Расчет оптимального обьема производства

 

 

 

 

 

2. АНАЛІЗ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

2.1 Класифікація витрат  підприємства

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками.

Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції  тавідповідно для ціноутворення; для  визначення собівартості продукції,тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління [9. С - 255].

До основних відносять  витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим

(технологічним) процесом  виготовлення продукції (виконання  робіт чи надання послуг). В будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат, досягаючи в окремих галузях 90 % собівартості. Накладні витрати виникають у зв’язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

За ступенем залежності від  обсягів діяльності витрати поділяються  на змінні і постійні.

Змінними називаються  витрати, величина яких змінюється пропорційно  зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні або загальногосподарські витрати).

Слід відмітити, що поділ  на змінні і постійні витрати в  певній мірі є умовним, так як в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів, величина постійних витрат – при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх називати умовно-змінними і умовно-постійними витратами.

За складом витрати  можуть бути одноелементними або  комплексними.

Одноелементні витрати включають  економічно однорідні витрати, які  не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

За способом включення  до собівартості витрати поділяються  на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного  виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, а саме: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати; витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг; інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Непрямі витрати – це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. Відповідно до непродуктивних відносять витрати, які утворюються з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними [10].

До поточних відносять  витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов’язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції буде розглянуто далі.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності.

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяють на виробничі (виробнича собівартість продукції, робіт, послуг), операційні (адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) та інші витрати діяльності (фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати) [11].

 

2.2  Визначення тривалості  короткострокового періоду

Короткостроковий  період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші – фіксовані [12].

Змінними витратами (УС — variable cost) називають витрати, величина яких залежить від зміни обсягу виробництва (це витрати на сировину ,  допоміжні   матеріали,   комплектуючі  вироби,   паливо,електроенергію,   транспортні послуги, зарплата більшості  працюючих ). Тут існує залежність: чим більше продукції  випускається, тим більший обсяг даних витрат [13 С - 676 ].

Постійними витратами (РС - fixed cost) називають такі, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва (витрати на утримання заводських будівель, машин і обладнання, страхові внески і рентні платежі, оплата праці управлінців).

Сума постійних (РС) і змінних (УС) витрат виробництва — це валові (сукупні) витрати виробництва (ТС - total cost), як сума грошових витрат на виробництво певного обсягу продукції [14].

Для визначення короткострокового  періоду необхідно спочатку із сукупності валових витрат (у тис. грн.) за кожний місяць, які нам дані (рис. А.2.1), розрахувати  величину постійних витрат, та вибрати  загальну величину постійних витрат останнього місяця року.

Із тієї ж сукупності вибираємо  загальні постійні витрати попереднього 11-го місяця того ж року. Розраховуємо середню арифметичну величину загальних  постійних витрат за 2 місяця:

_, тис.грн

де  - середня величина загальної суми постійних витрат підприємства за два місяця, тис. грн.;

- загальна величина постійних  витрат підприємства відповідно  за 11-й та 12-й місяці, тис. грн.

Розрахуємо середнє квадратичне  відхилення від отриманої середньої  величини загальних постійних витрат:

.

Величину коефіцієнта  варіації розраховуємо діленням середнього квадратичного відхилення умовно-постійних  витрат на середню величину постійних витрат:

.

Оскільки  > 0,1, означає короткостроковим періодом функціонування підприємства є останні два місяця, тобто листопад та грудень.

 

2.3 Побудова економіко-математичної  моделі витрат підприємства.

Складання ЕММ залежності витрат від обсягу виробництва виконують  у наступній послідовності:

1) За статистичними даними  про показники витрат та обсягів  виробництва будуємо кореляційне  поле, де кожній точці поля  відповідає величина обсягу виробництва  (х) та величина середніх (питомих)  змінних витрат виробництва (у)  за і-й місяць періоду.

Побудуємо кореляційне поле за допомогою Microsoft Excel. Для цього необхідно виділити дані про обсяг виробництва та величину питомих умовно-змінних витрат за 12 місяців. Далі клацнути на позначку «Мастер диаграмм», у вкладці «Стандартные» вибрати тип «Точечная» і натиснути кнопку «Готово».

