Отчет по практике на ТОВ «Український Рітейл»

Продовження табл. 2.2

Аналіз даних табл. 2.2 показує, що в 2007 – 2008 роках коефіцієнт фінансової автономії  збільшувався, а у 2009 році - зменшився, що говорить про зменшення частки власного капіталу в загальній сумі коштів. Тобто підприємство може стати більш залежним в цей період. З кінця 2007 року показник фінансової автономії почав зростати, а коефіцієнт фінансової залежності – зменшуватись, що є позитивною тенденцією. Але підприємству все одно слід звернути увагу на це, адже висока ступінь фінансової залежності є негативним явищем і може загрожувати фінансовому стану підприємства.

Значення коефіцієнту фінансового ризику зростає впродовж 2007 року, а вже з 2008 року зменшується, тобто залучених коштів значно більше, ніж власних і підприємство в значній мірі залежить від зовнішніх інвесторів і кредиторів. На це також слід звернути увагу, адже це теж може викликати загрозу банкрутства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу є досить низьким, навіть не дивлячись на невелике зростання протягом 2008 року, і тому не забезпечує гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Але тенденція до зниження цього показника є негативним моментом, на що слід звернути увагу підприємству.

У 2007 році всі необоротні активи були профінансовані за рахунок власних коштів, що підтверджують значення коефіцієнту структури покриття довгострокових вкладень. Однак у 2008 році значення цього показника збільшується. У цей період невелика частина необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, і тому підприємство стає, хоч і в незначній мірі, залежним від зовнішніх інвесторів.

Проаналізував значення коефіцієнту довгострокового залучення коштів бачимо, що на початок 2007 року підприємство не мало довгострокових зобов’язань. Але в кінці 2008 року спостерігається незначне зростання цього коефіцієнту і говорить про те, що у 2007 – 2008 роках у ТОВ «Український Рітейл» з’явилися довгострокові зобов’язання і підприємство стало в незначній мірі залежати від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт фінансової автономії капіталізованих джерел у період з 2007 по 2009 рік знизився з 1 до 0,77, але це є позитивною тенденцією, адже це свідчить про більш раціональну фінансову стратегію підприємства і підвищення рентабельності власного капіталу, а також при цьому зберігався високий рівень фінансової стійкості підприємства.

Наступний етап аналізу фінансово – господарської діяльності – оцінка ділової активності. Ділова активність проявляється в динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту. На практиці частіше за все використовуються наступні показники ділової активності: коефіцієнти оборотності активів, оборотності дебіторської заборгованості, оборотності кредиторської заборгованості, оборотності запасів, оборотності основних засобів та показники тривалості обігу дебіторської заборгованості, обігу кредиторської заборгованості, обігу запасів,  операційного циклу та оборотності оборотного капіталу. Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва і обігу, який приносить прибуток. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати своєї заборгованості. Коефіцієнт оборотності запасів показує, скільки обертів за рік здійснили запаси. Тривалість операційного циклу визначає, скільки днів потребує підприємство для виробництва, продажу і оплати продукції [24].

Таблиця 2.3

Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності ТОВ «Український Рітейл»

