Основні напрямки розвитку автомобільного транспорту на Україні

 

Як бачимо, коефіцієнт фінансової незалежності має позитивну динаміку до зростання на 11,92%. Це врешті решт призводить до збільшення числа зобов’язань, які підприємство може виконати за рахунок використання власних коштів. Також при зростанні цього показника збільшиться незалежність підприємства від залучених коштів.

Коефіцієнт фінансової залежності має позитивну динаміку до спадання. Цього і слід було очікувати, адже показник є оберненим до попереднього. Тому при зростанні коефіцієнта  фінансової незалежності цей коефіцієнт спадає.

Тенденція до зростання коефіцієнта фінансової стійкості є позитивною. У порівняні з 2009 цей показник зріс на 34,4%. Досягнення і перевищення одиниці свідчить про перевищення суми власних коштів над позиченими. Це свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов’язань  має позитивну динаміку до спадання. В 2010 його значення зменшилось на 27,34%. Це дуже добре тому, що зменшується залежність підприємства від довгострокових зобов’язань.

Коефіцієнт ділової активності та ефективності використання фінансових ресурсів має динаміку до спадання на 61,41% та 61,21% відповідно. Це свідчить про те, що використовуване майно підприємства з часом починає приносити все менший прибуток.

Наступним етапом фінансового аналізу підприємства АТ «УкрАВТО» є оцінка рентабельності підприємства.

Таблиця № 2.5

Аналіз відносних  показників ефективності діяльності підприємства

Показник	Результат, %		Відхилення (+,-)
	2009	2010
Рентабельність власного капіталу	-4,66%	0,20%	4,87%
Чиста рентабельність підприємства	-2,71%	0,13%	2,84%
Операційна рентабельність реалізованої продукції	2,47%	2,52%	0,05%
Рентабельність активів	-4,65%	0,20%	4,86%

 

 Рентабельність власного капіталу підприємства зросла на 4,87%, що свідчить про можливість і достатню ефективність залучення інвестицій у підприємство;

Рентабельність реалізованої продукції від операційної діяльності показує, скільки прибутку від операційної діяльності припадає на одиницю виручки. Показник становить лише 0,13%, але має тенденцію до збільшення у порівняні з 2009 роком.

Рентабельність активів - це комплексний показник, що дозволяє оцінювати результати основної діяльності підприємства. Він виражає віддачу, що приходиться на гривню активів  підприємства.

Цей коефіцієнт повинний бути одним з основних робочих інструментів керівника в керуванні компанією. Будучи найважливішим показником ефективності її діяльності, він поєднує весь набір елементів, що описують різні сторони роботи підприємства. В нашому випадку Рентабельність активів доволі низька і складає лише 0,2%, що свідчить про низьку ефективінсиь використання майна, однак в порівняні з 2009 цей показник у 2010 зріс на 4,86%, що є свідченням про покращення використання активів.

Так, тенденція до збільшення усіх видів рентабельності пов’язана з тим, що у 2009 АТ «УкрАВТО» отримало збиток у розмірі -116819 тис. грн., а у 2010 прибуток у сумі 5254 тис. грн., що більше на 122073 тис. грн.

 

Висновок. За 2010 рік капiтальнi iнвестицiї склали - 64 426 тис. грн., з них: - капітальне будівництво - 10 750 тис. грн.; - придбання необоротних активів - 51 684 тис. грн. Введено в експлуатацію основних засобів за 2009 рік на суму 43 531 тис.грн. Залишкова вартість основних засобів на кінець року становила 1 621 681 тис.грн., в тому числі вартість iнвестицiйної нерухомості 529 тис. грн.

Валюта балансу АТ "УкрАВТО" станом на 31.12.2010р. становить 3 945 406 тис. грн. Статутний капітал складає 94 959 тис.грн. Інший додатковий капітал зменшився на 48 579 тис.грн. та складає 1 338 243 тис. грн. Резервний капітал складає 33 740,0 тис. грн. Нерозподілений прибуток станом на 31.12.2010р. складає 1 100 812 тис. грн., що на 11,12% ніж попереднього року. Як показують вищенаведені показники в АТ «УкрАВТО» достатньо своїх коштів, з незначним залученням банківських кредитів, для фінансування i розвитку своєї дiяльностi.

