Напрямки підвищення ефективності роботи виробництва

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     на  тему: «Напрямки підвищення ефективності виробництва» 

ЗМІСТ 

ВСТУП………………………………………………………………………..….2

РОЗДІЛ  І. Загальна характеристика результативності фірми……………....4

     1.1 Вимірювання економічної ефективності…………………………....4

     1.2 Оцінка соціальної ефективності…………………………………..…5

1.3 Класифікаційні ознаки чинників зростання ефективності  виробництва………………………………………………………...6

     1.4 Стратегія діяльності транспортних підприємств………………..….10

     1.5 Планування виробничих процесів………………………………...…11 

РОЗДІЛ  ІІ. Аналіз та оцінка діяльності Корпорації «Богдан». ………….16

     2.1 Загальна характеристика Корпорації  «Богдан»………………..……16

2.2 Виробничі   і торгівельні показники Корпорації  «Богдан»………..19

2.3 Економічні  показники Корпорації «Богдан»…………………….…23 

РОЗДІЛ  ІІІ. Напрямки підвищення ефективності Корпорації «Богдан»………………………………………………………………………....26

Заходи вдосконалення  економічної ефективності на підприємстві…...26

Політика Корпорації «Богдан» в сфері інтегрованої системи  менеджменту………………………………………………………………30

Обґрунтування доцільності економічної ефективності запропонованих заходів……………………………………………………………………...31

     3.4 Напрямки роботи Корпорації «Богдан»  в соціальній сфері………..35

     ВИСНОВКИ………………………………………………………….......37

Список  використаної літератури…………………………………………...…...40 
 
 

     ВСТУП.

     Неодмінною  складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких  структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб’єктів  господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень  привернули суттєву увагу до дослідження  теоретичних та практичних проблем  подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки  України.

     Методи  аналізу дослідження стану підприємства постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої  держави. Нові ідеї та принципи в цій  сфері в першу чергу доходять до користувачів періодичних економічних  видань, які також використовувались  під час підготовки  роботи.

     Предметом дослідження курсової роботи є економічні, виробничі і соціальні чинники ефективності роботи підприємства. Розглянуто чинники зростання ефективності та стратегію діяльності транспортних підприємств.

Більш детально та конкретно розглянуто діяльність Корпорації «Богдан».

     Проаналізовано  ефективність виробництва, виробничі, торгівельні та фінансові показники  Корпорації «Богдан».

     Визначені основні напрямки підвищення ефективності Корпорації «Богдан»: місія Корпорації, мета, завдання і способи виконання цих завдань, політика Корпорації «Богдан», напрямки роботи Корпорації «Богдан» в соціальній сфері.

     Адже, автомобільний транспорт — це найбільш маневрений і ефективний вид транспорту для перевезення пасажирів, вантажу. Цей вид транспорту розпочинає і закінчує транспортний процес на морському, річковому і залізничному транспорті. Загалом, автотранспорт забезпечує функціонування і територіальну організацію всіх напрямків перевезення, які займають важливе місце в економіці України.

     Необхідно здійснювати перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом, впровадження новітніх інформаційних  технологій та сучасного маркетингу. Розширення діяльності транспортних підприємств, як в Україні так і  за її межам. Залучення нових інвестицій. Можливість збільшення експорту.

     Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах  відіграє аналіз стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію  економічних та інших даних, що впливають  на процес прийняття інвестиційних  рішень.

      Необхідність  і можливість підвищення ефективності виробництва обумовлюється як сукупністю постійно діючих факторів, так і  низкою особливостей сучасного етапу  економічного розвитку України.

     Економічний аналіз дослідження напрямків підвищення ефективності стану підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва  підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити  стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї  випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських  витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

     Економічний аналіз на основі комплексного дослідження  всіх елементів економічної роботи підприємства, глибокого вивчення процесів і явищ господарської діяльності у їх взаємозв’язку, взаємозалежності і взаємозумовленості дає змогу  об’єктивно оцінити хід господарювання, визначити розміри очікуваних результатів  і з’ясувати причини відхилень  від стандартизованих параметрів та виявити резерви підвищення ефективності виробництва і розробити заходи щодо їх мобілізації 

     Розділ І. Загальна характеристика результативності фірми. 

     Вимірювання економічної ефективності.

     Економічна ефективність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку). Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Економічна ефективність = прибуток/витрати

       Ефективність виробництва являє  собою комплексне відбиття кінцевих  результатів використання засобів  виробництва і робочої сили  за певний проміжок часу. Родовою  ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність  досягнення  мети виробничо-господарської  діяльності підприємства з найменшими  витратами суспільної праці або  часу.  У кінцевому підсумку  змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної  категорії визначається об'єктивно  діючим законом економії робочого  часу, що є утворювальною субстанцією  багатства і мірою витрат, необхідних  для його нагромадження. Саме  тому підвищення ефективності  виробництва (продуктивності системи  виробництва і обслуговування) можна  вважати конкретною формою проявлення  цього закону.

     виділяти  також ефективність ресурсів, що застосовуються і споживаються, як специфічні форми  прояву загальної ефективності фірми. 

       Узагальнюючий показник ефективності  ресурсів фірми, що застосовуються, можна визначити, користуючись  формулою:

     

      

       де Езр – ефективність ресурсів, що застосовуються;

       Р – чиста продукція за зіставленими  цінами (обсяг реалізації у звітному  році продукції за вирахуванням  матеріальних витрат, плати за  ресурси, відсотків за кредит);

       Ч – чисельність працівників  фірми;

       Фос – середньорічний обсяг  основних виробничих фондів за  відновною вартістю;

       Фоб – вартість оборотних фондів  фірми;

       Кпвп – коефіцієнт повних витрат  праці.

       Узагальнюючим показником ефективності  ресурсів, що споживаються, може  бути показник витрат на одиницю  товарної продукції, що характеризує  рівень поточних витрат на  виробництво (собівартість виготовлення  певних виробів). Як відомо, до  собівартості продукції ресурси,  що споживаються, включаються у  формі оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні  фонди) і вартості матеріальних  ресурсів (оборотні фонди). 

       Оцінка соціальної  ефективності

       Перш за все, необхідно відзначити, що постійне зростання соціальної  ефективності є кінцевою метою  сукупної виробничо-господарської  і комерційної діяльності фірм. З огляду на це, економічну  ефективність щодо соціальної  слід вважати проміжною. Саме  рівень економічної результативності  функціонування фірм є матеріальною  і фінансовою базою розв’язання  будь-яких соціальних проблем.  З урахуванням цієї важливої  обставини і потрібно оцінювати  соціальну ефективність.

       Проте об’єктивна оцінка соціальної  ефективності зараз наражається  на суттєві труднощі, пов’язані  з відсутністю науково обґрунтованої  і загальновизнаної методики  визначення її рівня. Таке явище  зумовлене не лише браком уваги  відповідних галузей науки до  розв’язання цієї актуальної  проблеми, але й надзвичайною  складністю самих соціальних  процесів. Тому за цих умов  можна спиратися на дещо інтуїтивне  та емпіричне уявлення про  принципові підходи до оцінки  соціальної ефективності.

       По-перше, соціальна ефективність  повинна визначатись на двох  рівнях: локальному (ступінь задоволення  певної сукупності соціальних  потреб працівників) та муніципальному  і загальнодержавному (ступінь соціального  захисту людей і рівня забезпечення  соціальних потреб різних верств  населення з боку місцевих  органів та держави в цілому).

       По-друге, важливим є визначення  абсолютних масштабів і відносного  рівня задоволення різноманітних  соціальних потреб працівників  фірми за рахунок власних матеріальних  і фінансових коштів, нових форм  господарювання.

       По-третє, при загальній оцінці  соціальної ефективності треба  враховувати також ряд соціально  важливих доходів, що постійно  здійснюються за рахунок муніципальних  (місцевих) і загальнодержавних бюджетів, що формуються під впливом  існуючої системи оподаткування  виробничих та інших прибуткових  фірм та підприємств, а також  їх спонсорської та благодійної  діяльності.

       По-четверте, конкретне визначення  рівня соціальної ефективності  повинно оцінювати ефект та  витрати за усією сукупністю  заходів, зміст і характер яких  дозволяє це зробити, а також  якісну характеристику і вияв  впливу на ефективність тих  груп заходів, за якими кількісне  вимірювання прямого ефекту є  неможливим.

       Кількісне вимірювання соціальної  ефективності зводиться до розрахунку  непрямого економічного ефекту  і витрат на його досягнення  з наступним їх порівнянням.

       Якісна характеристика ефективності  соціальних заходів повинна передбачати  більш-менш детальний словесний  опис їх реального впливу на  результативність виробництва і  життєдіяльність населення. 

     Класифікаційні  ознаки чинників зростання  ефективності виробництва.

       Рівень економічної і соціальної  ефективності виробництва залежить

       від багатьох чинників, що її  визначають. У зв’язку з цим  для практичного розв’язання  завдань управління ефективністю  важливого значення набуває класифікація  чинників її зростання.

       Класифікація великої різноманітності  чинників зростання ефективності (продуктивності) може здійснюватись  за трьома ознаками:

      1) видами витрат і ресурсів (джерелами  підвищення);

      2) напрямами розвитку та удосконалення  виробництва;

      3) місцем реалізації у системі  управління виробництвом.