Оценка ликвидности банка

Терміни, на які банк розміщає кошти, повинні відповідати термінам притягнутих ресурсів.  Не припустимо перевищення коштів на рахунках активу над коштами на рахунках пасиву.

Акцентувати увагу на підвищенні рентабельності роботи в цілому і на прибутковості окремих операцій зокрема. Так в управлінні кредитним портфелем необхідно:

- контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості. Кредитні вкладення банку можна класифікувати з врахуванням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позичок, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.) Частка кожної групи кредитів у загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показує можливості продовження старої кредитної політики банку або необхідність її зміни.  Групування позичок по окремих позичальниках, здійснюване за допомогою ЕОМ, дозволяє щодня контролювати рівень коефіцієнтів ліквідності й аналізувати можливості подальшої видачі великих кредитів самостійно банком або шляхом участі в банківських консорціумах;

- аналізування розміщення кредитів за термінами їх погашення, здійснюване шляхом груповання залишків заборгованості по позичкових рахунках з урахуванням термінових зобов'язань або оборотності кредитів на шість груп (до 1 міс.  ; від 1 до 3 міс.  ; від 3 до 6 міс.  ; від 6 до 12 міс.  ; від 1 до 5 років: понад 5 років), що є основою для прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття «вузьких» місць у його кредитній політика;

- аналізувати розміщення кредитів за термінами на основі бази даних. Зокрема, розроблений метод аналізу майбутнього погашення і майбутньої видачі кредитів у найближчі 30 днів по окремих клієнтах і видах позичок (на основі кредитних договорів і оборотності кредитів), що дозволяє контролювати вивільнення ресурсів або виникнення потреби в них. Такий аналіз можна робити щодня, а також з врахуванням даних кредитних договорів, що знаходяться на стадії проробки. Результати аналізу можуть використовуватися комерційними банками для оперативного вирішення питань при купівлі або продажі ресурсів. Такий аналіз розкриває глибинні, приховані процеси, виявляє ті тенденції, що при інших незмінних обставинах можуть викликати падіння рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку, дає можливість попередити ці наслідки шляхом внесення корективів у політику банку.

- краще вивчати кредитоспроможність позичальників;

- обмежити розмір кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів;

- видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування;

- підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

- вжити заходів по стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за користування кредитами;

Застосовувати методи аналізу групи розрахункових рахунків клієнтів і інтенсивності платіжного обороту по кореспондентському рахунку банку. Результати такого аналізу є основою для аргументованого перегрупування активів балансу банку.

Змінити структуру активів, тобто збільшити частку ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власних коштів, одержання позик в інших банків і т.п.

Працювати над зниженням ризику операцій. При цьому необхідно пам'ятати, що термінові заходи, що починаються кредитними інститутами для підтримки своєї ліквідності і платоспроможності, як правило, пов'язані з ростом витрат банку і скороченням їхнього прибутку. Управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу для їхньої діяльності в майбутньому. Система управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку орієнтується на вимоги Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності і платоспроможності. Для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем приведених вище показників ліквідності, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну. Для цього доцільне створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних мною розглядаються як укладені так і ті що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про потребу в кредиті під товари відвантажені, термін оплати яких не наступив, щоденне зведення оборотів залишків по балансових рахунках, щоденна відомість залишків по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п.

У управлінні пасивами банку можна порекомендувати:

Застосовувати метод аналізу розміщення пасивів по їх термінах, що дозволяє управляти зобов'язаннями банку, прогнозувати і змінювати їхню структуру в залежності від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику в області акумуляції ресурсів, впливати на платоспроможність.

Розробити політику управління капіталом і резервами.

Стежити за співвідношенням власного капіталу до притягнутого.

