Соціальне партнерство

Нормотворча діяльність МОП передбачає розробку і прийняття конвенцій та рекомендацій, а також проведення контролю за їх виконанням, що, в принципі, вважається головним в діяльності організації.

Конвенції та рекомендації розглядаються організацією як мінімальні стандарти для країн-членів і не можуть використовуватись ними для погіршення стану трудящих і підприємців.

Конвенція представляє собою міжнародний трудовий акт, що після його ратифікації державою-членом МОП вважається обов’язковим для виконання.

Рекомендації представляються у вигляді орієнтирів і являються основою при формуванні політики щодо підготовки національного законодавства та практичних заходів у соціально-трудовій сфері. Уряди держав, та інші їх законодавчі органи ухвалюють рішення щодо ратифікації конвенцій і, відповідно з цим, визначають зміни в національному законодавстві. З моменту набуття чинності конвенції дана держава зобов’язана прийняти всі необхідні заходи з метою забезпечення певних гарантій виконання прийнятих рішень. Хоча при цьому держава має право в подальшому відмовитися від виконання рішення шляхом денонсації, тобто відмовляючись надалі дотримуватись її положень.

Ратифікація — це затвердження вищим органом державної влади міжнародного правового акта; ратифікація надає йому юридичної сили всередині країни.

Ратифікована конвенція прирівнюється до національних законодавчих актів, стає джерелом внутрішнього права і у випадку протиріч між основними положеннями конвенцій та національним законодавством чи практикою необхідне застосування додаткових заходів щодо їх усунення. В країні також можуть встановлюватись санкції за невиконання тих вимог, які визначені конвенцією і здійснюється повна інформованість усіх зацікавлених сторін про набуття чинності в країні даної конвенції.

За період свого існування МОП ухвалила близько 184 конвенцій і 194 рекомендацій , сім із них, у сфері праці визначено фундаментальними.

Україна ратифікувала близько 60 конвенцій, у тому числі всі фундаментальні. В останні роки незалежності української держави було ратифіковано 10 конвенцій [13].

Отже основу цивілізованих відносин, що складаються між соціальними партнерами, повинні складати принципи, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП), які мають універсальний, загальносвітовий характер.

Перший принцип полягає в тому, що загальний і міцний мир у світовому співтоваристві може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості.

Другий принцип проголошує необхідність створення нормальних, «людських» умов праці у всіх країнах. Соціальні партнери даної країни, регіону, підприємства при вирішенні соціально-трудових проблем, повинні враховувати ті наслідки, які можуть викликати їхні дії в інших країнах чи регіонах.

Третій принцип – дотримання свободи слова та свободи об'єднання є необхідними  умовами  постійного  прогресу,  оскільки  сутність  соціального партнерства ґрунтується на рівноправному функціонуванні одного партнера — підприємця та іншого — профспілки як представника трудящих.

Четвертий принцип проголошує, що бідність у будь-якій країні є загрозою для загального добробуту.

П'ятий принцип: усі люди, незалежно від раси, віри та статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи і гідності, сталості в економіці та рівних можливостей.

Шостий принцип: сприяння забезпечення повної зайнятості і підвищення життєвого рівня.

 

4. Зміст галузевої тарифної угоди працівників АПК

«Галузеву угоду між Міністерством соціальної політики України та Профспілками працівників соціальної сфери України і працівників державних установ України на 2011 – 2013 роки (далі – Угода) укладено на двосторонній основі відповідно до Закону України „ Про колективні договори і угоди” та Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010 – 2012 роки (далі – Генеральна угода).

Сторонами Угоди (далі – Сторони) є Міністерство соціальної політики України (далі – Міністерство) та Профспілки працівників соціальної сфери України і працівників державних установ України (далі – Профспілки).

Угодою регулюються норми і гарантії, права та взаємні обов’язки Сторін стосовно врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин.

Угоду укладено з метою посилення соціального захисту працівників соціальної сфери та державних установ соціальної сфери (далі – соціальної сфери), підвищення ефективності праці, удосконалення організації та оплати праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці та поліпшення медико-соціальної допомоги, забезпечення соціальних гарантій працівникам, запобігання трудовим конфліктам.

Положення Угоди діють безпосередньо на всіх підприємствах, організаціях та в установах, що перебувають у сфері дії Сторін (далі – Організаціях), і є обов’язковими для застосування під час ведення соціального діалогу, в тому числі на рівні укладення колективних договорів. При цьому норми, встановлені колективними договорами, не можуть бути нижче норм, передбачених цією Угодою і не обмежують права працівників щодо їх підвищення та розширення через колективні договори Організацій.

Жодна із Сторін, що уклали Угоду, не може в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов’язань, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Угода набирає чинності з дня підписання і діє до її перегляду або укладення нової. Зміни і доповнення до цієї Угоди вносяться у зв’язку зі змінами чинного законодавства, Генеральної угоди або за ініціативи однієї зі Сторін після проведення переговорів або консультацій та досягнення домовленостей і набирають чинності після підписання Сторонами. Прийняті нормативні акти, що забезпечують більш високі гарантії ніж передбачені Угодою, мають пріоритет перед відповідними положеннями цієї Угоди.

Сторони домовилися під час дії Угоди проводити моніторинг виконання діючого законодавства України з питань, що регулюються Угодою, сприяти реалізації законодавчих і договірних прав і гарантій працівників галузі та формувати пропозиції з удосконалення положень чинного законодавства, виходячи з практики їх застосування.

Угода зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування Сторін, що її підписали.

Сторони домовилися на час дії Угоди забезпечувати здійснення заходів щодо попередження колективних трудових спорів (конфліктів), а у разі їх виникнення – прагнути до їх вирішення відповідно до законодавства.

