Пожежі техногенного характеру. Оцінка пожежної обстановки. Заходи по попередженню пожеж

 Система запобігання  пожежі – це комплекс заходів  і технічних засобів, які запобігають  виникненню пожежі.

Передумови виникнення пожежі (горіння). Одним із основних принципів запобігання пожежам є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Основною умовою є наявність трьох чинників: горючої речовини, окисника та джерела запалювання (так званий трикутник Лавуазьє). Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури і знаходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окисником, а джерело запалювання мало необхідну енергію для створення початкового імпульсу (запалювання). Так, наприклад, сірником неможливо запалити дерев’яну колоду чи стіл, тоді як аркуш паперу легко загориться. Крім того, всі три чинники повинні збігтися в одному просторі та в один момент часу.

 До джерел запалювання, які ініціюють горіння, належать: відкрите полум’я, розжарені предмети, електричні заряди, теплові процеси  хімічного, електричного та механічного  походження, іскри від ударів  та тертя, сонячна радіація, електромагнітні  та інші випромінювання. Джерела  запалювання можуть бути високо-, середньо- та малопотужними.

 Горючими речовинами  називаються речовини, які при  дії на них високої температури, відкритого полум’я чи іншого  джерела запалювання можуть займатися  і надалі горіти з утворенням  та зазвичай випромінюванням  тепла. До складу переважної більшості  горючих речовин входять вуглець (карбон) та водень (гідроген), які  є основними горючими складниками  цих горючих речовин. Крім того, горючі речовини можуть містити  й інші елементи та сполуки. Є також ціла низка речовин, які являють собою прості елементи, наприклад, сірка, фосфор. Горючі речовини  відрізняються не лише за своїм  складом, а й за фізичним станом, тобто можуть перебувати в  твердому, рідкому чи газоподібному  стані. Найнебезпечнішими у пожежному  відношенні є речовини, що знаходяться  у газоподібному стані. Горючі  речовини мають різну теплотворну  здатність, тому температура на  пожежах залежить не лише від  кількості речовини, що горить, але  і від її складу.

 До окисників належать: хлор, фтор, оксиди азоту, селітра  тощо, однак з практичного погляду  найважливіше значення має горіння, яке виникає при окисленні  горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню  в повітрі уповільнюється швидкість  горіння, а при вмісті кисню  менше 14 % (норма 21 %) горіння більшості  речовин стає неможливим. Хоча  деякі речовини містять стільки  кисню, що його достатньо для  горіння, тому вони можуть горіти  без доступу повітря.

 Процес горіння проходить  тим інтенсивніше, чим більшою  є площа контакту горючої речовини  з окисником і чим вищою  є концентрація окисника, температура  та тиск. При пожежах температура  в деяких випадках сягає 1000 – 1300 0 С, а в окремих випадках, наприклад, при горінні магнієвих сплавів  – 3000 0 С.

 Окисник разом з  горючою речовиною утворює так  зване горюче середовище, здатне  горіти після видалення джерела  запалювання. Тому система запобігання пожежі містить такі два основні напрямки: запобігання утворенню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню до нього) джерела запалювання.

Утворенню горючого середовища запобігають застосуванням герметичного виробничого устаткування, максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими, обмеженням кількості пожежо-, вибухонебезпечних речовин та матеріалів під час використання та зберігання, а також правильним їх розміщенням, ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища, організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах, застосуванням робочої та аварійної вентиляції, відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця, застосуванням в установках з горючими речовинами пристроїв від пошкодження та аварій, використанням інгібувальних (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожеж) та флегматизаційних (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) речовин.

Виникненню в горючому середовищі джерела запалювання запобігають використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел запалювання, використанням електроустаткування, що відповідає за досягнення класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщеннями та зонами груп і категорій вибухонебезпечної суміші, виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів, використанням устаткування, що задовольняє вимоги електростатичної іскробезпеки, улаштуванням блискавкозахисту, організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання, використанням швидкодіючих засобів захисного вимкнення, заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій, використанням при роботі з ЛЗР інструментів, що не допускають іскроутворення, ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів, усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин, підтриманням температури нагрівання поверхні устаткування, пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть контактувати з горючим середовищем нижче гранично допустимої (80 %) температури займання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Губський А.І. Цивільна оборона. Для пед. Ін-тів. – Львів.,„Ластівка”, 1995. – 216 с

2. Державний класифікатор НС / УДК НС – 019-2001.

Підручник /За ред. полковника В. С. Франчука. – Львів, Афіша, 2001. –

336 с.

3. Закон України „ Про цивільну оборону” – 1993 р.

4. Закон України від 14 січня 1998 р Про захист людини від впливу

іонізуючих випромінювань:.–К.,1998

5. Закон України „ Про захист населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного і природного характеру” 2000 рік.

6. Егоров П. Т. и др. Гражданская оборона: Учебник для вузов. –3-е

изд., перераб. — М.: Высш. шк., 1987. – 303 с.

7. Мірошниченко М. Про землетруси в Україні // Надзвичайні ситуації

2004.

8. Мовчан Л. Повені – біда рукотворна // Надзвичайні ситуації. - 2003

С87.

9.Корсак К.В., Плахоттк О.В. Основи екології. — 2-ге вид. — К.. МАУП,

2000.