Проаналізувати депозитну базу банку:

- звернути увагу на структуру депозитів: термінові й ощадні депозити більш ліквідні, чим депозити до запитання;

- визначити стратегію підтримки стійкості депозитів. Частиною такої стратегії виступає маркетинг - підвищення якість обслуговування клієнтів, із тим щоб вони залишалися вірними банку і під час кризових ситуацій. Підвищення термінів ощадних депозитів, їхньої середньої суми також пом'якшує коливання депозитів під час криз.

- враховувати не тільки стабільність, але і джерело депозитів, тобто депозити фізичних осіб більш надійні, чим депозити юридичних осіб, у силу розходжень у розмірах внесків.

- привести у відповідність врахування кредитних ресурсів;

- оцінювати надійність депозитів і позик, отриманих від інших кредитних установ.

- скоротити зобов'язання до запитання за допомогою перегрупування пасивів за їх термінами.

У цілому ж, для розпізнавання ризиків небалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем наведених у першій і других розділах показників, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну.  Для цього доцільно створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних банком можуть розглядатися укладені і що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про планову потребу в кредиті, щоденні відомості оборотів залишків по балансових рахунках, щоденні відомісті по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п.

На основі бази даних банком щодня повинні розкриватися значення показників ліквідності і проводитися аналіз перспектив розвитку операцій банку з врахуванням норм платоспроможності і ліквідності. Це дозволяє взаємоповязати вирішення питань по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних коштів банку, розширенню участі банку в інших підприємствах і банках, щодо пошуку джерел додаткових прибутків і розвитку нових операцій комерційного банку з вимогами дотримання його ліквідності і платоспроможності. Розглянутий аналіз дає можливість передбачати різноманітні зміни рівня ліквідності комерційного банку і своєчасно прийняти необхідні заходи для його стабілізації.

У міжнародній практиці менеджери по управлінню ліквідності банків розробили ряд практичних рекомендацій для поліпшення цього виду діяльності. Перша з них складається в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю повинні контролювати діяльність усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих відділів.

Друга рекомендація полягає в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю повинні передбачати коли найбільше великі вкладники і користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунку або збільшити внески. Це дозволяє керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних коштів.

Відповідно до третьої рекомендації, менеджери по управлінню ліквідністю в співробітництві з вищим керівництвом і керівниками відділів повинні бути впевнені, що пріоритети і цілі управління ліквідними коштами очевидні. У недавньому минулому при розміщенні коштів ліквідність банку часто мала вищий пріоритет. Сьогодні управлінню ліквідними коштами в загальному приділяється роль допоміжного механізму в порівнянні з пріоритетом банку №1 - наданням позик усім категоріям клієнтів. Банк повинний надавати будь-які вигідні позики, ставлячи перед керуючим ліквідними коштами завдання вишукування достатніх коштів для забезпечення кредитів.

Суть четвертої рекомендації складається в наступному: потреби банку в ліквідних коштах і рішення щодо їх розміщення повинні постійно аналізуватися з метою запобігання і надлишку, і дефіциту ліквідних коштів. Зайві ліквідні кошти, що не реінвестуються в той же день, ведуть до втрат прибутків банку, у той час як їхній дефіцит повинний бути швидко ліквідований щоб уникнути несприятливих наслідків поспішних позик або продажів активів, також ведучих до втрат прибутків.

Таким чином, кожний комерційний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обгрунтовані економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Висновок