Профспілки з питань, що входять до їх компетенції, представляють інтереси працівників галузі в усіх органах влади і державних установах» [16].

Галузева угода в АПК включає такі основні розділи:

• Виробничі відносини, участь працівників в управлінні підприємствами та установами;
• Гарантії працівникам у разі зміни організації виробництва, форми власності, банкрутства;
• Забезпечення зайнятості працівників;
• Режим праці та відпочинку;
• Нормування й ОП;
• Умови та охорона праці;
• Соціальний розвиток та соціальні гарантії й пільги;
• Соціальний захист студентів аграрних ВНЗ;
• Соціальний діалог;
• Гарантії діяльності профспілок, тощо.

Одним з очікуваних соціальних ефектів від укладених нормативних актів, угод та законів є вдосконалення системи організації та оплати праці. Тому доцільно розглянути підходи щодо посилення складових інституціонального та організаційно-економічного механізму регулювання оплати праці. Це, передусім, передбачає, чітке нормування праці (норми виробітку, часу та обслуговування) аграріїв, яке  слід обов’язково встановлювати для всіх робітників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва. Підтвердження цьому і відображено в Галузевій угоді між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011–2013 роки. Відповідно до вищевказаного документу Міністерство аграрної політики та продовольства України зобов’язується:

- забезпечити розробку  науково обґрунтованих законодавчих  норм для нормування праці  на підприємствах АПК;

- затвердити програму  НДІ "Украгропромпродуктивність" щодо забезпечення розвитку та  підвищення рівня наукових досліджень  у сфері нормування праці, створення  систем обґрунтованих норм і  нормативів праці, науково-методичного  забезпечення, їх запровадження  в галузях АПК;

Крім цього, вищевказана Угода передбачає обов’язки роботодавців аграрного сектора економіки щодо найманих працівників, а саме:

- забезпечити впровадження  обґрунтованих норм і нормативів  праці відповідно до досягнутих  рівня техніки, технології, організації  виробництва і праці;

- проводити перегляд та  заміну норм праці по мірі  атестації і раціоналізації робочих  місць, впровадження нової техніки, технологій та організаційно-технічних  заходів, що забезпечують підвищення  продуктивності праці, а також  у разі зміни умов, що призвели  до зниження продуктивності праці;

- завчасно роз'яснювати  працівникам причини та умови  запровадження нових чи зміни  діючих норм праці;

- проводити консультації  з виборним органом первинної  профспілкової організації щодо  об’єктивності і необхідності  запровадження нових і заміну  діючих норм та нормативів  праці.

Контроль за дотриманням і поліпшенням нормативів та умов праці слід покласти на профспілкову організацію, яка відповідно до вищезазначеної Угоди повинна:

- сприяти запровадженню  об'єктивних, обґрунтованих норм  праці, визначених, виходячи з нормальних  умов праці та техніко-технологічних  характеристик, організаційно-технічних  умов.

- представляти і захищати  права працівників, порушених унаслідок  застосування норм праці, які  потребують необґрунтованого підвищення  інтенсивності праці, що перевищує нормальну [18].

Крім цього, частка фонду оплати праці (без нарахувань) у валових (операційних) витратах підприємства не може бути меншою за 30 відсотків. Також фонд оплати праці збільшується відповідно до умов, визначених у колективному договорі, але не менше як на:

- 1 % на кожен відсоток  збільшення обсягів виробництва (у випадках збільшення обсягів  виробництва за рахунок запровадження  нової техніки, технологій, інших  технологічних заходів, цей показник  може коригуватися в колективному  договорі або за узгодженням  з виборним органом первинної  профспілкової організації);

- 1,3 % на кожен відсоток  підвищення індексу цін на  споживчі товари і послуги;

- відповідне підвищення  законодавчо встановленої мінімальної  заробітної плати та галузевих  гарантій оплати праці;

- на госпрозрахункових  підприємствах усіх форм власності, а також в навчально-дослідних  і інших госпрозрахункових підрозділах  аграрних закладів освіти форми  і системи оплати праці, тарифні  сітки, відрядні розцінки, схеми  посадових окладів, перелік, розміри  та умови виплати надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних  виплат встановлюються у колективному  договорі з дотриманням норм  і гарантій, передбачених чинним законодавством [18].

Проте з метою підвищення трудової мотивації аграріїв, їх зайнятості в сільському господарстві, ефективності діяльності галузі в цілому, доцільно використовувати погодинну систему оплати праці, насамперед, на простих, не механізованих роботах в рослинництві та тваринництві (навантажувально-розвантажувальних, ремонтних роботах тощо).

Відповідно до Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011–2013 роки годинні тарифні ставки робітників розраховані, виходячи з мінімального гарантованого розміру тарифної ставки робітника І-го розряду, середньомісячної норми тривалості робочого часу 166,33 години в 2011 р. при 40-годинному робочому тижні та коефіцієнтів міжрозрядних співвідношень . Наприклад, розрахунок годинної тарифної ставки робітника І розряду передбачає:

-   на ручних роботах в рослинництві: 1024 : 166,33 = 6,16 грн.;

-   на ручних роботах  в тваринництві : 6,16 х 1,16 = 7,15 грн.;

Особливо важливим розділом діючої Галузевої угоди є розділ 7 «Охорона праці та здоров¢я», в якій зазначено:

«7.1. З метою поліпшення умов праці та зменшення ризиків виробничого травматизму і професійних захворювань, підвищення рівня соціального захисту потерпілих на виробництві в основу роботи покласти неухильне виконання Законів України “Про охорону праці” та “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання”.

7.2. Розробляти та впроваджувати  щорічні Заходи щодо запобігання  аваріям, пожежам, випадкам виробничого  травматизму на водогосподарських  організаціях, підприємствах та  установах, а також здійснювати  контроль за їх виконанням.