Шпаргалка по "Экономике"

Глобалізація  – процес поступового утвор-ня універсального світ середовища ринкової діяльності завдяки зниж та скасуванню країнами тарифних та нетарифнех регуляторів ЗЕД, лібералізація руху факторів виробництва та розвитку ТНК.

Загальні риси: * зниж варт-ті окремих тов та послуг; * вільне перміщення інф-ції, роб сили, капіталів; * можуть зявлятися монополістичні або олігополістичні структури; * максимізація прибутку фірми; * поява міжнар регул-ня процесу глобалізації; * зниження тарифів на торгілю.

Зростаючий  процес глобалізації ек-ки призвидить до скороч впливу на неї з боку нац-них  урядів, адже на глобальних ринках підпр-ці, споживачі та власники капіталу визнач хід ек-них перетворень. Глобалізація ек-ки означає, що держ кордони та відмінності між світовими фін-вими ринками втратили своє значення. Цьому сприяли тенденції: • глобалізація фінансів; підвищення ролі ТНК;  розш екс прямих інвестицій з Пн Америки, Зх Європи та Сх Азії; • міжнар спеціалізація вир-ва і торгівлі товарами та послугами; • глобалізація третинного сектору ек-ки; • глобалізація управлінських ф-цій; • перетворення туризму на галузь світового масштабу; • глобалізація проблем навкол середовища; • міжнар ек-на інтеграція.

10. Виникнення і розвиток світ госп-ва

Світ госп-во — це сукупність госп-ств кр світу, взаємопов'яз міжнар-ми ек-ми зв'язками. Розвиток світ госп-тва бере початок від I міжнар операції купівлі-продажу тов або I міжнародної бартерної операції . 3 великих суспільних поділів праці: 1. тваринництво відокрем від землеробства, Землероб і тварин племена почали обмінюватися прод-цією. 2. відокремл ремісництва від землеробства і тваринництва. Розвиток ремесла і обміну сприяв утвор міст, відокремл міста від села, виникн-ню протилежності між містом і селом. 3. Розвиток обміну, розширення його територіальних меж спричинився до  виокремлення купецтва. Почало розвиватися світ госп-во як сукупність взаємопов'яз госп-ств різних держ. Гроші виникли у рез-ті I великого сусп поділу праці. Процес еволюції форм грошей: "штучні гроші" - "вагові гроші" – метелеві гроші - монетна форма (купець став посередником між виробником і покупцем і надавав послуги у продажу товарів). Епоха великих географ відкриттів сприяла пошир-ню міжнар торгівлі за межі Європи. Великі географ відкриття були зумовлені швидк розвитком тов-го вир-ва, потребами окремих європ кр знайти нові торгові шляхи на Схід, гострою нестачею золота в торговому обігу та ін. Подальший розвиток транспорту зміцнив світ ек-ні зв'язки. Фахівці вваж, що світ госп-во остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. у результаті розвитку світ ринку, транспорту та машинної пром-сті. Було створ океанський торговельний флот, побудовано залізниці, що сполучили різні країни світу, почали розвив-ся міжнар автомобільні перевезення. Розвитку світового ринку сприяв повітряний транспорт, що народився у XX ст.

11.Світова Організація Торгівлі (СОТ)

Орг-ція покликана сприяти піднесенню рівня життя та доходів, забезпеч-ню повної зайнятості, розшир вир-ва і торгівлі, оптимальному викор-ню світ ресурсів. Ф-ції СОТ: 1, Сприяння впровадж та викор-ню міжнар-правових актів Уругвайського раунду ГАТТ і договорів, що укладатимуться в майбутньому. 2. Виконання ролі форуму для переговорів між державами-членами з питань міжн торгівлі. 3. Забезпеч-ня функц-ня мех-му розв'язання суперечок між країнами-членами у сфері міжнар торгівлі. 4. Здійсн-ня періодичних оглядів торг політики країн-членів. Орг-ція регулює міжнар торгівлю та регламентує торг і тарифну політику країн-членів. У полі її зору перебувають принципи та правила міжнар торгівлі, мито, договірні зобов'язання, стандартизація та сертифікація прод-ції, ліцензування імп, субсидування екс. Важливим напрямком діял-ті СОТ вважає лібералізацію міжнародної торгівлі, зниження торг-політичних бар'єрів і розробку правил застос-ня неторговельних обмежень (зокрема, технічних бар'єрів та ін форм нетарифних обмежень).

