Особливості розвитку секторального економічного співробітництва України та ЄС

 

 

 

 

 

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Міжнародна інтеграція»

на тему: «Особливості розвитку секторального економічного співробітництва України та ЄС»_______________________________________________________                               

 

 

 

2013 рік 

РЕФЕРАТ

Сторінок 56

Рисунків 9

Таблиць 5

Додатків 0

 

 

Обєкт дослідження:	Секторальне економічне співробітництво України та ЄС.
Мета:	Огляд співпраці України з країнами-членами ЄС у різних секторах економіки.
Методи:	Теоретичного узагальнення, аналогії, групування і класифікації, моделювання, статистичного і структурного аналізу, порівняльного аналізу.
Результати:	Проаналізовано проблеми та перспективи участі України в евроінтеграційних процесах; проаналізовано рівень економічної співпраці України та ЄС; запропоновано напрями удосконалення механізму управління інтеграційними процесами в умовах глобалізації.
Ключові слова: МІЖНАРОДНА ІНТЕГРАЦІЯ, ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ, МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА, ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО, ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

ВСТУП………………………………………………………………………	4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи секторального економічного співробітництва України та ЄС……………………………………………	7
РОЗДІЛ 2. Діагностика розвитку секторального економічного співробітництва України та ЄС……………………………………………	24
РОЗДІЛ 3. Основні напрями національної економічної політики в умовах розширення ЄС та стратегія участі України у формуванні Єдиного економічного простору (ЄЕП)…………………………………..	40
ВИСНОВКИ………………………………………………………………....	52
Список використаних джерел……………………………………………...	54

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Європейський Союз стоїть на порозі нового етапу розширення – безпрецедентного як щодо кількості країн, які приєднаються до ЄС найближчими роками, так і щодо глибини пов'язаних з цим перетворень. Цей етап особливий і для України, оскільки наш курс на європейську інтеграцію здійснюватиметься в новій ситуації, коли наша держава матиме спільний кордон з розширеним ЄС.

Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною незалежності. Його витоки – в історії нашого народу та усвідомленні права жити в демократичній, економічно розвиненій, соціальне орієнтованій країні. Його мета – створення шляхом масштабних внутрішніх перетворень умов для входження до спільноти європейських розвинутих країн. Сьогодні цей курс є домінантою внутрішньої та зовнішньої державної політики.

Проблема економічної інтеграції для України є однією з першочергових, а враховуючи, що Україна – одна з найбільших європейських держав, то для неї особливо важливою є інтеграція саме з країнами Європи і, в першу чергу, з країнами-членами Європейського Союзу.[1, c.7]

В березні 1993 р. розпочались офіційні переговори з Україною, які завершилися 14 червня 1994 р. підписанням Угоди про партнерство та співробітництво (УПС) в Люксембурзі. Тим самим було закладено правову основу у взаємодіях України з ЄС.[2, c.21]

Мета УПС – сприяти політичному, торговельному, економічному та культурному співробітництву між Україною та Європейським Союзом. Вона є втіленням спільного наміру ЄС та України забезпечити партнерство та взаєморозуміння заради взаємної вигоди.

Партнерство та співробітництво між Україною та ЄС передбачає подальшу широкомасштабну співпрацю, спрямовану на досягнення цілей УПС в усіх галузях права та економіки.

УПС відкриває Україні легший доступ до ринку Європи завдяки режиму найбільшого сприяння і принципу недискримінації. Це зобов'язує сторони не встановлювати на імпорт та експорт продукції вище мито, ніж те, що визначено в інших країнах. Товари, виготовлені на території однієї із сторін, не підлягають внутрішньому оподаткуванню чи іншим зборам, які перевищують ставки зборів та податків, визначених для продукції національного виробництва. Не встановлюються квоти на експорт та імпорт товарів, за винятком особливих режимів торгівлі в галузях ядерної енергетики, а також для вугілля, металу та текстилю.

