Конкурентоспроможність підприємства та його продукції в умовах ринку

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян [10,С.43].

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як: технологія; наявність капіталів; наявність людських ресурсів; стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів [11,С.102].

Критерій конкурентоспроможності є важливим елементом апарату даної категорії, який визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Конкурентоздатність та конкурентоспроможність вважають синонімічними поняттями, вони мають певні спільні риси, але також існують відмінності. Конкурентоздатність відображає майбутні можливості виживання на ринку, а конкурентоспроможність відображає сучасне положення підприємства.

Конкуренція - притаманне товарному виробництву змагання між окремими господарськими суб'єктами (конкурентами), заінтересованими у більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів, а також у задоволенні різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

Згідно із Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» конкуренція — змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів, яких потребує споживач.

Розрізняють такі основні функції конкуренції: регулювальну, інноваційну, адаптаційну, розподільчу та контролюючу.

Фірма здійснює свою діяльність, перебуваючи в конкурентному середовищі, яке характеризується не тільки дією двох підприємств, а також впливом інших сил і факторів.

За методами здійснення конкурентної боротьби конкуренцію поділяють на цінову і нецінову. Цінова конкуренція здійснюється за допомогою зниження ціни на товар. Розрізняють такі способи зниження ціни: 

• використання демпінгових цін;
• сезонний розпродаж;
• розпродаж за зниженими цінами продукції, термін реалізації якої закінчився;
• подовження строків споживчого кредиту на придбання товарів довгострокового користування.

В умовах сучасного ринку підприємці повинні приділяти особливу увагу якості продукції, її новизні, оформленню, обслуговуванню, рекламі, іміджу. Отже, доцільно робити ставку на нецінову конкуренцію. Нецінова конкуренція — метод конкурентної боротьби, де вирішальну роль відіграють:

• диференціація продукції;
• зміна властивостей продукції;
• надання продукції якісно нових властивостей;
• створення нової продукції для задоволення як існуючих, так і нових потреб;
• оновлення властивостей товару, які є символом моди, престижу;
• зниження експлуатаційних витрат;
• удосконалення послуг, які супроводжують товар[12,С. 22].

Нецінова конкуренція висуває на перший план споживчі властивості товару, які містять не лише набір техніко-економічних параметрів, а й певний рівень умов постачання, технічне обслуговування тощо. На сучасному ринку розрізняють такі види конкуренції:

1) функціональна - конкуренція технічних засобів, які призначені для виконання однакових функцій (обробка металів можлива декількома методами, наприклад, різанням, куванням, тисненням, штампуванням);

2) видова - конкуренція товарів, які призначені для задоволення одних і тих же потреб, але розрізняються параметрами (автомобілі з різною потужністю, взуття - повсякденне і святкове тощо);

3) предметна - конкуренція ідентичних товарів, але різної якості. Отже, розглянуті методи конкурентного суперництва не лише співіснують, а й взаємодіють.

Науково-технічний прогрес створює широкі можливості для нецінової конкуренції: розширює техніко-технологічний потенціал виробництва, забезпечує модифікацію і диференціацію існуючих продуктів, створює нові та більш якісні продукти.

 

 

 

Рис.1.1. Фактори, які впливають на конкурентну боротьбу [13,С.178.].

 

1.2. Зміст поняття та чинники конкурентоспроможності підприємства

 

Конкурентоспроможність підприємства - це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиває ступінь переваг над підприємствами-конкурен-тами по сукупності оціночних показників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу.

Тобто, конкурентоспроможність можна оцінювати шляхом порівняння конкурентних позицій кількох підприємств на певному ринку.

При цьому обов'язковою вимогою є порівнянність оціночних параметрів, а саме:

а) технології,

б) потенційних можливостей обладнання,

в) рівня персоналу,

г) системи управління,

д) рівня інновацій,

е) стану комунікацій,

є) рівня маркетингової політики,

ж) експортно-імпортних можливостей та інших параметрів.

 

В економічній літературі пропонується розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства:

Перший рівень - менеджери дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають.

Другий рівень - менеджери прагнуть, щоб продукція підприємства повністю відповідала стандартам, встановленим конкурентами.

Третій рівень - менеджери уже не зважають на стандарти конкурентів, а вже самі потроху стають „законодавцями моди» у галузі.

Четвертий рівень - коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує в першу чергу не виробництво, а управління і підприємство повністю стає „законодавцем моди’’ на даному ринку.

Конкурентоспроможність підприємства у свою чергу визначає конкурентностійкість підприємства.

Конкурентностійкість підприємства - це стабільність становища на ринку в часі одного виробника щодо іншого, або - це потенційні можливості підприємства з випуску конкурентоспроможної продукції[14,С.121.].

Аналіз конкурентоспроможності фірми на ринку допускає з'ясування факторів, що впливають на відношення покупців до фірми та її продукції і як результат — зміна частки ринку фірми. Усі фактори конкурентоспроможності можна умовно розділити на зовнішні й внутрішні

 

 

Фірми надають великого значення аналізу своїх сильних і слабких сторін для оцінювання реальних можливостей у конкурентній боротьбі й розробленні заходів і коштів, за рахунок яких фірма могла б підвищити конкурентоспроможність і забезпечити свій успіх. У процесі маркетингового дослідження для оцінювання конкурентоспроможності використовують кількісні показники, які свідчать про ступінь стабільності фірми, здатності випускати продукцію в оптимальному обсязі і яка користується попитом, а, крім того, що забезпечує фірмі одержання намічених і стабільних результатів.

