Основні напрямки розвитку автомобільного транспорту на Україні

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний транспортний університет

 

 

Факультету «Економіки, менеджменту і права»

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА 
з дисципліни "Економічне обґрунтування  
господарських рішень" на тему:

Основні напрямки розвитку автомобільного 
транспорту на Україні

 

 

 

 

 

Виконала студентка групи ЕТ-4

Войтулевич Аліна Олександрівна

Перевірив викладач:

Петровська Світлана Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Реферат

 

ЗМІСТ

 

Розділ 1. Характеристика автомобільного транспорту в Україні

1. Правові основи діяльності автомобільного транспорту ………….
2. Автомобільний транспорт. Поняття, структура системи та види…
3. Проблеми розвитку автомобільного транспорту в Україні……

 

Розділ 2. Економічний аналіз  діяльності ВАТ «УкрАВТО»

2.1 Стан автомобільного ринку та виробництва в Україні……………

2.2 Організаційно-економічна характеристика АТ «УкрАВТО» …….

2.3 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності АТ «УкрАВТО»……………………………………………………………………..

 

Розділ 3 Напрямки удосконалення господарською діяльністю ВАТ «УкрАВТО»

1. Напрямки та програми розвитку автомобільного транспорту в Україні………………………………………………………………
2. Шляхи оздоровлення фінансового стану ВАТ «УкрАВТО»……

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми. Автомобільний транспорт займає в Україні провідне місце не тільки в економіці, а й у соціальній сфері. З огляду на його призначення, він є основним видом транспорту, який доставляє пасажирів і вантажі «від дверей до дверей» і може функціонувати незалежно від інших нидів транспорту.

Автотранспорт забезпечує функціонування і територіальну організацію всіх галузей народного господарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України.

В міру створення міждержавних автомагістралей значення автотранспорту постійно зростає у здійсненні міждержавних зв’язків, зокрема з Росією, Білорусією, Молдовою, країнами зарубіжної Європи.

Проблемою розвитку автомобільного транспорту є його наростаюче технічне та технологічне відставання, що не сприятиме подальшому економічному розвитку країни, її європейській інтеграції та може привести до незадовільного рівня транспортного обслуговування, зменшення швидкості пересування, росту аварійності та екологічного навантаження. Вирішення цих проблем є особливо важливим в умовах переходу національної економіки в фазу інтенсивного економічного зростання та курсу на європейську інтеграцію.

Таким чином, визначення основних напрямків розвитку автомобільного транспорту є актуальною темою, як транспортної системи України, так і її економіки в цілому.

 Метою курсової роботи є вивчення правових основ діяльності автомобільного транспорту, характеристика автомобільного транспорту в Україні, його структури та видів, а також проблем розвитку, аналіз підприємства, визначення напрямків удосконалення фінансової діяльності підприємства, а також напрямків розвитку автомобільного транспорту в Україні.

Завданнями  курсової роботи:

• Дати загальну характеристику автомобільного транспорту в Україні
• Проаналізувати автотранспортний ринок в Україні
• Здійснити аналіз фінансового стану Корпорації УкрАВТО та зробити розрахунок основних показників фінансового стану досліджуваного підприємства;
• Визначити шляхи поліпшення фінансового стану досліджуваного підприємства.
• Визначити напрямки та програми розвитку автомобільного транспорту в Україні

Практична цінність роботи. Дослідження поглиблює теоретичні погляди на сутність транспортної системи, а саме автомобільного транспорту, фактори і проблеми її розвитку. Практичне цінність роботи полягає в розв’язанні важливої проблеми з обґрунтування перспективних напрямів розвитку автомобільного транспорту через вдосконалення організаційних форм побудови підприємств інфраструктури, формування економічних параметрів та оптимального портфеля послуг автотранспортних підприємств, визначення умов інвестиційної окупності проектів будівництва і реконструкції автотранспортних підприємств.

 

РОЗДІЛ 1. Характеристика автомобільного транспорту в Україні

 

1.  Правові основи діяльності автомобільного транспорту 

 

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, задоволення потреб автомобільного транспорту у паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах. Однак, основним органом, який реалізує державну політику у сфері перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є Державна адміністрація автомобільного транспорту Міністерства інфраструктури України.

Законодавство України стосовно автомобільного транспорту спрямовано на: забезпечення балансу інтересів держави, органів самоврядування, користувачів транспортних послуг та транспортних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту та ін.

Найважливішими правовими актами національного законодавства можна  назвати:

• Закон України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 року № 232/94, що визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту.
• Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
• Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 22, який визначає загальні засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
• Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року № 1644/ІІІ, який визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.
• Закон України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV, що визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 pоку № 1306 «Про Правила дорожнього руху» Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 456  «Про затвердження Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів», метою якої є забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, дотримання екологічних вимог експлуатації транспортних засобів та поглиблення інтеграції в транспортну мережу Європейського співтовариства шляхом здійснення комплексу взаємопов'язаних заходів.
 