Продовження табл. 2.3

Дані табл. 2.3 показують, що коефіцієнт оборотності активів з 2007 року до кінця 2008 року знизився, а на кінець 2009 року збільшився. В середньому, на даному підприємстві активи обертаються доволі швидко. Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості протягом 2007 року збільшився, у 2008 році зменшився, а потім знову  збільшився, тобто термін погашення дебіторської заборгованості почав збільшуватись. З цим пов’язане те, що тривалість обороту дебіторської заборгованості протягом 2007-2009 років зростала. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості протягом 2007 року збільшився, на кінець 2008 року зменшився, а у 2009 знову збільшився. Тривалість обороту дебіторської заборгованості на кінець 2007 року зменшилася, у 2008 – збільшилася, а у 2009 році знову зменшилася. Коефіцієнт оборотності запасів на кінець 2007 року збільшився, потім у 2008 році зменшився, а потім знов збільшився, що говорить про тенденцію ефективного та більш раціонального використання запасів. Тривалість оборотності запасів протягом 2007 року зменшувалась, потім вона істотно зросла у 2008 році, а потім знов почала зменшуватися, що є позитивним явищем, адже збільшився період часу, за який запаси перетворюються на реалізовані товари. Показник тривалості операційного циклу протягом 2007-2008 років збільшується, а на кінець 2009 зменшився. Це є позитивним явищем, адже тепер зменшується строк, необхідний для отримання, постачання та продажу продукції. Тривалість оборотності оборотного капіталу протягом 2007 року зменшилася, а вже у 2008-2009 роках збільшилася. Це не є позитивною тенденцією, тому що збільшення показника свідчить про більшу потребу у грошових коштах. Фондовіддача протягом 2007 року збільшилася, потім у 2008 році зменшилась, а у 2009 – знову почала збільшуватися. Те, що цей показник досить високий – це позитивна тенденція, адже збільшення цього показника позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Наступний етап аналізу фінансово – господарської діяльності підприємства – розрахунок коефіцієнтів рентабельності. Рентабельність - це відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами і ресурсами, використаними для його досягнення. Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з який залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.  У залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють три групи показників рентабельності: рентабельність капіталу, рентабельність продажів та рентабельність виробництва. До показників рентабельності капіталу належать: рентабельність активів і рентабельність власного капіталу [25].

Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Показники рентабельності продажів: валова рентабельність реалізованої продукції, операційна рентабельність реалізованої продукції та чиста рентабельність реалізованої продукції. Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. Операційна рентабельність реалізованої продукції показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів. Чиста рентабельність реалізованої продукції характеризує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність. До показників рентабельності виробництва належать: валова рентабельність виробництва та чиста рентабельність виробництва. Валова рентабельність виробництва показує, скільки гривень валового прибутку приходиться на гривню затрат, які формують собівартість реалізованої продукції. Чиста рентабельність виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку приходиться на гривню реалізованої продукції [26].

Таблиця 2.4

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності ТОВ «Український Рітейл»

Рентабельність активів у 2007 році знизилась, але вже в кінці 2008 року вона знову піднялася, а потім у 2009 році знов почала знижуватись. Це явище негативне, адже це свідчить про зменшення прибутку у 2009 році. Рентабельність власного капіталу також у 2007 році знизилась, в кінці 2008 року вона знову піднялася, а потім у 2009 році знов почала знижуватись. Це явище також негативне, адже це свідчить про те, що кожна інвестована грошова одиниця тепер приносить менше прибутку. Валова рентабельність до кінця 2008 року збільшувалася, а потім почала зменшуватися. Така тенденція є негативною, тому що, це говорить про зниження ефективності виробництва та про менш продуману політику ціноутворення. Операційна рентабельність протягом 2007 року зменшилася, потім у 2008 році збільшилась, а у 2009 році знов зменшилась. Така тенденція є негативною, адже вона свідчить про збільшення адміністративних витрат і витрат на збут продукції. Аналогічна ситуація й з показником чистої рентабельності реалізованої продукції: протягом 2007 року вона зменшилася, потім у 2008 році збільшилась, а у 2009 році знов зменшилась, що є негативною тенденцією, бо свідчить про збільшення витрат і, як наслідок, зменшення чистого прибутку. Валова рентабельність виробництва до кінця 2008 року зростала, потім у 2009 році вона знизилася, що є негативною тенденцією, бо це свідчить про зменшення валового прибутку та збільшення собівартості продукції. Чиста рентабельність виробництва у 2007 році зменшилась, потім у 2008 році зросла, а потім знов почала знижуватись. Це негативне явище, тому, що свідчить про збільшення витрат і зменшення чистого прибутку.

2.3. Діагностика банкрутства ТОВ «Український Рітейл»

Під банкрутством розуміють визнану судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів лише за допомогою проведення ліквідаційної процедури. Але кожне підприємство намагається функціонувати так, щоб підприємству за будь-яких умов не загрожувало банкрутство. Тому для цього потрібно проводити аналіз наявності або відсутності ознак банкрутства або діагностику банкрутства [27].

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризисного розвитку підприємства, генеруючих загрозу його банкрутства в наступному періоді. Існує безліч методик проведення діагностики банкрутства, які відрізняються об’єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких проводиться аналіз [28]. Однією з най розповсюджених методик діагностики банкрутства є модель Альтмана, яка має такий вид: