Капіталу підприємства : сутність, склад та особливостей формування

Для більшості підприємств  основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал  — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу  наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про  його збільшення або зменшення мають  бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед  його кредиторами. Саме тому зменшення  статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

В окремих підприємств  складовою власного капіталу є пайовий  капітал. Ця стаття передбачена для  кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських  підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий  капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно  розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого  прибутку).

Ще одним елементом  власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або  сума прибутку, яка реінвестована  у підприємство, або сума непокритого  збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при  визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати  дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при  визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує  у власників акції власної  емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних  прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню  при визначенні підсумку власного капіталу.

 

 

 

2.Особливості формування структури капіталу в умовах ринкової економіки

 

Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення  потреб у придбанні необхідних активів  та оптимізація його структури з  позицій забезпечення умов ефективного  його використання.

З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів:

1. Урахування перспектив  розвитку господарської діяльності  підприємства, процес формування  обсягу і структури капіталу  підпорядкований завданням забезпечення  його господарської діяльності  не тільки на початковій стадії  функціонування підприємства, але  і на перспективу. Значення  перспективності формування капіталу  підприємства досягається шляхом  включення всіх рахунків, пов'язаних  з його формуванням, у бізнес-план  проекту створення нового підприємства.

2. Забезпечення відповідності  обсягу залученого капіталу до  обсягу формуючих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі  підприємства базується на його  потребі в оборотних і необоротних  активах. Ця загальна потреба  в капіталі, який необхідний для  створення нового підприємства, включає дві групи витрат:

1) передстартові витрати;

2) стартовий капітал.

Передстартові витрати для  створення нового підприємства являють  собою відносно невеликі суми фінансових коштів, необхідні для розробки бізнес-плану  і фінансування пов'язаних з цим  досліджень. Ці витрати носять разовий  характер.

Стартовий капітал призначений  для безпосереднього формування активів нового підприємства з метою  початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається  як форма розширення діяльності підприємства і пов'язане з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

3. Забезпечення оптимальності  структури капіталу з позицій  ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих  результатів діяльності підприємства  значною мірою залежать від  структури капіталу, що використовується.

Структура капіталу являє  собою співвідношення власних і  позичених фінансових коштів, які  використовуються підприємством у  процесі своєї господарської  діяльності.

Структура капіталу, яка  використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної  його діяльності, справляє активний вплив  на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто  на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості  і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), формує співвідношення доходності і ризику у процесі розвитку підприємства.

Власний капітал характеризується такими основними позитивними особливостями:

• Простотою залучення, оскільки рішення, пов'язані із збільшенням  власного капіталу (особливо за рахунок  внутрішніх джерел його формування) приймаються  власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди  інших господарських суб'єктів.

• Більш високою здатністю  генерування прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібно сплачувати позичковий відсоток.

• Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в достроковому періоді і, відповідно, зниженням  ризику банкрутства.

Разом із тим, йому властиві і недоліки:

• Обмеженість обсягу залучення  і, в результаті цього, можливостей  суттєвого розширення операційної  та інвестиційної діяльності підприємства у періоди сприятливої кон'юнктури  ринку і на окремих етапах його життєвого циклу.

• Висока вартість порівняно  з альтернативними позичковими  джерелами формування капіталу.

• Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення  позикових фінансових коштів, оскільки без такого залучення не можливо  забезпечити перевищення коефіцієнта  фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує  темпи свого розвитку (не може забезпечити  формування необхідного додаткового  обсягу активів у періоди сприятливої  кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позичений капітал характеризується такими позитивними особливостями:

• Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави  або гарантії поручителя.

• Забезпеченням росту  фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту  обсягу його господарської діяльності.

• Більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом  за рахунок забезпечення ефекту "податкового  щита" (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

• Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

Використання позиченого капіталу має також і недоліки:

• Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові  ризики в господарській діяльності підприємства — ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно  росту питомої ваги використання позиченого капіталу.

• Активи, спрямовані на рахунок  позиченого капіталу, генерують меншу  норму прибутку, яка знижується на суму виплаченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський  кредит; лізингової ставки; купонного  відсотка за облігаціями; вексельного  відсотка за товарний кредит тощо).

• Висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон'юнктури  фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового  відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш  дешевих альтернативних джерел кредитних  ресурсів.

• Складність процедури  залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних коштів залежить від рішення інших господарюючих  суб'єктів (кредиторів), вимагання, у  деяких випадках, відповідних сторонніх  гарантій або застави (при цьому  гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктів  надаються" як правило, на платній  основі).

Таким чином, підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок  формування додаткового обсягу активів) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак великою мірою  генерує фінансовий ризик і загрозу  банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених  коштів у загальній сумі капіталу, що використовується).

4. Забезпечення мінімізації  витрат для формування капіталу  із різноманітних джерел. Така  мінімізація здійснюється у процесі  управління вартістю капіталу.

5. Забезпечення високоефективного  використання капіталу в процесі  господарської діяльності. Реалізація  цього принципу забезпечується  шляхом максимізації показника  рентабельності власного капіталу  при припустимому рівні фінансового  ризику.

Управління власним капіталом  пов'язане не тільки з забезпеченням  ефективного використання вже накопиченої  його частини, але і з формуванням  власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами:

- Внутрішні  джерела, що складаються з:  

1.Прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства.

2.Амортизаційні відрахування  від основних засобів і нематеріальних  активів. 

3.Інші внутрішні джерела  формування власних фінансових  ресурсів 

- Зовнішні  джерела, що також складаються з:

1.Залучення додаткового  пайового або акціонерного капіталу.

2.Одержання підприємством  безплатної фінансової допомоги.

3.Інші джерела формування  власних фінансових ресурсів 

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства, він формує переважну  частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують  також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою  вартістю власних основних засобів  і нематеріальних активів; проте  суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню  підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний  фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним  із зовнішніх джерел формування власних  фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим  державним підприємствам. До числа  інших зовнішніх джерел входять  безплатно передані підприємству матеріальні  та нематеріальні активи, що включаються  до складу його балансу.

Загальна сума фінансових ресурсів складається у кожного  окремого підприємства з таких елементів:

· Власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений  капітал, додатковий капітал, резервний  капітал, нерозподілений прибуток тощо;

· Забезпечення наступних  витрат та платежів;

· Довгострокові зобов'язання;

· Поточні зобов'язання.

Так, власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування  його зобов'язань.. Величина власного капіталу визначається як алгебраїчна сума його складових елементів: