Техніко-економічні основи вибору параметричних рядів

Сумарна величина річної економії

Е_р = Е_сл + Е_ел + Е_б 

Е_р = 144000 + 92000 + 149400 = 385400 грн.

Порівняльний річний економічний  ефект

Е_еф = Е_р – Е_н ∙ (К₂ – А ∙ К₁)       (3.10)

де Е_н = 0,15 (нормативна окупність – 7…8 років);

А – коефіцієнт, який відображає величину остаточної вартості у вже використаних капітальних вкладеннях, А = 1 – (Т_н/Т_сл) = 1 – (8/12) = 0,33.

 Кінцевий результат:

Е_еф = 385400 – 0,15 ∙ (1800000 – 0,33 ∙ 1500000) = 189650 грн.

Коефіцієнт економічної  ефективності

Е_ст = Е_р /(К₂ – А ∙ К₁)        (3.11)

Е_ст = 385400/(1800000 – 0,33 ∙ 1500000) = 0,29 > 0,15

Термін окупності витрат

Т_ок = (К₂ – А ∙ К₁)/Е_р        (3.12)

Т_ок = (1800000 – 0,33 ∙ 1500000)/ 385400 = 3,38 року.

Висновок. Таким чином, орієнтований річний економічний ефект від впровадження стандарту дорівнює 189650 грн., а коефіцієнт економічної ефективності Е_ст.= 0,29 більше нормативного Е_н = 0,15, що свідчить про ефективність впровадження стандарту на ремонтному підприємстві. 

4 ОЦІНКА РІВНЯ ЯКОСТІ  ОДНОРІДНОЇ ПРОДУКЦІЇ

4.1 Визначення диференціальних  показників якості

4.2 Визначення інтегральних  показників якості

4.3 Визначення комплексного  показника якості

 

Ключові слова

Однорідна продукція

Диференційний показник якості

Інтегральний показник якості

Комплексний показник якості

 

Під однорідною продукцією приймають вироби загального функціонального призначення, які володіють загальними основними властивостями.

Для оцінки технічного рівня та якості однорідної продукції, використовують три основні методи: диференціальний, комплексний і змішаний.

При диференціальному методі зіставляють однойменні показники оцінюваного і базового зразків. При цьому визначають, які показники досягли значень показників базового зразка, а які суттєво відрізняються від базових значень.

Комплексний метод використовують, коли уявляється можливість визначити функціональну взаємозалежність комплексного показника якості та одиничного показника. Комплексний показник може бути вираженим головним показником, який відображає призначення продукції, інтегральним і середньозваженим показниками.

Головний показник можливо використовувати не для всіх видів виробів, частіше всього його використовують для оцінки продукції виробничого призначення, наприклад, станків, автомобілів, бурових приладів і інших видів машин.

Інтегральний показник використовують в тому випадку, коли встановлена  залежність сумарного корисного  ефекту експлуатації виробів від  сумарних витрат на його створення  та експлуатацію. Ця залежність уявляє собою відношення корисного ефекту в натуральних одиницях до сумарних витрат на її створення і експлуатацію чи споживання, тобто корисний ефект від використання продукції, яка приходиться на одну гривню витрат.

Виробництво збирається переоснастити  частину механічної обробки новими станками. Параметри для нової і базової моделі металорізальних станків наведені в таблиці 4.1.

Показник	Значення показника для  станка		qi
	нового	базового
Сумарний річний корисний ефект від експлуатації Рі, тис.дет./рік	5	7	0,71
Ціна станка Зс, усл.од.	55	62	1,12
Річні експлуатаційні витрати  Зіе, усл.од./рік	10	9	1,11
Річні втрати від браку Піб, усл/од./рік	0,6	0,7	0,42
Термін служби станка t, років	4	3	1,33

 

Рішення

4.1 Визначення диференціальних  показників якості

При диференційному методі визначаємо відносні показники якості станків за формулами:

(4.1)

 

, і= 1, 2, … n         (4.2)

де Р_і – значення і-го показника продукції;

Р_іб – базове значення і-го показника продукції;

N – кількість показників якості продукції, які оцінюються.

