Проблема бідності: досвід інших країн

    Соціально-економічна категорія "рівень життя населення" використовується в науковій літературі, у правових і нормативно-господарських  документах для характеристики ступеня  задоволення фізичних, духовних і  соціальних потреб людей у суспільстві, тобто якості життя населення, величини його добробуту і благополуччя і служить важливим соціально-економічним критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної і соціальної політики держави.

    Рівень  життя населення визначається, з  одного боку, складом і величиною потреб у різних життєвих благах (продукти харчування, одяг, житло, транспорт, різні комунальні і побутові послуги, освіта, медичне обслуговування, культурно-просвітні заходи і т.д.), з іншого боку - можливістю їхнього задоволення, виходячи з пропозицій на ринку товарів і послуг і реальних доходів людей, їхньої заробітної плати. У свою чергу і розмір реальної заробітної плати, і рівень життя населення визначаються ступенем ефективності виробництва на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, масштабом розвитку і якістю сфери послуг, освітнім і культурним рівнем населення.

    Для аналізу й оцінки рівня життя  використовують різні показники, такі як величина валового і внутрішнього продукту, національного доходу і  реального доходу на душу населення, рівень та глибина бідності Додаток 1, забезпеченість житлом, величина товарообігу й обсяг послуг на душу населення й ін. Про рівень життя побічно свідчать також показники народжуваності і смертності населення, середньої тривалості життя й ін.

  Однак повна картина рівня життя населення не може бути розкрита тільки на підставі узагальнених і усереднених величин, розрахованих для всього населення країни в цілому. Необхідно знати обсяги і структуру споживання і доходів по різних соціальних, професійних і демографічних групах населення. Наприклад, важливо знати, яка частка доходів у загальному їхньому обсязі в 10% населення з максимальними доходами й у 10% - з мінімальними доходами, яка середня заробітна плата в працівників різних галузей народного господарства, у працівників, що займають різні посади і т.д.  

  Динаміка  реальної заробітної плати за 200-2006 рр., %

Показники соціальної захищеності населення

    Найістотнішими  чинниками, які можуть кардинально  впливати на зміну рівня життя  населення, є політичні чинники. Вони включають характер суспільного (державного) устрою, стійкість інституту права і дотримання прав людини, співвідношення різних гілок влади, наявність опозиції, різних партій і так далі.

    Саме  політична влада, яка сприяє підйому  економіки і розвитку підприємництва, створює необхідні стартові умови для підвищення рівня життя в країні.

    Сильний вплив на рівень життя населення  надають економічні чинники, куди відносяться  наявність економічного потенціалу в країні, можливості для його реалізації, величина національного доходу і так далі.

    Про рівень життя в країні можна судити і по співвідношенню забезпечених і  бідних верств населення. В світовій практиці розрізняють дві основні  форми бідності: абсолютна - за відсутності  доходу, необхідного для забезпечення мінімальних життєвих потреб особи або сім'ї, і відносна - коли дохід не перевищує 40-60% середнього доходу по країні. Міжкраїнове зіставлення бідності носить умовний характер через неоднакову базу (мінімального прожиткового рівня), встановлену в основу для розрахунку порогу бідності. Додаток 2

    В Україні частка населення, що проживає за межею бідності, за останнє десятиріччя  сильно збільшилася. Мінімальні життєві  потреби українців оцінюються в  даний час по набору товарів і  послуг, включених в прожитковий  мінімум. Структура бюджету прожиткового мінімуму включає, крім витрат на харчування, витрати на непродовольчі товари, послуги, податки і інші обов'язкові платежі.

    Самим відстаючим компонентом рівня життя, особливо в зіставленні з розвинутими  країнами, є в Україні всі види послуг населенню.

    В розвинутих країнах платні послуги  займають в споживацькому бюджеті  населення, як правило, більше місце, ніж  харчування. Ці послуги, по-перше, не сопоставимі з українськими по складу, по-друге, вагома відмінність якості цих послуг, відповідно і ціни на них.

    Важливою  складовою частиною економічного потенціалу є національне багатство, яке  є сукупністю матеріальних ресурсів, накопичених продуктів минулої праці і врахованих і залучених в економічний оборот природних ресурсів, якими володіє суспільство.

    Рівень  і динаміка продуктивності праці  також є важливим чинником зростання  ВВП і національного доходу, а  значить, і рівень життя змінюється залежно від динаміки продуктивності праці. У свою чергу продуктивність праці залежить від розвитку НТП, вдосконалення організації праці, виробництва і управління, соціально-економічних чинників.

    Розвиток  соціальної сфери (науки, утворення, охорони здоров'я, культури) сприяє задоволенню соціальних потреб населення, сприяє розвитку інтелекту нації, впливає на економічне здоров'я суспільства і так далі.

     В світовій практиці рівень і динаміка здоров'я населення ставляться на перше місце серед компонентів рівня життя, оскільки розглядається як базисна потреба людини і головна умова його діяльності. Основними вимірниками здоров'я загальноприйняті показники середньої очікуваної тривалості життя при народженні і коефіцієнт смертності. Криза останніх років привела до все більшого скорочення тривалості життя українців, а смертність все більше зростала. Динаміка смертності значною мірою визначається ослабленням здоров'я, погіршенням охорони здоров'я і харчування людей.