2.   Автомобільний транспорт. Поняття, структура системи та види

 

Автомобільний транспорт  є однією з найважливіших сфер підприємницької діяльності, оскільки у процесі господарювання кожна  фірма потребує перевезення матеріалів, сировини, готової продукції, при цьому вони використовують власний автотранспорт або користуються послугами автотранспортних підприємств.

Автомобільний транспорт — це найбільш маневрений і ефективний вид транспорту для перевезення масових вантажів дрібними партіями на близьку відстань.

Цей вид транспорту розпочинає і закінчує транспортний процес на морському, річковому і залізничному транспорті. Автотранспорт забезпечує функціонування і територіальну організацію всіх галузей народного господарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України.

В міру створення міждержавних автомагістралей значення автотранспорту постійно зростає у здійсненні міждержавних зв’язків, зокрема з Росією, Білорусією, Молдовою, країнами зарубіжної Європи.

Розвиток автомобільного транспорту та його територіальна організація залежать від галузевої структури народного господарства, її територіальної організації, природних умов, зокрема рельєфу. Названі чинники визначають напрями та щільність автошляхів.

Основні техніко-експлуатаційні особливості та переваги автомобільного транспорту: маневреність та велика рухливість, мобільність; доставка вантажів (пасажирів) «від дверей до дверей» без додаткових перевантажень чи пересадок на шляху прямування; автономність руху транспортного засобу; висока швидкість доставки; широка сфера застосування по територіальній ознаці, видам вантажу і системам сполучення; більш короткий шлях проходження в порівнянні з природними шляхами водяного транспорту.

Відносні недоліки автомобільного транспорту: велика собівартість; велика паливо енергоємність; велика металоємність; низька продуктивність одиниці рухомого складу (130--150 тис. т-км на рік); найбільша трудомісткість (на один транспортний засіб потрібно не менше одного водія); забруднює навколишнє середовище.

Технологія  роботи автомобільного транспорту відрізняється тим, що виробничий процес здійснюється рухомим складом підприємств загального користування, відомчим (обслуговуючим переважно перевезення даного відомства) і приватним. Цьому виду транспорту притаманна автономність руху одиночними автомобілями, а також автопоїздами та автозагонами за графіком або без нього. Відправлення вантажів можуть бути змішані або дрібними партіями.

Автотранспорт входить  до єдиної транспортної системи України, як його складова частина.

До складу автомобільного транспорту входять:

• автомобільний транспорт загального користування як підгалузь галузі транспорту, покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в автомобільних перевезеннях. Його утворюють перевізники, автостанції, автовокзали, виконавці ремонту та технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції та контейнерні пункти;
• автомобільні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ і організацій, що використовуються тільки для власних потреб;
• автомобільні транспортні засоби фізичних осіб, що використовуються ними тільки для власних потреб.

Виходячи з цього  визначення систему транспорту в Україні складають:

1) транспорт загального  користування;

2) відомчий транспорт; 

3) індивідуальний транспорт.

В Україні до транспорту загального користування відносять  автотранспортні підприємства і  організації, що перебувають у власності  Державного департаменту автомобільного транспорту України. Відмінною рисою транспорту загального користування є те, що він задовольняє потреби в перевезенні вантажів підприємств різних форм власності незалежно від відомчої приналежності, а також у пасажирських перевезеннях населення та переміщення багажу і вантажів громадян.

До Відомчого транспорту відносять підприємства автотранспорту міністерств і відомств України, органів виконавчої та представницької влади, громадських організацій. На відміну від транспорту загального користування, він призначений для обслуговування внутрішніх потреб даного виробничого підприємства, об'єднання чи галузі господарства. Тому на нього покладаються різного роду технологічні перевезення, внутрішньозаводські, внутрішньогосподарські, пов'язані з практичною діяльністю даного підприємства. Розмежування функцій автотранспорту загального користування і відомчого автотранспорту закріплено у статтях 7-10 Статуту автомобільного транспорту та статті 2 Закону України «Про транспорт».

Індивідуальний транспорт - це автомобільні транспортні засоби фізичних осіб (громадян), що використовуються ними для власних потреб.

Залежно від завдань, які виконує автомобільний транспорт  він буває вантажний, пасажирський.

Вантажний автомобільний  транспорт виконує перевезення вантажу і вантажобагажу. Може використовуватися у технологічному процесі виробництва. До нього належать усі вантажні автомобілі вантажопідйомністю 1,5 т й більше. Вантажні автомобільні перевезення становлять важливий фактор розвитку економіки нашої країни і забезпечують її зовнішньоекономічні зв’язки