Капіталу підприємства : сутність, склад та особливостей формування

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 12:38, курсовая работа

Краткое описание

Об’єкт дослідження – процесс управління капіталом підприємства на прикладі Артемівського заводу шампанських вин.
Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти механізму оцінки на прикладі Артемівського заводу шампанських вин.
Мета роботи - дослідження теоретичних аспектів складу, сутності та особливостей формування, а також з’ясування поняття «капітал» та його видів на прикладі Артемівського заводу шампанських вин.

Оглавление

ВСТУП ………………………………………………………………………… 3
1. Сутність та види капіталу підприємства………………………………….. 5
2. Особливості формування структури капіталу ……………………………12
3. Аналіз формування та використання капіталу підприємства Артемовського заводу шампанських вин……………………………………………20
4. Факторний анліз капіталу підприємства Артемовського заводу шампанських вин………………………………………………………………………27
5. Основні шляхи оптимізації капіталу підприємства………………………34
ВИСНОВОК……………………………………………………………………42
Список літератури……………………………………………………………..45
Додатки……………………

Файлы: 1 файл

Курсовая ЭП09Б Швыдкая Дарья (2).docx

— 131.83 Кб (Скачать)

Метод ланцюгових підстановок  передбачає застосування наступної  моделі:

          Y=                                                                                             (5)

При цьому базисний рівень цього показника () і звітний рівень () становлять:

;    

.                                                                                                 (6)   

Далі послідовно замінюються  базисні параметри, що входять у  формулу, на звітні і розраховуються умовні результативні показники:

1-й умовний показник: =                                                            (7)

2-й умовний показник: =                                                             (8)

3-й умовний показник: =                                                            (9)    

Вплив факторів на визначатиметься наступним чином:

Вплив фактора  на зміну Y:                                           (10)  

Вплив фактора  на зміну Y:                                          (11)

Вплив фактора  на зміну Y: =                                            (12)

              +                                                                    (13)

 

Таблиця 4.2

 

Оцінка величини впливу факторів на результативний показник методом ланцюгових підстановок

Параметри

Чиста виручка від реалізації продукції

Позиковий капітал

Кредитоємкість

Вплив факторів

0

217457

44094,15

0,20

 

1

255832

44094,15

0,17

-0,0304

2

255832

90975

0,36

0,1832


 

 

Таблиця 4.3

Оцінка впливу факторів на динаміку статутного капіталу підприємства

Показники

Од.вим.

2010

2011

Вплив факторів,+/-

+

-

Чиста виручка від реалізації продукції

тис.грн.

217457

255832

-0,03

 

Позиковий капітал

тис.грн.

44094,15

90975,0000

 

0,18

Кредитоємкість

Тис.грн.

0,20

0,36

   

Загальний вплив

   

0,15

0,15


Кредитоємкість (табл. 4.2)  – це показник, який показує скільки  витрачено позикового капіталу для  отримання 1 гривні виручки. Цей показник повинен зменшуватися.

Аналізуючи таблицю 4.3, ми бачимо що вплив факторів на кредитоемкість відрізняється. Кредитоємкість підприємства збільшилась на 0,15 тис.грн. На це позитивно вплинуло збільшення показника позикового капіталу на 0,18 тис.грн. Чиста виручка від реалізації сприяла скороченню показника кредитоємкості на 0,03 тис.грн.

Наступний метод факторного аналізу – це метод абсолютних різниць. Метод абсолютних різниць  є спрощеним варіантом методу ланцюгових підстановок. Він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника  в тих моделях, де результативний показник представлений у вигляді  зв’язку факторів або в змішаних моделях наступного типу:

Y=                                                                                           (14)

Факторний аналіз на основі методу абсолютних різниць здійснюється згідно наступного алгоритму:

                                                                            (15)

                                                                            (16)   

                                                                                      (17)  

Таким чином, за використанням  методу абсолютних різниць вплив  факторів розраховується множенням  абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розмішених праворуч від нього у  факторній моделі, і на на фактичну величину факторів, розмішених ліворуч  від нього.    

