Техніко-економічні основи вибору параметричних рядів

 

          Рис 1.1 Діаграма графічної оптимізації

Висновок. На основі методу економічної оптимізації за собівартістю річної програми виготовлення пружних втулочно-пальцевих муфт, з обліком амортизованих і експлуатаційних витрат, найбільш доцільним є виготовлення діаметрів муфт згідно з рядом Rа20, де Σ С^’_в +  Σ Р_г → min.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ УНІФІКАЦІЇ  ВИРОБІВ

2.1 Визначення рівня уніфікації  одного виробу

2.2 Визначення рівня уніфікації  груп виробів

  Уніфікація – це вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів. Це найбільш розповсюджена і ефективна форма стандартизації. Уніфікації підлягають типорозміри виробів, їх складних частин і деталей, марки матеріалів, їх властивості, розміри, процеси, інструмент, методи випробувань, документація, термінологія, позначення і т.д.

Уніфікація дозволяє знизити  вартість виробництва нових виробів; підвищити серійність та рівень автоматизації  виробничих процесів; знизити трудомісткість виготовлення та організовувати спеціалізовані виробництва.

Рівень стандартизації та уніфікації виробів – насичуваність його стандартними і уніфікованими частинами.

 

2.1 Визначення рівня уніфікації  одного виробу

Необхідно визначити рівень уніфікації виробів, якщо відомі наступні параметри виробів:

• загальне число типорозмірів n = 152;
• загальне число деталей в виробі N = 484;
• загальна собівартість виробів С = 410 усл.од.;
• число оригінальних типорозмірів n_о = 68;
• число оригінальних деталей N₀ = 84;
• собівартість оригінальних деталей у виробі С₀ = 320 усл.од.

2.1.1 Визначаємо коефіцієнт  застосування за типорозмірами, за собівартістю і за основними частинами.

Коефіцієнт застосування за типорозмірами

(2.1)

 

 

Коефіцієнт застосування за собівартістю

         (2.2)

 

 

Коефіцієнт застосування за складальними частинами

(2.3)

 

2.1.3 Коефіцієнт повторення складних частин в загальному числі складних частин даного виробу,  який характеризує їх рівень уніфікації і взаємозамінності, обчислюється за формулою:

         (2.4)

 

Середнє повторювання складних частин у виробі характеризують коефіцієнтом повторювання

(2.5)

 

Висновок. Насичуваність виробів уніфікованими елементами велика, про що свідчать коефіцієнти застосування за типорозмірами, за складальними частинами і повторюваність, але собівартість оригінальних деталей велика, так як коефіцієнт застосування за собівартістю нижче вищенаведених коефіцієнтів. Повторюваність складних частин у виробі також значна.

2.2 Визначення рівня уніфікації  груп виробів

Необхідно визначити коефіцієнт уніфікації для груп, які складаються з трьох виробів, якщо відомі коефіцієнти застосування за собівартістю К_засі, річна програма випуску В_і і оптова ціна С_і.

Вихідні данні наведені в  таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Вихідні данні

Виріб	Коефіцієнт застосування Кзас	Річна програма В, шт.	Оптова ціна С, грн.
1	0,219	1000	910
2	0,541	5800	650
3	0,127	2200	740

Рішення

2.2.1 Середньоарифметичний  коефіцієнт уніфікації групи  виробів обчислюємо за формулою:

         (2.6)

де m – кількість виробів у групі;

К_mср = (0,219 + 0,541 + 0,127)/3 = 0,295.

2.2.2 Визначаємо середньо  ваговий коефіцієнт уніфікації  груп виробів з обліком програми  випуску:

        (2.7)

 

2.2.3 Визначаємо середньо  ваговий коефіцієнт уніфікації  групи виробів з обліком собівартості  і програми випуску

         (2.8)

 

 

Висновок. Досліджена група виробів має достатньо високий коефіцієнт уніфікації при низькому значенню коефіцієнта застосування для третього виробу. Більш точна оцінка рівня уніфікації груп виробів отримується при використанні коефіцієнта уніфікації з обліком собівартості і програми випуску.

3 ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХОДУ З СТАНДАРТИЗАЦІЇ

3.1 Визначення економічної  ефективності стандартизації на  стадії проектування

3.2 Економічна ефективність  на стадії ремонту виробів

Економічна ефективність стандартизації може бути визначена  в масштабі всього народного господарства, галузі виробництва або окремого підприємства. Для цього виконуються орієнтовані обчислення очікуваної економії від впровадження стандарту.

На стадії розробки виробів  економія досягається завдяки тому, що відпадає необхідність в проектуванні, ряду стандартних, уніфікованих, покупних виробів, збірних одиниць, у розробці технологічних процесів для їх виготовлення, в проектуванні і виготовлені для них спеціальної оснастки та інструмента.

На стадії виробництва  економія відбувається завдяки зниженню наступних показників: собівартості виробництва продукції (внаслідок підвищення її масовості), витрати на матеріали, трудомісткості виготовлення виробів, величини накладних витрат, браку і інше. Крім цього, економію дає заміна складних частин виробів власного виробництва придбаних на інших виробництвах.

На стадії експлуатації економія досягається в результаті підвищення міцності і довговічності виробів, поліпшення техніко-експлуатаційних  показників. Методи визначення економічного ефекту на цій стадії мають специфічні особливості, зв’язані з призначенням стандартизованої продукції.

На стадії ремонту економія досягається за рахунок використання уніфікованого технологічного обладнання, оснастки, інструмента і комплектуючих виробів (деталей, вузлів, агрегатів), прогресивних типових технологічних процесів, що веде до зменшенню трудомісткості і собівартості ремонту виробів, зниженню величин накладних витрат, зниженню браку та інше.

