Соціальне партнерство

7.22. Сприяти участі представників  профспілкових організацій у  здійсненні заходів з організації  і проведення періодичних медичних  оглядів працівників підприємств, установ і організацій, виконання  рекомендацій заключних актів  та здійснення закріпленими лікувально-профілактичними  закладами оздоровчих заходів, диспансерного  нагляду за виявленими групами  хворих та попередження професійних  захворювань.

7.23. Брати участь у роботі  комісій з розслідування нещасних  випадках на виробництві.

7.24. Надавати працівникам  правову допомогу з питань  законодавства з охорони праці, соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві; відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому» [18].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

НОРМУВАННЯ Й ОПЛАТА ПРАЦІ В АПК

2.1. Суть нормування праці, способи вивчення трудових процесів  і затрати робочого часу

Дослідження трудових процесів і затрат робочого часу з метою їх нормування здійснюється за допомогою спеціальних спостережень. Залежно від змісту, способу заміру, форми запису та інших особливостей розрізняють фотографію робочого дня виконавця, хронометраж і фотохронометраж.

При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомірів, годинників, хронографів. «Фотографія робочого дня – це такий вид спостережень, коли протягом зміни у хронологічній послідовності фіксуються трудові прийоми в порядку їх виконання і реєструється тривалість цих прийомів» [15].

Залежно від об’єкта спостереження розрізняють такі види фотографування:

• фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, бригадна, самофотографія). Під час індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду. Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину витрат робочого часу, а також причини їх виникнення;
• фотографія часу роботи і перерв у роботі устаткування;

фотографія виробничого процесу 
Метою проведення фотографування затрат робочого часу є:

1. дослідження змісту, черговості і тривалості всіх наявних витрат робочого часу;
2. складання фактичного балансу робочого часу та виявлення втрат та недоцільних витрат і їх причин;
3. визначення ступеня завантаженості робітника, устаткування;
4. отримання замірів для нормування підготовчо-заключних операцій, часу на обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб;
5. виявлення прогресивних прийомів та методів праці для більш ґрунтовного їх вивчення та впровадження;

У процесі нормування іноді використовують спосіб моментних спостережень, що доцільно при спостереженні за відносно великою групою (10 – 15) виконавців. При даному способі нормувальник обходить робочі місця виконавця за наперед визначеним маршрутом, послідовно фіксуючи через рівні проміжки часу, чим зайнятий той чи інший працівник у цей момент. Даний спосіб базується на ймовірності повторення виконання працівником тих чи інших робіт чи пристроїв у певний момент (враховують не тривалість елемента роботи, а кількість моментів роботи чи перерв). Наступним кроком є підрахування загальної суми моментів і визначається процентне співвідношення кількості моментів для конкретного елемента до загального їх підсумку. Результат дає уявлення про рівень зайнятості як окремих працівників, так і всієї групи працюючих, тобто з результатів даного спостереження можна судити про організованість праці певного колективу.

«Хронометраж – це спосіб вивчення використання робочого часу на виконання окремих часто повторюваних елементів операцій, які можуть бути розчленовані до прийомів, дій, рухів» [15].

Хронометражними спостереженнями досліджують у міру необхідності основні й допоміжні роботи, такі як повороти, завантаження сівалок насінням тощо. Особлива цінність хронометражу полягає в тому, що за його допомогою здійснюється раціоналізація прийомів і методів праці виконавців, а ще в тому, що на його основі узагальнюється передовий досвід у цій галузі. Все це сприяє зниженню трудомісткості виробництва продукції.

Спостереження на основі хронометражного способу здійснюється двічі: в період найбільш повної працевіддачі працівників і другий раз за 1,5 – 2 години до кінця зміни. Результати спостережень заносяться у хронокарту.

Фотохронометраж проводять у тих випадках, коли спостереження за складом та структурою виробничого процесу необхідно доповнити високоточними замірами тривалості окремих найбільш важливіших трудових операцій та рухів робітників. Тому фотохронометраж є комбінованим методом проведення спостереження, який поєднує методику проведення фотографій та хронометражу.

Так початком спостереження є початок робочої зміни, але якщо працівник почав свій робочий день раніше, то спостереження починається з моменту його появи. В протилежному випадку (якщо робітник запізнився) час від початку зміни до виходу виконавця на роботу вважають простоєм. Це ж саме стосується і порядку закінчення роботи.