Сьогодні ЄС не тільки надає Україні найбільшу фінансову, економічну та технічну допомогу; він також виступає найбільшим торговельним партнером за межами СНД і найбільшим інвестором в Україні, при цьому обсяг і торгівлі, і інвестицій продовжує постійно зростати.[3, c.14]

В цілому Європа готова до співробітництва: Україна становить стратегічний інтерес для ЄС. Хоча існують застереження, що реалізація ролі України в Європі можлива в разі розв'язання її економічних і внутрішньополітичних проблем.

У процесі інтегрування України до ЄС особливого значення набуває проблема залучення іноземних інвестицій, вирішенню якої сприяє поліпшення інвестиційного клімату в країні, зумовлене дією макроекономічних факторів.

Фактором розвитку процесу інтегрування України в ЄС є зовнішньоекономічна політика держави, весь комплекс проблем щодо створення договірного простору та забезпечення національної безпеки, розвитку усіх форм зовнішньоекономічного співробітництва, орієнтації на глобальні зміни та тенденції – це може призвести до позитивних змін у становищі України в Європейському просторі.

За останні роки Україна поступово формувала і уточнювала свою стратегію вступу в перспективі у Європейський Союз. Однак на підготовчому етапі та довгому шляху у напрямі інтеграції до ЄС попереду чекає велика робота з структурної перебудови економіки, реформування власності, здійснення макроекономічної стабілізації, форсуванню економічного росту. Необхідно досягти тих високих макроекономічних стандартів, які склались в економіці країн Західної Європи. Проте наразі здійснюється активна співпраця України з країнами-членами Європейського союзу у різних галузях, особливо в економічному секторі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи секторального економічного співробітництва України та ЄС.

 

З моменту набуття Україною незалежності у 1991 році Європейський Союз та Україна динамічно розвивають відносини один з одним. Україна – це держава, яка є пріоритетним партнером ЄС у рамках European Neighbourhood Policy (Європейської політики сусідства (ЄПС)) та Східного партнерства.

Правові засади відносин ЄС – Україна ґрунтуються на Partnership and Co-operation Agreement (PCA) (Угоді про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС)), від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Амбіції ЄС та України щодо посилення відносин один з одним створили можливість вийти за межі співпраці й сягнути поступової економічної інтеграції та поглиблення політичного співробітництва.[4, c.82]

Таким чином, у березні 2007 року почалися перемовини щодо нової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Вони завершились у грудні 2011 р. Нова Угода передбачає політичну асоціацію та економічну інтеграцію України з ЄС. Європейський Союз має намір підписати та ратифікувати Угоду про асоціацію щонайшвидше, проте цей процес обумовлений певними політичними обставинами.

Хоча перемовини з приводу Угоди про асоціацію та її ратифікація потребують певного часу для вступу Угоди в дію, співробітництво між Україною та ЄС активно розвивається у різних сферах. [18]

На данному етапі розвитку відносин між Україною та ЄС здійснюється поглиблення співробітництва у торговельній та економічній сферах, яке отримало потужний поштовх зі вступом України до СОТ. Відбуваються покращення ділового та інвестиційного клімату в Україні, особливо шляхом прогресу у забезпеченні верховенства права, реформі судової влади та боротьби з корупцією, що відчутно сприяє зростаючим економічним зв'язкам. Приєднання України до Світової організації торгівлі у 2008 р. відкрило шлях до початку переговорів про створення поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС, що є стратегічним завданням нашої  держави  в  економічній  сфері. Створення  даної  ЗВТ  з широкомасштабним регуляторним наближенням України до стандартів ЄС сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку Євросоюзу. Мета заходів, які Україна впроваджуватиме згідно з угодою про ЗВТ, полягає у проведенні потрібних для України реформ, що становитиме потужний імпульс для загального розвитку країни. У цьому контексті угода про ЗВТ має носити збалансований характер, відкриття ринків України має бути пропорційним отриманню користі, що очікується від цього.

