Шпаргалка по "Экономике"

Стрімко збільшуються Інвестиції японських компаній в американську економіку. Щлком імовірно, що за цим показником Японія може цинередити (або вже випередила) Великобританію. Японські фірми експортують свій капітал до США з метою забезпечити експорт технології з США до Японії.

Нині прямим зарубіжним інвестиціям властиві такі основні тенденції:

• скорочується приплив капіталу до "периферії" (країн, що розвиваються) І збільшується взаємне інвестування всередині групи розвинених країн;

• посилюється  інвестиційна привабливість країн, які орієнтуються на експортний розвиток своєї економіки;

• відбувається поділ окремих регіонів світу на сфери впливу з боку ТНК розвинених країн.

Обсяг прямих зарубіжних інвестицій збільшується передусім завдяки діяльності транснаціональних корпорацій у сфері товарної торгівлі і торгівлі послугами. Саме завдяки прямим зарубіжним інвестиціям у світі з'явилися міжнародні вироби —  автомобілі, телевізори, магнітофони, комп'ютери тощо, складові яких  виготовлялися у різних країнах, але під єдиним контролем певної транснаціональної корпорації.

 Основною метою зарубіжного інвестування є отримання прибутків. Для досягнення цієї мети Іноземні інвестори вкладають капітал, забезпечуючи собі доступ до природних і людських ресурсів, місцевих ринків і досягаючи високої ефективності виробництва.

 

26. Міжнародна  торгівля послугами

У середині 90-х  років XX ст. послуги становили 20 % усього обсягу міжнародної торгівлі.

Секретаріат Світової організації торгівлі поділяє послуги  на 12 секторів:

• бізнесові, включаючи  професійні і комп'ютерні  • комунікаційні  • будівельні та інжинірингові

• дистриб'юторські • освітні • природоохоронні  • фінансові (страхові та банківські) • медичні 

• туристичні •  рекреаційні, культурні та спортивні  • транспортні • інші.

Зазначені 12 секторів поділяються на і 55 підсекторів, Конференції 00Н з торгівлі і розвитку дотримуються такої класифікації послуг: • фінансові; • інформаційні (комунікаційні); • професіііні (виробничі): • туристичні, • соціальні

. Міжнародний  валютний фонд застосовує таку  класифікацію послуг: • морські  перевезення;

• інші види транспортування; • подорожі; • інші приватні послуги; • Інші офіційні послуги,

Послуги, на відміну  від товарів, с невідчутними і  невидимими, тоді як товари можна накопичувати. Міжнародна торгівля товарам й передбачає їх фізичне переміщення через державні кордони. Таке переміщення послуг трапляється рідко. Час і місце споживання послуги повинні збігатися. Потрібна близькість між надавачем послуг І споживачем, що досягається завдяки комерційній присутності надавача послуг у країні, яка його приймає, тобто створення у ній філії або дочірнього підприємства. Близькості можна досягти, переміщуючи фізичних осіб — фахівців до інших країн з метою надання послуг. Для одержання певних послуг зацікавленим особам потрібно приїхати до країни, де надаються відповідні послуги (наприклад, туристичні, рекреаційні, лікувальні, освітні тощо).

Отже, міжнародна торгівля послугами може відбуватися  у формі: • перетинання кордонів сервісними продуктами; • руху споживачів до країни імпорту; • встановлення комерційної присутності у країні, де надаватиметься послуга; • тимчасового переїзду фахівців до країни з метою надання послуг.

Загальний обсяг  ринку послугу 1997 р. становив 1310трлн дол, або п'яту частину всього світового експорту. Південна Корея  експортує інжинірингові, консалтингові та будівельні послуги, Сінгапур — фінансові та банківські. Багато малих острівних країн спеціалізуються на туристичному і готельному бізнесі.

На туристичні та транспортні послуги припадає 25 % вартості всієї міжнародної торгівлі послугами. Окремі країни, що розвиваються, належать до двадцяти п'яти найбільших експортерів послуг, але загалом частка країн цієї групи незначна. Торгівля послугами постійно зростає. Їх експорт розширюється навіть в окремих економічно слаборозвинених країнах. Пошуки зарубіжних ринків потребують виконання маркетингових досліджень і науково-дослідних робіт, здійснення рекламних кампаній, післяпродажного сервісного обслуговування тощо.

Технічний процес у сфері комунікаційних технологій позитивно позначився на світовій торгівлі послугами.

 

27. Демпінг

 Необхідність   захисту   вітчизняних виробників, які конкурують з імпортними товарами, від зарубіжної конкуренції часто обґрунтовується антидемпінговим аргументом. Демпінг є визнаного формою міжнародної цінової дискримінації, коли зарубіжні покупці сплачують нижчу ціну (порівняно а вітчизняними покупцями) за один і той же продукт, враховуючи вартість транспортування і тарифні платежі. Продаж товарів на зарубіжних ринках за ціною, нижчою за виробничу собівартість, також розглядається як демпінг.

Форми демпінгу:  спорадичний, хижацький, постійний. Спорадичний демпінг має місце, коли фірма позбавляється надлишкових запасів шляхом продажу за кордон за нижчими цінами, ніж всередині країни. Ця форма демпінгу може бути результатом несприятливої ситуації чи невдалого плануваняя зарубіжними виробниками. Непередбачені зміни в умовах пропозиції і попиту можуть призвести до створення надлишкових запасів, а звідси - і до демпінгу. Для захисту вітчизняних виробників   можуть   застосовуватися тимчасові тарифні мита, але, оскільки спорадичний демпінг має незначний вплив на міжнародну торгівлю, держава неохоче надає тарифний захист за них обставин. Хижацький демпінг має місце, коли виробник тимчасово знижує ціни для зарубіжних покупців з тим, щоб витіснити іноземних конкурентів. Коли виробнику вдається набути монопольного становища, то ціни потім підвищуються, в залежності, від ступеня його ринкової влади. Новий рівень цін має бути достатньо високим, щоб компенсувати будь-які втрати, які мали місце протягом надзвичайно низьких цін. Фірма повинна бути впевненою у своїй здатності попередити появу нових конкурентів з тим, щоб вона могла отримувати економічні прибутки протягом достатньо тривалого часу. Для того, щоб бути успішним, хижацький демпінг слід практикувати у масових масштабах, для того щоб надати споживачам достатні можливості для здійснення вигідних покупок. Як правило, уряди стурбовані хижацьким ціноутворенням, метою якого є монополізація, а тому вони можуть помститися антидемпінговими митами, які ліквідують цінову різницю. Постійний демпінг, триває безкінечно. Намагаючись максимізувати економічні прибутки, виробник може постійно продавати за кордон за нижчими цінами порівняно з цінами всередині країни.

 

28. Експортна субсидія

Крім намагання лахистити  галузі, які конкурують з імпортними товарами, уряди багатьох країн надають  субсидії, у т.ч. спеціальні податкові  пільги і капітал за пільговими ставками, з метою підвищення обсягів експорту. Зайе.иіР-чуючи вартісну перевагу вітчизняних виробників, метою таких субсидій є стимулювання експорту певної крдїни шляхом зменшення ціни, що сплачується зарубіжними покупцями. Ступінь переваги, що надається зарубіжним споживачам порівняно з вітчизняними споживачами. визначається тим, наскільки субсидована експортна ціна є меншою за внутрішню ціну. Надання експортної субсидії має два прямі ефекти для вітчизняної економіки: ефект умов торгівлі та ефект експортних надходжень. Оскільки субсидії, як правило, зменшують ціну експортних товарів для певної країни, то умови торгівлі даної країни погіршуються. Проте нижчі зарубіжні ціни, як правило, стимулюють зростання обсягів експорту. Одним із типів експортної субсидії експортна кредитна субсидія. Для атилювання експорту вітчизняними ви-бниками держава часто надає позики іубіжним споживачам. Ці позики часто даються тоді, коли приватні банки від-вляються кредитувати імпортерів з огляду на високий ризик. Відсоткові ставки по експортних кредитах традиційно є вищими порівняно з відсотковими ставками приватних банків по аналогічних позиках. Експортні кредитні субсидії переміщують кошти від вітчизняних платників податків до субсидованої експортної галузі і зарубіжних покупців.

 

29. Сільське господарство світу

Неолітична революція, тобто перехід, від збиральницького до відтворювального сільського господарства, відбулася десь за 9 тис. Років до н.е. Центрами зернового господарства були Близький Схід, Далекий Схід, Центральна Америка.