Свою діяльність СОТ розпочала 1.01.1995 р. Необхідною умовою приєднання до СОТ нових членів є вжиття ними заходів щодо приведення нац-ного закон-ва. відповідно до норм міжнар договорів, що належать до компетенціЇ СОТ. "Новачки" повинні знизити тарифи та модифікувати правила з метою поліпш доступу на Їх ринки іноз тов і послуг. Вищим органом СОТ є Міністерська конференція, яка відбув раз на 2 роки. У проміжку між конференціями її ф-ції виконує Генеральна рада. Ген рада діє як орган з вирішення спорів між державами-членами. Вона розглядає скарги та вживає необхідних заходів для виріш суперечностей між країнами-членами. Рада здійснює також огляди торгов політики конкретних країн, спираючись на доповіді, що їх готує Секретаріат СОТ. Штаб-квартира СОТ розташ в Женеві (Швейцарія). Очолює СОТ Генеральний секретар. Він має 4 заступ-ків, які допомагають йому у поточній діяльності. Заступники призначя Генеральним директором унаслідок консультацій з країнами-членами. Чисельність Секретаріату — 450 осіб. Вони є гром-ми різних країн. Під час виконання своїх обов'язків Генеральний директор і члени Секретаріату вваж незалежними від урядів своїх та ін країн, орг-цій тощо. Секретаріат має міжнар статус. Бюджет СОТ формується за рахунок внесків країн-членів.

12. Механізми багатостороннього регулювання міжнародної економіки

В конце XX в. проявилась тенденция к сосредоточению ключевых ф-ций по регулированию и мониторингу важнейших процессов в рамках небольшого количества орг-ций. Наиболее универсальными из них являются МВФ (макроэк-кая политика); ВТО (торговая политика); ООН (социальные вопросы); и группа Мирового банка (проблемі развития и структурніе реформы). Эти орг-ции возникли в конце 40-х гг. и выступают сегодня важнейшими форумами согласования эк-кой политики между странами. Междунар орг-ции делятся на: консультативные группы стран, обычно не меющие жесткой орг-ционной структуры; универсальные орг-ции, охватывающие большинство стран мира; отраслевые орг-ции, занимающиеся проблемами произв-ва и торговли определенным товаром; региональные орг-ции, концентрирующиеся на вопросах взаимного интереса обычно географ и эк-ки близких стран; фин организации, среди которых выделяются банки развития.

В междунар эк-ке междунар орг-ции выполняют ф-ции — содействие, заключающееся в орг-ции междунар переговоров и конференций; наблюдение, включающее возможность определения точки зрения орг-ции на те или иные проблемы; надзор, означающий обязательство стран предоставлять данные о своем эк-ком положении и проводить консультации; регулирование, опирающееся на принуждение стран к выполнению рекомендаций междунар-го сообщества.

13. Платіжний баланс

Статті платіжного балансу відображ всі зовнішньоторг операції країни із зовнішнім світом. Ці статті охоплюють експ товарів і послуг, витрати туристів за кордоном тощо. Платіжний баланс країни є балансом між надходженнями країни від зовн світу та її платежами йому. Компоненти плат балансу: 1. Зовнішньоторг баланс. Стосується експ та імп товарів, обчислюється за даними митної статистики і враховує вартісні обсяги тов, що у реальному часі перетинають митний кордон відповідної країни. Плат баланс враховує платежі й надходження у сфері зовн-торг-ного обороту, які за часом можуть не збігатися з рухом товарів. 2. Баланс платежів за  послуги й односторонні трансферти. Останні є некомерційними платежами. Баланс платежів за послуги — це надходження та витрати на транспорт, страхування, пошту, телеграф, телефон, комісійні операції, культурний обмін, туризм, споживацькі перекази (зарплата, спадщина, стипендії, пенсії тощо), утримання дипломатичних і торговельних представництв, відсотки і дивіденди на інвестиції, ліцензійні платежі тощо. Зазначені два баланси утворюють разом платіжний баланс за поточними операціями, або поточний баланс. Він визначає обсяг чистих доходів або чистих витрат конкретної країни у зв'язку з її міжнар торгівлею товарами, послугами, а також трансфертами. 3. Баланс руху капіталів і кредитів. Він є співвідношенням ввозу та вивозу як приватного, так і державного капіталу, а також одержаних і наданих міжнар кредитів. Його можна розуміти і як співвідношення продажу та купівлі активів.

Зовн-торг-ний баланс є різницею між товарним екс-том та ім-том. Якщо екс більший за ім, то має місце позитивне сальдо торго балансу, якщо ж ім перевищує експорт — негативне. Отже, у першому разі маємо активний торг баланс, у другому — пасивний. У разі пасивного торг балансу у зовн торгівлі певної країни виникає дефіцит.