Поглиблена  ЗВТ  передбачає  не  тільки  скасування митних  тарифів  на

торгівлю  товарами,  а  й  лібералізацію  торгівлі  послугами  та  приведення регуляторного середовища України у відповідність з європейським. Також така ЗВТ передбачає:

• впровадження нульових тарифів;
• суттєве обмеження нетарифних бар’єрів у торгівлі товарами через гармонізацію або взаємне визнання технічних стандартів;
• приведення  у  відповідність політики щодо  конкуренції,  корпоративного управління та внутрішнього регулювання ринків принципам, які  існують в ЄС, а також до окремих стандартів охорони довкілля;
• надання  потрібного  супроводження,  включаючи  технічну  допомогу, інвестиції в інфраструктуру, навчання та тренінги.[5, c.112]

Складність  переговорного  процесу  щодо  створення  подібної  ЗВТ  зумовлюється  тим, що  він  включає  в  себе  необхідність  чіткого  визначення

комплексу економічних та секторальних завдань, вироблення відповідно до кожного із законодавчих механізмів адаптації та індикативних рамок їх імплементації.

В Україні існує багато проблем, пов’язаних з доступом українських товарів до ринку ЄС, що виникають через те, що  законодавство ЄС  імплементується або виконується Україною неналежним чином, унаслідок чого

виникають такі проблеми у торгівлі між сторонами:

• технічні правила, стандарти та процедури оцінки відповідності не відповідають правилам СОТ про технічні бар’єри у торгівлі;
• санітарні та фіто-санітарні заходи не відповідають існуючим правилам СОТ;
• права інтелектуальної власності захищаються недостатньо, включаючи, зокрема, географічні позначення та відсутність належної імплементації та виконання;
• ефективні закони, що регулюють питання конкуренції, відсутні. [6, c.7]

Для України перевагами від створення ЗВТ з ЄС є розвиток торговельних стосунків України з ЄС на паритетних засадах на довгострокову перспективу. Тому  її формування має виходити  із необхідності поетапної лібералізації доступу на вітчизняний ринок  із чітко визначеними часовими межами.

Посилюється  енергетичне співробітництво та безпека постачання енергоресурсів. Забезпечення з боку України надійного транзиту енергоносіїв та потенційна інтеграція її енергетичного сектору в енергетичний внутрішній ринок ЄС є ключовим чинником у появі нового світового енергетичного порядку.

Як  імпортери енергоносіїв, Україна та Євросоюз спільно зацікавлені в безпечному постачанні енергоресурсів та диверсифікації  їх надходження. Україна  є  одним  з  важливих  партнерів ЄС  в  якості  крупного транзитора енергоносіїв, особливо природного газу. Тому надійна робота української ГТС має для Євросоюзу стратегічне значення, а інтеграція енергетичного ринку України до європейського є особливим спільним пріоритетом.

18 грудня 2009 р. Україну прийняли  до Енергетичного Співтовариства,

проте остаточне приєднання країни та підписання відповідного протоколу  відбудеться лише після того, як Україна приведе своє законодавство у сфері енергетики відповідно до європейських принципів та стандартів. Приєднання України до Енергетичного Співтовариства забезпечує прозорі та прогнозовані  механізми  формування  тарифів  на  енергоносії,  сприяє залученню інвестицій в галузь, дає змогу ефективніше використовувати наявний експортний потенціал.

Отже, найбільш актуальною проблемою у цій сфері на сьогодні є повільне впровадження європейських стандартів та незадовільне виконання

Україною домовленостей з питань модернізації газотранспортної системи,  зокрема  стосовно  створення  і  функціонування  прозорого  газового ринку.

Процес  адаптації  українського  законодавства  до  законодавства  ЄС у  сфері  енергетики  продовжується,  однак  залишається  низка  проблем, що потребують  якнайскорішого  вирішення. По–перше, процес  адаптації енергетичного  законодавства України  до  законодавства ЄС  відбувається дуже повільно. Не встигаючи впровадити чинне законодавство ЄС, Україна наразі потребує врахувати зміни, що відбулися в правовому регулюванні енергетичних питань в ЄС, а саме – прийняття Третього енергетичного