Потім виділяємо точку  даних на кореляційному полі, натискаємо праву кнопку миші, у меню «Диаграмма»  вибираємо команду «Добавить  линию тренда».

Далі визначаємо експоненціальний тип залежності, що аналізується, за допомогою вкладки «Тип».

На вкладці «Параметры» установимо прапорці на параметрах «Показывать уравнение на диаграмме» та «Поместить на диаграмму величину достоверности аппроксимации R^2». Тобто, рівняння залежності питомих змінних витрат від обсягу виробництва має вигляд:

= f (Q)

Після розрахунків у нас  виходить такий результат:                                

Рисунок 2.1 – Кореляційне поле

Рисунок 2.2 – Залежність умовно-зміних витрат від обсягу випуску продукції

 

 

Для побудови графіку собівартості продукції, розрахуємо собівартість продукції за формулою:

                                                           

Рівняння  собівартості продукції має вигляд:

                                  

 Необхідні  данні для розрахунку приведені  в таблиці 2.1:

Таблиця 2.1 – Розрахунок собівартості ПоВс, собівартості та валових витрат продукції

Обсяг випуску Q тис.од.	ПоВС, грн.	Собівартість ПоВс, тис.грн/міс.	ВВ грн./од.	Собівартість С,грн./од.
25,9	991,37	38,28	3379,1	3417,38
26,7	991,37	37,13	2938,84	2975,97
27,2	991,37	36,45	3808,45	3844,90
27,6	991,37	35,92	3808,45	3844,37
28	991,37	35,41	4335,45	4370,86
28,4	991,37	34,91	4422,77	4457,68
29,1	991,37	34,07	1465,97	1500,04
29,2	991,37	33,95	3279,47	3313,42
30,2	991,37	32,83	3151,26	3184,09
30,7	991,37	32,29	2481,62	2513,91
31	991,37	31,98	3581,62	3613,60
31,1	991,37	31,88	4511,84	4543,72

 

Рисунок 2.3 – Собівартість грн./од.

Рисунок 2.4 – залежність собівартості ПоВс та питомих умовно-змінних витрат, грн./од.

Модель валових витрат має вигляд:

Рисунок 2.5 – Валові витрати грн../од.

Обмеження: .

 

Висновки по розділу 2

У цьому розділі ми проаналізували витрати підприємства. Сформували різні  ознаки класифікації підприємства та розділили витрати нашого підприємства на умовно-змінні та умовно-постійні.

Далі ми визначили тривалість короткострокового періоду. Розрахували, що середня арифметична величина загальних постійних витрат за 2 місяця у нас 991,31 тисяч гривень. Розрахували середнє квадратичне відхилення від отриманої середньої величини загальних постійних витрат, воно в нас вийшло 96,73. А також розрахували величину коефіцієнта, приблизно 0,1.

Потім ми побудували на наших  отриманих даних економіко-математичну  модель витрат підприємства. Рівнянням  залежності питомих змінних витрат від обсягу виробництва у нас  має вигляд вийшло _{. З цих даних ми вивели модель собівартості та модель валових витрат і побудували їх графіки.}

 

3. ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО  ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА

3.1 Планування виробництва  в ринкових умовах

У період переходу від планової до ринкової економіки була фактично ліквідована загальнодержавна планова система, що використовувала директивну форму планування. Результатом цього стало поглиблення протиріччя між планомірністю на підприємствах і фактично анархією в масштабі країни.

Однак використання ринкових засад не означає переваги їх над плановими важелями. У плануванні головним є не дирек- тивність, а визначення цілей, шляхів та засобів їх досягнення. Доцільно також відмітити, що ринки не виникають самі по собі, а їх потрібно формувати, підтримувати зв'язки між виробниками та покупцями.

Для нормального  економічного розвитку необхідне розумне поєднання плану та ринку, тому що «сліпе» прагнення суб'єктів господарювання до одержання власної вигоди без корегування відповідними державними інститутами зумовлює хаотичність як в економічній, так і в соціальній сфері [15].

Планування на нинішньому етапі є економічною  основою ринкових відносин всіх господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності. Чим більше самостійності надається підприємствам, тим актуальнішою стає потреба в плануванні. Для них важливо не виправляти помилки або компенсувати отриманий збиток, а запобігти можливому невдалому результату в майбутньому.