Особливості розвитку секторального економічного співробітництва України та ЄС

Розширення ЄС суттєво вплине і на транспортну галузь. Слід готуватися до того, що зміна вимог до правил митного оформлення вантажів та технічного стану транспортних засобів у нових державах-членах ЄС може спричинити усунення окремих українських перевізників з ринку транспортних послуг ЄС.

Внаслідок введення візового режиму тимчасово скоротяться обсяги пасажирських перевезень та ускладниться організація регулярного транспортного сполучення між Україною та новими державами-членами ЄС.

Необхідність узгодження нових технологічних схем пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та укладення відповідних угод, а також неконкурентоспроможність на розширеному ринку ЄС товарів сусідніх з Україною країн можуть призвести до зменшення обсягів експортних і транзитних вантажів.

Досить чутливою сферою у зв'язку з розширенням ЄС є регіональне та транскордонне співробітництво. Це пов'язано насамперед з ускладненням ділових обмінів, прикордонної торгівлі та проблемами регулювання трудової міграції.

Розширення Європейського Союзу ставить перед Україною два завдання. Перше з них – це необхідність прискорення економічних реформ в цілому та реструктуризації виробництва зокрема. Адже можливість скористатися позитивними ефектами розширення багато в чому визначається рівнем та динамікою розвитку української економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Друге полягає в необхідності пошуку нової моделі співробітництва з розширеним Євросоюзом, реалізація якого, у свою чергу, залежатиме від економічних перетворень в Україні та переходу на інноваційний шлях розвитку.

Ця модель має передбачати як відповідні внутрішні заходи, так і зустрічні кроки з боку ЄС. Йдеться про зміцнення внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку, з одного боку, та створення у перспективі зони вільної торгівлі Україна - ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України - з другого. Реалізації нової моделі можуть сприяти і низка інструментів, які пропонує Україні ініціатива ЄС „Ширша Європа - сусідство" та виконання домовленостей, досягнутих на Ялтинському (2003 р.) та попередніх самітах Україна - ЄС.

Що стосується внутрішньоекономічних кроків, то Україна має здійснити низку невідкладних фундаментальних системних трансформацій, а саме: [18]

• реалізувати стратегію випереджального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7% (у 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;
• опанувати інноваційну модель структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;
• забезпечити цілеспрямовані передумови для скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу - основи політичної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності.

У реалізації економічного співробітництва з ЄС Україна виходитиме з необхідності запровадження інтеграційної ідеології економічних відносин, що передбачає інтеграцію України в економічні та соціальні структури ЄС, поступове входження України до єдиного внутрішнього ринку ЄС, створення повноцінного конкурентного середовища, максимально звужуючи наслідки протекціоністських дій з боку ЄС.

Водночас маємо і надалі активно працювати над вирішенням завдань з секторальної (або галузевої) інтеграції.

Ключова увага має бути відведена розробці та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на ринку ЄС з відповідними умовами та етапами підготовки внутрішнього економічного середовища до європейських вимог, а саме: досягнення європейського рівня продуктивності праці, прибутковості виробництва, заробітної плати та ін.

Участь України у формуванні Єдиного економічного простору має розглядатися тільки як процес, органічно підпорядкований стратегічному курсу європейської інтеграції. Це одна з базових позицій Послання Президента України "Європейський вибір", яка чітко й однозначно підтверджена керівництвом України на Ялтинському саміті "Україна - ЄС" у жовтні 2003 р.

У контексті євроінтеграційної стратегії Україна зацікавлена у всебічному розвитку багатостороннього економічного співробітництва з країнами СНД і, зокрема, з Росією. Це передусім передбачає подолання ускладнень, що виникли протягом останніх років у зовнішньоторговельних відносинах. Тут позитивну роль може відіграти реалізація Угоди щодо формування ЄЕП за участю Білорусі, Казахстану, Росії та нашої держави. Головним для України сьогодні є не дилема між інтеграційними альтернативами, а пошук джерел ресурсного забезпечення сталого економічного зростання, утвердження інноваційної моделі розвитку, підвищення конкурентоспроможності економіки, наближення до європейських стандартів соціальної сфери. Основою цих принципів є розуміння того, що лише через співробітництво і партнерство зі своїми сусідами кожна окрема країна може максимально використати свій потенціал, гарантувати реалізацію національних інтересів. Україна зацікавлена в європейській орієнтації нового міждержавного утворення. Посилення інтеграційних процесів між відповідними країнами може сприяти утвердженню у східній частині європейського континенту зони сталого розвитку та високих темпів економічного зростання.

