Проблема бідності: досвід інших країн

Врахування  закордонного досвіду  в вирішенні проблем  соціального захисту  в Україні.                                                                                                                                             У нашій країні реалізації програм громадських робіт поки що не приділяється належна увага. Так, наприклад, у Вінницькій області у громадських роботах бере участь близько 12% зареєстрованих безробітних громадян, а у Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській областях і м. Севастополі - менше 2% . З метою залучення до громадських робіт якомога більшої кількості безробітних Міністерство праці і соціальної політики підготувало пропозиції щодо збільшення обсягів фінансування громадських робіт за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення. Аналізуючи ситуацію на ринку праці України, можна зробити висновок, що для вирішення проблем безробіття сьогодні перевага надається активній соціальній політиці. Як підтверджує досвід економічно розвинених країн, цей підхід виправданий. Чималу користь суспільству могло б принести залучення молоді до надання соціальних послуг. Сьогодні з метою сприяння працевлаштуванню молоді створюються спеціальні фонди за рахунок коштів зацікавлених сторін. Основним недоліком громадських робіт є те, що вони, як правило, не забезпечують підвищення кваліфікації безробітних, що утруднює їм пошуки постійної роботи. Низькі показники працевлаштування молоді на заброньовані робочі місця обумовлені важким економічним становищем підприємств, що протягом тривалого часу не виплачують заробітну плату. Як засвідчує практика, часто працевлаштування молоді на підприємства є формальним актом. Приймаючи у примусовому порядку на роботу молодь, підприємства відправляють її разом з іншими робітниками у тривалі неоплачувані відпустки.                                                                                    Високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів можна пояснити тим, що не здійснюється прогнозування суспільної потреби у тих або інших спеціалістах на близьку й далеку перспективу. І якщо в недалекому минулому серед випускників вищих навчальних закладів більшість становили інженери, то сьогодні - це економісти, юристи, психологи, що не мають реальних шансів на працевлаштування за фахом. І у кращому разі, за умови реєстрації в державній службі зайнятості, на них чекає перспектива перепідготовки. Так, українська дослідниця Е. Лібанова зазначає, що, незважаючи на економічні проблеми країни, випуск спеціалістів з вищою освітою протягом 1990-2005 рр. зріс на 29%. Структурні зміни в підготовці фахівців із вищою освітою у напрямі збільшення кількості економістів, юристів, менеджерів при стабільних масштабах підготовки спеціалістів технічних фахів створюють істотну загрозу у майбутньому. Не випадково серед основних показників розвитку освіти ООН виділяє питому вагу студентів, що вивчають природничі й технічні науки, математику, обчислювальну техніку.                               Підсумовуючи викладене, можна виділити такі пріоритети соціальної політики України у сфері зайнятості населення:

- підвищення  ролі держави у вирішенні проблем  зайнятості й створення робочих  місць; 

- залучення до вирішення цього питання комерційних структур;

- державна підтримка  малого і середнього бізнесу; 

- організація  системи підготовки й перепідготовки  кадрів;

- створення системи  громадських робіт; 

- удосконалення  системи соціального захисту  безробітних.

Не слід ігнорувати досвід організації соціальної політики в сучасних "державах загального добробуту", а також аналіз поглядів західних соціологів і політологів  на сутність соціальної політики. Варто  було б звернути увагу на французький  варіант соціальної політики "welfare pluralism", що має змішаний характер. У ній поєднуються риси різних систем - як тих, у яких одержання соціальних прав чітко пов'язане зі сплатою внесків, так і тих, у яких соціальне забезпечення є універсальним і безумовним.