Слід зазначити, що поточний баланс і баланс руху капіталів  і кредитів тісно пов'язані між собою. Дефіцит балансу за поточними операціями — екс-ту недостатньо для сплати за імп. Фінан-ня імп у такому разі потребує або залучення зовн позики, або продажу Іноземцям певних активів. При останньому варіанті розвитку подій дефіцит платіжного балансу покривається припливом капіталу до країни. Якщо ж платіжний баланс активний (тобто сальдо додатне). то часто спостерігається відплив капіталу за статтею "Рух капіталів". У разі негативного платіжного балансу країна змушена "влізати" у борги та продавати іноземцям свої активи,, тоді як при позитивному балансі країна може використовувати надлишок капіталу для придбання іноз-ної нерухомості та активів (деякі країни у такий спосіб створюють свої другі (закордонні) економіки) і надавати позики іншим державам.

14. Валютний курс

На міжнар торгівлю істотно впливають вал курси. Вплив вал курсу відображ-ся у цінових співвіднош-нях експ й імп, а це, у свою чергу, викликає зміни у внутр-ек-нІй ситуації та коригує діял-ть фірм, що працюють на експ-т та/або конкурують з імп-том. Суб'єкти госп-кої діял-ті, викор-чи вал курс, мають можливість порівняти свої виробничі затрати з цінами світового ринку. Валютний курс впливає на прибуток підприємців і конкурентоспроможність їх продукції на міжнародному ринку. З огляду на численні чинники валютні курси не можуть бути абсолютно незмінними протягом тривалого часу, проте їх різкі коливання не можна вважати позитивним явищем. Валютні курси є індикатором нестабільності міжнародних економічних відносин загалом І валютно-кредитних та фінансових зокрема. Знецінення національної валюти вигідне експортерам і невигідне імпортерам. У разі такої ситуації експортери мають можливість знизити ціни в іноземній валюті на свою продукцію. Експортери одержують премії, обмінюючи одержану іноземну валюту (яка стала дорожчою) на національну валюту (яка стала дешевшою). Свою продукцію експортери реалізують за цінами, що Нижчі за середньосвітові. Отже. експортери збагачуються у той час, коли їх країна біднішає. Зниження курсу національної валюти підвищує вартість імпорту, оскільки іноземні постачальники змушені збільшувати ціни на свою продукцію, щоб компенсувати втрату надходжень від зниження валютного курсу країн своїх зарубіжних контрагентів. У результаті у країнах, де національна валюта знецінюється, зростають ціни, скорочується імпорт і споживання іноземних товарів, і це загалом негативно позначається на внутрішній економічній кон'юнктурі. Зниження валютного курсу посилює тягар зовнішніх боргів, зафіксованих у Іноземній валюті, стає невигідною репатріація прибутків, одержаних іноземними інвесторами у валюті країни, в якій вони Інвестували. Такі прибутки реінвестують або ж використовують для придбання товарів за внутрішніми цінами країни інвестування з метою їх подальшого експорту. Якщо валютний курс у країні підвищується, то це негативно позначається на її експортних галузях. Зміни в обмінних валютних курсах неминуче призводять і до змін у цінах імпортованих та експортованих такими країнами товарів. Отже. на конкурентоспроможність товарів на міжнародних ринках впливають не лише чинники виробництва, а й обмінні курси. Існує чимало прикладів того, як стійке зростання обмінного курсу національної валюти спричинило втрату конкурентоспроможності продукції відповідної країни попри те, що її технологічний рівень, а також особливості менеджменту не викликали жодних сумнівів і занепокоєнь. Високий валютний курс сприяє розширенню імпорту до такої країни та зростанню надходжень іноземних інвестицій. Збільшується репатріація прибутків від Іноземних інвестицій. Реальна сума зовнішнього боргу, зафіксована в іноземній валюті, скорочується. Отже, як бачимо, обмінний валютний курс є своєрідною палицею на два кінці. Зрозуміло, що уряди окремих країн можуть піддатися спокусі використати обмінний курс для вирішення певних проблем. Існує багатий арсенал заходів завищення і заниження валютного курсу. Завищення курсу національної валюти означає його офіційне встановлення на рівні, що перевищує паритетний, Занижений курс, навпаки, встановлюється на рівні, що менший за паритетний.

