Отчет по практике на ТОВ «Український Рітейл»

Аналізуючи дані порівняльного аналізу ТОВ «Український Рітейл» (див. додаток Б) можна зробити висновки, що в активі балансу більшу питому вагу займають оборотні активи (89,06%), в яких, в свою чергу велику вагу мають товари та дебіторська заборгованість. Причому питома вага оборотних активів постійно зменшується, але при цьому питома вага товарів до кінця 2007 року зменшується, протягом 2008 року збільшується, а потім знов починає зменшуватися. Динаміка дебіторської заборгованості є трохи іншою: протягом 2007 року її питома вага зростає, а потім постійно знижується, але обсяг постійно зростає. При цьому спостерігається постійне збільшення частки основних засобів та нематеріальних активів. Зменшення частки товарів може, з одного боку, свідчити або про зменшення обсягів їхнього надходження на ТОВ «Український Рітейл», або про збільшення обсягів продажу та постачання їх до магазинів «Брусниця». Збільшення дебіторської заборгованості також може свідчити про збільшення кількості покупців (в даному випадку – кількості магазинів)  або про збільшення обсягів постачання продукції. Протягом досліджуваного періоду кількість магазинів зросла, до того ж обсяги постачання товарів збільшились, що й обумовило збільшення обсягів дебіторської заборгованості [20].

Збільшення обсягів основних засобів та нематеріальних активів в даному випадку є цілком очікуваним, адже при збільшенні кількості магазинів відповідно збільшилась кількість споруд, будівель, обладнання.

В структурі пасиву балансу найбільшу питому вагу мають поточні зобов’язання, що говорить про те, що підприємство має велику суму залучених коштів. Причому, обсяги поточних зобов’язань протягом всього періоду зростають, а питома вага до кінця 2008 року зменшується, а потім починає знов зростати. Це можна пояснити зростанням обсягів поставок товарів та збільшенням кількості постачальників, тому така тенденція не є негативною, але при цьому слід враховувати строки сплати рахунків постачальників, адже коли оплата відбувається пізніше, це також відбивається на розмірі поточних зобов’язань, збільшуючи їх.

Протягом досліджуваного періоду збільшився власний капітал, що є позитивною тенденцією, адже свідчить про посилення фінансової стійкості та автономії.

Також слід звернути увагу на те, що в кінці 2009 року істотно збільшились короткострокові кредити банку, що говорить про те, що при розширенні ТОВ «Український Рітейл» була потреба в більшій кількості коштів, ніж є на даний момент. Однак слід враховувати, що збільшення цього показника свідчить про  посилення залежності від зовнішніх кредиторів. В структурі поточних зобов’язань найбільша частка належить кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги, причому її обсяг  до кінця 2008 року постійно зростає, а потім знижується, а питома вага постійно зменшується, що є позитивною тенденцією, адже зменшується залежність від кредиторів.

Ліквідність балансу визначається як ступень покриття зобов’язань організації її активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Аналіз ліквідності підприємства починається з аналізу ліквідності балансу, який ґрунтується на порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності й розташованих в порядку зменшення ліквідності, з зобов’язаннями по пасиву, згрупованими за строками їх погашення й розташованими в порядку зростання цих строків. Серед активів виділяють такі групи: найбільш ліквідні, швидко реалізовані, повільно реалізовані та важко реалізовані активи. Серед пасивів виділяють наступні групи: найбільш строкові зобов’язання,короткострокові, довгострокові та постійні пасиви. Порівняння між собою груп активів та пасивів дає змогу оцінити чи зможе підприємство повністю і у встановлений строк розрахуватись за своїми зобов’язаннями [21].

 Аналіз даних, отриманих при  проведенні аналізу ліквідності балансу (див. додаток В) показує, що протягом 2007 – 2009 років співвідношення активів і пасивів на ТОВ «Український Рітейл» наступне: Л1 < П1, тобто спостерігається нестача найбільш ліквідних активів для покриття найбільш строкових зобов’язань протягом даного періоду, до того, ця нестача з кожним роком стає все більшою, а це є негативною тенденцією. Нестача коштів може негативно вплинути на фінансовий стан та стійкість.

Протягом 2007 року спостерігається перевищення активів, що швидко реалізуються над короткостроковими пасивами, тобто Л2 > П2, що є позитивною тенденцією.

Протягом усього досліджуваного періоду, тобто у 2007 – 2009 роках на ТОВ «Український Рітейл» спостерігається наступна ситуація.  Активи, що реалізуються повільно на початок 2007 року перевищують довгострокові пасиви, а на кінець періоду спостерігається нестача активів, що повільно реалізуються для покриття довгострокових зобов’язань. У 2008 році також є нестача активів, що повільно реалізуються. А вже на кінець 2009 року ситуація змінилася, активи, що повільно реалізуються перевищують довгострокові пасиви. Цю тенденцію неможна назвати негативною, бо їх нестача компенсується за рахунок надлишку активів, що швидко реалізуються.

