Поняття аудиторського ризику

     Оцінюючи  внутрішньогосподарський ризик, аудитор  повинен врахувати ряд важливих факторів, а саме: характер бізнесу  клієнта; чесність адміністрації; результати попереднього аудиту; первинний і  повторний аудит; професіоналізм бухгалтерських кадрів; вірогідність привласнення коштів; достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського  обліку.

        Характер бізнесу клієнта —  вплив технології на визначеність  бізнесу. Найбільша вірогідність  зміни внутрішньогосподарського  ризику у різних видах бізнесу  залежить від запасів товарно-матеріальних  цінностей, дебіторської заборгованості, майна, будинків і устаткування.

        Чесність адміністрації — репутація  клієнта має викликати особливу  настороженість у аудитора, бо  нечесність у сплаті податків, приховування виручки та ін. пов'язані  з погрішностями у фінансовій  звітності.

        Результати попереднього аудиту  — припущення, що помилки, виявлені  попереднім аудитом, повторяться  при аудиті у звітному році. Це пояснюється тим, що помилки  є не одноразовими, а системними  — завищення цін при спаді  виробництва продукції.

        Первинний і повторний аудит.  Проводячи у клієнта аудит  протягом кількох років, аудитори  накопичують досвід і знання  про можливість помилок у його  звітності. Більшість аудиторів  установлюють високий рівень  внутрішньогосподарського ризику  у перший рік аудиту, який скорочується  у наступні роки в міру нагромадження  досвіду.

        Професіоналізм бухгалтерських  кадрів — правильно поставлений  облік знижує аудиторський ризик  завдяки достовірності показників  простроченої дебіторської заборгованості, накопиченню застарілих товарних  запасів, зобов'язань по платежах  за дорученнями, покриттю відсотків  за банківські позики тощо.

        Вірогідність привласнення коштів  — нестачі, крадіжки, розтрати  — це результат привласнення  коштів внаслідок недостатнього  внутрішнього контролю у клієнта, що впливає на збільшення внутрішньогосподарського ризику.

        Достовірність сальдо на рахунках  бухгалтерського обліку — проведення  інвентаризації цінностей перед  складанням річної фінансової  звітності підтверджує достовірність  сальдо на рахунках бухгалтерського  обліку і відповідних статтях  балансу, що полегшує роботу  аудитора і знижує ймовірність  припущення погрішності при визначенні  аудиторського ризику.

        Аудитор повинен оцінити перелічені  фактори внутрішньогосподарського  ризику і вирішити, який із  них найбільш важливий для  наступного врахування при визначенні  аудиторського ризику.

        Ризик контролю — оцінка ефективності  системи внутрішньогосподарського  контролю клієнта з погляду  спроможності запобігати помилкам  або виявляти їх, прагнення аудитора  встановити цю оцінку на стовідсотковому  рівні. Ризик контролю обернено  пропорційний до ризику невиявлення,  тоді як між ризиком контролю  і кількістю належних збиранню  свідоцтв існує пряма залежність. Наприклад, якщо аудитор зробив  висновок, що система внутрішньогосподарського  контролю ефективна, то рівень  ризику невиявлення може бути  підвищений, а кількість свідоцтв  зменшено. Коли система контролю  ефективна, аудитор може підвищити  рівень ризику невиявлення, оскільки  ефективна система внутрішньогосподарського  контролю скорочує ймовірність  погрішностей у фінансовій звітності.

        Ризик невиявлення — це ризик,  який аудитор готовий взяти  на себе такою мірою, в якій  він ризикує не виявити істотних  помилок у фінансовій звітності  за допомогою аудиторських процедур. Ризик невиявлення визначає кількість  свідоцтв, які аудитор планує  зібрати. За низького рівня  невиявлення . аудитор не погоджується  брати на себе великий ризик  невиявлення помилок через нестачу  свідоцтв, тому докладає; всіх зусиль  до отримання більшої кількості  свідоцтв (доказів), необхідних для  дослідження питань, поставлених  клієнтом.

        Рівень аудиторського ризику  значною мірою залежить від  професіоналізму аудиторів, їхніх  морально-вольових та етичних  якостей. Досвід показує, що  професійні вимоги до аудиторів,  тестування їх, сертифікація та  ліцензування на право аудиторської  діяльності не забезпечують комплектування  аудиторських фірм висококваліфікованими  фахівцями. Причиною цього є  недостатність підготовки у навчальних  закладах фахівців з обліку  й аудиту та низька професійна  якість їх, оскільки не вирішено  питання проходження студентами  навчальної і виробничої практики  з аудиторської діяльності безпосередньо  у трудових колективах замовників  аудиту. Внаслідок цього створюється  вакуум у потребі аудиторів,  що заповнюється не завжди  високопрофесійними фахівцями. У  зв'язку з цим якість аудиторських  робіт не відповідає вимогам  клієнтів щодо активізації маркетингової  діяльності, поліпшення фінансового  становища, удосконалення обліку  і звітності, внутрішньогосподарського  контролю, запобігання помилкам  у оподаткуванні тощо. Все це  стримує формування ринку аудиторських  послуг, а звідси і відсутність  конкуренції аудиторів за місце  на ринку аудиту. З подальшим  розвитком підготовки фахівців  з аудиту за якістю і кількістю,  створенням ринку аудиторських  послуг виникають передумови  для конкуренції аудиторів, завдяки  чому запрацює саморегулюючий  механізм аудиторської діяльності  в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