15. Європейський Союз

 Європейський Союз виник на основі Європейського Співтовариства — Європейського економічного співтовариства, Європейського об'єднання вугілля та сталі й Європейського співтовариства з атомної енергії. Друге і третє з названих співтовариств були створені згідно з договорами, укладеними відповідно в Парижі (1951 р.) та Римі (1957 р.). Як організація ЄС замінив у 1993 р. Європейське Співтовариство. Європейський Союз перебрав собі всі інституції зазначеного Співтовариства, у тому числі Європарламент. Трьома "стовпами" ЄС вважаються: • Європейське Економічне Співтовариство; • координація зовнішньої політики та безпеки в межах оборонного крила, яке має назву "Західноєвропейський Союз"; • координація діяльності у внутрішній судово-поліцейській сфері, зокрема з питань імміграції" та надання політичного притулку.

У 1995 р. до ЄС приєдналися Австрія, Фінляндія і Швеція, загальна кількість його держав—членів зросла до 15. Кілька країн подали заяви на вступ до ЄС. Європейський Союз уклав угоди про співробітництво з колишніми країнами соціалістичного табору. У 1994 р. ЄС та ЄАВТ утворили безмитну зону, відому як Європейський економічний регіон

Основна мета ЄС відповідно до Маастріхтського договору: • сприяти економічному та соціальному прогресу, який має бути збалансований і стійкий, особливо шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, зміцнення процесу економічного і соціального зближення та заснування економічного і валютного союзу, у тому числі запровадження єдиної валюти; • усталювати власний статус та призначення на міжнародній арені, особливо шляхом здійснення загальної зовнішньої політики та політики безпеки, включаючи можливе формулювання спільної оборонної політики і політики безпеки, яка в перспективі приведе до спільної оборони; • посилювати захист прав та інтереси громадян держав—членів шляхом запровадження громадянства ЄС; • розвивати співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ; • зберігати і в разі потреби переглядати й удосконалювати систему зв'язків і відносин, що склалась у співтоваристві. 1 січня 1999 р. 11 держав-членів ЄС (Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція) запровадили для розрахункових операцій (безготівкових платежів) єдину валюту — євро (з фіксацією її паритету). На початку 2002 р. планується запровадити монети і банкноти для готівкового обігу-Валюти зазначених 11 країн припинили котирування на валютних біржах, а також використання для нарахування ставок процентів та індексів фондових бірж.

До керівних органів ЄС належать такі: 1. Європейська Рада. На рівні глав держав і урядів Ті засідання відбуваються щонайменше двічі на рік. У її засіданнях бере участь також голова Комісії Європейських Співтовариств (це своєрідний уряд ЄС). Рада визначає генеральну політичну лінію Європейського Співтовариства. 2. Європейський парламент. Це представницький орган ЄС. Обирається прямим спільним голосуванням, беручи до уваги встановлену для кожної країни—члена квоту. Роль парламенту зростає. Він має прерогативи у сфері затвердження бюджету ЄС, ратифікує міжнародні договори. Сесії Європарламенту відбуваються у Стразбурзі (Франція) чи Брюсселі (Бельгія). 3. Рада ЄС. Складається з міністрів закордонних справ або галузевих міністрів, коли розглядаються відповідні питання. Рада уповноважена приймати обов'язкові до виконання рішення практично з усіх аспектів діяльності ЄС. Робочим органом Ради ЄС є Комітет постійних представників держав-членів. 4. Комісія європейських співтовариств. Це наднаціональний виконавчий орган, своєрідний уряд ЄС. Виконує поточну роботу, спрямовану на здійснення єдиної політики ЄС. Контролює дотримання державами і підприємцями правил конкурентної ло-ведінхи та стандартів, узаконених установчими договорами-актами. Готує проекти нормативних документів. Складається з 20 членів (комісарів), які є міжнародними чиновниками І не залежать від національних урядів. Комісія у своїй діяльності спирається на апарат, що складається з 30 управлінь. Штаб-квартира розташована у Брюсселі (Бельгія). Комісія має представництва в кількох країнах світу. 5. Європейський суд. Складається з 15 суддів, які обираються на 6 років. Забезпечує однозначне тлумачення законодавства в межах визначеної юрисдикції. Розглядає справи за зверненнями держав-членів, інститутів ЄС, фізичних та юридичних осіб. 6. Палата аудиторів. Складається з 12 членів, які призначаються Радою ЄС на 6 років. Перевіряє фінансові звіти з надходжемь і витрат ЄС, закладів та органів, створених ним, складає доповіді та узагальнює результати ревізій після закінчення кожного фінансового року.