Економію від стандартизації слід обчислювати тільки за елементами витрат, які змінюються під час  впровадження стандартів. Як правило, обчислюються деякі елементи, які виявляють основний вплив на величину сумарної економії.

 

 3.1 Визначення економічної ефективності стандартизації на стадії проектування

Потрібно визначити сумарну  річну економію і економічний  ефект від впровадження стандарту, в зв’язку з чим на виробництвах галузі буде введено єдиний технологічний процес (ТП).

Вихідні дані наведені в  таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Вихідні данні  для обліку економічної ефективності стандартизації на стадії проектування.

Показники	Позначення	Значення показників
		до стандартизації	після стандартизації
Річна програма, грн.	В	-	6000
Витрати, пов’язані з  розробкою та впровадженням стандарту, грн.	К	-	400000
Кількість виробництв, які  займаються випуском ТД,шт.	А	7	1
Середня норма проектування одного ТП, год.	Тпр	300	100
Середня заробітна плата  за 1 год. проектування (з начисленням), грн.	Цпр	50	53
Собівартість одного комплекту, грн..	С	55	35

 

Рішення.

3.1.1 Економію в проектуванні  від зниження витрат на розробку  технічної документації визначаємо  за формулою:

Е_пр = А₁ ∙ Т_пр1 ∙ Ц_пр1 – А₂ ∙ Т_пр2 ∙ Ц_пр2     (3.1)

де А₁ ∙ Т_пр1 ∙ Ц_пр1 – річні витрати на розробку технічної документації до стандартизації, грн.;

А₂ ∙ Т_пр2 ∙ Ц_пр2 – річні витрати на розробку технічної документації після стандартизації, грн..

Кінцевий результат:

Е_пр = 7 ∙ 300 ∙ 50 – 1 ∙ 100 ∙ 53 = 99700 грн.

3.1.2 Економію від зниження  собівартості комплекту ТД визначаємо  за формулою:

Е_с = В ∙ (С₁ – С₂)         (3.2)

Е_с = 6000 ∙ (55 - 35) = 120000 грн.

3.1.3 Визначаємо сумарну  економію, річний економічний ефект  і параметри ефективності та  окупає мості.

Е_р = Е_пр + Е_с         (3.3)

Е_р = 99700 + 120000 = 219700 грн.

Річний економічний ефект

Е_еф = Е_г – Е_н ∙ К          (3.4)

де Е_н = 0,2 – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень під час терміна дії стандарту, що планується на 5 років.

 Кінцевий результат:

Е_еф = 219700 – 0,2 ∙ 400000 = 139700 грн.

Коефіцієнт економічної  ефективності

Е_ст = Е_р/К          (3.5)

Е_ст = 219700/400000 = 0,54>0,2

Термін окупності витрат 

Т_ок = К/Е_р          (3.6)

Т_ок = 400000/219700 = 1,82 року.

Висновок.  Орієнтований річний економічний ефект від впровадження стандарту дорівнює 219700 грн., термін окупності витрат складає 1,82 року при нормативі 5 років, що свідчить о ефективності розробки стандарту на стадії проектування.

3.2 Економічна ефективність  на стадії ремонту виробів

 Потрібно визначити економію від введення в дію нового галузевого стандарту на ремонтному підприємстві. В стандарті описується прогресивний типовий технологічний процес відновлення поверхні валу, що знижує собівартість відновлення зі зрівнянням з існуючим на виробництві процесом, підвищує термін служби з’єднання та знижує відсоток бракованих виробів під час обробки. Термін служби обладнання і для впровадження і для існуючого процесів Т_сл = 12 років, а обладнання на підприємстві використовується вже Т_н = 8 років.

Вихідні дані наведені в  таблиці 3.4

Таблиця 3.4 Вихідні данні  для обчислення економічної ефективності стандартизації на стадії ремонту.

Показники	Позначення	Значення показників
		до стандартизації	після стандартизації
Річна програма, грн.	В	40000	40000
Собівартість відновлення, грн.	С	50	45
Капітальні вкладення, грн.	К	1500000	1800000
Витрати на енергію, кВт, на одну деталь	Q	150	140
Витрати на виправлення браку, грн	С'з	7	7
Термін служби з’єднання, років	Т	2,8	3,9
Остаточно забраковані вироби, %	Б	14	8
Вироби з браком, який можна виправити	Б'	11	3,5
Ціна лому, грн.	Сл	5	5

Рішення.

3.2.1 Економію від зниження  собівартості та збільшення терміна  служби обчислюють за формулою

Е_сл = В₂ ∙ (С₁ ∙ Т₂ /Т₁ – С₂)        (3.7)

Е_сл = 40000 ∙ (50 ∙ 3,9/2,8 - 45) = 144000 грн.

3.2.2 Економію від зниження  споживання електроенергії обчислюємо  за формулою:

Е_ел = В₂ ∙ Ц ∙ (Q₁ – Q₂)        (3.8)

де Ц – ціна 1 кВт  електроенергії, Ц = 0,23 грн./кВт

Кінцевий результат:

Е_ел = 40000 ∙ 0,23(150 - 140) = 92000 грн.

3.2.3 Економію від зменшення  бракованих виробів обчислюємо  за формулою:

Е_б = В₂ ∙ [(Б₁∙(С₁ – С_л) – Б₂∙( С₂ – С_л)) + (Б^'₁ ∙ С^'_з1 - Б^'₂ ∙ С^'_з2)]/100  (3.9)

Е_б=40000∙[(14∙(50 – 5) – 8∙(45 – 5)) + (11 ∙ 8 – 3,5 ∙ 7)]/100 = 149400 грн.

3.2.4 Визначаємо сумарну  економію, річний економічний ефект  і параметри ефективності та  окупає мості.