Взагалі методи визначення затрат робочого часу за допомогою спостереження досить трудомісткі, тому на практиці при визначенні норм затрат часу широко використовують довідково-розрахункові матеріали (нормативи), класифікація яких тісно пов’язана з класифікацією норм праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фактичний баланс затрат робочого часу

 

№ п/п	Елементи затрат робочого часу	Шифр	Тривалість		Питома вага, %
			Хвилин	секунд
1.	Підготовчо-заключні роботи - всього у т.ч.	Тпз
2.	Оперативна робота - всього	Топр
	У т.ч. Основна робота	То
	Допоміжна робота – всього У т.ч. Повороти Засипка насіння	Тд Тд(п) Тд(з)
3.	Організаційно-технічне обслуговування – всього У т.ч.	Тобс
4.	Разові роботи	Тр
5.	Випадкові роботи	Тр
6.	Відпочинок	Тв
7.	Особисті потреби	Топ
8.	Перерви, зумовлені технологією й організацією робіт	Т
9.	Простої – всього У т.ч. з організаційних причин Технічних причин Вини виконавця Метеорологічних причин	Тпн Тпо Тпт Твв Тпм
Тривалість робочої зміни		Тзм			100

 

 

 

 

 

Проектний баланс затрат робочого часу

№ п/п	Елементи затрат робочого часу	Шифр	Тривалість		Питома вага, %
			хвилин	секунд
1.	Підготовчо-заключні роботи	Тпз	35	00
2.	Основна робота	То
3.	Допоміжна робота	Тд
4.	Організаційно-технічне обслуговування	Тобс	15	00
5.	Відпочинок	Тв	20	00
6.	Особисті потреби	Топ	10	00
Тривалість робочої зміни		Тзм	420		100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Форми й системи  оплати праці в АПК

В Україні традиційно виплата зароблених коштів здійснюється за виконану роботу протягом місяця. А отже для розрахунку місячного заробітку недостатньо власне тарифної системи (тарифна система є основою ОП). Це пояснюється тим, що за допомогою тарифної системи неможна визначити конкретну результативність за певний проміжок часу, тобто необхідно проведення розрахунків абсолютного розміру оплати праці, виходячи з фактичних результатів праці упродовж одного місяця, які визначають за допомогою конкретних форм і систем оплати праці працівників підприємств.

Відповідно до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що підприємство самостійно обирає форми, системи і розміри заробітної плати його членів та інших працівників.

ОП поділяють на основну, додаткову і преміювання. Згідно із Законом України «Про оплату праці» основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає надбавки, доплати, гарантійні і компенсаційні виплати передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій; преміювання – це виплата у формі винагород за підсумками роботи за рік, компенсаційні та інші грошові матеріальні виплати, премії за спеціальними системами і положеннями, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми [15].

Надбавки – це виплати, пов’язані, як правило з особистістю працівника, і стимулюють індивідуальні досягнення у праці.

Доплати – це виплати, обумовлені виконуваною роботою, які компенсують додаткові зусилля працівника на подолання несприятливих умов праці.

В Україні найпоширенішими на підприємствах є такі форми заробітної плати: відрядна та почасова. При почасовій формі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток нараховується згідно з його тарифною ставкою, чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час. При відрядній формі заробітної плати мірою праці є вироблена працівником продукція, а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості.

Форми та системи оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідатимуть організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці та специфіку виробництва.

На застосування тієї чи іншої форми та системи заробітної плати впливає рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці.

Відрядна і почасова форми оплати праці розділяються на кілька систем. Системами відрядної форми оплати праці є:

•  пряма відрядна;

•  відрядно-преміальна;

•  відрядно-прогресивно-преміальна;

•  непряма-відрядна;

•  акордно-преміальна.

Системами почасової форми оплати праці є:

•  пряма почасова;

•  почасова-преміальна;

Для побудови системи оплати праці на підприємствах, установах, організаціях, потрібно використовувати конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю працівників. Система оплати праці повинна ґрунтуватися на одному-двох вирішальних для групи працівників або окремого працівника показниках, і має бути простою і зрозумілою, прозорою для всіх.

Наприклад, за прямою відрядною системою оплата праці розраховується множенням кількості виробленої продукції (норми виробітку на певну роботу) ВП на її розцінку (тарифну ставку прийняту в господарстві для виконання певної роботи) Р:

ЗВ = ВП×Р;

Тобто скільки б одиниць роботи не виконав працівник, за кожну з них він отримує однакову плату. В подальшому, аби зацікавити робітника у виконанні в стислі строки більших обсягів роботи, що позитивно впливає на кінцеві результати діяльності, була запропонована відрядно-преміальна система, сутність якої полягає в тому, що за кожну понаднормативну одиницю виробітку тарифна ставка підвищується на розмір премій (30 – 50% розміру тарифної ставки і більше) [15].

Проте вище згадані системи ОП недостатньо пов¢язані з кінцевими результатами виробництва і зацікавленістю робітників у їх поліпшені. Для уникнення цього недоліку була розроблена акордно-преміальна система ОП, яка займає особливе місце в сільському господарстві. Основна ОП при акордно-преміальній системі здійснюється за двома показниками:

1. обсяг виконаних робіт (відпрацьований час);
2. кількість і якість виробленої продукції.