З двох залежностей обирають ту, при використанні якої збільшення відносного значення показника якості відповідає підвищенню технічного рівня  продукції.

Дані обчислень зведемо  в останній стовбець таблиці 4.1.

В результаті оцінки рівня  якості продукції диференційним  методом приймають слідуючи рішення:

• якщо всі значення відносних показників більше чи дорівнюють одиниці, то рівень якості продукції, яка оцінюється, вище або дорівнює рівню базового зразка;
• якщо всі значення відносних показників менше одиниці, то рівень якості продукції, яка оцінюється нижче рівня якості базового зразка;
• якщо частина значень показників більше або дорівнюють одиниці, а частина менше одиниці, то слід використовувати комплексний метод, або змішаний метод оцінки якості продукції.

У нашому випадку частина  значень більша або дорівнює одиниці, а частина менше одиниці. Для  оцінки ефективності нового станка (з  обліком ціни і витрат) використовуємо комплексний метод оцінки за допомогою  інтегрального показника якості продукції.

 

4.2 Визначення інтегральних  показників якості

Інтегральний показник якості для випадків, коли щорічний ефект  і щорічні експлуатаційні витрати не змінюються, капітальні вкладення заносяться в обліковий рік, а втрати від браку не приймаються, обчислюємо за формулою:

        (4.3)

де Е – нормативний  коефіцієнт ефективності капітальних  вкладень (зазвичай приймають Е = 0,15).

Для нового станка

 

 Для базового станка

  

Для випадку, коли приймаються  втрати від браку, інтегральний показник якості обчислюється за формулою:

        (4.4)

 

Для нового станка

 

 

 Для базового станка

 

Таким чином, новий станок буде виготовляти більшу кількість  деталей на усл.од. витрат, тобто нова модель станка економічно більш ефективна базової. Облік річних втрат від браку дозволяє більш точно оцінити ефективність використання зрівнювального обладнання.

 

4.3 Визначення комплексного  показника якості

Комплексні показники  якості обчислюємо за формулою:

            (4.5)

Для першого випадку (без  обліку втрат від браку)

q_i = 0,190/0,196 = 0,96

Для другого випадку, коли приймаються втрати від браку

q_i = 0,187/0,191 = 0,97.

Висновок. Рівень якості нового станка, розрахований за інтегральним показником якості, вище базового на 8% без обліку, і на 6% з обліком втрат від браку.

 

5 ОЦІНКА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО  РІВНЯ ПРОДУКЦІЇ

5.1 Оцінка техніко-економічного  рівня продукції вартісним методом

5.2 Оцінка техніко-економічного  рівня (ТЕР) продукції параметричним  методом

 

Якість та економічність  мають подібний економічний зміст, але відрізняються конкретизацією ефекту. При оцінці якості продукції завжди не приймаються конкретні умови її споживання. При оцінці економічності продукції на приймаються ергономічні, естетичні та інші нормативні показники якості її виготовлення. Якість та економічність продукції характеризується цілим рядом показників корисності та витрат, частина з яких є загальними (безвідмовність, термін придатності, маса, потужність і інше.). При техніко-економічній оцінці якості досягається велика об’єктивність результату, так як показники якості та економічності зводяться функціональною залежністю в обґрунтований показник.

Під техніко-економічним  рівнем (ТЕР) приймають відносну характеристику потенційної ефективності приймання  продукції, яка отримана в результаті зіставлення значень сукупності функціонально взаємопов’язаних техніко-економічних  показників освоюваного в виробництві  та базового зразків.

Для оцінці ТЕР продукції  використовують вартісний і параметричний  методи.