З євроінтеграційним курсом повністю узгоджується позиція нашої держави у питаннях, які стосуються оптимізації відносин з Російською Федерацією, зміцнення українсько-російського стратегічного партнерства. Європейська спільнота об'єктивно зацікавлена у такому перебігу подій. Йдеться про важливий чинник розширення зони стабільності на європейському просторі, утвердження якої є одним з визначальних пріоритетів Євросоюзу.

Україна зацікавлена у повній реалізації положень Угоди щодо поетапного формування в межах ЄЕП зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. Йдеться про розвиток торгівлі та інвестицій між країнами-учасницями ЄЕП на принципах COT, що гарантують рівність конкурентних можливостей країн-учасниць, їх міжнародний правовий захист. [18]

Утворення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень між країнами ЄЕП, як і у більш широких межах – на рівні СНД, відповідає нашим національним економічним інтересам. Нинішнє місце України у торгівлі з країнами "четвірки" свідчить про високий рівень конкурентоспроможності нашої економіки насамперед на ринках складної продукції, зокрема машинобудування. Цей напрям забезпечує понад половину українського експорту механічного обладнання, машин та механізмів. Отже, є підстави очікувати, що за ліквідації штучних бар'єрів у торговельних відносинах з партнерами по ЄЕП Україна матиме істотні конкурентні переваги і може посісти місце активного постачальника на зазначені ринки виробів машинобудування та продукції з високим рівнем переробки, що сприятиме поліпшенню структури української економіки, збільшенню частки її високотехнологічної складової.

Утвердження зони вільної торгівлі відкриває нові можливості співробітництва і в енергетичній сфері. Особливо важливим для України є скасування Російською Федерацією, відповідно до принципів COT, експортного мита на нафту й газ. Відповідна корекція цін на зазначені товари в Україні сприятиме відчутному зниженню собівартості національних товарів, підвищить їхню конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

Дуже важливою для України є інтенсифікація співробітництва в галузі аграрного виробництва, а також у розвитку транспортної сфери, передусім міжнародних транспортних коридорів, що пролягають територіями наших країн.

Формування зони вільної торгівлі на принципах COT має розглядатися найвищою планкою інтеграційних процесів на пострадянському просторі, у структурах яких можлива участь України. Переступивши цю межу, ми можемо опинитися в ситуації, що докорінно змінить геополітичну парадигму нашої держави, її стратегічний курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, сформований останніми роками згідно з ініціативною позицією Президента України. Йдеться про те, що зона вільної торгівлі є фактично найвищим рівнем наших відносин у межах "четвірки", при якому для України згідно зі ст. 49 Договору про Європейський Союз, зберігається перспектива претендувати на членство у цій європейській структурі.

Водночас участь України у формуванні ЄЕП не повинна знімати з порядку денного питання облаштування кордону між Україною та Росією, Україною та Білоруссю. Це питання набуває першочергового значення у зв'язку з розширенням ЄС та вимогами щодо майбутнього членства України в Євросоюзі.

Формування ЄЕП не може заперечувати участі України в інших субрегіональ-них інтеграційних утвореннях, зокрема, у ГУУАМ та ОЧЕС. Перевагою цих векторів міжнародного співробітництва є те, що Україна виступає в них визнаним консолідуючим лідером, ядром регіональної інтеграції. У новій ситуації особливої ваги набуває ініціативна позиція України і щодо інтенсифікації взаємодії з країнами Центральної Азії та Кавказу, зокрема, у розвитку міжнародних транспортно-комунікаційних мереж та освоєнні покладів вуглеводів Каспійського басейну. Поглиблення відповідного співробітництва повною мірою кореспондується з інтересами Євросоюзу. У цих та інших питаннях Україна може стати важливою ланкою між Сходом і Заходом. [19]

Наближення ЄС до українських кордонів об'єктивно збільшує вплив європейської спільноти на Україну, модернізує співробітництво з новими членами Союзу. У стратегічному плані цей процес можна розглядати як позитивний - такий, що сприяє запровадженню в Україні європейських стандартів, розширює рамки співробітництва з Європейським Союзом. Необхідно спільно з ЄС відшукати взаємоприйнятні механізми, здатні зберегти та розвинути позитивну динаміку двосторонніх торговельно-економічних та політичних відносин.