Розглянемо цей метод  на основі впливу факторів кредитовіддачі (КВ) та позикового капіталу(ПК), на виручку чисту (Врч)

                                                                      (18)                                                                                                                                   (19)       

 

Таблиця 4.4

Вихідна інформація для аналізу факторів

Показники

2010

2011

Відхилення(+/-)

Виручка чиста

217457

255832

38375

Кредитовіддача

4,93

2,81

-2,12

Позиковий капітал

44094,15

90975

46880,85


 

 

 

Загальний вплив:

Розглянемо спочатку показник кредитовіддачі, у 2010 році він склав 4,93 тис. грн., це добре, тому що 4,93 тис.грн  чистої виручки від реалізації приходиться  на одиницю позикового капіталу. Але  у 2011 році цей показник зменшився  на 2,12 тис.грн, тому що позиковий капітал  збільшився більшими обертами, ніж  виручка від реалізації.

Виходячи з розрахунків  ми бачимо, що загальний вплив факторів дорівнює 38375 тис.грн, що свідчить про збільшення чистого прибутку на цю суму. На це вплинуло збільшення позикового капіталу на 46880,85 тис.грн у звітному році, що збільшило чисту виручку на 231200 тис.грн. Але негативно вплинуло те, що кредитовіддача зменшилася на 2,12 тис. грн., тому це призвело до зменшення виручки на 192825 тис. грн..

 

 

 

5. Основні шляхи  оптимізації капіталу підприємства

 

Будь-яке підприємство для  фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке  залежить від періоду обігу активів  та відповідних ним пасивів. Активи та пасиви підприємства за строками обігу можна поділити на коротко та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів, як уже зазначалося вище, називається вартістю капіталу. В оптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залучення коштів.

Мета управління структурою капіталу — мінімізувати витрати  по залученню довгострокових джерел фінансування і тим самим забезпечити  власникам капіталу максимальну  ринкову оцінку вкладених ними грошових коштів.

Процес оптимізації структури  капіталу по даному підприємству, Артемівському заводу шампанських вин, слід здійснювати у наступній послідовності:

1. Аналіз складу капіталу в динаміці за ряд періодів (кварталів, років) та тенденцій зміни його структури, а також вплив, що вони здійснюють на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу. В процесі аналізу розглядаються такі показники, як показники оберненості та рентабельності активів та власного капіталу (всі вище перелічені показники були розглянуті в третьому питанні курсової роботи). Наше підприємство має позитивну динаміку росту капіталу у 2011 році.

2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу. До них відносяться:

  • галузеві особливості операційної діяльності (характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність);
  • стадія життєвого циклу підприємства (молоді компанії з конкурентоспроможною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позикового капіталу, а зрілі — використовують переважно власні кошти);
  • кон’юнктура товарного ринку (чим стабільніша кон’юнктура цього ринку, а відповідно, стабільніший попит на продукцію підприємства, тим вище та безпечніше стає використання позикового капіталу, та навпаки);
  • кон’юнктура фінансового ринку (в залежності від стану цієї кон’юнктури зростає або знижується вартість позикового капіталу);
  • рівень рентабельності операційної діяльності;
  • податковий тиск на компанію (частка прямих та непрямих податків, що сплачуються у доході від продаж-брутто);
  • ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення капіталовласників зберегти контрольний пакет акцій).

З урахуванням наведених  та інших факторів управління структурою капіталу передбачає вирішення двох ключових задач:

а) встановлення прийнятних пропорцій використання власного та позикового капіталу; У нашого підприємства на кінець 2011 року позиковий капітал виріс на 10,51%, на відмінно від початка.