 Спектр даних показників  повинен охоплювати: ефективність  виробничо-збутової діяльності (на  основі вивчення динаміки продаж  у вартісному й кількісному  вираженні, завантаження виробничих потужностей, портфеля замовлень, обсягу й напряму інвестицій); ефективність капітальних вкладень, резерви зниження витрат виробництва.

 Крім того, важливе значення  має аналіз витрат обігу (величини  збутових витрат до прибутку) з метою виявлення непродуктивних витрат у всій системі руху товарів від продавця до покупця.

 Якісна оцінка допускає використання  таких параметрів:

• потреба в капітальних вкладеннях фактичних і на перспективу як у цілому, так і за окремими видами продукції;
• асортимент продукції, його обсяги й вартість;
• набір ринків та їхніх сегментів для кожного виду продукції;
• потреба в коштах на формування попиту й стимулювання збуту продукції;
• перелік заходів і прийомів, якими фірма може забезпечити перевагу на ринку;
• інноваційна політика (відновлення продукції на основі власних розробок);
• виконання зобов'язань за угодами відносно строків поставок.

 Результати дослідження з  наведених показників можна використовувати  при розробленні економічної  стратегії фірми, її технічної, асортиментної політики. При цьому основними умовами забезпечення конкурентоспроможності є:

• застосування наукових підходів до стратегічного менеджменту;
• забезпечення єдності розвитку техніки, технології, економіки, управління;
• застосування сучасних методів дослідження й розробок (програмно-цільове планування, теорія прийняття рішень і т.д.);
• розгляд взаємозв'язків функцій управління будь-яким процесом на всіх стадіях життєвого циклу об'єкта;
• формування системи заходів із забезпечення конкурентоспроможності різних об'єктів.

 До організаційних заходів, що підвищують рівень конкурентоспроможності  підприємства, відносять:

• забезпечення пріоритетності продукції;
• зміну якості виробу і його технічних параметрів з метою обліку вимог споживача та його конкретних запитів;
• виявлення переваг товару порівняно із замінниками;
• виявлення недоліків товарів-аналогів, які випускають конкуренти;
• вивчення заходів конкурентів з удосконалення аналогічних товарів;
• виявлення й використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції;
• нові пріоритетні сфери використання продукції;
• диференціація продукції, що забезпечує відносно стійкі переваги споживачів, які віддаються певним видам взаємозамінних товарів;
• вплив безпосередньо на споживача, шляхом штучного обмеження надходження на ринок нових товарів, проведення реклами, надання грошового або товарного кредиту[15].

 

1.3. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

 

Розробка проблеми конкурентоспроможності товарів і послуг безпосередньо залежить від обраного методу оцінки.

 Відзначимо, що оцінка здатності товару конкурувати виробляється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння, оскільки конкурентоспроможність товару або іншого об'єкту - поняття відносне, тобто про нього можна говорити лише при порівнянні з іншим об'єктом.

За базу порівняння береться або потреба покупця, або зразок. Зазвичай зразок – це аналогічний товар, що має максимальний об'єм продажів і найкращу перспективу збуту в майбутньому. Якщо за базу порівняння береться потреба, то розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності може вироблятися по формулі:

(1.2)

де  gi – одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по i-му параметру;

Пi – величина i-го параметра для аналізованої продукції;

Пin – величина i-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

n – кількість аналізованих параметрів.

Якщо за базу порівняння береться зразок, то в знаменнику дробу слід поставити величину i-го параметра для виробу, прийнятого за зразок. Інколи параметри продукції не мають фізичної міри. В цьому випадку для оцінки цих характеристик використовується методи оцінки в балах. 

Описаний метод (диференціальний) дозволяє лише констатувати факт необхідності підвищення або зниження параметрів продукції для забезпечення конкурентоспроможності, але не відображає вплив кожного параметра при виборі користовачем товару.

Основними завданнями, які вирішуються при оцінці конкурентоспроможності підприємства, є:

• визначення стану конкурентоспроможності на момент дослідження;
• виявлення тенденцій і закономірностей в підвищенні конкурентоспроможності підприємства за досліджуваний період;
• визначення «вузьких місць», що негативно впливають на конкурентоспроможність підприємства;
• виявлення резервів, які підприємство може використовувати для підвищення своєї конкурентоспроможності.

 

 

 

Оцінка виходячи з теорії ефективності конкуренції — виділяють два підходи при використанні даного методу:

• структурний підхід, суть якого полягає в організації великомасштабного, ефективного виробництва. Основним критерієм конкурентоспроможності при використанні даного підходу є концентрація виробництва і капіталу;
• функціональний підхід - оцінка конкурентоспроможності згідно з даним підходом здійснюється на основі зіставлення економічних показників діяльності (як критерій оцінки конкурентоспроможності використовується співвідношення ціни, витрат і норми прибутку).