 

РОЗДІЛ 3 Напрямки удосконалення господарською діяльністю ВАТ «УкрАВТО»

 

  3.1 Напрямки та програми розвитку автомобільного транспорту в Україні

 

Основні  напрямки   розвитку автомобільного транспорту в Україні є:

• координація та виконання програм, зокрема щодо розвитку автомобільних доріг, як державного, так і місцевого значення, розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів, енергозбереження, підвищення безпеки дорожнього руху;
• урегулювання відносин автомобільних перевізників, власників автостанцій та органів виконавчої влади. Посилення вимог до автомобільних перевізників та забезпечення контролю за дотриманням ними вимог законодавства щодо безпеки дорожнього руху;
• удосконалення нормативно-правової бази щодо охорони навколишнього природного середовища, енергозбереження, енергоефективності та використання транспортними засобами альтернативних видів палива;
• впорядкування системи страхування від нещасних випадків на транспорті під час здійснення нерегулярних та регулярних спеціальних перевезень пасажирів;
• адаптації національного законодавства до європейського у галузі автомобільного транспорту, зокрема щодо управління перевезеннями, регулювання ринку транспортних послуг, доступу до ринку послуг з перевезення пасажирів та вантажів, підвищення конкурентоспроможності автомобільних перевізників, забезпечення безпеки руху, здійснення транзитних перевезень, прикордонного контролю, визначення вимог до колісних транспортних засобів, транспортної статистики, екологічних та соціальних вимог;
• запровадження економічного механізму, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності автомобільних перевізників, забезпечення збереження та створення нових робочих місць;
• розроблення механізму допуску автомобільних перевізників до провадження господарської діяльності на ринку послуг з перевезення пасажирів та вантажів;
• удосконалити систему цінового і податкового регулювання діяльності автомобільних перевізників, забезпечити інноваційний та інвестиційний розвиток галузі автомобільного транспорту шляхом:
• зниження розміру ставок ввізного мита під час ввезення деяких типів транспортних засобів, які не виробляються в Україні;
• створення умов для оновлення автомобільними перевізниками парку рухомого складу автомобільного транспорту та оптимізації його структури, використання новітніх технологій та інформаційних систем;
• удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу автомобільного транспорту;
• розроблення та запровадження технічного регламенту надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;
• об’єднання з транс’європейською транспортною мережею відповідно до Європейської політики сусідства, підвищення ефективності використання транзитного потенціалу

Розвиток автомобільного транспорту загального користування забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом створення умов для: надання соціально значущих його послуг; придбання автомобільних транспортних засобів та засобів їх технічного обслуговування і ремонту; стимулювання розвитку ринку його послуг.

Інвестиційну політику на автомобільному транспорті загального користування реалізовують суб'єкти підприємницької діяльності шляхом використання своїх внутрішніх ресурсів, зовнішніх інвестиційних ресурсів, а також позичкових та залучених коштів.

Інвестиційні проекти  на автомобільному транспорті загального користування, спрямовані на реалізацію положень загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту, регіональних програм розвитку автомобільного транспорту загального користування, реалізовуються на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 У основу роботи зі створення нових організаційних форм повинен бути покладений розгляд програми розвитку автомобільного транспорту, що являє собою закінчений комплекс виконуваних організаційно відособленими учасниками соціально-економічних і виробничо-технічних заходів щодо досягнення деякої значної цілі (розв'язання окремої місцевої або регіональної проблеми), обґрунтований і ув'язаний за ресурсами, виконавцями і термінам виконання.

Відповідно до програм розвитку та вдосконалення транспорту Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні та Київська і Севастопольська міські ради затверджують регіональні програми розвитку автомобільного транспорту, які визначають розвиток мережі автобусних маршрутів загального користування на відповідній території та її інфраструктури, оновлення та поповнення парку автобусів, будівництво автомобільних доріг, перелік сільських населених пунктів, що будуть забезпечені автобусним сполученням з районними центрами, кошти на покриття збитків автомобільних перевізників, які обслуговують збиткові маршрути загального користування, а також заходи з безпеки перевезень.

Сільські, селищні, міські ради розробляють і затверджують програми розвитку та вдосконалення автомобільного транспорту на відповідній території або надають пропозиції щодо визначення цих програм в інших регіональних програмах з питань розвитку автомобільного транспорту.

Особливості програми як самостійного об'єкта планування і  управління полягають в тому, що вона, по-перше, орієнтована на конкретну ціль, що передбачає значний зсув, досягнення нового стану щодо об'єктів запровадження програми й у той же час не збіжну цілком із метою якоїсь однієї зі сформованих підсистем.

