Особливості розвитку секторального економічного співробітництва України та ЄС

 

 

Третє місце посідають Нідерланди з обсягом інвестицій 4 822,8 млн. дол. США, що складає 9,8 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну (відповідно від обсягу інвестицій з країн ЄС – 12,2 %). На четвертому місці знаходиться Австрія з обсягом інвестицій 3 423,1 млн. дол. США, їх частка у загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в Україну становить 6,9 %.

Кіпр, Німеччина, Нідерланди та Австрія є не лише найбільшими інвесторами серед країн ЄС, але входять і до десяти країн світу, що здійснюють найбільші за обсягами інвестиції в Україну, відповідно посідають перше, друге, третє та п’яте місця.

Найбільший приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України з країн ЄС за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 рр. становить:

2 600,6 млн. дол. США з Кіпру,

691,7 млн. дол. США з Австрії,

303,4 млн. дол. США з Німеччини, (рис 2.8).

 

               

Рисунок 2.8 – Приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України з

деяких країн-членів ЄС за 2012 р., млн. дол. США*

 

 

*Складено автором за  джерелом [14]

Загальний обсяг прямих інвестицій з України станом на 01.01.2013 р. становив 6 898,0 млн. дол. США, в т.ч. до країн-членів Європейського  Союзу  6484,9 млн. дол. США, що складає 94,0% від загального обсягу українських інвестицій, залучених до країн світу.

Таблиця 2.4 – Надходження прямих інвестицій з України

до країн-членів Європейського Союзу, 2012 р. у порівнянні з 2011р. [14]

	2011 р. у млн.  дол. США	2012 р. у млн. дол. США	Темпи росту (зниження) показників надходження ПІІ з України		Питома вага країн у обсягах ПІІ, %
			у млн. дол. США	%
Всього з України	6868,3	6898,0	29,7	100,4	100,0
У т.ч.:
До ЄС-27 всього	6494,1	6484,9	-9,2	99,9	94,0	100,0
До ЄС-15 всього	14,5	14,1	-0,4	97,2	0,2	0,2
У т.ч.:
Австрія	4,7	4,5	-0,2	95,7	0,1	0,1
Бельгія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Велика Британія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Греція	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Данія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Ірландія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Іспанія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Італія	0,4	0,4	0,0	100,0	0,0	0,0
Люксембург	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Нідерланди	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Німеччина	9,2	9,0	-0,2	97,8	0,1	0,1
Португалія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Фінляндія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Франція	0,2	0,2	0,0	100,0	0,0	0,0
Швеція	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
До ЄС-12 всього	6479,6	6470,8	-8,8	99,9	93,8	99,8
У т.ч.:
Естонія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Кіпр	6342,5	6342,1	-0,4	100,0	91,9	97,8
Латвія	87,9	80,4	-7,5	91,5	1,2	1,2
Литва	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Мальта	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Польща	49,1	48,2	-0,9	98,2	0,7	0,7
Словаччина	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Словенія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Угорщина	0,1	0,1	0,0	100,0	0,0	0,0
Чеська Республіка	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Болгарія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Румунія	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0

 

Серед країн ЄС перше місце за обсягами інвестицій з України посідає Кіпр (6 342,1 млн. дол. США), який залучив 91,9 % від загального обсягу українських інвестицій або 97,8 % від обсягу українських інвестицій до країн ЄС.

Частка інвестицій, які надійшли з України до економіки Латвії, що посідає друге місце серед країн ЄС за обсягами українських інвестицій, становить 80,4 млн. дол. США, що складає 1,2 % від загального обсягу українських інвестицій (1,2 % від обсягу українських інвестицій до країн ЄС).

Третє місце посідає Польща з обсягом інвестицій з України 48,2 млн. дол. США, що складає 0,7 % від загального обсягу українських інвестицій.

 

Рисунок 2.9 – Обсяги інвестицій з України до економік деяких

держав-членів ЄС за 2012 р., млн. дол. США*

 

 

 

 

*Складено автором за  джерелом [14]

Розвиток енергетики і її підтримання на достатньому рівні – необхідна умова функціонування виробництва і сфери послуг. В рамках ЄС завдання розвитку енергетики визначені у числі пріоритетних. В основі енергетичної політики Євросоюзу лежить ретельний аналіз тенденцій світової енергетики та можливостей, закладених попереднім економічним розвитком. Конкретним індикатором стану енергетики та можливостей партнерів у даній сфері є паливно-енергетичний баланс (ПЕБ). Якість паливно-енергетичного комплексу визначається надійністю отримання енергоресурсів, їх різноманітністю, достатньою кількістю, прийнятною ціною, можливістю здійснення заміни одного із енергоносіїв на інший у випадку виникнення форс-мажорних обставин. На даний час ПЕБ країн ЄС є достатньо стійким. Це забезпечується тим, що в ньому немає критично високого використання жодного із первинних видів енергії. Пріоритети базуються на означених вище критеріях. Перш за все необхідно відмітити значну частку у ПЕБ нафти. Некритичність показника визначається тим, що нафтовий ринок ЄС досить насичений і різноманітний, що зрозуміло з Таблиці 5. Нафту постачають двома незалежними один від одного способами: сухопутним – нафтопроводами, і морським – танкерним флотом.

Із стабільних первинних джерел енергії значне місце у ПЕБ відводиться вугіллю. Це особливо чітко проглядається в енергетичній політиці Польщі, Німеччини та Великої Британії. Увага до вугілля як первинного джерела енергії пояснюється тим, що його запаси в порівнянні з нафтою і природним газом, значно більші, що дозволяє країнам мати значну перспективу (150-200 років проти 50-100 років на використання нафти та газу).

Привертає увагу зміна оцінок ЄС щодо розвитку ядерної енергетики. Неприйняття ядерної енергетики, яке мало місце в Європі після Чорнобильської катастрофи поступається розумінню того, що за умов забезпечення більш високого рівня безпеки така енергетика може і повинна стати дієвою альтернативою нафті і газу. Щорічний приріст виробництва атомної енергетики протягом наступних 30 років складатиме 0,8 %. Сприяють змінам у цьому секторі успіхи Франції, яка розробила і втілює в життя масштабну програму формування ядерної енергетики. Рівень безпеки розроблених у Франції реакторів значно вищий від тих, що виробляються іншими країнами. Французьким вченим вдалось розробити проект, в якому реалізовано модульний принцип конструкції атомної станції, що вирішує проблему її монтажу та демонтажу після завершення експлуатації. Новий проект відповідає підвищеним екологічним вимогам і в силу цих причин може вважатись на даний час зразковим.

На відміну від країн ЄС паливно-енергетичний баланс України, у структурі якого газ складає близько 41 % , нафта – 18,4 %, вугілля – 24,3 %, атомна енергія та інші види енергії – 16,3 %) є критичним за рядом таких показників як загальні обсяги енергоспоживання; висока частка споживання газу, низька частка споживання вугілля, нафти, атомної енергетики та відновлюючої енергетики.

 

 

Таблиця 5 – Порівняльна таблиця споживання енергоносіїв України, ЄС та світу в цілому за 2012 р, %*

	Нафта	Газ	Вугілля	Атомна енергетика	Гідроенергетика, поновлюючі види енергії
Світ	39,3	25	25,3	7,8	2,6
ЄС	40,4	23,5	14,8	15,2	6,1
Україна	19,4	41	24,3	14,3	2,1

 

 

 

Споживання газу на одиницю випущеної продукції в усіх галузях економіки України втричі більше, ніж у світі, й удвічі, ніж в Європі. Протягом більше ніж десяти років наша держава намагається диверсифікувати постачання газу, однак суттєвих зрушень у вирішенні цього завдання немає.

 

 

*Складено автором за  джерелом [13]

РОЗДІЛ 3. Основні напрями національної економічної політики в умовах розширення ЄС та стратегія участі України у формуванні Єдиного економічного простору (ЄЕП)

 

Поряд з новими можливостями, що відкриваються для України внаслідок розширення ЄС, цей процес несе з собою також низку серйозних викликів.

У цілому формування на кордонах України могутнього інтеграційного об'єднання з єдиними торговельними правилами, тарифом, адміністративними нормами та процедурами вигідно Україні, оскільки спрощує ведення бізнесу з європейськими компаніями та поліпшує умови торгівлі та інвестування. Розширення стане важливим чинником прискорення економічного розвитку нових членів ЄС, а це означає появу нових бізнесових можливостей для України.

Загалом в економічному вимірі після розширення відбудуться такі зміни:

ЄС стане найбільш значним ринком збуту українських товарів та джереломзростання і розширення українського імпорту. Загальне зниження середньозваженого тарифу в результаті розширення ЄС матиме позитивну рольдля українських експортерів. [8, c.197]

ЄС максимально сприятиме інтеграції українських енергетичних, транспортних та телекомунікаційних мереж у європейську інфраструктуру:

• в Україні активніше запроваджуватимуться європейські норми і стандарти в усіх сферах життєдіяльності суспільства;
• Україна виграє (передусім малі та середні підприємства) від єдиної системи торгових правил, єдиного митного тарифу та єдиної системи адміністративних процедур у розширеному ЄС;
• Україна отримає вигоду від приєднання нових держав-членів ЄС до Генеральної системи преференцій та відповідного додаткового зменшення митних тарифів;
• можливим є перенесення в Україну ряду виробництв з нових держав-членів;
• очікується позитивний вплив на розвиток прикордонних регіонів України, надходження до них іноземних інвестицій та розбудова транспортної інфраструктури. [15]

Однак у короткостроковій перспективі наслідки розширення ЄС для окремих сфер співробітництва будуть пов'язані з ризиками скорочення доступу українських товарів та послуг на ринки нових держав-членів ЄС.