     Аудит — це складний процес, направлений  на захист інтересів власника та зменшення  до прийнятного рівня інформаційного ризику для інших користувачів бухгалтерської звітності. Інформаційний ризик — це ризик того, що звітна інформація, представлена користувачам, містить суттєві відхилення і не відповідає дійсності. Користувачам інформації і аудиторам слід пам'ятати, що повне усунення інформаційного ризику за допомогою аудиту неможливо, така мета є просто нереальною. Наявність аудиторського висновку про бухгалтерську звітність зменшує рівень інформаційного ризику, знижує його до прийнятних меж, але не зводить до нуля.

        Отже, прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить від організації контрольно-аудиторського процесу, його інформаційного, методичного і кадрового забезпечення.

     Аудиторський  ризик (можна зустріти назви: ризик  аудиту або загальний ризик) —  це ризик того, що аудитор може висловити  неадекватну думку в тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності  існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою  звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

     Виділяють три складові аудиторського ризику:

     -  властивий ризик;

     -  ризик,  пов'язаний  із  невідповідністю   функціонування внутрішнього контролю;

     -  ризик невиявлення помилок та  перекручень.

     Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або певної категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

     Під час розробки загального плану перевірки  аудитор оцінює властивий ризик  на рівні фінансової звітності. Тобто  аудитор порівнює дану попередню  оцінку розміру властивого ризику з  найсуттєвішими залишками на бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. У разі неналежного виконання  працівниками підприємства цього аналізу  або їх повного ігнорування, аудитор  повинен визначити у загальному плані перевірки високий розмір властивого ризику.

     Оцінюючи  розмір властивого ризику, аудитор  вивчає таю фактори

     а)   на рівні фінансової звітності

     —  освіта і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва,

     —  чесність керівництва,

     — компетентність керівництва за певний період, тому що і        некомпетентність керівництва може вплинути на правильність підготовки фінансових звітів підприємства,

     — неординарні обов'язки керівництва  або значний вплив на них певних обставин.

     б)   на рівні показників фінансових звітів і категорій операцій

     —  показники фінансових звітів, на які  можуть вплинути перекручення, наприклад, рахунки, котрі були раніше скориговані  або ті залишки на рахунках, отримання  результату по яких пов'язане з використанням  точних облікових оцінок,

     —  складність основних операцій та інших  операцій, які вимагають залучення  сторонніх фахівців (експертів),

     —  тенденції до збиткової діяльності і або незаконного присвоєння активів,

     —  момент завершення неординарних і складних операцій,

     —  операції,  які не можуть бути здійснені  за  звичайних обставин                       
 
 
 

     Список  використаної літератури 

     1). М. Т. Білуха «Курс аудиту»,  Київ «ВИЩА ШКОЛА» - «Знання», 1998;

     2). Г. М. Давидов «Аудит», Київ  «Знання», 2001;

     3). Н. І. Дорош «АУДИТ методологія організації», Київ «Знання» 2001;

     4). А. В. Газарян «Аудит», Київ 1997;

     5). С. М. Бичков «Аудит», Київ 1998;

     6). Л. С. Шахтовська «Аудит», Київ 1996.

     7). Закон "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. зі змінами і 
доповненнями 26 березня 1996р.

     8). Кодекс професійної етики аудиторів України від 18.12.98.

     9). Національний норматив аудиту № 9 " Планування"

     10). Положення про ліцензування аудиту затверджене АПУ від 17 лютого 
1994р. №12

     11). Білуха М.Т. Курс аудиту: - К.: Вища школа - Знання, 1998, 574с.

     12). Жила В.Т. Ревізія і аудит : - К.: МАУП, 1998, 96с.

     13). Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту: - К.: Ділова Україна - 1996, 370с.

     14). Лабьшцев Н.Т. Аудит: - М.: ПРИОР- 1999,- 208с.

     15). Романов А.Н., Одинцов Б.Е. Автоматизация аудита: - М.: ЮНИТИ, 1999.-336с.

     16). Шипшин А.К. Учет, анализ, аудит: - М.: ЮНИТИ, 1996.-496с.

     17). Вимоги до аудиту в умовах реформування обліку і звітності в Україні//Аудит, ревізія, контроль// №10, 1999р., с38-42.