Оптова і роздрібна торгівля, конкурентна боротьба

1. визначається тільки у порівнянні з товарами конкурентів;
2. визначається тільки тими властивостями, які становлять помітну зацікавленість для споживачів;
3. особлива увага приділяється зниженню ціни споживання;
4. оцінка рівня конкурентоспроможності передбачає порівняння як однорідних, так і не однорідних товарів;

як ринкова категорія  має динамічний та змінний характер.

 

Складові конкурентоспроможності товарів

Конкурентоспроможність  товару має ряд особливих властивостей:

• визначається тільки у порівнянні з товарами конкурентів;
• визначається тільки тими властивостями, які становлять помітну зацікавленість для споживачів;
• особлива увага приділяється зниженню ціни споживання;
• оцінка рівня конкурентоспроможності передбачає порівняння як однорідних, так і не однорідних товарів;
• як ринкова категорія має динамічний та змінний характер.

 

Методи оцінки конкурентоспроможності товару.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції на необхідному рівні  обумовлює необхідність її кількісної оцінки. При оцінюванні конкурентоспроможності товару можна використовувати різні  методи.

1. Метод порівняння з базовим зразком.

Залежно від мети оцінки конкурентоспроможності товару, як зразок для порівняння може бути аналогічний товар, який пропонується:

а) кращою іноземною чи вітчизняною фірмою;

б) запропонований експертною групою як ''еталон'';

в) на основі дослідження покупців.

 

2. Метод експертної оцінки.

Даний метод заснований на використанні здатності кваліфікований фахівців-вчених та практиків досить точно визначити перспективи розвитку попиту споживачів та ринкової кон’юнктури. Використання методу експертних оцінок потребує вирішення таких завдань:

1. Формування експертної групи.
2. Організація роботи експертів.
3. Обробка результатів експертної оцінки.

 

3. Метод семантичного диференціалу.

Метод застосовується таким чином. Опитувані покупці, які тестувалися за біполярною шкалою, дають оцінку товару. Вони оцінюють характеристику товару-конкурента. Розрахунок середніх значень по всіх опитаних дає можливість побудувати загальний ''профіль полярності'' товару за показниками конкурентоспроможності.

 

4. Метод відповідності споживчим вимогам.

Для цього застосовуються показники, які мають лише два значення 1 або 0. Якщо товар відповідає певним вимогам, наприклад, напрямкам моди, цей показник дорівнює 1, якщо ні – 0. Розраховується груповий показник усієї сукупності параметрів за формулою:

 

            Ік = S Qі,

 

де Qi – і-тий показник конкурентоспроможності; n – кількість показників, що оцінюються.

Показники, що негативно впливають на рівень конкурентоспроможності товару, віднімаються.

 

 

 

 

 

5. Змішаний метод.

Даний метод заснований на одночасному застосуванні декількох методів (наприклад, методу порівняння з базовим зразком і методу експертної оцінки).

Змішаний метод суттєво підвищує точність оцінки конкурентоспроможності товару, але значно ускладнює процес оцінювання.

Основними факторами підтримання та підвищення конкурентоспроможності товарів є:

1. Зниження ціни споживання.
2. Мінімізація термінів постачання товарів.
3. Підвищення рівня після продажного обслуговування.

Іншим напрямком вдосконалення конкурентоспроможності є створення відповідної законодавчої бази: мова йде про захист споживачів, стандартизацію і сертифікацію, стимулювання конкурентоспроможності товарів, управління конкурентоспроможністю та створення служб конкурентоспроможності на професійній основі.

Таким чином, держава  повинна проводити політику щодо управління конкурентоспроможністю товарів, яка б забезпечувала економічну зацікавленість виробничих та торговельних підприємств у виробництві та продажу конкурентоспроможної продукції.

 

3. Список використаної літератури:

 

• Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.
• Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. — 320 с.
• Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 2000. — 580 с.
• Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом "ФИЛИНЪ", 1997. — 772 с.
• Ибрагимов Л. А. Инфраструктура товарного рынка. — М.: ПРИОР, 2001. — 256 с.
• Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.
• Консалтинговая компания WCCP (World Class Commercial Program) «Бизнес тренинг 2006г.