Протягом 60—90-х років у групі промислове розвинених країн частка зайнятих у сільському господарстві знизилася з 13 до 7 %, а в країнах, що розвиваються, — з 65 до 57 %. Частка економічно активного населення, що працює у сільському господарстві, становила: Азія та Африка — 60 %, Південна Америка і Океанія -близько 19 %, Європа та Північна Америка ~ 9-10 %. Основними виробниками продуктів харчування залишаються економічно розвинені країни. Вони є також основними експортерами цих продуктів. Більшість країн, що розвиваються, не здатні прогодувати себе самостійно. Нині у світі на орні землі припадає близько 11 % всієї території суші (1340 мли гаї, на луки і пасовища — 24 % (3365 мли га). Поняття "сільськогосподарські угіддя" включає орні землі, багаторічні насадження (сади), природні луки та пасовища. Загальна площа сільськогосподарських угідь становила наприкінці XX ст. 4810млнга, а площа орних земель у розрахунку на одного жителя планети — 0,24 га. У країнах світу земля перебуває у приватній, державній, комунальній та інших формах власності. У сільському господарстві економічно розвинених країн перевагає високотоварне агропромислове виробництво. Це означає, що фермери там виробляють таку велику кількість сільськогоснодарської продукції, яка значно перевищує власні потреби фермера та його сім'ї. Надлишок продукції фермер продає, купуючи за виру•ні гроші потрібні йому матеріали, техніку, мінеральні добрива тощо.

У країнах, що розвиваються, переважає дрібнотоварне сільське сіюдарство. Це означає, що дрібні фермери мають змогу продавати лише невелику частку своєї продукції. Дрібнотоварне виробництво переважно орієнтується на задоволення власних потреб фермерських господарств у продуктах харчування. У сільському господарстві країн, що розвиваються, поширені плантаціі

Аналіалізуючи нинішній стан сільського господарства світу, часто вживають поняття "зелена революція". Зелена, тому що зелений — це колір сільського господарства- Революція, тому що у сільському господарстві відбуваються широкомасштабні перетворіня на основі сучасної агротехніки.  В економічно розвинених країнах "зелена революція" відбулася ще перед Другою світовою війною та протягом перших післявоєнних десятиліть. Наступний етап "зеленої революції", - "біотехнологічна революція", що передбачає широке застосування біотехнології, комп'ютерів, нових засобів захисту рослин, способів обробітку грунтів тощо.

У дрібному товарному секторі  сільського господарства зайнята переважна  більшість населення країн, що розвиваються (а це принаймні 100 млн чол. у Латинській Америці, 280 мли чол. в Африці і 700 млн чол. в Азії).

 У країнах, що розвиваються, і досі вручну обробляється 25 % орної землі, ще половина обробляється за допомогою тяглової сили тварин. Низький рівень механізації та хімізації негативно познача-єгься на врожайності. Якщо у світі середня врожайність зернових становить 25 ц/га, то в Африці вона вдвічі менша. Частка продовольства у світовій торгівлі знизилася з 30% у 1965р. до 15 % у 1992 р. Це пояснюегься досягненнями "зеленої революції" у країнах, що розвиваються, а також погіршенням для них умов торгівлі.  В Індії, Єгипті, Аргентині та деяких інших країнах експорт сільгосппродукції переважає над ЇЇ імпортом. Імпорт продовольства переважав над експортом у Японії, Східній Європі, колишньому Радянському Союзі, США щороку експортують продовольства на суму, що перевищує 29 млрд дол,. і є світовим лідером у цій галузі. Нині населення США проживає у сільській місцевості, але лише 1,9 "о задіяно у сільському господарстві.

 

30. Третинний сектор економіки світу

Третинний сектор охоплює  консультаційні послуги у сфері права та підприємництва, аудиту і бухгалтерії, реклами, комп'ютерної справи. Архітектори, лікарі, програмісти, бізнесові консультанти надають на комерційній основі свої послуги в усьому світі. Важливими складовими третинного сектору є міжнародний туризм, навчання іноземних студентів, фінансові послуги, розважальний бізнес, виготовлення аудіо- та відеозанисів тощо. Нині найбільшим експортером послуг є США. Американські фільми, музика, телепрограми тощо заполонили весь світ- Однією з найважливіших статей експорту США вважається американська культура. Так, лише на наданні освітніх послуг США заробили у 1995 р. 10 млрд дол. США є й найбільшим імпортером продукції третинного сектору.