Одним із показників ефективності діяльності банку є його ліквідність. Ліквідність комерційного банку означає можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами. Тобто банк вважається ліквідним, якщо суми його наявних коштів і інших ліквідних активів, а також можливості швидко мобілізувати кошти з інших джерел достатні для своєчасного погашення зобов'язань. Основною складовою ліквідності банку є ліквідність балансу, яка передбачає миттєву оцінку стану банку на визначену дату. Баланс вважається ліквідним, якщо кошти активу у разі швидкої реалізації дають змогу виконати повністю зобов`язання за пасивом. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання його зобов'язань визначається рядом чинників, серед яких вирішальним є відповідність термінів розміщення коштів термінам залучення ресурсів. Інакше кажучи, який пасив по терміну, таким повинний бути й актив, тоді забезпечується рівновага в балансі між сумою і терміном вивільнення коштів по активу в грошовій формі і сумою і терміном майбутнього платежу по зобов'язаннях банку. Ліквідність балансу також залежить від структури активів, ступеня ризику окремих активних операцій, структури пасивів, надійності депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних установ. При аналізі ліквідності балансу основною метою є оцінка та прогнозування можливостей банку щодо виконання своїх зобов’язань на конкретну дату. Для виконання поставленої мети вирішуються комплекс завдань таких як розробка норм ліквідності та аналіз їх виконання, аналіз впливу окремих факторів на динаміку ліквідності балансу та інші. Вивчення ліквідності проводиться на основі використання досить різноманітних інформаційних джерел, які поділяються на внутрішні і зовнішні. Аналіз ліквідності балансу банку залежить від періодичності його проведення, мети і характеру дослідження та позиції проведення аналізу, тому виділяють періодичний, попередній, оперативний, підсумковий, перспективний, внутрішній і зовнішній аналіз. Для вирішення поставлених в процесі аналізу завдань використовують систему показників, коефіцієнтний метод розраховуються обов’язкові нормативи ліквідності встановлені НБУ. Практичні аспекти аналізу ліквідності балансу банку застосуємо на прикладі "Укрексімбанку". Даний банк є прибутковим і рентабельним, прагне задовольняти потреби своїх клієнтів, використовуючи сучасні банківські технології, філіальну мережу і високопрофесійну команду працівників. Аналіз впливу структури і стабільності ресурсної бази та якості портфеля активів на ліквідність балансу банку показав, що загалом спостерігаються позитивні тенденції щодо підвищення ліквідності балансу банку. На основі аналізу показників ліквідності балансу банку з’ясували, що в цілому баланс банку є ліквідним. Це підтверджується тим, що нормативи ліквідності відповідають нормативному значенню і зростають, також коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт співвідношення ліквідних і загальних активів відповідають нормативному значенню і свідчать про достатність активів для покриття зобов’язань.

Список використаних джерел

1.                   Аванесова І.А. Оцінка кредитної діяльності банку // Фінанси України. – 2005. − № 6. − С. 103−112.

2.                   Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2006. – 600 с.

3.                   Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. - Тернопіль: Карт-бланш, 2001.- 314 с.

4.                   Банківські операції: Навч. посіб. / В.І. Капран, М.С. Кривченко, О.К. Коваленко, С.І. Омельченко.- К.: Центр навч. літ., 2006. – 208 с.

5.                   Банківські операції: підручник. − 3-тє видання, перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2008. — 608 с.

6.                   Васюренко О.В. Банківські операції: навч. посіб. для студ. екон. спец.. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 318 с.

7.                   Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: навч. посіб. для студ. ВНЗ. — Суми : Університетська книга, 2007. — 522 с.

8.                   Жукова Н. Особливості кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання в Україні // Банківська справа. – 2006. - №2. – С. 65-72.

9.                   Закон України «Про банки і банківську діяльність» 2011 р.  від 7 грудня 2000 року N 2121-III зі змінами та доповненнями//zakon.rada.gov.ua.

10.              Закон України “Про Національний банк України” вiд 9.07.2010 року № 2478 –VI зі змінами та доповненнями //www.bank.gov.ua/.

11.   Постанова правління Національного банку України №368 від 28.08.2001 Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні зі змінами та доповненнями. //zakon.nau.ua/

12.   Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств / Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім «Скарби», 2001. – 336 с.

13.              Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2008. - 486 с.

14.              Науково-аналітичні матеріали «Ліквідність банківської системи України», Національний банк України, Центр наукових досліджень, випуск 12, Київ - 2008

15.              Банківські операції. Підручник. - під ред. Мороза А.М. - К.: КНЕУ. - 2000. - 384 с.

16.              Офіційний сайт «Укрексімбанк» http://www.eximb.com/

17.              Інтернет ресурс http://banker.ua/banks/