Вартісний метод заснований на обчисленні питомих витрат за значеннями розцінок на використані ресурси, а  параметричний – на обчисленні індексів технічних параметрів освоюваного  в виробництві зразка за відношенням  до базових параметрів. У цих методах  повні витрати калькулюються як групи економічних елементів витрат за основними видами ресурсів, які використовуються, приблизно пропорційних масі продукції М, трудомісткість її виготовлення L, витрат енергії (або потужності) W та основних матеріалів R.

Вартісний метод заснований на використанні технічної інформації за кожним із зіставлених зразків  продукції і їх вартісному аналізі.

Параметричний метод дозволяє виключити невизначеність вихідних даних при оцінці зразків однорідної продукції, в том числі техніки (групи, підгрупи, виду, типу), виготовленої в різних країнах.

5.1 Оцінка техніко-економічного  рівня продукції вартісним методом

Вихідні дані наведені в  таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Вихідні дані для  обчислення ТЕР поперечно-стругального станка

Показник	Зразок станка
	новий	базовий
Працездатність Р, шт./год	14	11
Маса станка М, кг	3900	3400
Ціна Ц, грн	515000	512000
Обслуговувальний персонал L, люд.	1	1
Номінальна потужність двигунів W, кВт	8,0	7,1
Термін служби станка Тсл, років	13	13

Примітка. В умовах позначення показників використовується індекс «б»  для базового зразка і «н» для  нового зразка.

Рішення.

5.1.1 Питомі витрати (на  одиницю корисного ефекту) на  основні види ресурсів, які використовуються  обчислюємо за формулою:

   (5.1)

де а₀, а_t, а_м - розцінки ресурсів, які використовуються відповідно на створення продукції, трудовитрати при її використанні, енергію і на основні матеріали в процесі використання продукції, грн../од. ресурсу;

м,t,е,м_n – регулятори (індекси) питомих показників ресурсоємкості – матеріалоємності техніки, трудомісткість, енергоємності використання, матеріалоємності використання ресурсів;

к_м – коефіцієнт обліку витрат на доставку, монтаж і наладку продукції;

к_р – коефіцієнт обліку витрат на ремонт і технічного обслуговування продукції;

к_з - коефіцієнт обліку додаткової заробітної платні та всіх начислень;

к_уп - коефіцієнт обліку праці, яка впливає на його працездатність в залежності від ергономічності і естетичності робочого місця;

к_с - коефіцієнт обліку витрат допоміжних матеріалів (замазочних, охолоджувальних);

к_обл - коефіцієнт обліку інших цехових, загальнозаводських та зовнішньо виробничих витрат.

Питомі показники ресурсоємкості визначаємо шляхом ділення витрат кожного виду ресурсу за встановлений проміжок часу на корисний ефект, виконаний за цей же період часу.

 Питома матеріалоємність техніки

м = М/(Р∙Т_сл∙Ф_до)         (5.2)

де М – маса зразка,кг;

Р – експлуатаційна працездатність зразка, шт./год;

Т_сл – термін служби зразка, років;

Ф_до – дійсний річний фонд часу роботи обладнання, год. (при 41-годовій робочій неділі для металорізального обладнання: Ф_до = 2030 год. – при роботі в одну зміну, Ф_до = 4015 год. – у дві зміни; Ф_до = 5960 год. – при роботі в три зміни).

Кінцевий результат:

м_н = 3900/(14∙13∙4015) = 0,0053 кг/шт.;

м_б = 3400/(11∙13∙4015) = 0,0059 кг/шт.

Питома трудомісткість обслуговування техніки

t = L/Р          (5.3)

де L – витрати праці операторів за одиницю часу, за якими визначається продуктивність (люд.-год., люд.-зміна, люд.-рік).

Кінцевий результат:

t _н = 1/14 = 0,071 люд.-год./шт.

t _б = 1/11 = 0,090 люд.-год./шт.

Питома енергоємність  техніки (технологічного обладнання)

          (5.4)

де W – потужність двигуна, кВт;

к_вк, к_вг – коефіцієнт використання двигуна за потужністю і за часом;

к_кд – коефіцієнт корисної дії двигуна;