Стабільна нестача важко реалізованих активів для покриття постійних пасивів спостерігається протягом 2007 – 2009 років, що не слід вважати негативним явищем, адже ця нестача повністю покривається швидко реалізованими та повільно реалізованими активами.

На даний момент такий стан не приведе до погіршення фінансового стану підприємства, однак, якщо така тенденція буде зберігатися і надалі, це може визвати нестачу коштів для покриття строкової заборгованості. Нестача найбільш ліквідних активів може в майбутньому привести до зростання кредиторської заборгованості по поточним зобов’язанням підприємства, що негативно вплине на фінансовий стан підприємства. Постійне зростання кредиторської заборгованості, в свою чергу, через деякий час може викликати загрозу банкрутства.

Наступний етап аналізу ліквідності підприємства  - розрахунок коефіцієнтів ліквідності. На цьому етапі розраховуються коефіцієнти загальної, строкової та абсолютної ліквідності. Коефіцієнт загальної ліквідності показує, в якій мірі наявних оборотних активів достатньо для задоволення поточних зобов’язань. За допомогою цього коефіцієнту оцінюється не тільки здатність підприємства погасити поточні зобов’язання, але й потенційна можливість розрахуватися по довгостроковим зобов’язанням. Коефіцієнт строкової ліквідності також показує, в якій мірі достатньо оборотних коштів для покриття поточних зобов’язань, але при його розрахунку не беруть до уваги повільно реалізовані активи. Аналогічне значення має і коефіцієнт абсолютної ліквідності, але при його розрахунку використовують лише найбільш ліквідні активи [22].

Таблиця 2.1

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності ТОВ «Український Рітейл»

Аналіз даних табл. 2.1 показує, що протягом 2007 – 2009 років коефіцієнт поточної ліквідності знаходився в межах встановлених норм і був більше 1, що свідчить про те, що обігових коштів достатньо, щоб в повній мірі задовольнити короткострокові зобов’язання. Але з кожним роком значення цього коефіцієнту стає більшим, а на кінець 2009 року меншим, тобто намітилася негативна тенденція, адже подальше зниження цього показника може призвести до загрози банкрутства, тому що підприємство в цьому випадку не зможе повністю задовольнити свої зобов’язання.

Значення коефіцієнту швидкої ліквідності протягом даного періоду також знаходиться в межах встановлених норм, що є позитивним явищем, адже це свідчить про здатність підприємства задовольнити свої зобов’язання в повній мірі. Найнижчим цей показник був в кінці 2009 року, що свідчить про те, що намітилася негативна тенденція і якщо цей показник буде зменшуватися і надалі, то ТОВ «Український Рітейл» зможе повністю покрити свої зобов’язання.

Дивлячись на значення коефіцієнту абсолютної ліквідності, можна зробити висновок, що самих грошових коштів та поточних фінансових інвестицій недостатньо для задоволення зобов’язань підприємства. Про це свідчить те, що значення цього коефіцієнту протягом 2007 – 2008 років значно менше, ніж встановлені норми. До кінця 2007 року значення цього показника зменшилося, а в 2009 році показник збільшився, що є позитивним явищем для підприємства, адже подальше зростання цього показника може свідчити про покращення фінансового стану підприємства, його стійкості та стабільності.

Важливим етапом аналізу фінансово – господарської діяльності є розрахунок коефіцієнтів капіталізації і покриття, які характеризують фінансову стійкість підприємства. Коефіцієнти капіталізації характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів. Коефіцієнти покриття характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів. До коефіцієнтів капіталізації відносять коефіцієнти фінансової автономії, фінансової залежності, фінансового ризику та маневреності власного капіталу. Коефіцієнт фінансової автономії характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Оберненим до цього коефіцієнта є коефіцієнт фінансової залежності. Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті. До коефіцієнтів покриття відносяться коефіцієнти структури покриття довгострокових вкладів, довгострокового залучення позикових коштів та фінансової незалежності капіталізованих джерел. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладів показує, яка частина основних засобів й інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Коефіцієнти довгострокового залучення  позикових коштів та фінансової незалежності капіталізованих джерел показують ступінь фінансової залежності від зовнішніх інвесторів та рентабельність власного капіталу, тобто який прибуток приносить кожна вкладена грошова одиниця власного капіталу [23].

Таблиця 2.2

Розрахунок коефіцієнтів капіталізації і покриття ТОВ «Український Рітейл»