    Виходячи  з нагальної потреби поліпшення демографічної ситуації в країні, Радою національної безпеки і оборони України були розглянуті питання демографічної ситуації та стану розвитку трудоресурсного потенціалу України.  Рада національної безпеки і оборони України доручила Кабінету Міністрів України у взаємодії з фракціями та комітетами Верховної Ради України врегулювати у нормативних актах питання удосконалення системи стимулів до ефективної та продуктивної праці, в тому числі забезпечення належних умов праці та її охорони, зниження ризиків для здоров’я і життя працівників, посилення відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати, максимальної легалізації зайнятості.

З метою підвищення рівня життя населення та дотримання законодавчо встановлених державних  соціальних стандартів та державних соціальних гарантій було б раціональним:

    — поліпшення планування сім’ї, вдосконалення  системи надання відповідної  кваліфікованої медичної допомоги сім’ям, які бажають мати дітей;

    — поліпшення здоров’я населення, насамперед підлітків, молоді, а також зниження рівня професійних захворювань, побутового та виробничого травматизму населення;

    — відновлення мережі дошкільних навчальних заходів, особливо у сільській місцевості, з метою забезпечення доступності  дошкільної освіти.

      Ці  кроки щодо покращення здоров’я населення  неодмінно стануть важливими чинниками підвищення рівня життя населення, будуть сприяти зростанню ефективності і продуктивності праці українців та валового внутрішнього продукту держави. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Статистичні характеристики бідності  

Найуживанішими  статистичними характеристиками бідності є її рівень і глибина.

Рівень бідності (Р) - це питома вага сімей (домогосподарств, окремих осіб), чий рівень споживання (доходів) нижчий за визначену межу бідності:

де Є - кількість  сімей (домогосподарств, окремих осіб), які визнаються бідними згідно з  одним із критеріїв; п - загальна чисельність  сімей (домогосподарств, населення).

За даними Держкомстату України у 2001 р. рівень бідності в Україні становив 26,7 %, якщо за її межу взяти 75 % медіанного рівня сукупних витрат.

Показник рівня  бідності відбиває поширеність бідності, але не дає інформації про ступінь  зубожіння певних груп населення. Адже вони можуть або жити у злиднях, або, навпаки, їхні доходи наближатимуться до межі бідності. Для визначення розбіжності між дохода-ми бідних і межею бідності застосовують такий показник, як глиби-на бідності (н):

де Z — межа бідності; Y — доходи сімей (домогосподарств, окремих осіб), які визнані бідними.  
 
 
 
 
 
 
 

           2. Проблеми бідності в Україні

                                2.1. Оцінка бідності

    Сучасна держава може стійко розвиватися тільки за умови, якщо її економічна політика спрямована на поліпшення рівня і якості життя громадян, розширення їх можливостей формувати власне майбутнє. Для цього необхідно не тільки збільшувати доходи населення, а й поліпшувати багато інших компонент рівня і якості життя населення: створювати реальну рівність для здобуття освіти і працевлаштування; забезпечувати рівні можливості для чоловіків та жінок; високий рівень медичного обслуговування; якісне харчування й ін. До цього також необхідно додати чистоту і сталість навколишнього середовища, в якому живе людина.

    Основним  показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення  оцінки рівня і якості життя населення  в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу. У додатку 3. подано динаміку ІЛР по окремих країнах світу. Так, при розрахунках ІЛР регіонів країни використовуються окремі показники, які оцінюють випадкові імовірнісні явища, а не базові характеристики рівня і якості життя населення. Це, наприклад, кількість дорожньо-транспортних пригод на 100 км доріг, питома вага народжених поза шлюбом, середній дохід від особистого господарства й ін.

    Деякі з показників, що відносяться до однієї і тієї ж компоненти і беруть участь у розрахунках інтегрального  ІЛР,– мультиколінеарні. Наприклад, середня очікуваність тривалості життя  населення при досягненні 15, 45 і  65 років.

    У свою чергу, до складу інтегрального  ІЛР регіонів країни входять компоненти й деякі окремі показники, що характеризують як засоби, так і результати досягнення рівня і якості життя населення. Наприклад, компонента “Фінансування  людського розвитку” ІЛР оцінює засоби для досягнення рівня і якості життя населення, а компонента “Стан охорони здоров’я населення” характеризує результат – досягнутий рівень і якість життя населення.

    На  жаль, в Україні з 1991 по 2009 р. було запущено довгостроковий механізм падіння життєвого рівня населення. Причому більш інтенсивно падав рівень життя найменш забезпечених. Мав місце не лише тривалий спад виробництва, а й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівнювати окремі країни, то співвідношення доходів багатих і найбідніших верств населення у Китаї становить 7:1, у країнах ЄС—5-7:1, в Японії —4,3:1, а в Україні —30:1.