б) забезпечення у випадку необхідності залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для таких розрахунків був обраний критерій, який найбільш повно відображає вплив ефективності сформованих джерел фінансування на збільшення доходності вкладених власниками коштів, тобто максимізації фінансової рентабельності. Також для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового важеля.

Сутність фінансового  важеля полягає в тому, щоб посилити вплив зміни прибутку на динаміку фінансової рентабельності, тобто у  підвищенні еластичності фінансової рентабельності відносно прибутку.

Щодо нашого підприємства, то збільшення позикового капіталу на 64597,55 тис. грн. призвело до зменшення рентабельності на 0,24 тис. грн..

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод пов’язаний з вибором більш дешевих джерел фінансування активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства розподіляються на такі три групи:

а) необоротні активи;

б) постійна частина оборотних активів (незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення поточної операційної діяльності);

в) змінна частина оборотних активів.

Існує три підходи до фінансування різних груп активів підприємства: консервативний, помірний та агресивний.

При консервативному підході  приблизно 50% змінної частини оборотних  активів формується за рахунок короткострокових зобов’язань, інші 50% змінної частини, постійна частина оборотних активів  та необоротні активи покриваються власним  капіталом та довгостроковими зобов’язаннями.

При помірному підході 100% змінної частини оборотних активів  формується за рахунок короткострокових зобов’язань, а 100% постійної частини — за рахунок власних коштів, що дозволяє встановити конкретні його значення на майбутній період. В процесі такого вибору враховуються індивідуальні особливості діяльності кожного підприємства. Заключне рішення по даному питанню дозволяє сформувати на прогнозований період найбільш прийнятну для підприємства структуру капіталу.

При агресивному підході 100% змінної частини та 50% постійної  оборотних активів формується за рахунок короткострокових зобов’язань, решта постійної частини оборотних  активів та необоротні активи фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань.

Виходячи зі свого ставлення  до фінансового ризику керівництво  підприємства обирає один з розглянутих  варіантів фінансування активів. Враховуючи, що на сучасному етапі довгострокові  позики підприємствам практично  не надаються, тоді обрана модель фінансування активів буде представляти співвідношення власного та позикового (короткострокового) капіталу, тобто оптимізувати його структуру з цих позицій.

5. Формування показника цільової структури капіталу. Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору його конкретних значень на плановий період. В процесі цього вибору враховуються раніше розглянуті фактори, що характеризують індивідуальні особливості діяльності даного підприємства.

Остаточне рішення, що приймається  по цьому питанню, дозволяє сформувати на майбутній період показник “цільової  структури капіталу”, у відповідності  з яким буде здійснюватися наступне його формування на підприємстві шляхом залучення фінансових коштів з відповідних  джерел.

Таким чином, вирішення проблеми визначення розміру кредитних ресурсів, що залучаються, залежить від розрахунку оптимального співвідношення позикових  та власних коштів, яке б максимізувало  фінансову рентабельність підприємства і знижувало середньозважену  ціну капіталу (що підвищить ціну підприємства), від обрання “найдешевшої” політики фінансування активів (мінімізації  рівня фінансових ризиків) та від  формування цільової структури капіталу.

Обґрунтування сутності і  поняття капіталу має важливе  значення, тому що при аналізі фінансового  стану підприємства чітко визначається, що його успішна діяльність залежить від раціональної структури капіталу й ефективності його використання.

Насамперед слід врахувати  особливості використання власного капіталу. Власний капітал характеризується наступними основними позитивними  особливостями:

1. Простою залучення, так  як рішення пов’язані із збільшенням  власного капіталу (особливо за  рахунок внутрішніх джерел його  формування) приймаються власниками  і менеджерами підприємства без  необхідності отримання згоди  інших господарюючих суб’єктів.

2. Більш високою здатністю  генерування прибутку у всіх  сферах діяльності, так як при  його використанні не потрібна  оплата позичкового проценту  у всіх його формах.

Информация о работе Капіталу підприємства : сутність, склад та особливостей формування