У практичному плані на найближчу перспективу перед Кабінетом Міністрів України постають такі завдання: у сфері політики та безпеки:

• поширення на Україну принципів та модальностей співробітництва у сфері безпеки, які існували між ЄС та колишніми державами-кандидатами на вступ до ЄС;
• укладення на основі ст. 24 Договору про Європейський Союз окремої рамкової Угоди про співробітництво у сфері врегулювання кризових ситуацій,основою для якої могли б слугувати положення відповідного Механізму ЄС, ухваленого у червні 2002 р. на саміті ЄС у Севільї;
• укладення рамкової Угоди між Україною та ЄС про використання Євросоюзом авіаційно-транспортних ресурсів України;
• розширення діалогу у сфері безпеки заходів відповідно до пропозицій України, викладених у Меморандумі щодо європейської стратегії безпеки, переданому ЄС у грудні 2003 p.;
• залучення ресурсів Європейського Союзу та його держав-членів для цільової допомоги Україні на знешкодження протипіхотних мін та ліквідацію боєприпасів, непридатних для дальшого використання і зберігання;

У соціально-економічній сфері очікується впровадження інноваційної моделі економічного розвитку України як передумови досягнення соціального та економічного рівня країн Європейського Союзу та визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах розширеного ЄС, у т. ч. державної підтримки галузей економіки з урахуванням механізму субсидування та надання пільг згідно з нормами і вимогами COT та законодавства ЄС.

Також необхідне здійснення заходів щодо збереження доступу українських товарів та послуг на ринок розширеного ЄС, досягнення домовленостей з ЄС щодо збільшення обсягів квот на поставки української сталеливарної продукції на ринок розширеного ЄС на рівні,не нижчому середньорічних обсягів поставок цієї продукції до десяти країн-кандидатів,

досягнення домовленостей з ЄС щодо встановлення для імпорту до десяти нових держав-членів ЄС української продукції, яка підпадає під дію антидемпінгових заходів ЄС, тимчасового режиму на період, необхідний для перегляду відповідних антидемпінгових заходів та внесення необхідних змін до двосторонньої правової бази. При цьому необхідно передбачити скорочення терміну розгляду заяв українських виробників-експортерів на проведення переглядів до одного місяця.

Подальше співробітництво України з ЄС передбачає досягнення домовленостей з ЄС щодо поширення на Україну соціальних преференцій у рамках Генеральної системи преференцій ЄС та створення в Україні систем моніторингу якості продукції (насамперед сільськогосподарської) відповідно до норм ЄС.

Не менш важливим є приведення системи стандартизації України та підтвердження її відповідно до стандартів, норм і правил ЄС, а також створення договірно-правової бази щодо визнання результатів робіт з оцінки відповідності українських органів з сертифікації.

Розширення галузевого співробітництва між Україною та ЄС (енергетичного, транспортного, космічного, у сферах екології, науки та освіти); залучення ресурсів Структурних фондів ЄС, Європейського інвестиційного банку для реалізації в Україні інвестиційних проектів за участю держав-членів ЄС, активізація інтеграції інфраструктурних мереж, зокрема шляхом реалізації проектів загальноєвропейського значення (ЄАНТК, залучення європейських газових компаній до створення Консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України, розвиток українських ділянок пан-європейських транспортних коридорів) є важливою перспективою відносин України з Європейським Союзом.

Розвиток транскордонного співробітництва з розширеним ЄС на основі єдиного фінансового інструменту побудований на принципах діючої для держав-членів ЄС програми ІНТЕРРЕГ. [17]

Таким чином, розширення ЄС ставить перед Україною завдання максимально ефективно використати всі наявні позитивні наслідки і одночасно трансформувати виклики розширення у позитивні здобутки.

Євроінтеграційний курс – це невід'ємна частина суспільно-політичного та економічного поступу України. Роль та місце нашої країни у новій архітектурі Європи визначатиметься здатністю України максимально використати нові можливості та знайти адекватні відповіді на виклики розширення ЄС. Саме тому оцінка перспектив та наслідків цього процесу, їх ефективне використання, посилення політичного та економічного діалогу з Євросоюзом заради забезпечення національних інтересів України є нашими основними завданнями на найближчу перспективу. Консолідація всіх прогресивних сил суспільства, поглиблення взаємодії гілок влади в напрямі створення стабільної та передбачуваної моделі політичного устрою держави та конкурентоспроможної економіки - запорука досягнення цієї стратегічної мети нашого суспільного розвитку.