Висновки

На початку  ХХІ сторіччя боротьба з бідністю стала однією з найбільш вагомих  проблем і найбільш важливим завданням  соціальної політики більшості країн  світу. Бідність є одним з невирішених  питань і серед соціаль Бідність - це форма соціально-економічного відчуження, при якому рівень споживання не дає можливості відновлювати свій фізичний і соціальний потенціал.но-економічних проблем в Україні.                                                            Різкий стрибок рівня бідності в Україні зумовлений тими ж причинами, що й інші основні проблеми економічного і соціального життя країни. Руйнування господарських зв'язків і перебудова системи господарювання зіграли в цьому процесі важливу роль.                                                                                                            При цьому в Україні, як і в багатьох пострадянських країнах, крім бідності серед звичних категорій населення, таких як безробітні, пенсіонери, інваліди та інші малозахищені верстви населення, спостерігалася бідність також і серед працюючого населення, а крім того - серед висококваліфікованих фахівців.                                                                                                                                   Урядом була розроблена спеціальна стратегія подолання бідності в Україні, а так само ряд допоміжних документів до неї, крім того питання по боротьбі з бідністю включені в Стратегію соціально-економічного розвитку України на 2002-2015 рр.. Міністерство праці та соціальної політики розробляє і приймає необхідні документи, що сприяють роботі по боротьбі з бідністю. На 2007 рік заходи з реалізації Стратегії подолання бідності, які були затверджені на засіданні Кабінету Міністрів, включили заходи щодо боротьби з безробіттям, щодо підвищення мінімальних зарплат і пенсій, забезпечення робочими місцями безробітного і непрацюючого населення, а так само допомогу інвалідам.

У період переходу до ринкової економіки найбільш гостро проявляється проблема соціального  захисту населення від зростання  цін (інфляції) і безробіття.

Потрібні комплексні підходи, орієнтовані як на бідні, так  і на відносно забезпечені верстви  населення. Необхідною передумовою  подолання бідності є створення  працездатним верствам населення умов для самостійного вирішення проблем  підвищення власного добробуту, яке можливе лише у разі забезпечення продуктивної зайнятості, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці, запобігання безробіття. Чтобы исправить такое положение недостаточно желания людей получить социальную защиту от невзгод ухудшающейся жизни, также как недостаточно намерений и обещаний правительства улучшить жизнь. Проблема может быть полностью решена только тогда, когда экономика пойдет вверх и станет создавать минимум благ, который необходим людям.                                                                             В роботі було проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо соціального захисту населення, боротьбі з безробіттям і бідністю.                                  Узагальнивши викладене, можна виділити чотири типи політики соціального захисту у світі:                                                                                                                               1. Скандинавська модель спрямована на забезпечення працею всіх трудящих, для чого створюються робочі місця в державному секторі з середньою оплатою праці.                                                                                                       2. Європейська модель орієнтована на скорочення кількості зайнятих при підвищенні продуктивності праці й зростанні доходів працюючих. Така політика передбачає дорогу систему допомоги для більшої кількості безробітних.                                                                                                                              3. Японська модель. Згідно з цією моделлю кожна людина може знайти для себе роботу, навіть якщо вона не дуже цікава й корисна. У цьому полягає причина низького безробіття в Японії й економії коштів на соціальні витрати. Природно, така політика не могла б сприяти підвищенню ефективності економіки, якби не такі відомі експортні галузі Японії, як автомобілебудування, сталеливарна промисловість, виробництво автомобільних запчастин і машинобудування.                                                                        4. Американська політика зайнятості також спрямована на залучення до процесу виробництва якомога ширших верств активного населення. Її результатом є збільшення кількості людей з низьким рівнем доходу, який проте перевищує допомогу по безробіттю.                                                                     Проте, що обираючи свій шлях, свою соціальну політику, Українська держава не повинна сліпо копіювати закордонні моделі, але водночас не слід й ігнорувати досвід організації соціальної політики в сучасних "державах загального добробуту", а також аналіз поглядів західних соціологів і політологів на сутність соціальної політики

      Істотні зрушення у проблемі боротьби з бідністю в нашій країні поки не досягнуті. Хоча Україна - держава з величезним потенціалом, який може бути повністю реалізований при розумному їм розпорядженні. При цьому вся необхідна законодавча та нормативно-правова база для такої боротьби вже створено. Нам є ще над чім працювати. Бо не дивлячись на те, що країна розвивається, більшість людей не можуть зараз відповісти, чого вони все ж таки очікують від завтрашнього дня. Чи зможемо ми спокійно навчатися, робити та народжувати дітей у нашій Україні, не турбуючись за їхнє майбутнє. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                    Додаток 1

                                              Показники бідності в Україні

                                                                                   Додаток 2

Диференціація життєвого рівня  населення