По-друге, програма розвитку автомобільного транспорту звичайно є  довгостроковою або середньостроковою і носить кінцевий за часом характер. Коли поставлена ціль досягнута, програма завершується, і відповідно повинна бути скасована система управління нею. Цим цільова програма також відрізняється від інших соціально-економічних відносин в організації діяльності на автомобільного транспорту, які передбачають, якщо виконані одні завдання, приймаються до виконання інші.

По-третє, заходи, що входять  у програму, утворюють єдиний комплекс. Без будь-якого з цих заходів  кінцева ціль не може бути цілком досягнута, і кожен з них не може забезпечити належного внеску в досягнення цілі поза зв'язком з іншими.

По-четверте, програмні  заходи носять звичайно міжгалузевий (міжорганізаційний) характер і дуже часто стосуються різних галузей  щодо повноважень у сфері управління автомобільним транспортом, отже, їх взаємозв’язку, узгодження і координація практично не можуть бути здійснені на основі оперативних взаємовідносин в управлінні.

Кожну програму розвитку автомобільного транспорту можна розглядати як принципово нову систему управління, що має такі особливості: її цілі займають проміжний рівень між загальними цілями розвитку транспортної системи України; компонентами системи є процеси досягнення результатів, що забезпечують виконання цілі програми; об'єктами управління є процеси взаємодії співвиконавців програми, а об'єктами управлінських впливів — показники розвитку відповідних регіонів: повноваження з управління програмою розвитку автомобільного транспорту належать вищим посадовим особам керівництва в системі управління, що можуть бути лише делегованими в той або інший спосіб на середній рівень управління (відділам, управлінням чи спеціально створеним підрозділам).

Таким чином, у сучасних умовах додатково до сформованих  організаційних форм управління виникає об'єктивна потреба: у виділенні органів для забезпечення своєчасного виявлення комплексних проблем і постановки завдань з їх вирішення; у введенні територіального планування програм розвитку автомобільного транспорту; у розвантаженні перших керівників від поточної координації виконання програм; у створенні уповноваженого органу, який здійснює оперативне керівництво взаємодією виконавців.

Успішне створення і  функціонування цих елементів у  системі управління автомобільним  транспортом можливі лише на основі подальших досліджень щодо послідовної реалізації принципів побудови механізму програмно-цільового управління.

 

2.   Шляхи оздоровлення фінансового стану ВАТ «УкрАВТО»

 

Фінансовий стан є  найважливішою характеристикою  ділової активності і надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого підприємства, так і його партнерів. Тому за умов ринкової економіки істотно підвищився інтерес учасників економічного процесу до об’єктивної та вірогідної інформації про фінансовий стан і ділову активність підприємства. Усі суб’єкти ринкових відносин – власники (акціонери), інвестори, банки, біржі, постачальники, покупці, замовники, страхові компанії, рекламні агентства – зацікавлені в однозначній оцінці конкурентоспроможності та надійності своїх партнерів. В ринкових умовах фінансова діяльність підприємства набуває нових форм і напрямів. І тому фінансовий стан підприємства аналізується з урахуванням цих змін. Фінансовий стан підприємства перебуває у постійній зміні, що викликана нестабільністю економіки, її кризовим станом. Перешкоджають аналізу фінансового стану підприємства і різні форми власності.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами.

Проаналізувавши динаміку валюти балансу, виявили, що вона знизилась на 8,46%.

Зменшення валюти балансу сигналізує про деяке згортання діяльності підприємства.. Багато залежить від того, за якими саме статтями спостерігається зменшення.

Зменшення відбулось  переважно за рахунок значного зменшення  оборотних активів. Абсолютна величина зниження у оборотних активах  склала 350151 тис. грн., це на 23,24% менше  ніж у 2009 році. У Їх структурі на це вплинуло зменшення вартості  товарів,  які  придбані  підприємствами  для  наступного продажу на 210155 тис. грн., що складає 49,05%. Це свідчить про скорочення виробництва Корпорації УкраАВТО у 2010 році.

Розробка шляхів поліпшення управління оборотним активами включає:

1. Аналіз оборотних активів за попередній період.
2. Оптимізацію складу оборотних активів.
3. Прискорення оборотності оборотних активів.
4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.
5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання.
6. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів.
7. Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів.