнішньоекономічні зв'язки стають усе більш важливим фактором економічної  стабілізації республіки.

Під час аналізу зовнішньоторгівельної  діяльності Республіки Білорусь було виявлено, що основними товарами експорту Білорусі є :

• продукція машинобудування,
• хімікати,
• харчова промисловіст.

На сьогоднішній день головними  партнерами – Росія (80%), Україна, Польща і Німеччина. Імпорт: рідке паливо, природний газ, промислова сировина, текстиль, цукор, основні партнери - також Росія, Україна, Польща.

Загальний експорт товарів  і послуг становив 2 030,87 млн. дол. США  і збільшився у порівнянні з 2010 роком  на 687,11 млн. дол. США або на 51,1%, в  тому числі товарами становив 1 899,2 млн. дол. США і збільшився у порівнянні з 2010 роком на 640,26 млн. дол. США або  на 50,9%. Загальний імпорт товарів  і послуг з Республіки Білорусь в  Україну становив 2 630,84 млн. дол. США  і збільшився у порівнянні з 2010 роком  на 894,71 млн. дол. США або на 51,5%, в  тому числі товарами становив 2 567,59 млн. дол. США і збільшився у порівнянні з 2010 рокомна 874,76 млн. дол. США або 51,7%.

Негативне сальдо становить 599,97 млн. дол. США. Основними статтями імпорту в Україну за цей період залишаються:

* енергоносії – 60,0% (від  загального обсягу імпорту товарів);

* продукція машинобудування  –13,7%;

* продукція хімічної промисловості  – 10,9%;

* металургійна продукція  – 4,2%;

* продукція АПК – 4,1%.

Імпорт продукції паливно-енергетичного  комплексу за 2011 рік збільшився у  порівнянні з 2010 роком на 52,3% (+529,06 млн. дол. США), у тому числі:

* нафти та нафтопродуктів  на 54,2% (+528,54 млн. дол. США);

* газів нафтових у 3,5 рази (+17,36 млн. дол. США).

При цьому зменшилися імпорт коксу нафтового на 56,4% (-13,91 млн. дол. США). Імпорт продукції машинобудування  за 2011 рік збільшився у порівнянні з 2010 роком на 85,0% (+161,68 млн. дол. США), у тому числі:

* двигунів внутрішнього  згорання на 98,9% (+4,06 млн. дол. США);

* насосів для рідини  на 58,5% (+1,37 млн. дол. США);

* насосів повітряних на 54,8% (+2,28 млн. дол. США);

* холодильників, морозильники  на 56,4% (+24,38 млн. дол. США);

* інших машин для підйому  на 30,2% (+2,12 млн. дол. США);

* підшипників кількових  або роликових на 51,9% (+2,35 млн. дол.  США);

* двигунів та генераторів  на 62,9% (+1,55 млн. дол. США);

* машин електромеханічних  побутових на 48,0% (+1,32 млн. дол.  США);

* проводів ізольованих  у 3,3 рази (+2,34 млн. дол. США);