Основними чинниками, які можуть призвести до небажаних наслідків для України у торговельно-економічній сфері, є такі:

• денонсація угод про вільну торгівлю між Україною та країнами Балтії, щоможе призвести до погіршення конкурентних позицій України на відповідних ринках;
• поширення на нові держави-члени ЄС європейських угод щодо лібералізації торгівлі з окремими країнами та групами країн, а також митних преференцій для країн, які розвиваються, що може спричинити відносне погіршення конкурентних позицій України на ринках деяких товарів середньої технологічності;
• приєднання нових держав-членів ЄС до системи нетарифних обмеженьщодо українського експорту, зокрема запровадження квот на імпорт зУкраїни продукції чорної металургії;
• часткова втрата українськими експортерами традиційних ринків збуту в нових державах-членах ЄС внаслідок поширення на експорт до цих країн антидемпінгових заходів, які застосовує ЄС до України;
• обмеження можливостей українського експорту внаслідок запровадженняновими державами-членами ЄС європейських норм та правил технічного,санітарного, фітосанітарного, ветеринарного, екологічного регулювання,а також правил захисту прав споживачів;
• відносне збільшення конкурентоспроможності продукції агропромислового сектору нових держав-членів ЄС по відношенню до українського за рахунок отримання субсидій з бюджету ЄС;
• ускладнення ділових обмінів, прикордонної торгівлі та регулювання трудової міграції на двосторонньому рівні з новими державами-членами, зростання у зв'язку із запровадженням візового режиму вартості здійснення комерційних угод.

За розрахунками Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, тільки внаслідок припинення дій угод про вільну торгівлю з країнами Балтії додаткове податкове навантаження на український експорт до зазначених країн у короткотерміновій перспективі збільшиться на 14,8 млн. дол. США.

Втрата традиційних ринків збуту, передусім металургійної та хімічної продукції, у нових державах-членах внаслідок поширення на них антидемпінгових заходів ЄС щодо України оцінюється на рівні 36,5-50 млн. дол. США. Крім того, досі не врегульоване з ЄС питання умов торгівлі деякими сталеливарними виробами. Зволікання з укладанням відповідної угоди може призвести до втрати частки ринку сталеливарних виробів у нових членах ЄС загальною вартістю від 173 до 260 млн. дол. США. [17]

Можлива втрата ринків сільськогосподарської продукції у нових державах-членах ЄС в результаті запровадження ними європейських стандартів та норм технічного, санітарного, фітосанітарного, ветеринарного контролю оцінюється на рівні 60 млн. дол. США. [17]

У підсумку загальний негативний ефект для України від скасування угод про вільну торгівлю, поширення на український експорт до нових країн-членів антидемпінгових заходів та кількісних обмежень, а також від можливої втрати ринків сільськогосподарської продукції оцінюється на рівні 300-400 млн. дол. США, а з урахуванням позитивних перспектив орієнтовні щорічні втрати України від приєднання десяти нових держав-членів ЄС до єдиної тарифної політики та політики торговельного захисту ЄС в найближчі два роки можуть скласти від 250 до 350 млн. дол. СІП А.

Позиції українських виробників продукції з високим рівнем доданої вартості у коротко- і середньостроковій перспективі істотно не зміняться внаслідок незначних обсягів такого експорту до нових держав-членів ЄС. У довгостроковій перспективі вони залежатимуть від того, чи зможе Україна досягти європейських технічних стандартів та європейського рівня якості.

Позиції української продукції агропромислового сектору на розширеному ринку ЄС залежатимуть від двох чинників: по-перше, від того, наскільки ці товари відповідатимуть стандартам Євросоюзу, по-друге - від змін, яких зазнає спільна сільськогосподарська політика ЄС.

У цьому контексті Україна повинна чітко визначити пріоритетні напрями наближення до європейських стандартів та технічних вимог, що застосовуються як у промисловості, так і в сільському господарстві. Адже гармонізації потребують понад 8000 норм і стандартів, а гармонізовано тільки близько 1500. [18]

Загалом абсолютна більшість проблем для українських експортерів у зв'язку із розширенням ЄС є наслідком відставання України від його нових членів за глибиною ринкове спрямованих соціально-економічних перетворень, економічної та технологічної модернізації, що зумовлює недостатню конкурентоспроможність вітчизняних товарів.